Постанова по делу № 382/1937/15-ц

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа 382/1937/15-ц

провадження 61-28400св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Яготинська міська рада Київської області, Яготинська районна державна адміністрація Київської області,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Яготинської міської ради Київської області, Яготинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Коцюрби О. П., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона з 05 вересня 1990 року є власником житлового будинку

АДРЕСА_2 за вказаною адресою є ОСОБА_2

З часу набуття права власності на будинок вона мала доступ до свого володіння з АДРЕСА_1 через дорогу загального користування.

Останнім часом ОСОБА_2 став забороняти їй їздити та ходити проїздом загального користування, мотивуючи це тим, що це його земельна ділянка.

У березні 2011 року вона зверталася до Яготинської міської ради із вимогою про усунення перешкод у користуванні проїздом загального користування до свого домоволодіння, які створює їй ОСОБА_2

Листом Виконавчого комітету Яготинської міської ради від 09 березня 2011 року розглянуто її звернення щодо спільної межі між земельними ділянками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 та запропоновано віднести земельну ділянку, яка виділена на картографічному матеріалів червоним кольором, до земель загального користування для використання її як проїзду та розворотного майданчика.

У 2012 році ОСОБА_2 звернувся до неї із проханням погодити акт зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, оскільки хотів приватизувати земельну ділянку, яка частково межує із її земельною ділянкою.

Вона підписала вказаний акт погодження меж, оскільки ОСОБА_2 запевнив її, що він хоче приватизувати лише належну йому земельну ділянку, а розворотний майданчик як частину вулиці, через яку існує єдиний підхід до її будинку залишити в загальному користуванні згідно з рекомендаціями Яготинської міської ради у листі від 09 березня 2011 року, однак вона не бачила конфігурації земельної ділянки, її площі та розміщення.

Після приватизації земельної ділянки вона була позбавлена права проходу та проїзду до належного їй домоволодіння, оскільки ОСОБА_2 установив на паркані замок.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати рішення Яготинської міської ради від 06 вересня 2012 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Яготинської міської ради 5 від 11 квітня 2000 року Про передачу земельних ділянок у власність , визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_2 29 грудня 2012 року та скасувати його державну реєстрацію.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року у складі судді Бурзель Ю. В. позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Яготинської міської ради від 06 вересня 2012 року 1327-28-VI Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Яготинської міської ради від 11 квітня 2000 року 5 Про передачу земельних ділянок у власність .

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ 943007 від 29 грудня 2012 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Яготинської міської ради від 06 вересня 2012 року 1327-28- VI, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за 322550001003363, на земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та скасовано реєстрацію вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 366,67 грн вартості судової земельно-технічної експертизи, 1 469,87 грн витрат на правову допомогу, 81,20 грн судового збору.

Стягнуто з Яготинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2 366,67 грн вартості судової земельно-технічної експертизи, 1 469,87 грн витрат на правову допомогу, 81,20 грн судового збору.

Стягнуто з Яготинської міської ради на користь ОСОБА_1 2 366,67 грн вартості судової земельно-технічної експертизи, 1 469,87 грн витрат на правову допомогу, 81,20 грн судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що погоджуючи ОСОБА_2 акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) і передачі на зберігання межових знаків, ОСОБА_1 не бачила суміжного плану землекористувачів та збірного кадастрового плану суміжних землевласників і землекористувачів, що наявні в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 , у яких проїзд та прохід до належної позивачу земельної ділянки АДРЕСА_1 відсутній, вона вважала, що погоджує такий акт з урахуванням рекомендацій Виконавчого комітету Яготинської міської ради щодо влаштування проїзду та розворотного майданчика.

Про те, що ОСОБА_1 позбавлена права проходу та проїзду до її домоволодіння АДРЕСА_1 позивачу стало відомо після отримання ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 (державний акт зареєстровано 29 грудня 2012 року).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Яготинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, зроблені без додержанням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що земельна ділянка ОСОБА_2 надавалася на підставі рішення Виконавчого комітету Яготинської міської ради від 11 квітня 2000 року 5, яке позивачем не оспорюється і є правомірним відповідно до положень ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і воно не визнано судом недійсним.

При цьому, оспорюваним рішенням лише внесено зміни у рішення Виконавчого комітету Яготинської міської ради від 11 квітня 2000 року 5 в частині площі земельної ділянки, переданої у власність відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню через неповне з`ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального і процесуального права. Пославшись на те, що позивач не довів порушення своїх прав, апеляційний суд не розглянув позовні вимоги по суті та не навів відповідних обґрунтувань на спростування доводів позивача і висновків суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_2 адвокат Коваль Л. М. подала заперечення на касаційну, в якому просила її відхилити, посилаючись на те, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог не свідчать про порушення прав та інтересів позивача наданням відповідачу спірної земельної ділянки та вимог чинного законодавства. Судом апеляційної інстанції з урахуванням обставин справи було ухвалено законне судове рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 вересня 1990 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу набула право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1

Наказом радгоспу 30 річчя Перемоги Яготинського районного агропромислового об`єднання від 04 вересня 1990 року 359 по за ОСОБА_1 закріплена земельна ділянка площею 0,06 га.

10 червня 2006 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування відчужила на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожному по 1/4 частині зазначеного домоволодіння.

Рішенням Виконавчого комітету Яготинської міської ради від 11 квітня 2000 року 5 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_2 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

03 травня 2012 року ОСОБА_1 , серед інших землевласників (землекористувачів) підписала ОСОБА_2 акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) і передачу на зберігання межових знаків.

Згідно з висновком відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Яготинської районної державної адміністрації Київської області від 25 травня 2012 року обмеження на використання спірної земельної ділянки, у відповідності до схеми розташування земельної ділянки та рішення Яготинської міської ради від 11 квітня 2000 року Про передачу в приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , зокрема ОСОБА_2 відсутні.

06 вересня 2012 року рішенням Яготинської міської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 , та внесено зміни до рішення виконавчого комітету Яготинської міської ради від 11 квітня 2000 року 5 Про передачу земельних ділянок у власність в частині площі земельної ділянки, переданої у його власність.

29 грудня 2012 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ 943007.

Розпорядженням від 16 січня 2012 року 8 Яготинської районної державної адміністрації Київської області матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надано дозвіл на набуття у спільну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Рішенням Яготинської міської ради від 29 березня 2012 року 899-21-VІ надано ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (державного акту на право власності на земельну ділянку) площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в межах населеного пункту в адміністративних межах Яготинської міської ради, за рахунок земель, які знаходяться у власності ОСОБА_1 .

Рішенням Яготинської міської ради від 18 жовтня 2012 року 1364-29-VІ затверджено, розроблену ФОП ОСОБА_6 , технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (державного акту на право власності на земельну ділянку) ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земель, які знаходилися у власності ОСОБА_1 , та передано вказану земельну ділянку у спільну сумісну власність зазначених осіб.

22 листопада 2011 року ОСОБА_2 , серед інших, підписав ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) і передачу на зберігання межових знаків.

29 грудня 2012 року на підставі виготовленої технічної документації ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЙ 9321245 площею 0,1000 га, по АДРЕСА_1 , зареєстрованого того ж дня належним чином, відповідно на 1/2, 1/4, 1/4 частину майна, кожному.

При цьому, виконавчий комітет Яготинської міської ради, за участю представників комісії з розгляду земельних спорів, розглянув звернення ОСОБА_1 щодо спільної межі між земельними ділянками за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , у листі від 09 березня 2011 року пропонував віднести земельну ділянку, яка виділена на картографічному матеріалі червоним кольором до земель загального користування, для використання її як проїзду та розворотного майданчика.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Яготинського районного суду Київської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VІІІ Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 травня 2018 року справу 382/1937/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки , у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Частиною четвертою статті 83 ЗК України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари , кладовища, місця знешкодження та утилізація відходів, тощо).

Стаття 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів визначає що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування в тому числі вулиці, дороги, провулки , узвози , проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом б частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Отже, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, взявши до уваги те, що у матеріалах справи відсутні докази віднесення спірної земельної ділянки до земель загального користування та чинення перешкод для виділення її у приватну власність, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про надання спірної земельної ділянки ОСОБА_2 з додержанням вимог чинного законодавства, без порушень будь-яких законних прав та інтересів позивача.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що протяжність автомобільної дороги по вулиці АДРЕСА_1 становить 0,710 км.

На період виділення земельних ділянок сторонам, АДРЕСА_1 проходила повз домоволодіння відповідача і звертала між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

ОСОБА_1 , як й інші співвласники майна, має під`їзд до належної їй частини земельної ділянки із сторони АДРЕСА_1, яка проходить із іншого боку, що межує із кладовищем.

Розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_1 , чи визначення порядку користування нею, між співвласниками майна не проводилися, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушень будь-яких прав чи охоронюваних інтересів позивача при передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.

Також апеляційний суд дійшов мотивованого висновку про те, що ОСОБА_2 земельна ділянка надавалася по суті на підставі рішення Виконавчого комітету Яготинської міської ради від 11 квітня 2000 року 5, яке позивачем не оспорюється і є правомірним у відповідності до положень статті 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і воно не визнано судом недійсним.

При цьому, оспорюваним рішенням, зокрема лише внесено зміни до рішення виконавчого комітету Яготинської міської ради від 11 квітня 2000 року 5 Про передачу земельних ділянок у власність в частині площі земельної ділянки, переданої у власність відповідача.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що виділена у власність співвласникам земельної ділянки по АДРЕСА_1 , її частина, що перевищує розмір в 0,06 га, виділених ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, що також свідчить про відсутність порушень чинного законодавства, прав та інтересів позивача, виділенням відповідачу спірної земельної ділянки, оскільки правомірність набуття співвласниками інших 0,04 га земельної ділянки за вказаною адресою судом не перевірялася.

Зокрема апеляційний судом встановлено, що висновок судової земельно-технічної експертизи від 25 серпня 2016 року про те, що в містобудівній ситуації, що склалася після приватизації земельних ділянок АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , прохід та проїзд (під`їзд) до земельної ділянки АДРЕСА_1 відсутній не суперечить встановленим апеляційним судом обставинам, а відтак не свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог у силу викладеного.

Крім того суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що не є підставою для задоволення позову і висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи від 10 березня 2017 року про те, що в межах домоволодіння ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 знаходяться землі загального користування, зокрема поворотний майданчик та під`їзд, розмір земельної ділянки загального користування складає 0,0184 га, оскільки згідно з пунктом 3.11* ДБН 360-92** на другорядних (односмугових) проїздах треба передбачати роз`їзні майданчики завширшки 6 і завдовжки 15 метрів на відстані не більше 75 метрів один від одного. Тупикові проїзди повинні бути завдовжки не більше 150 м і закінчуватися поворотними майданчиками, які забезпечують можливість розвороту сміттєвозів, прибиральних і пожежних машин.

Відповідно до технічного паспорту вулиць, зокрема АДРЕСА_1, довжина вулиці складає 710 метрів, тому не є тупіковим проїздом та не має закінчуватися поворотним майданчиком, як зазначено експертом, у зв`язку з чим судовий експерт на порушення вимог ДБН 360-92** п. 3.11* дійшов помилкового висновку про те, що ця вулиця є тупиковим проїздом та має закінчуватися поворотними майданчиком.

Такий висновок спростовується і схемою розташування земельної ділянки в межах населеного пункту міста Яготина ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно з якою між земельною ділянкою АДРЕСА_3 і земельною ділянкою АДРЕСА_2 є земельна ділянка, яка відноситься до земель міської ради.

Викладене також підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно з яким їх земельна ділянка по лінії від А до Б межує із землями загального користування.

Відсутність поворотного майданчика біля земельної ділянки відповідача підтверджується також і державним актом на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 , згідно з яким його земельна ділянка по лінії від Д до Г, довжиною 4,51 метрів межує із землями загального користування ( АДРЕСА_1 ).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушених прав та інтересів позивача наданням відповідачу спірної земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська