← Судебная практика

Постанова по делу № 826/25278/15

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · 08.11.2019 · Верховный Суд
полный текст из нашей базы17 474 знаковвсе акты по делу →

Об акте

Дело №
826/25278/15
Дата принятия
08.11.2019
Судья
Желєзний І.В.
Форма судопроизводства
Адміністративне
Тип акта
Постанова
Категория дела
державного регулювання ринків фінансових послуг, з них

Нормы, на которые ссылается акт

По порядку первого упоминания в тексте: то, что в начале, обычно и есть предмет спора. Клик — статья из нашего корпуса.

Текст решения

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

Київ

справа 826/25278/15

адміністративне провадження К/9901/45623/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В., Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу 826/25278/15 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання незаконним та скасування розпорядження, за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (у складі судді Качура І.А.) від 28 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року (колегія у складі суддів Бабенка К.А., Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.)

ВСТАНОВИВ:

I. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач, Нацкомфінпослуг), в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача про застосування заходу впливу до позивача 2595 від 27 жовтня 2015 року.

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

3. У касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким задовольнити позов.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 лютого 2015 року між позивачем (страховиком) та ОСОБА_1 (страхувальником) укладено договір страхування наземного транспорту за 206-00003-15. Предметом страхування є транспортний засіб - автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG , 2009 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; страхова сума складає 700 000,00 грн; сума загальної страхової премії - 34 510,00 грн; безумовна франшиза - 49 000,00 грн.

5. 23 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (добровільне страхування наземного транспорту (крім залізничного) 17528/15 у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 21 березня 2015 року за участю застрахованого транспортного засобу.

6. Як вбачається із звіту Про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу VW TOUAREG, державний номер НОМЕР_1 №320 /15 від 29 квітня 2015 року, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі виконаних досліджень та рекомендацій, вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу становить 1 053 182,28 грн, ринкова вартість дорівнює 927 194,08 грн.

7. Крім цього, у вказаному звіті зазначено, що вартість пошкодженого транспортного засобу (VW TOUAREG, державний номер НОМЕР_1 ) становить 317 800,00 грн.

8. Позивачем складено страхові акти 17464/206 від 26 червня 2015 року та 17467/206 від 07 липня 2015 року, якими визначено суми виплат страхового відшкодування, а саме: 25 886,00 грн та 135 814,00 грн відповідно.

9. 09 липня 2015 року через систему Аваль-Експресс на рахунок ОСОБА_1 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 135 814,00 грн.

10. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 щодо неналежного виконання позивачем зобов`язань за договором страхування наземного транспорту 206-00003-15 від 05 лютого 2015 року та порушення ним вимог законодавства про фінансові послуги відповідачем складено акт Про правопорушення, вчинені Товариством з додатковою відповідальністю Страхова Компанія Індіго на ринку фінансових послуг 721/13-15/13/6 від 07 жовтня 2015 року.

11. Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 2 статті 20 Закону України Про страхування щодо невиконання страховиком інших обов`язків, передбачених умовами договору страхування; пункту 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 40 від 28 серпня 2003 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 року за 805/8126, щодо недотримання обов`язків страховика, визначених статтею 20 Закону України Про страхування .

12. Позивачем подано заперечення на зазначений акт, в яких страховик просив обставини, викладені в акті Про правопорушення, вчинені Товариством з додатковою відповідальністю Страхова Компанія Індіго на ринку фінансових послуг 721/13-15/13/6 від 07 жовтня 2015 року, не вважати порушенням законодавства про страхування та прийняти рішення про закриття справи.

13. На підставі зазначених порушень відповідачем прийнято розпорядження 2595 Про застосування заходу впливу до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Індіго , яким зобов`язано позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про їх усунення з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 17 листопада 2015 року.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

14. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вищезазначеним договором страхування при повній конструктивній загибелі транспортного засобу передбачено застосування коефіцієнту пропорційності саме щодо фактичного розміру збитку, а не визначеної договором страхування страхової суми.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що ним не порушено Закон України Про страхування та ліцензійні умови провадження страхової діяльності, а тому розпорядження відповідача про застосування заходу впливу до позивача 2595 від 27 жовтня 2015 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

16 . Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

18. Як встановлено судами, оспорюване розпорядження Нацкомфінпослуг прийнято на підставі акта про порушення позивачем законодавства у сфері фінансових послуг 721/13-15/13/6 від 07 жовтня 2015 року, яким встановлено порушення позивачем умов договору при розрахунку суми страхового відшкодування, що свідчить про порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: частини 2 статті 20 Закону України Про страхування щодо невиконання страховиком інших обов`язків, передбачених умовами договору страхування, та пункту 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 40 від 28 серпня 2003 року і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 805/8126 від 15 вересня 2003 року, щодо недотримання обов`язків страховика, визначених статтею 20 Закону України Про страхування .

19. Відповідно до пунктів 10, 12 частини 1 статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг 2664-III від 12 липня 2001 року (надалі - Закон 2664-III) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

20. Статтею 39 Закону 2664-III передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

21. Пунктом 1 частини першої статті 40 Закону 2664-III встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: зобов`язати порушника вжити заходи для усунення порушення та/або вжити заходи для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

22. Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України Про страхування 85/96-ВР від 07 березня 1996 року (далі - Закон 85/96-ВР) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром).

23. Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 2 статті 20 Закону 85/96-ВР страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов`язки страховика.

24. Згідно з пунктом 2.15 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року 40, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 року за 805/8126, страховик зобов`язаний дотримуватись обов`язків, визначених статтею 20 Закону України Про страхування .

25. Відповідно до пункту 22.2 договору страхування від 05 лютого 2015 року 206-00003-15 при визначенні суми страхового відшкодування у розрахунок приймаються наступні показники: у разі викрадення або повної конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу (під повною конструктивною загибеллю розуміють випадки, коли вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає більш як 70% ринкової вартості транспортного засобу на дату настання страхового випадку) - страхова сума. Розмір страхового відшкодування дорівнює страховій сумі (з врахуванням положень, викладених у пункті 22.5 цього договору) за вирахуванням франшизи, всіх несплачених страхувальником сум страхової премії (або її частин), сум, отриманих від інших страховиків, за аналогічними договорами страхування цього транспортного засобу, сум, отриманих від третіх осіб, відповідальних за заподіяний збиток, якщо такі суми були одержані до моменту виплати страхового відшкодування, та виплачених раніше сум страхового відшкодування, а також загальної вартості залишків транспортного засобу (непошкоджених та придатних до експлуатації вузлів, деталей та агрегатів транспортного засобу), яка визначається згідно з висновком експертної організації (акта товарознавчої експертизи, дослідження звіту) (у випадку конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу).

26. Згідно з пунктом 22.5 зазначеного договору у разі, якщо на момент настання страхового випадку страхова сума, вказана у договорі, є меншою від ринкової вартості застрахованого транспортного засобу більше ніж на 10% і становить певну частку від ринкової вартості застрахованого транспортного засобу, розмір відшкодування визначається у такій же частці від фактичного розміру збитку. У разі, якщо ринкова вартість застрахованого транспортного засобу на дату настання страхового випадку є меншою за застраховану суму, вказану в договорі, то виплата страхового відшкодування проводиться, виходячи із ринкової вартості застрахованого транспортного засобу на дату настання страхового випадку, і розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру такої вартості. Франшиза та інші вирахування з розрахункового розміру збитку здійснюється відповідно до умов пункту 22.2 договору.

27. Таким чином, діючим законодавством у сфері фінансових послуг та вищевказаним договором страхування передбачено, що при повній конструктивній загибелі транспортного засобу застосовується коефіцієнт пропорційності саме щодо фактичного розміру збитку, а не до страхової суми, визначеної договором страхування.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 1 053 182,28 грн,

- ринкова вартість транспортного засобу дорівнює 927 194,08 грн,

- вартість майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу на дату оцінки (21 березня 2015 року) складає 927 194,08 грн,

- вартість пошкодженого транспортного засобу становить 317 800,00 грн,

- здійснення відновлювального ремонту визнано економічно необґрунтованим.

29. Під час розрахунку суми страхового відшкодування при повній конструктивній загибелі транспортного засобу, яка підлягала виплаті страхувальникові, позивач повинен застосовувати або коефіцієнт пропорційності саме до завданих збитків (до вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу на дату оцінки 21 березня 2015 року), що становить 927 194,08 грн, а не до страхової суми у розмірі 700 000,00 грн, визначеної у договорі страхування, або у відповідності до умов укладеного договору такий коефіцієнт пропорційності страховиком взагалі не повинен застосовуватися.

30. Сума страхового відшкодування, яка підлягала б виплаті страхувальнику при застосуванні коефіцієнту пропорційності, повинна розраховуватися наступним чином: 927 194,08 грн (вартість майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу на дату оцінки)*0,7550 (коефіцієнт пропорційності) - 49 000,00 грн (франшиза) - 25 886,00 грн (несплачені страхові премії) - 317 800,00 грн (вартість пошкодженого транспортного засобу) = 307 345,53 грн або у випадку незастосування коефіцієнту пропорційності: 700 000,00 грн (страхова сума) - 49 000,00 грн (франшиза) - 25 886,00 грн (несплачені страхові премії) - 317 800,00 грн (вартість пошкодженого транспортного засобу) = 307 314,00 грн.

31. Отже, зазначеним договором страхування при повній конструктивній загибелі транспортного засобу передбачено застосування коефіцієнту пропорційності саме щодо фактичного розміру збитку, а не визначеної договором страхування страхової суми.

32. Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року є обґрунтованими і не підлягають скасуванню. Суди першої та апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

33. Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії , заява 303-A, п. 29).

34. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішеннь чи вчиненні процесуальних дій.

35. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Желєзний

Суддя І.В. Саприкіна

Суддя С.М. Чиркін

Источник — Единый государственный реестр судебных решений. Судебные решения открыты (ЗУ «О доступе к судебным решениям»), а сами акты являются официальными документами и не являются объектом авторского права. Мы не редактируем текст и не добавляем к нему оценок.

Сверить с реестром ↗