Постанова по делу № 308/1448/18

Справа 308/1448/18

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

04.09.2019 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в особі судді Гошовського Г.М., за участі представника органу доходів і зборів - головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємовії Закарпатської митниці ДФС Зубенка І.І., захисника - адвоката Ульчака Б.І., розглянув справу 33/4806/97/19 щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , про порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, в якій захисник Андріяш Н.В. подала апеляційну скаргу на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 01.08.2018.

В протоколі про порушення митних правил 0835/30500/18 від 04.02.2018 зазначено, що ОСОБА_3 03.02.2018 о 22:33 на митному посту Тиса Закарпатської митниці ДФС при виїзді з України, в зоні (коридорі) спрощеного митного контролю зелений коридор порушив установлений порядок проходження митного контролю: при переміщенні через митний кордон України в якості пасажира автомобіля марки Mazda моделі 6 з реєстраційним номерним знаком Литви НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , окрім заявлених при усному опитуванні десяти тисяч євро, перевозив у дорожній валізі, в конверті 10 750 (десять тисяч сімсот п`ятдесят) євро, доступ до яких нічим не утруднювався.

Оскарженою постановою ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні за вказаних у протоколі обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., з конфіскацією безпосереднього предмету порушення митних правил: 10 750 євро.

В апеляційній скарзі захисник вказує, що порядок проходження митного контролю каналом зелений коридор при переміщенні через митний кордон України обрав водій автомобіля ОСОБА_4 , а не ОСОБА_3 , який знаходився в автомобілі в якості пасажира і на обрання смуги руху, а отже і порядку проходження митного контролю, не впливав. Захисник вважає, що за таких обставин немає і підстав стверджувати, що ОСОБА_3 вчинив будь-які дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України валюти у сумі, яка перевищує встановлені законодавством України обмеження і є суб`єктом правопорушення, про яке йдеться в оскарженій постанові. Вказує також, що суддя задовольнив клопотання сторони захисту про допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які могли б підтвердити показання ОСОБА_3 , однак необхідних умов для їх прибуття в судове засідання не забезпечив, їх не допитав, проте і показань ОСОБА_3 до уваги не взяв, внаслідок чого власник предмету порушення митних правил та суб`єкт порушення, яким на думку захисника міг бути водій, а не пасажир транспортного засобу, залишились невстановленими. Окрім цього, захисник зауважує, що накладене стягнення у вигляді конфіскації валюти є явно неспівмірним з тяжкістю правопорушення, в якому обвинувачено ОСОБА_3 , враховуючи, що будь-яка шкода державі, навіть у разі його вчинення, не могла бути спричинена. Просить постанову судді скасувати, а справу повернути до Закарпатської митниці ДФС для проведення додаткової перевірки.

Апеляційний суд заслухав пояснення захисника на підтримання апеляційної скарги, заперечення проти них представника органу доходів і зборів, дослідив матеріали справи, провів судові дебати, перевірив доводи сторін і приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил, згідно з приписами ч.1 ст. 486 МК України, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Стаття 280 цього Кодексу передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, з`ясувати, окрім іншого: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду.

Згідно з п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Порушенням митних правил, згідно з ч.1 ст. 458 МК України, є адміністративне правопорушення, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП), а вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Відповідно до ч.3 ст. 197 МК України обмеження щодо вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню) можуть встановлюватися Національним банком України.

У пунктах першому і другому статті другої постанови Правління Національного банку України 148 від 27.05.2008 Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України (в редакції постанови Правління Національного банку України 127 від 12.12.2017) визначено, що фізична особа - резидент має право вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Вивезення за межі України фізичними особами - резидентами готівки в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, здійснюється за наявності документів, що підтверджують зняття ними готівки з власних рахунків у банках, і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро.

Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю підпадає під ознаки ст. 471 МК України в випадках переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через зелений коридор , товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Воно тягне за собою накладення штрафу, а в разі, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.

У протоколі про порушення митних правил вказано, що під час митного контролю ОСОБА_3 виявлені у дорожній валізі в конверті 10750 євро своєю власністю не визнав та пояснив, що про їх наявність у валізі забув і що вони належать його батькові, який перебуває за кордоном (а.с.1-5).

Безпосередньо після виявлення валютної готівки ОСОБА_3 власноруч письмово пояснив, що валізу збирала його мати, тому про наявність у ній грошей серед речей батька, які належало йому передати, він забув (а.с.6).

Як убачається зі змісту оскарженої постанови судді і апеляційної скарги, ОСОБА_3 це пояснення підтвердив і в судовому засіданні 30.07.2018, в якому також подав клопотання про допит свого батька - ОСОБА_7 , як власника вилученої готівки. У постанові зазначено, що суддя це клопотання ОСОБА_3 задовольнив і видав йому судову повістку з викликом ОСОБА_7 на 01.08.2018.

Отже, судова повістка ОСОБА_7 була передана йому через ОСОБА_3 за день до судового засідання. З огляду на те, що суд знаходиться у м. Ужгород, де на час вручення йому повістки перебував і ОСОБА_3 , а ОСОБА_7 проживає в с. Старосілля Маневицького району Волинської області, такий виклик визнати завчасним неможна.

Утім ОСОБА_7 30.07.2019 надіслав суду клопотання про залучення його до провадження в справі, як власника вилученої готівки, та надання йому можливості скористатись процесуальними правами, до якого, на підтвердження її походження, додав договір комісії від 26.01.2018 між ним і ОСОБА_3 (а.с.134-135, 136-137). Це клопотання надійшло до суду 02.08.2019, отже суддею не досліджено і не враховано.

У судове засідання на вказаний у повістці час ОСОБА_7 , з очевидної причини, не прибув, отже допитаний не був, а суд цього дня ухвалив постанову про накладення адміністративного стягнення. Таким чином ОСОБА_3 не було забезпечено можливості надати суду свої докази і доводити перед судом їх переконливість.

З огляду на те, що санкція статті 471 МК України передбачає безальтернативну конфіскацію товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , ставило належні його батькові 10750 євро під безпосередню загрозу конфіскації, а отже - спричинення ОСОБА_7 щонайменше майнової шкоди.

Особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, згідно зі ст. 269 КУпАП, є потерпілим. Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Протокол про порушення митних правил, матеріали справи не містять будь-яких даних про те, яку мету міг переслідувати ОСОБА_3 порушенням порядку проходження митного контролю, адже декларування вказаної суми не тягло за собою витрат з його боку, а доведення її походження, як з`ясувалось, для її власника - ОСОБА_7 труднощів не складало.

Стаття 41 Конституції України гарантує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності протиправно. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

У своїх рішеннях (у справах Бакланов проти Російської Федерації від 09.06.2005, Фрізен проти Російської Федерації від 24.03.2005, Надточій проти України від 15.05.2008, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 06.11.2008) Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. Держава при конфіскації майна зобов`язана додержуватися критерію правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного у статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де вказується, що ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Цей критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою (в даному випадку - регулювання поведінки всіх громадян, які перетинають кордон, шляхом застосування стягнень (штраф та конфіскація), які є як покаранням, так і стримуванням від порушення) та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб`єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з`ясованих обставин і фактів.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Приймаючи до уваги всі вищевказані обставини даної справи, практику Європейського суду з прав людини, рішення про накладення адміністративного стягнення у виді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, власником яких є інша, не причетна до правопорушення, особа, було б порушенням ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням його пояснення, яке не спростоване, у справі немає переконливих доказів того, що ОСОБА_3 усвідомлював вчинення діяння, в якому він обвинувачується, його протиправний характер, передбачав будь-які його шкідливі наслідки, бажав чи свідомо допускав настання цих наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення або не передбачав можливості їх настання, за умови, що повинен був і міг їх передбачити.

Апеляційний суд доходить висновку, що рішення судді про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накладення на нього адміністративного стягнення було передчасним.

Розглядаючи апеляційну вимогу про повернення справи до Закарпатської митниці ДФС для проведення додаткової перевірки і вирішуючи питання про подальший рух справи, апеляційний суд виходить з положення п.7 ст. 247 КУпАП, згідно з яким розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення, в разі закінчення на момент її розгляду строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, підлягає закриттю.

Частиною 2 ст. 38 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення підвідомчі суду адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня виявлення правопорушення. Відповідно до ч.2 ст. 467 МК України (в редакції Закону 5288-VI від 18.09.2012), якщо справа про порушення митних правил розглядається судом, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, якщо воно не є триваючим. Оскільки ці строки закінчилися, адміністративне стягнення на ОСОБА_3 в будь-якому разі накладено бути не може, отже справа підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 цього ж Кодексу.

Керуючись п.7 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 01.08.2018 про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ст. 471 МК України, скасувати.

Провадження в справі закрити у зв`язку з закінченням на момент її розгляду строку накладення адміністративного стягнення.

Вилучені на підставі ст. 511 МК України 10 750 (десять тисяч сімсот п`ятдесят) євро повернути ОСОБА_3 або його представнику.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.М. Гошовський