Постанова по делу № 595/706/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Київ

справа 595/706/19

адміністративне провадження К/9901/26482/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року (головуючий суддя: Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.)

у справі 595/706/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

І. Історія справи

У квітні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області, в якому просив скасувати постанову серії ДПО18 495507 від 6 березня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В подальшому ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2019 року замінено первісного відповідача - Управління патрульної поліції в Тернопільській області у цій справі на іншого - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області.

Бучацький районний суд Тернопільської області рішенням від 21 травня 2019 року позов задовольнив і скасував постанову серії ДПО18 495507 від 6 березня 2019 року про накладення адміністративного стягнення.

Зазначене рішення ухвалено у судовому засіданні без участі відповідача (його представника). Супровідний лист суду першої інстанції щодо направлення на адресу учасників справи копій указаного рішення датовано 21 травня 2019 року.

Водночас, як вірно вказує скаржник, рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено 10 червня 2019 року .

Головне управління Національної поліції в Тернопільській області оскаржило указане рішення в апеляційному порядку шляхом подання 3 липня 2019 року апеляційної скарги засобами поштового зв`язку (підтверджується оригіналом конверту з трек-номером 4600114057896). В апеляційній скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження. По-перше, вказав, що копію рішення не отримував. По-друге, зазначив, що рішення суду першої інстанції оприлюднено тільки 10 червня 2019 року.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 липня 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишив без руху. В цій ухвалі суд встановив, що оскаржуване судове рішення проголошено 21 травня 2019 року, копію якого отримано скаржником 10 червня 2019 року. Також в апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Однак, розглянувши доводи скаржника щодо поновлення строків суд зазначив, що норми статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) є спеціальними відносно статті 295 КАС України, а відтак строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення . Разом з тим, відлік строку на апеляційне оскарження судового рішення з дати отримання особою рішення суду для термінових справ нормами КАС України не передбачений .

В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції запропонував апелянту протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2019 року у справі 595/706/19, в якій зазначити (поважні) підстави для поновлення строку .

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, на виконання цієї ухвали відповідач повторно подав апеляційну скаргу, яка за своїм змістом ідентична тій, що подавалась вперше та додатково повідомив, що 10 червня 2019 року не отримував рішення суду першої інстанції, що підтверджується журналом реєстрації вхідних документів скаржника. Одночасно, апеляційний суд зробив висновок, що відповідачем не зазначено поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження.

З огляду на це, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 серпня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати цю ухвалу суду апеляційної інстанції й направити справу для продовження розгляду до того ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Зокрема, скаржник зазначає, що частина третя статті 298 КАС України (щодо залишення апеляційної скарги без руху і права на звернення із заявою про поновлення строку) не передбачає жодних винятків для можливості застосування статті 286 КАС України (щодо особливостей провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності) при залишенні апеляційної скарги без руху. Вказує, що апеляційна скарга була подана ним з дотриманням вимог статті 295 КАС України, яка передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. До того ж, зазначає, що заяву про поновлення відповідного строку він подав, однак суд у відкритті апеляційного провадження відмовив.

Позивач не подав відзиву на касаційну скаргу.

Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права .

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Одночасно, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Верховний Суд вказує на помилковість зазначеного висновку з таких підстав.

Стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальний стосовно статті 295 КАС України строк апеляційного оскарження ( протягом десяти днів ) і порядок обчислення цього строку ( з дня проголошення судового рішення ).

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Натомість, копія рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 травня 2019 року не була надіслана відповідачу в цій справі - Головному управлінню Національної поліції в Тернопільській області (вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001).

Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції надіслав копію ухваленого рішення від 21 травня 2019 року іншій особі - Управлінню патрульної поліції в Тернопільській області (вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль), яка не є відповідачем у цій справі.

Суд касаційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що супровідний лист про направлення рішення суду першої інстанції адресований Управлінню патрульної поліції в Тернопільський області, за адресою: м. Тернопіль, вул. Котляревського 24. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату, поштового переказу, яке враховано судом апеляційної інстанції як доказ отримання скаржником рішення суду, також адресоване Управлінню патрульної поліції в Тернопільський області, за адресою: м. Тернопіль, вул. Котляревського 24.

Однак, ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2019 року замінено первісного відповідача - Управління патрульної поліції в Тернопільській області у адміністративній справі іншим відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області, яке знаходиться за адресою: м.Тернопіль по вул. Валова,11, що достеменно було відомо суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції.

Неотримання рішення суду першої інстанції також підтверджується журналом реєстрації вхідних документів скаржника.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень вказане рішення було оприлюднене тільки 10 червня 2019 року.

Тобто, за вказаних обставин, заслуговують на увагу доводи скаржника про ознайомлення з рішенням суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень та того, що скаржник був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з моменту проголошення оскаржуваного рішення від 21 травня 2019 року.

Відповідно до статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

За частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідач не отримав рішення суду першої інстанції , оскільки воно йому не направлялось . Апеляційну скаргу на рішення суду подав 3 липня 2019 року, тобто в межах тридцятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 295 КАС України (з моменту оприлюднення цього рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Викладене не було враховано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" , констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

Апеляційний суд в цій справі не надав жодної оцінки поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які вказав відповідач у заяві про поновлення процесуального строку в апеляційній скарзі ще при першому її поданні.

Дійсно, стаття 286 КАС України передбачає особливості провадження у цій категорії справ і є спеціальною нормою у порівнянні зі статтею 295 КАС України, зокрема, передбачає скорочений строк оскарження - десять днів та інакший початок перебігу строку на оскарження - з моменту проголошення судового рішення. Проте, стаття 286 КАС України не містить заборони на поновлення строків апеляційного оскарження , як у деяких інших категоріях термінових адміністративних справ.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі 185/10469/18 (2-а/185/243/18).

Вичерпний перелік категорій справ, де строки не поновлюються, встановлений у статті 270 КАС України, до яких ця справа не відноситься.

Окрім того, стаття 271 КАС України передбачає, що у справах за статтею 286 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення та копії цих рішень невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Як вже зазначено, в порушення цієї норми суд першої інстанції не надіслав копії рішення від 21 травня 2019 року скаржнику.

Тому, в цій категорії справ можливе застосування частини другої статті 295 КАС України (за наявності для того відповідних підстав), яка не суперечить нормам частини четвертої статті 286 КАС України. До того ж, відповідач у цій справі двічі просив про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин пропуску строку, які він вважає поважними.

За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отож, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

З огляду на результат касаційного розгляду й відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року у справі 595/706/19 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду