Постанова по делу № 361/11754/13-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа 361/11754/13-а

адміністративне провадження К/9901/17007/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Безименної Н.В., суддів Аліменка В. О., Кучми А. Ю.) від 10 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони Київської області Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та рішень суб`єкта владних повноважень під час виконання постанови суду, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - УДСО ГУ МВС України в Київській області), управління Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області, правонаступником якого є Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (далі Управління ПФУ), у якому просив:

- визнати неправомірними дії УДСО ГУ МВС України в Київській області при наданні ОСОБА_1 . довідок про заробітну плату на роботах в третій зоні небезпечності (зоні відчуження) м. Прип`ять за період з 27 по 28 квітня 1986 року 27 від 13 січня 2012 року;

- зобов`язати УДСО ГУ МВС України в Київській області здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням виплат та вимог передбачених Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року 964 рс, Постанови Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних союзів від 10 червня 1986 року 207-7, за роботу в третій зоні небезпечності (зоні відчуження) м. Прип`ять за період з 27 по 28 квітня 1986 року, врахувавши одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 500 крб., добові в розмірі 3 крб. 50 коп. за добу, кошти на харчування в розмірі 2 крб. 85 коп. на день, заробітну плату в розмірі 155 крб. за квітень місяць 1986 року з урахуванням коефіцієнта 5 (п`ять), згідно наданого розрахунку;

- зобов`язати УДСО ГУ МВС України в Київській області на підставі проведеного розрахунку стягнути на користь ОСОБА_1 . 512 крб. 70 коп. за роботу в третій зоні небезпечності (зоні відчуження) м. Прип`ять за період з 27 по 28 квітня 1986 року;

- зобов`язати УДСО ГУ МВС України в Київській області надати ОСОБА_1 довідку про його перераховане грошове забезпечення з урахуванням вимог, передбачених Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року 964 рс, Постанови Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних союзів від 10 червня 1986 року 207-7, за роботу в третій зоні небезпечності (зоні відчуження) м. Прип`ять за період з 27 по 28 квітня 1986 року, врахувавши одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 500 крб., добові в розмірі 3 крб. 50 коп. за добу, кошти на харчування в розмірі 2 крб. 85 коп. на день, заробітну плату в розмірі 155 крб. за квітень 1986 року з урахуванням коефіцієнта 5 (п`ять), згідно наданого розрахунку;

- зобов`язати Управління ПФУ провести перерахунок пенсійних виплат ОСОБА_1 з урахуванням даних у довідці про грошове забезпечення під час перебування в третій зоні небезпечності (зоні відчуження) м. Прип`ять за період з 27 по 28 квітня 1986 року, починаючи з 12 червня 2013 року, та здійснити відповідні виплати.

Броварський міськрайонний суд Київської області постановою від 05 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії УДСО ГУ МВС України в Київській області щодо надання ОСОБА_1 довідок про заробітну плату за роботу у третій зоні небезпечності (зоні відчуження) м. Прип`ять по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за період з 27 по 28 квітня 1986 року 27 від 13 січня 2012 року та від 08 січня 2013 року 591 без включення одноразової грошової допомоги в розмірі 500 крб., заробітної плати в розмірі 155 крб. з урахуванням коефіцієнта 5 (п`ять) і добових в розмірі 3 крб.50 коп. Зобов`язав УДСО ГУ МВС України в Київській області включити у довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 27 по 28 квітня 1986 року за роботу у третій зоні небезпечності (зоні відчуження) м. Прип`ять по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС одноразову грошову винагороду в розмірі 500 крб., заробітну плату в розмірі 155 крб. з урахуванням коефіцієнта 5 (п`ять) та добові в розмірі 3 крб. 50 коп. і надати довідку з урахуванням зазначених виплат на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року 964-рс, Постанови УРСР і Української Ради професійних союзів від 10 червня 1986 року 207-7. Зобов`язав Управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням відомостей про заробітну плату під час виконання ним службових обов`язків у третій зоні небезпечності (зоні відчуження) м. Прип`ять по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за період з 27 по 28 квітня 1986 року одноразову грошову винагороду в розмірі 500 крб., заробітну плату в розмірі 155 крб. з урахуванням коефіцієнта 5 і добові в розмірі 3 крб. 50 коп. та здійснити відповідні виплати. В іншій частині у задоволенні позову відмовив.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеної постанови 11 серпня 2014 року УДСО ГУ МВС України в Київській області видало ОСОБА_1 довідку 54 про заробітну плату за час виконання ним службових обов`язків у зоні відчуження, а Управління ПФУ 15 серпня 2014 року здійснило перерахунок пенсії позивача з урахуванням даних вказаної вище довідки, що підтверджується розпорядженням відповідача від 15 серпня 2014 року 142417. Відповідний перерахунок здійснено позивачу органом Пенсійного фонду з 15 серпня 2014 року із розрахунку середньомісячного заробітку в розмірі 6 678,09 грн.

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управлінням ПФУ про визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 30 серпня 2014 року з урахуванням відомостей про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) у зоні відчуження у 1986 році, згідно із довідкою від 11 серпня 2014 року 54, виданою УДСО ГУ МВС України в Київській області та виплатити йому недоотриману суму пенсії.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2015 року у справі 361/10250/2014-а позов задоволено: визнано протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням відомостей про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 році, згідно із довідкою від 11 серпня 2014 року 54, виданої УДСО ГУ МВС України в Київській області; зобов`язано Управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 30 серпня 2014 року з урахуванням відомостей про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 році, згідно зазначеної вище довідки з суми 558 крб. 66 коп.:2 дні х 30 календарних днів (а.с. 24-29).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2015 року у справі 361/10250/2014-а скасовано, а провадження закрито, оскільки незгода позивача із правильністю проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення суду не може бути підставою для звернення до суду з окремим позовом. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що питання, які виникають при виконанні постанови суду, підлягають вирішенню у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а не шляхом подання нової позовної заяви та роз`яснив порядок звернення до суду із заявою в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України (у редакції, чинній на момент ухвалення зазначеного судового рішення).

22 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України, в якій просив: визнати протиправним рішення та дії Управління ПФУ на виконання постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2014 року; зобов`язати Управління ПФУ виконати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2014 року в повному обсязі, перерахувати та сплатити недосплачену суму пенсії з 30 липня 2014 року відповідно до довідки від 11 серпня 2014 року 54, виданої УДСО ГУМВС України в Київській області, виходячи із суми заробітної плати 558 крб. 66 коп., поділеної на 2 дні та помноженої на 30 календарних днів.

Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 31 липня 2015 року повернув ОСОБА_1 зазначену заяву з підстав її невідповідності вимогам ч. 9 ст. 267 КАС України і неусунення вказаних судом недоліків у встановлений строк.

14 лютого 2017 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою в порядку ч.9 ст. 267 КАС України, у якій просив:

- визнати протиправними рішення, дії Управління ПФУ щодо неналежного виконання постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2014 року, що призвело до порушення його прав та інтересів, а також суттєвого зменшення розміру пенсії;

- зобов`язати Управління ПФУ подати звіт про виконання постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2014 року;

- за результатами розгляду поданого звіту, або в разі неподання такого звіту, винести ухвалу про накладення штрафу на начальника Управління ПФУ в розмірі 30 мінімальних заробітних плат;

- стягнути з Управління ПФУ на його користь половину суми накладеного штрафу;

- зобов`язати виконати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2014 року відповідно до довідки від 11 серпня 2014 року 54, виданої УДСО ГУМВС України в Київській області, виходячи із суми заробітної плати 558 крб. 66 коп., поділеної на 2 дні та помноженої на 30 календарних днів.

Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 22 травня 2017 року, залишив зазначену вище заяву ОСОБА_1 без задоволення.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 жовтня 2017 року залишив без змін ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2017 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційної інстанції, у листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та направити цю справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив норми матеріального права у зв`язку з чим допустив порушення, які призвели до помилкового вирішення справи. За позицією скаржника, висновок апеляційного суду про недотримання ним 10-денного строку звернення до суду з відповідною заявою є необґрунтованим.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 листопада 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм (…) процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 267 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент звернення до суду з відповідною заявою) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат (ч. 2 ст. 267 КАС України).

Згідно з ч. 4 зазначеної норми Кодексу половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Колегія суддів звертає увагу, що вказаній нормі кореспондують положення абзацу 7 п. 4 ч. 1 ст. 163, абзацу 5 п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної може бути встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Таким чином, установити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанцій може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанцій можуть лише під час прийняття постанови у справі.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що при ухваленні постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2014 року судом першої інстанції не застосовувалися норми ст. 267 КАС України, а в її резолютивній частині на відповідача не покладалося обов`язку надати звіт про виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 в частині вимог про: зобов`язання Управління ПФУ подати звіт про виконання постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2014 року у справі 361/11754/13-а; винесення ухвали про накладення штрафу на начальника Управління ПФУ в розмірі 30 мінімальних заробітних плат; стягнення з Управління ПФУ на його користь половини суми накладеного штрафу.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення заяви в частині визнання протиправними рішень та дій Управління ПФУ щодо неналежного виконання постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2014 року та зобов`язання відповідача виконати зазначену постанову відповідно до довідки від 11 серпня 2014 року 54, виданої УДСО ГУМВС України в Київській області, виходячи із суми заробітної плати 558 крб. 66 коп., поділеної на 2 дні та помноженої на 30 календарних днів, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

У такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.

Заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дня її підписання. У разі якщо заява подається представником, у ній зазначаються ім`я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі. Одночасно із заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені ч. 2 ст. 162 цього Кодексу. Така постанова може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом апеляційної інстанції, позивач дізнався про порушення своїх прав ще в грудні 2014 року, а тому пропустив установлений ч. 9 ст. 267 КАС України десятиденний строк звернення до суду з відповідною заявою.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що заява ОСОБА_1 від 14 лютого 2017 року про встановлення судового контролю за виконанням постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2014 року в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду знаходить, що ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, дотримався норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді

А. А. Єзеров

С. М. Чиркін