Постанова по делу № 202/451/17(2-а/202/53/2017)

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2019 року

Київ

справа 202/451/17(2-а/202/53/2017)

адміністративне провадження К/9901/39418/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року (головуючий суддя - Волошина Є.В.)

та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мельник В.В., судді - Сафронов С.В., Чепурнов Д.В.)

у справі 202/451/17

за позовом ОСОБА_1

до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваної постанови з огляду на те, що вона була прийнята за відсутності позивача і останній не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що доводи позивача про неналежне повідомлення його про дату, час і місце розгляду справи про адміністративні правопорушення спростовуються матеріалами справи, а також вказали, що позивач оскаржує виключно порядок прийняття спірної постанови, в той час, як відповідачем наведено обґрунтовані доводи на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164-1. 165-1 КУпАП.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає про протиправність оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки остання прийнята з грубим порушенням норм законодавства, а саме без належного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Лівобережною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 20 вересня 2016 року 1992/13-03/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем порядку обліку доходів і витрат, а саме: включення до складу витрат 2013-2015 року суму витрат, не підтверджених документально, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 270 735, 60 грн, в тому числі за 2013 рік - 127 792, 24 грн, 2014 рік - 140 071, 26 грн, 2015 рік - 2 872, 10 грн, неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, а також порушення порядку нарахування до бюджету єдиного внеску на загальну суму 123 197, 23 грн, в тому числі за 2013 рік - 35 405, 07 грн, 2014 рік - 81 147, 98 грн, 2015 рік - 6 644, 18 грн.

07 листопада 2016 року відповідач направив на адресу позивача: АДРЕСА_1 , лист 2433/10/04-64-13-03, яким запросив ОСОБА_1 16 листопада 2016 року о 16 год. 00 хв. для складання та підписання протоколів про адміністративні правопорушення, що підтверджується копією фіскального чеку про оплату послуг поштового зв`язку від 07.11.2016.

16 листопада 2016 року ОСОБА_1 для складання та підписання протоколів про адміністративні правопорушення не з`явився, про що складено акт неявки 2544/13-03/3108303339 від 16.11.2016 року.

Головним державним ревізором Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Кебус М.В. на підставі Акту перевірки складено протоколи серії АХ 073558 та АХ 073558, якими встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 порядку обліку доходів і витрат, що містить ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 1 КУПАП, та порядку нарахування єдиного внеску, що містить ознаки правопорушення, передбаченого ст. 165 1 КУпАП.

Розгляд справи призначено на 18 листопада 2016 року 16 год. 00 хв. про що повідомлено позивача за адресою: АДРЕСА_1 , лист 2433/10/04-64-13-03.

18 листопада 2016 року у зв`язку з неявкою позивача справа розглянута без його участі. За результатами її розгляду, заступником начальника Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії РМ 370739, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.41 пункту 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, у тому числі, складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 164-1 неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку,- тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 165-1 КУпАП порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 07 листопада 2016 року відповідач направив на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 , лист 2433/10/04-64-13-03, яким запросив ОСОБА_1 16 листопада 2016 року о 16 год. 00 хв. до контролюючого органу для складання та підписання протоколів про адміністративні правопорушення, що підтверджується копією фіскального чеку про оплату послуг поштового зв`язку від 07.11.2016. Пославшись на наявний в матеріалах справи фіскальний чек, що підтверджує направлення на зазначену адресу позивача повідомлення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій помилково не враховано доводи позивача про те, що останній тимчасово змінив місце проживання, про що належним чином повідомив контролюючий орган.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив направляти поштову кореспонденцію на його ім`я на адресу: АДРЕСА_2.

З огляду на вищевикладене, а також те, що контролюючий орган незважаючи на повідомлення позивачем про зміну адреси його проживання направив повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення на стару адресу позивача: АДРЕСА_1 , на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки остання є такою, що прийнята відповідачем всупереч вимог статті 268 КУпАП, а саме за відсутності позивача та без належного та своєчасного сповіщення його про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Частиною 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами документами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 349, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 18 листопада 2016 року серія РМ 370739.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова