Постанова по делу № 212/8627/14-ц

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа 212/8627/14-ц

провадження 61-31605св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія ,

третя особа - ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , поданою представником - ОСОБА_7 , на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Баранніка О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія (далі - ПрАТ УПСК ), третя особа - ОСОБА_6 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Позов мотивований тим, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_6 , які вир азилис ь у керуванні ним автомобілем марки ВАЗ-21013 , д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння та внаслідок не дотримання ним правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання події, навпроти будинку 24, розташованого по вул. Мусоргського м. Кривого Рогу, водій ОСОБА_6 допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та малолітнього ОСОБА_5 , які знаходилися на тротуарі та в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) зазнали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.

Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 14 листопада 2012 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбав лення волі термін ом на 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Даним вироком задоволено цивільний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діяв в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , до ОСОБА_6 та стягнуто з останнього на користь: ОСОБА_2 - 13 735 грн 57 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 70 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_11 - 2 090 грн 80 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_3 - 13 108 грн 18 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_4 , який діяв в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , 3 842 грн 94 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 70 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Під час провадження у справі в порядку кримінального судочинства позовні вимоги до відповідача - ПрАТ УПСК не були заявлені і страхову компанію не було залучено до участі у справі в якості цивільного відповідача.

Позивачі звернулися до відповідача із заявами про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди, які одержані останнім 25 лютого 2013 року, проте отримали відмову у виплаті страхового відшкодування.

З огляду на вказане та посилаючись на те, що відмова відповідача в здійсненні страхового відшкодування є незаконною, уточнивши позовні вимоги, позивачі просять суд стягнути з відповідача ПрАТ УПСК , на користь:

- ОСОБА_1 матеріальну шкоду - 5424 грн 87 коп.; за прострочення виконання зобов`язання щодо відшкодування матеріальної шкоди: пеню - 745 грн 84 коп.; 3% річних - 341 грн; індексацію на індекс інфляції - 2532 грн 43 коп., загалом 9258 грн 89 коп.; в якості відшкодування моральної шкоди - 5000 грн; за прострочення виконання зобов`язання щодо відшкодування моральної шкоди: пеню - 687 грн 53 коп.; 3% річних - 314 грн; індексацію на індекс інфляції - 2532 грн 43 коп., загалом 8533 грн 96 коп.;

- ОСОБА_2 : матеріальну шкоду - 30735 грн; за прострочення виконання зобов`язання щодо відшкодування матеріальної шкоди: пеню - 2226 грн 28 коп.; 3% річних - 1930 грн; індексацію на індекс інфляції- 15566 грн 86 коп., загалом 68 025 грн;

- ОСОБА_3 : матеріальну шкоду - 18 840 грн 77 коп.; за прострочення виконання зобов`язання щодо відшкодування матеріальної шкоди: пеню - 2778 грн 51 коп.; 3% річних - 1183 грн; індексацію на індекс інфляції - 9542 грн 20 коп., загалом 32 344 грн 48 коп.; в якості відшкодування моральної шкоди - 5000 грн, за прострочення виконання зобов`язання щодо відшкодування моральної шкода: пеню - 687 грн 53 коп.; 3% річних - 314 грн; індексацію на індекс інфляції - 2532 грн 43 коп., загалом 8 533 грн 96 коп.;

- ОСОБА_4 : матеріальну шкоду - 3842 грн 94 коп.; за прострочення виконання зобов`язання щодо відшкодування матеріальної шкоди: пеню - 528 грн 29 коп.; 3% річних - 241 грн; індексація - 1945 грн 92 коп., загалом 6567 грн 14 коп.

- ОСОБА_4 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : в якості відшкодування моральної шкоди - 5000 грн, за прострочення виконання зобов`язання щодо відшкодування моральної шкоди: пеню - 687 грн 53 коп.; 3% річних - 314 грн; індексацію на індекс інфляції - 2532 грн 43 коп., загалом 8 533 грн 96 коп.

Справа розглядалась судами неодноразово

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Останнім рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ УПСК на користь ОСОБА_1 в якості страхового відшкодування шкоди - 7969 грн 12 коп., за прострочення виконання зобов`язання щодо відшкодування шкоди: пеню - 1860 грн 19 коп.; 3% річних - 441 грн; індексацію - 4048 грн 27 коп. Стягнуто з ПрАТ УПСК на користь ОСОБА_2 в якості страхового відшкодування шкоди - 5953 грн 87 коп., за прострочення виконання зобов`язання щодо відшкодування шкоди: пеню - 1389 грн 58 коп.; 3% річних - 330 грн; індексацію - 3024 грн 09 коп. Стягнуто з ПрАТ УПСК на користь ОСОБА_3 в якості страхового відшкодування шкоди - 21 390 грн 77 коп., за прострочення виконання зобов`язання щодо відшкодування шкоди: пеню - 4 992 грн 95 коп.; 3% річних - 1185 грн; індексацію - 10 866 грн. Стягнуто з ПрАТ УПСК на користь ОСОБА_4 в якості страхового відшкодування шкоди - 3 352 грн 14 коп., за прострочення виконання зобов`язання щодо відшкодування шкоди: пеню - 782 грн 43 коп.; 3% річних - 186 грн; індексацію - 1702 грн 80 коп. Стягнуто з ПрАТ УПСК на користь ОСОБА_4 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 в якості страхового відшкодування шкоди -2550 грн, за прострочення виконання зобов`язання щодо відшкодування шкоди: пеню -595 грн 24 коп.; 3% річних - 141 грн; індексацію - 1295 грн 39 коп. В задоволені інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ УПСК своїми листами від 03 квітня 2013 року необґрунтовано відмовив позивачам у здійсненні страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з останнього на їхню користь відповідно до наведених розрахунків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ УПСК задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2012 року, який залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2013 року, ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні вищевказаної ДТП і з нього на користь позивачів вже було стягнуто заявлені ними в порядку кримінального судочинства суми матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі, а тому враховуючи, що причиною звернення позивачів з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства є саме невиконання ОСОБА_6 вироку суду в частині сплати стягнутих з нього на користь позивачів грошових сум, а не відмова ПрАТ УПСУ у виплаті страхового відшкодування, тому відсутні підстави для задоволення позову та стягнення із страхової компанії штрафних санкцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував мотиви і висновки, викладені у попередній ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року у цій справі, та безпідставно відмовив у позові, оскільки позивачі звернулися до суду з цим позовом не з мотивів невиконання судового рішення завдавачем шкоди, а саме з мотивів безпідставної відмови страховою компанією (відповідачем) у здійсненні страхового відшкодування за їх заявами.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу 212/8627/14-ц з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу 212/8627/14-ц призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матері ального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що 07 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки ВАЗ-21013 , д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок не дотримання правил безпеки дорожнього руху, навпроти будинку 24, розташованого по вулиці Мусоргського в Жовтневому районі м іста Кривого Рогу , допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та малолітнього ОСОБА_5 , які знаходилися на тротуарі та в результаті ДТП зазнали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.

В результаті ДТП потерпілий ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в міській клінічній лікарні 2 Кривого Рогу.

Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 14 листопада 2012 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні вищевказаного злочину, та призначено покарання за частиною другою статті 286 КК України у вигляді позбавлення волі терміном на 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

За вищевказаним вироком суду позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діяв в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , задоволено та стягнуто з ОСОБА_6 , як з винної особи, на користь позивачів матеріальну та моральну шкоду, а саме стягнуто на користь: ОСОБА_2 13 735 грн 57 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 70 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_11 2090 грн 80 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та на 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_3 13 108 грн 18 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_4 , який діяв в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3842 грн 94 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 70 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирок набрав законної сили.

Відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/1589946 від 07 березня 2012 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 за договором застрахована ПрАТ УПСК . Забезпечений транспортний засіб ВАЗ-21013 , д.н.з. НОМЕР_1

Вищевказана ДТП сталася 07 серпня 2012 pоку. Письмова заява-повідомлення про ДТП від імені страхувальника була надана страховику 16 серпня 2012 pоку, тобто на сьомий робочий день.

25 лютого 2013 року позивачі звернулись до відповідача із заявами про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди.

Відповідач ПрАТ УПСК своїми листами від 03 квітня 2013 року відмовив позивачам у здійсненні страхового відшкодування, посилаючись на відсутність правових підстав для його здійснення.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У статті 1 Закону України Про страхування визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадк ів), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна ст орона ( страхов ик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України Про страхування страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Також у абзаці другому пункту 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки судам роз`яснено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність .

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 07 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки ВАЗ-21013 , д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок не дотримання правил безпеки дорожнього руху, навпроти будинку 24, розташованого по вулиці Мусоргського в Жовтневому районі м іста Кривого Рогу , допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та малолітнього ОСОБА_5 , які знаходилися на тротуарі та в результаті ДТП зазнали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.

В результаті ДТП потерпілий ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в міській клінічній лікарні 2 Кривого Рогу.

Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 14 листопада 2012 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні вищевказаного злочину, та призначено покарання за частиною другою статті 286 КК України у вигляді позбавлення волі терміном на 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

З огляду на вказане вище у сукупності, та враховуючи роз`яснення, викладені у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , відповідно до яких у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги та обряди) тій особі, яка понесла ці витрати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на користь ОСОБА_2 слід стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3403 грн 87 коп.

Відповідно до статті 2 Закону України Про поховання та похоронну справу поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які зді йснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Таким чином, витрати на проведення поминальних об ідів, які проводяться після поховання, придбання продуктів харчування для поминального обіду, організації поминального обіду та оплата рахунку офіціанта не відносяться до витрат на поховання, а відтак, стягненню не підлягають.

Крім цього, згідно змісту статті 27 Закону Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про сме рть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_2 про відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника вартістю 17 000 грн, оскільки відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року 6, судам потрібно врахувати, що витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож у даній місцевості, що для Дніпропетровської області складає 2 000 грн.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди підлягає стягненню 3403 грн 87 коп., витрати на спорудження пам`ятнику - 2000 грн та витрати на поховання - 1403 грн 87 коп.

Згідно статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яка визнана винною у скоєнні ДТП.

Таким чином, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції правильно керувався положеннями статті 22 Закону та стягнув із страховика на користь позивачів по 2550 грн моральної шкоди, що складає 5 відсотків від ліміту відповідальності, який діяв на момент укладення договору та становив 51 000 грн.

Крім того, судом установлено, що ОСОБА_1 в період з 07 по 25 серпня 2012 року перебував на стаціонарному лікуванні. Витрати на лікування склали 2 085 грн 05 коп., що підтверджується відповідними розрахунковими документами. На амбулаторному лікуванні ОСОБА_1 у зв`язку з отриманими травмами перебував до 07 листопада 2012 року.

Таким чином, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 25 Закону матеріальна шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності за період з 07 серпня 2012 року по 07 листопада 2012 року становить 3334 грн 07 коп.

Крім того, 30 жовтня 2012 року у зв`язку з отриманими травмами ОСОБА_3 була встановлена ІІ група інвалідності з 29 жовтня 2012 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 30 жовтня 2012 року серія 10 ААА 586457, а 01 листопада 2013 року їй була встановлена ІІІ група інвалідності, яка була подовжена до 01 листопада 2014 року, що підтверджується довідкою МСЕК 380 від 09 січня 2014 року.

ОСОБА_3 в період з 07 по 28 серпня 2012 року перебувала на стаціонарному обстеженні та лікуванні у відділенні політравми міської клінічної лікарні 2 м. Кривого Рогу, в результаті чого їй було завдано матеріальної шкоди, що складається з витрат на придбання лікарських засобів, медичних препаратів, предметів догляду, а також установки апарату Єлізарова , за які вона сплатила грошові кошти в загальній сумі 13 108 грн 18 коп. Після цього вона перебувала на амбулаторному лікуванні до встановлення групи інвалідності з 29 жовтня 2012 року.

З 14 по 18 січня 2013 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні політравми КЗ Криворізька міська лікарня 2 ДОР , що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого У-647. Шкода, пов`язана витратами на лікування, становить 191 грн 17 коп.

З 11 листопада 2013 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні політравми КЗ Криворізька міська клінічна лікарня 2 ДОР . На лікування у вказаний період вона витратила 2 542 грн 75 коп.

Вказані обставини підтверджуються розрахунковими документами на загальну суму 16 083 грн 66 коп.

Отже, шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності відповідно до пункту 3 частини першої статті 25 вказаного вище Закону за період з 07 серпня по 29 жовтня 2012 року становить 2998 грн 67 коп.

З огляду на вказане та враховуючи, що ОСОБА_3 заявлено до відшкодування матеріальну шкоду в розмірі 18 840 грн 77 коп., а суд не може вийти за межі позовних вимог, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині.

Крім того, судом установлено, що в результаті ДТП малолітньому сину ОСОБА_13 - ОСОБА_5 , згідно висновку судово-медичної експертизи 2014/64 від 20 вересня 2012 року, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субарханаідального крововиливи, множинних лінійних переломів скронево-тім`яних кісток справа, скронево-потиличної кістки зліва, забитих ран голови, обличчя, саден голови, обличчя, шиї, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

У зв`язку з вищевказаними подіями малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні в різних лікувальних установах як м. Кривого Рогу, так і м. Дніпропетровська, та на його лікування було витрачено 3 352 грн 14 коп., що підтверджуються розрахунковими документами, які судом правильно стягнуто на користь ОСОБА_4 .

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до частини першої пункту третього статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний в разі настання страхового випадку здійснити виплату у строк встановлений договором.

Стаття 992 ЦК України встановлює відповідальність страховика, який у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до частини 36.5 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Стаття 625 ЦК України встановлює обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що страховик був повідомлений про страховий випадок 16 серпня 2012 pоку, апозивачі звернулися до нього із відповідними заявами про страхове відшкодування 25 лютого 2013 року, тобто в межах строку, встановленого цим Законом.

Таким чином, врахувавши межі спеціальної позовної давності щодо стягнення пені та вимоги статті 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів пені, 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком, наведеним у рішенні суду від 09 лютого 2017 року.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки ПрАТ УПСК своїми листами від 03 квітня 2013 року необґрунтовано відмовило позивачам у здійсненні страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з останнього на їхню користь з урахуванням штрафних санкцій.

Висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що причиною звернення позивачів з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства є саме невиконання ОСОБА_6 вироку суду в частині сплати стягнутих з нього на користь позивачів грошових сум, а не відмова ПрАТ УПСУ у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову та стягнення із страхової компанії штрафних санкцій, є помилковими, та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , подану представником - ОСОБА_7 , задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року скасувати, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов