Постанова по делу № 813/2565/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2019 року

Київ

справа 813/2565/17

адміністративне провадження К/9901/5027/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

секретаря - Грінкевич А.І.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Пшевлоцького Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 813/2565/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Старунського Д.М., суддів: Багрія В.М., Рибачука А.І.) від 14 грудня 2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 14 липня 2017 року позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому, із урахуванням додаткових пояснень, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.06.2017 2197 Про накладення дисциплінарних стягнень працівникам Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУНП у Львівській області в частині накладення на поліцейського сектору реагування патрульної поліції 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30.06.2017 527 о/с По особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції з 30 червня 2017 року поліцейського сектору реагування патрульної поліції 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області з 01 липня 2017 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що накази начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області 2197 від 29.06.2017 та 727 о/с від 30.06.2017 суперечать вимогам та істотно порушують його права, передбачені Конституцією та Законами України, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.06.2017 2197 Про накладення дисциплінарних стягнень працівникам Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУНП у Львівській області в частині накладення на поліцейського сектору реагування патрульної поліції 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30.06.2017 527 о/с По особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції з 30 червня 2017 року поліцейського сектору реагування патрульної поліції 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області з 01 липня 2017 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2017 по 15.09.2017 в сумі 17 757,12 гривень.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 6700,71 (шість тисяч сімсот) грн. звернено до негайного виконання.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини, які слугували підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення та його звільнення не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та не вказують у достовірний спосіб на протиправну поведінку поліцейського, яка може мати своїм наслідком звільнення в порядку дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області - задоволено.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року у справі 813/2565/17 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку обставинам справи, невірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив неправильне рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 28 грудня 2017 року ОСОБА_1 ( касатор) подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі позивач просить:

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі 813/2565/17, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2017 - залишити без змін.

У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю позивача.

9. 07 лютого 2018 року відповідачем було надано відзив на касаційну скаргу, в якому Головне управління Національної поліції України у Львівській області просить:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 - залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю представника Головного управління Національної поліції України у Львівській області.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема позивач вказує, що Львівський апеляційний адміністративний суд при розгляді даної справи не здійснив належного аналізу нормативних підстав для звільнення ОСОБА_1 у їх взаємозв`язку із фактичними обставинами справи, а відтак прийшов помилкового висновку, що рішення відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби було законним і правомірним.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача на службу в органи внутрішніх справ прийнятий 26.10.2009. З 01.12.2016 перебував на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області.

13. Наказом 2197 від 29.06.2017 Про накладення дисциплінарних стягнень працівникам Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУНП у Львівській області за грубе порушення службової дисципліни, вимог п.3 ст.18 Закону України Про національну поліцію , п.п. 1,2 розділу ІІ , п.п. 2,3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 1179, а також вимог ч. 1 ст.122 КУпАП та п.2 розділу VІІ Положення про патрульну службу МВС , затвердженого наказом МВС України від 02.07.2015 796, що призвело до значного суспільного резонансу, на поліцейського СРПП 2 ПП Пустомитівського ВП Франківського ВП Головного управління поліції у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

14. Наказом 527 о/с від 30.06.2017 По особовому складу старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, з 30 червня 2017 року.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

15. Конституція України від 28 червня 1996 року

15.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 580-VIII

16.1. Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону поліцейський, крім іншого, зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

16.2. Відповідно до ст. 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

16.3. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

17. До набрання чинності Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про Національну поліцію ).

17.1. Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

17.2. Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено поняття дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

17.3. Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.

17.4. Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

17.5. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з цим Статутом.

17.6. Звільнення зi служби осіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України та відповідно до статті 14 цього Закону є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

17.7. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ст. 14 Дисциплінарного статуту).

17.8. Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

19. Одним із елементів, що передує накладенню дисциплінарного стягнення є доведена вина працівника по невиконанню чи неналежному виконанню покладених на нього трудових обов`язків. Провина працівника у вчиненні дисциплінарного проступку має у вигляді прямого чи опосередкованого наміру. Отже, має бути доведено, що працівник хотів чи свідомо допускав настання несприятливих роботодавцеві наслідків.

19. Матеріалами справи підтверджено, що підставою для проведення службового розслідування стало те,що 19 червня 2017 року на веб-сайті YouTube було розміщено відеоролик Львовскиедорожныешакалы , в ході перегляду якого відповідачем виявлено порушення службової дисципліни працівниками СРПП 2 ПП Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУНП у Львівській області старшими сержантами поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

20. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції стало подія, яка мала місце 18.06.2017 при чергуванні ОСОБА_1 на автодорозі Львів-Рогатин-Івано-Франківськ.

21. На вказане чергування позивач заступив 18.06.2017 у складі екіпажу службового автомобіля поліції разом зі старшим сержантом поліції ОСОБА_8 для несення служби на адміністративних дільницях 1, 2.

22. Проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що старший сержант ОСОБА_1 грубо порушив службову дисципліну, зокрема, вимоги п. 3 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію , п.п. 1, 2 розділу ІІ, пп. 2, 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 1179, а також вимоги ч. 1 ст. 122 КУпАП та п. 2 розділу VII Положення про патрульну службу МВС, затвердженого наказом МВС України від 02.07.2015 796, що виразилося у: порушенні поліцейським процедури зупинки транспортного засобу і спілкування з водієм (працівник поліції, який проводив зупинку, не представився водієві та на його вимогу не представив службове посвідчення, у подальшому поліцейський спілкувався з водієм сидячи у службовому автомобілі); не вжитті заходів до фіксації та документування правопорушення, а також притягнення водія до адміністративної відповідальності; наданні неправдивих пояснень щодо суті вчиненого правопорушення (у своїх поясненнях поліцейські зазначили про порушення водієм правил обгону, а насправді вони неодноразово повідомляли про перетин суцільної лінії дорожньої розмітки).

23. Із матеріалів службового розслідування, показів свідка ОСОБА_8 , пояснень позивача та відповідача, судом першої інстанції правильно встановлено, що здійснюючи таке патрулювання на автодорозі Львів-Рогатин-Івано-Франківськ, екіпаж здійснив зупинку на обочині дороги для здійснення приватної телефонної та очної розмови старшим сержантом поліції ОСОБА_1., який керував транспортним засобом.

24. У той же час, старший сержант поліції ОСОБА_8 , перебуваючи назовні службового автомобіля на узбіччі автодороги, виявив ознаки порушення правил дорожнього руху, а саме, він зауважив, що при русі в напрямку до м. Івано-Франківська (протилежному до руху службового автомобіля поліції) водій легкового автомобіля на іноземній реєстрації здійснив обгін іншого автомобіля, перетнувши при цьому розмітку 1.1 (тонка суцільна лінія) та виконавши такий маневр на ділянці дороги з ускладненим оглядом. У зв`язку з чим ОСОБА_8 подав водієві автомобіля, що допустив порушення, сигнал про зупинку й останній зупинився на протилежному від поліцейського автомобіля узбіччі дороги, відтак, позивач перетнув дорогу та підійшов до такого автомобіля.

25. При цьому, водій автомобіля, що був зупинений поліцейським, із моменту свого зупинення та до часу відбуття працівників поліції з місця події, провадив відеозйомку події засобами технічної фіксації й у подальшому оприлюднив відповідний відеозапис у мережі Інтернет на сервісі youtube під назвою Львовскиедорожныешакалы ! .

26. У зв`язку з чим, суд першої інстанції, беручи до уваги позицію відповідача щодо порушень зі сторони позивача, ознаки чого повинні міститися на відеоролику, правильно відзначив, що позивачем не була порушена процедура зупинки транспортного засобу, в тому числі в частині представлення водієві, що, зокрема, стало причиною накладення, на позивача дисциплінарного стягнення.

27. Так, згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію , звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

28. На відеоролику видно, що ОСОБА_8 , підходячи до зупиненого автомобіля прикладає праву руку до головного убору та промовляє якісь фрази. У той же час, розібрати зміст таких фраз не є можливим у зв`язку з низькою якістю запису звуку на технічний пристрій, який знаходився на панелі приборів автомобіля зупиненого водія, в той час як ОСОБА_8 перебував назовні на автодорозі.

29. При цьому, Верховний Суд враховує, що відповідач навіть не зміг повідомити суду першої інстанції, які ж саме відомості не назвав позивач зупиненому водієві, оскільки позивач в цей час перебував за кермом службового автомобіля.

30. Так, наведена вище ч. 3 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію передбачає обов`язок поліцейського лише пред`явити на вимогу особи службове посвідчення, однак, не регламентує це питання більш детально (зокрема, таким чином, яким його трактує відповідач). Більш того, у цьому контексті доцільно узяти до уваги приписи ч. 4 ст. 30 Закону України Про Національну поліцію , яка передбачає, що якщо поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, він зобов`язаний пред`явити особі документ, що посвідчує його повноваження. Із чого випливає, що безумовний обов`язок щодо негайного пред`явлення службового посвідчення існує у випадку, коли поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, а тому в цьому разі поліцейський і повинен мати посвідчення при собі. У даному ж випадку, як вбачається із відеоролика, позивач був одягнутий у формений одяг працівника поліції, на якому закріплено спеціальний жетон поліцейського і перебував за кермом службового автомобіля, тобто за зовнішніми ознаками його можливо ідентифікувати як поліцейського.

31. У цьому контексті суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості та безпідставності твердження відповідача про те, що позивачем порушено процедуру зупинки транспортного засобу і спілкування з водієм.

32. Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції свідок ОСОБА_8 пояснив, що перебував у салоні службового автомобіля маючи намір відбути на подальше патрулювання, вже після закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення, завершення розмови з водієм зупиненого транспортного засобу та надання йому дозволу продовжити рух.

33. Щодо не вжиття заходів до фіксації та документування правопорушення, про що також зазначено у висновку службового розслідування та в спірних наказах як підставу для притягнення позивача до відповідальності, суд першої інстанції правильно зауважив, що при цьому відповідач не зазначив, які конкретно вимоги чинного законодавства України були порушені позивачем і яким чином працівник поліції повинен був здійснити фіксування порушення правил дорожнього руху при спірній події 18.06.2017.

34. У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що відповідно до норм ч. 3 ст. 254, ч. 2 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при адміністративному проступку, який був причиною спірної події, не передбачено складання працівниками поліції протоколу як форми фіксування й документування факту адміністративного проступку.

35. Окрім того, відповідачем належними й допустимими доказами не було доведено можливість і обов`язок позивача здійснювати фіксацію порушення в іншій формі, зокрема, не доведено комплектування службового автомобіля поліції засобами технічної фіксації, які би дозволяли проводити постійне фіксування обстановки (у т.ч. порушень правил дорожнього руху).

36. Надані ж відповідачем докази Верховний Суд вважає неналежними, оскільки, представлені накладні (вимоги) не свідчать ані про отримання технічних засобів саме позивачем, ані про комплектування ними саме службового автомобіля, на якому позивач здійснював патрулювання18.06.2017.

37. Суд першої інстанції правильно вказав, що необґрунтованим є твердження відповідача про можливість і обов`язок здійснювати фіксацію порушення на службовий планшет, позаяк, відповідачем не надано жодних підтверджень наявності функції відеозапису в такому технічному засобі, його сертифікації та повірки, а крім того, як засвідчується показами позивача й свідка та не заперечується відповідачем, планшет не використовувався для постійного фіксування обстановки, а використовувався для приймання викликів і повідомлень від чергового диспетчера.

38. Отже, суд критично оцінює доводи відповідача щодо неналежного розгляду позивачем справи про адміністративне правопорушення, а також висновок відповідача про невірно застосований позивачем захід реагування за його наслідком.

39. При цьому, Верховний Суд наголошує на тому, що в цій справі не підлягають дослідженню та оцінці рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, які були прийняті, вчинені чи мали місце в рамках провадження ним у справі про адміністративне правопорушення, оскільки предметом цього спору є коло питань, що стосуються проходження публічної служби, порядку, умов і підстав застосування дисциплінарного стягнення щодо позивача.

40. А тому, суд першої інстанції приходить до висновку про неможливість оцінки обставин, які виходять поза межі заявлених вимог, а також про передчасність і необґрунтованість висновку відповідача щодо неправомірності рішення поліцейського за наслідком розгляду ним справи про адміністративне правопорушення.

41. Щодо висновку відповідача про надання позивачем неправдивих пояснень щодо суті вчиненого зупиненим водієм правопорушення, суд не знаходить цьому належного підтвердження, позаяк, за свідченнями позивача та показами свідка, позивач надавав керівництву та особам, що проводили службове розслідування вичерпну та повну інформацію щодо події, яка мала місце 18.06.2017. Такі ж пояснення були надані ним під час розгляду справи.

42. При цьому, відповідачем не було надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що 18.06.2017 відбувалися якісь інші події, аніж ті, які були повідомлені позивачем, що й могло би суперечити показам позивача, а відтак, підтверджувати надання ним неправдивих відомостей.

43. Із урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що обставини, які слугували підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення та його звільнення не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та не вказують у достовірний спосіб на протиправну поведінку поліцейського, яка може мати своїм наслідком звільнення в порядку дисциплінарної відповідальності.

44. Окрім того, Верховний Суд враховує, що відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Зокрема, такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування.

45. Проте, ані у висновку службового розслідування, ані у спірних наказах не зазначено яка шкода була заподіяна позивачем внаслідок допущених ним порушень, чим це підтверджується, не вказано, що характеризує проступок позивача саме з найтяжчої сторони (ураховуючи те, що згідно зі ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу), чи є вина поліцейського у порушеннях, яка її форма, відсутні відомості щодо попередньої роботи позивача, не враховано наявності заохочень чи стягнень (згідно послужного списку у позивача були відсутні діючи стягнення) тощо.

46. Отже, дотримання вказаних вимог закону не було підтверджено відповідачем і в суді в ході розгляду цієї справи, хоча такі обставини є істотними при вирішенні питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності й їх неврахування вказує на порушення встановленої процедури накладення стягнення.

47. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.06.2017 2197 та від 30.06.2017 527о/с у частині накладення та виконання щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

48. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення першої інстанції і погоджується з її висновками.

49. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

51. Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

52. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування прийнятого ним рішення були відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - скасувати.

3. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Постанова в повному обсязі складена 01 листопада 2019 року.

Суддя-доповідач Жук А.В.

судді Мартинюк Н.М.

Мельник-Томенко Ж.М.