Постанова по делу № 639/2485/16-ц

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа 639/2485/16-ц

провадження 61-27111св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Усика Г. І.(суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Наталія Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду

м. Харкова від 19 квітня 2017 року у складі судді Гаврилюк С. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2017 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк (далі - ПАТ ПУМБ , банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Н. А., про визнання недійсними правочинів.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 30 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Перший Український Міжнародний Банк (далі - ЗАТ ПУМБ ), правонаступником якого є ПАТ ПУМБ , та

ОСОБА_1 укладений кредитний договір 5646877, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 150 000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитними коштами 12,50 процентів річних, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 30 серпня 2022 року. 25 грудня 2009 року між ПАТ ПУМБ та ОСОБА_1 укладена додаткова угода 8522101 до кредитного договору, за умовами якої позичальник отримав другий транш кредиту у розмірі 1 170 006,07 грн.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 30 серпня 2007 року між ЗАТ ПУМБ , правонаступником якого є ПАТ ПУМБ , та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки 5646912, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кононовою О. В., зареєстрований у реєстрі за 197, відповідно до якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірним спорудами, загальна площа 111,8 кв. м, житлова площа 83,2 кв. м, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного договору іпотеки у Державному реєстрі іпотек зареєстровано обтяження нерухомого майна від 30 серпня 2007 року

5577415. Крім того, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об 'єктів нерухомого майна зареєстрована заборона на відчуження предмета іпотеки

від 30 серпня 2007 року 5577399.

У подальшому ПАТ ПУМБ стало відомо, що на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 січня 2015 року (справа 646/7537/14-ц, провадження 2/646/1373/2014) приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іпотеки. Згідно повідомлення Червонозаводського районного суду м. Харкова

від 18 березня 2016 року, у період з 2011 року по дату надання відповіді, будь-які позовні заяви ОСОБА_1 до ПАТ ПУМБ у провадження суду не надходили та судом не розглядалися, під номером справи 646/7537/14-ц та номером провадження 2/646/1373/2014 зареєстрована цивільна справа за позовом Комунального підприємства Харківські теплові мережі до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Наведене дає підстави для висновку про чинність іпотеки, зареєстрованої на підставі договору іпотеки від 30 серпня 2007 року

5646912.

Однак, згідно з відомостями, отриманими з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 11 червня

2015 року предмет іпотеки відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу

Салигою Н. А, зареєстрованого у реєстрі 779, був відчужений

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , яка відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Солоневською Д. В., зареєстрованого у реєстрі за 410, відчужила його ОСОБА_2 .

У свою чергу, ОСОБА_2 на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 13 липня 2015 року, укладеного між нею та

ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л., зареєстрованого у реєстрі за 810, уклала з ОСОБА_3 договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л., зареєстрований у реєстрі за 811, за умовами якого передала в іпотеку ОСОБА_3 житловий будинок з надвірним спорудами, загальною площа 111,8 кв. м, житлова площа 83,2 кв. м, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що зазначеними діями відповідачів порушено законні права ПАТ ПУМБ на звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач просив: визнати недійсним нікчемний правочин - договір купівлі-продажу від 11 червня

2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений приватними нотаріусом Харківського міського нотаріального округу

Салигою Н. А.; визнати недійсним договір дарування від 23 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Солоневською Д. В.; визнати недійсним договір іпотеки від 13 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л., зареєстрований у реєстрі за 811.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року позов ПАТ ПУМБ задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування від 23 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за 410.

Визнано недійсним договір іпотеки від 13 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за 811.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ ПУМБ як іпотекодержатель не надавав ОСОБА_1 згоду на відчуження предмету іпотеки. Оскільки вилучення запису про обтяження іпотекою нерухомого майна відбулося на підставі неіснуючого судового рішення, наведене свідчить про чинність іпотеки ПАТ ПУМБ на нерухоме майно - житловий будинок з надвірним спорудами, загальною площею 111,8 кв. м, житловою площею

83,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої на підставі договору іпотеки від 30 серпня 2007 року 5646912, та недійсність договору купівлі-продажу від 11 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А, в силу закону (частина третя статті 12 Закону України Про іпотеку ), тобто про його нікчемність, а тому відсутні правові підстави для окремого визнання такого нікчемного правочину недійсним.

Зважаючи на нікчемність договору купівлі-продажу від 11 червня 2015 року, суд першої інстанції, дійшов висновку, що укладені наступні після нього правочини щодо відчуження предмету іпотеки, а саме: договір дарування від 23 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Солоневською Д. В., та договір іпотеки від 13 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л., є недійсними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова

від 19 квітня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Харківської області

від 26 липня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ ПУМБ відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що визначаючи дійсною іпотеку ПАТ ПУМБ на спірне нерухоме майно, суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 11 червня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А. були дотримані вимоги законодавства, у договорі прямо зазначено, що під забороною (арештом) згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 червня 2015 року житловий будинок АДРЕСА_1 не перебуває. З огляду на наведене, висновки судів про те, що укладений правочин є недійсним в силу частини третьої статті 12 Закону України Про іпотеку , як такий, що вчинений без згоди іпотекодержателя щодо майна переданого в іпотеку, є безпідставними. Крім того, до прийняття рішення у кримінальному провадженні 42016220000000373, зареєстрованому у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частини першої статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактом шахрайського заволодіння будинком та земельною ділянкою шляхом підроблення судових рішень Червонозаводського та Жовтневого районного суду м. Харкова, не можна стверджувати про неправомірність вилучення запису про обтяження іпотекою належного йому нерухомого майна.

Суди попередніх інстанцій також не звернули увагу на те, що у порушення вимог статті 19 Закону України Про іпотеку , відповідно до якої зміни та доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, до Державного реєстру іпотек не було включено інформацію про наданий йому позивачем другий транш у розмірі 1 170 006,07 грн за новою збільшеною відсотковою ставкою, а тому зважаючи на належне виконання позичальником ( ОСОБА_1 ) зобов'язань з погашення першого траншу у 2009 році, невнесення змін до реєстру іпотек про надання другого траншу, відсутні підстави вважати про наявність у банку пріоритету над вимогами інших іпотекодержателів.

Задовольняючи вимоги про визнання недійсними договору дарування

від 23 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , та договору іпотеки від 13 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з огляду на нікчемність договору купівлі-продажу

від 11 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та

ОСОБА_5 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не звернув увагу на те, що їх предметом була, крім іншого, земельна ділянка, загальною площею 0,0732 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка не була предметом іпотеки, і відомості про яку до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не вносились. Посилання апеляційного суду на статті 377 ЦК України та статтю 120 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) є помилковими, оскільки до позивача право власності на житловий будинок, що перебував у іпотеці не переходив, і спірна земельна ділянка в іпотеці не перебувала.

Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Рух справи у суді касаційної інстанції

18 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 30 серпня 2007 року між ЗАТ ПУМБ , правонаступником якого є ПАТ ПУМБ , та ОСОБА_1 укладений кредитний договір 5646877, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 150 000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитними коштами 12,50 процентів річних, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 30 серпня 2022 року. 25 грудня 2009 року між ПАТ ПУМБ , та ОСОБА_1 укладена додаткова угода 8522101 до кредитного договору, за умовами якої позичальник отримав другий транш кредиту у розмірі 1 170 006,07 грн.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 30 серпня 2007 року між ЗАТ ПУМБ , правонаступником якого є ПАТ ПУМБ , та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки 5646912, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кононовою О. В., зареєстрований у реєстрі за 197, згідно з яким в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірним спорудами, загальною площею 111,8 кв. м, житловою площею 83,2 кв. м, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

На виконання вимог статті 4 Закону України Про іпотеку 30 серпня 2007 року обтяження зазначеного нерухомого майна іпотекою зареєстровано у Державному реєстрі іпотек за 5577415. Того ж дня у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстрована заборона на відчуження предмета іпотеки за 5577399.

11 червня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А. на підставі рішення Червонозаводського районного суду

м. Харкова від 23 січня 2015 року (справа 646/7537/14-ц, провадження

2/646/1373/2014) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки ПАТ ПУМБ , зареєстрованої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кононовою О. В.

30 серпня 2007 року за 5577415.

Згідно з повідомленням Червонозаводського районного суду м. Харкова

від 18 березня 2016 року, у період з 2011 року по дату надання відповіді, будь-які позовні заяви ОСОБА_1 до ПАТ ПУМБ у провадження суду не надходили та судом не розглядалися, під номером справи 646/7537/14-ц та номером провадження 2/646/1373/2014 зареєстрована цивільна справа за позовом Комунального підприємства Харківські теплові мережі до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

За фактом шахрайського заволодіння будинком та земельною ділянкою шляхом підроблення судових рішень Червонозаводського та Жовтневого районних судів м. Харкова до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості 42016220000000373 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 190, частиною першою статті 366 КК України. Станом на дату розгляду справи судами, досудове розслідування у кримінальному провадженні 42016220000000373 триває.

Судами також встановлено, що 11 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6310137900:06:034:0002, загальною площею 0,0732 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А, зареєстрований у реєстрі 779.

23 червня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір дарування зазначеного нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Солоневською Д. В., зареєстрований у реєстрі за 410.

У свою чергу, ОСОБА_2 на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 13 липня 2015 року, укладеного між нею та

ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л., зареєстрованого у реєстрі за 810,

13 липня 2015 року уклала з ОСОБА_3 договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу

Журбою О. Л., зареєстрований у реєстрі за 811, за умовами якого передала в іпотеку ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6310137900:06:034:0002, загальною площею 0,0732 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, щокасаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Таким чином, у статті 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

За змістом частини першої статті 9 Закону України Про іпотеку і потекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщоінше не встановленоцим Законом, однак він не має права без згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

Частиною третьою статті 12 Закону України Про іпотеку передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання недійсним нікчемного правочину купівлі-продажу від 11 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А., зареєстрованого у реєстрі за 779, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час укладення зазначеного правочину житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , перебував під забороною відчуження на підставі договору іпотеки від 30 серпня 2007 року 5646912, укладеного між ЗАТ ПУМБ , правонаступником якого є ПАТ ПУМБ , та ОСОБА_1 , іпотекодержатель ПАТ ПУМБ згоди на відчуження переданого в іпотеку майна не давав, а тому такий правочин є недійсним в силу закону (нікчемним) і окреме визнання його недійсним, судом не вимагається.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 94, 95 постанови

від 04 квітня 2019 року у справі 916/3156/17 (провадження 12-304гс18), відповідно до якого визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Зважаючи на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установлених законом.

Ураховуючи, що спірне нерухоме майно, право власності на яке

ОСОБА_5 набула на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2015 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 (який є недійсним в силу закону), було відчужене нею на користь третьої особи ОСОБА_2 , яка на підставі договору іпотеки від 13 липня 2015 року передала його в іпотеку ОСОБА_3 , суд першої інстанцій, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання таких правочинів недійсними.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу від 11 червня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна був відсутній запис про обтяження іпотекою нерухомого майна, що було перевірено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А., а відсутність прийнятого рішення за наслідками проведеного досудового розслідування у кримінальному провадженні 42016220000000373, зареєстрованого у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частини першої статті 366 КК України, за фактом шахрайського заволодіння будинком та земельною ділянкою шляхом підроблення судових рішень Червонозаводського та Жовтневого районного суду м. Харкова, не може свідчити про неправомірність вилучення такого запису, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки ухвалюючи судові рішення за наслідками вирішення спору, суди обгрунтовано виходили з того, що вилучення запису про обтяження іпотекою нерухомого майна відбулося без згоди іпотекодержателя на підставі неіснуючого судового рішення (рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 січня 2015 року у справі 646/7537/14-ц, провадження 2/646/1373/2014), що підтверджено повідомленням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 березня 2016 року.

Посилання заявника на те, що надаючи правову оцінку законності відчуження позивачем земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки - житловий будинок з надвірним спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, оскільки до ПАТ ПУМБ не переходило право власності на житловий будинок, а земельна ділянка не є предметом іпотеки, не впливають на правильність висновків апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки земельна ділянка, на якій розташовано будівлі і споруди не підлягає відчуженню окремо від таких об`єктів нерухомого майна. Зокрема частиною четвертою статті 6 Закону України Про іпотеку передбачено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо установлених ним обставин справи, містятьпосилання на факти, щобули предметом дослідження та належної оцінки суду. В силу повноважень, визначенихстаттею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини, надавати оцінку та здійснюватипереоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Г. І. Усик

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В . Яремко