Постанова по делу № 183/5694/16

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа 183/5694/16-ц

провадження 61-30353св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро, Гвардійська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області,

третя особа - Міністерство оборони України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро Прокудіна Віталія Олексійовича на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року в складі судді Городецького Д. І. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року в складі суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П.. Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року позивачі звернулися до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційний відділу м. Дніпро (далі - КЕВ м. Дніпро), Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання незаконними рішень, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Збройних силах України з 10 серпня 1994 року, звільнена з військової служби у відставку за скороченням штату у зв`язку з реформуванням Збройних сил України з 12 грудня 2005 року. Вони проживають та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . У зазначену квартиру ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 вселилися на підставі ордеру, виданого 12 березня 2003 року Гвардійською квартирно-експлуатаційної частиною району. Їм стало відомо, що 25 червня 2003 року Гвардійською селищною радою Новомосковського району Дніпропетровської області було винесено рішення 6-10/ХХІV, відповідно до якого квартирі, в якій вони проживають, було надано статус службової. Рішення є протиправним, оскільки містить посилання на статтю 279 ЦК України (в редакції 1963 року), яка була виключена на підставі Указу Президії Верховної Ради України 278-11 від 20 травня 1985 року, крім того, у відповідності до статті 118 ЖК УРСР, жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів, в зв`язку з чим Гвардійська селищна рада не мала повноважень щодо надання жилому приміщенню статусу службового.

Ордер, на підставі якого їм надано право на вселення в квартиру, був отриманий 12 березня 2003 року, а рішення про включення житла до статусу службового прийнято 25 червня 2003 року, але вони жодним чином не були повідомлені про розгляд зазначеного питання та про винесене рішення.

01 вересня 2014 року ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 звернулася до КЕВ м. Дніпропетровська із заявою про передачу квартири у приватну власність у відповідності до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду .

КЕВ м. Дніпропетровська як органом приватизації винесено рішення 2498 від 04 вересня 2014 року, яким їй відмовлено у передачі в приватну власність вищезазначеної квартири у зв`язку з тим, що військове містечко смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області віднесене до числа закритих та не підлягає приватизації.

Позивачі зазначили, що дії відповідача вважають неправомірними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , та просили суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області 6-10/ХХІV від 25 червня 2003 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення КЕВ м. Дніпропетровська 2498 від 04 вересня 2014 року про відмову в приватизації квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати їх право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати КЕВ м. Дніпро як орган приватизації прийняти відповідні заходи щодо приватизації спірної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області 6-10/ХХІV від 25 червня 2003 року в частині надання статусу службової квартирі АДРЕСА_1 ; визнано право ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення КЕВ м. Дніпропетровська 2498 від 04 вересня 2014 року про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в приватизації спірної; зобов`язано КЕВ м. Дніпро як орган приватизації прийняти відповідні заходи щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 у відповідності до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та згідно процедури, передбаченої Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 396 від 16 грудня 2009 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди виходили з відсутності належних доказів на підтвердження того, що будинок АДРЕСА_2 відноситься до території закритого військового поселення, а також тієї обставини, що військове містечко 4 смт. Гвардійське має статус закритого військового поселення. Доводи КЕВ м. Дніпро про те, що фактично ним не було відмовлено позивачам у приватизації суперечать дійсному змісту його відповіді на заяву про приватизацію. Згідно листа КЕВ м. Дніпропетровськ від 04 вересня 2014 року, наданого на заяву ОСОБА_1 від 01 вересня 2014 року, відділ повідомив про розгляд останньої, про неможливість приватизації квартири у зв`язку з віднесенням містечка, у якій вона знаходиться, до закритих та таких, що не підлягають приватизації. Крім того, ОСОБА_1 одночасно у цьому ж листі роз`яснено її право на оскарження у судовому порядку вказаного рішення. На час видачі ОСОБА_1 12 березня 2003 року ордеру вказана квартира не мала статусу службової. Вказаний статус наданий вказаній квартирі 25 червня 2003 року після її фактичного заселення без належного сповіщення останньої, що призвело до порушення її житлових прав.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У листопаді 2017 року представник відповідача Прокудін В . О . подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що заява позивачів про приватизацію спірної квартири не розглядалася в порядку Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , рішення по ній не приймалося, а скасоване судом рішення від 04 вересня 2014 року 2498 є листом.

Судами не враховано, що житловий фонд смт. Гвардійського, до якого входить спірна квартира, є військовим майном, а рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Крім того, смт. Гвардійське є закритим військовим містечком та його житловий фонд не підлягає передачі органам місцевого самоврядування та приватизації.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали та зупинено виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25 травня 2018 року справу 183/5694/16 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Від позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вони просили касаційну скаргу КЕВ м. Дніпро залишити без задоволення, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 01 січня 2003 року між Будинкоуправлінням 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району і ОСОБА_1 укладено Типовий договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду.

Згідно з ордером 46 від 12 березня 2003 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 надано право на вселення у квартиру АДРЕСА_1 .

У вказаній квартирі постійно проживають та зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою 65 від 01 червня 2016 року, виданою Будинкоуправлінням 1 Гвардійської Квартирно-експлуатаційної частини району.

Відповідно до рішення Гвардійської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області 6-10/ХХІV від 25 червня 2003 року квартирі АДРЕСА_1 надано статус службової.

Спірне житлове приміщення належить до житлового фонду Міністерства оборони України та перебуває у повному оперативному управлінні КЕВ міста Дніпропетровська.

03 вересня 2010 року Начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройних сил України Педченко Г. М . був затверджений останній чинний (він базується на Наказі Міністра оборони СРСР 75 від 22 лютого 1977 року) Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд , селище міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області не були включені до цього переліку.

На підтвердження того, що смт. Гвардійське не надано статус закритого військового містечка свідчить і Наказ Міністра оборони 569 від 15 вересня 2011 року Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад з затвердженими переліками військового майна.

01 вересня 2014 року ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 звернулася до КЕВ м. Дніпропетровська із заявою про передачу квартири у приватну власність відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду .

Рішенням КЕВ м. Дніпропетровська 2498 від 04 вересня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у передачі в приватну власність вищезазначеної квартири у зв`язку з тим, що спірна квартира розташована у військовому містечку смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, яке включено до числа закритих , тому вона не підлягає приватизації.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно статті 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і

більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це фонд місцевих Рад народних депутатів на житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій.

Статтею 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передбачено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Частиною п`ятою статті 5 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно з частиною десятою статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року 396 було затверджено Положення, яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положення, в тому числі й рішення органу приватизації. Закон України Про приватизацію державного житлового фонду і Положення 396 встановлюють порядок передачі квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний в місячний термін з дня одержання заяви прийняти рішення про передачу житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

Частинами першою та четвертою статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначено Законом України Про правовий режим майна у Збройних Силах України .

Відповідно до статті 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Пунктом 4 наказу Міністра оборони України від 03 січня 1993 року 1 Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони України передбачено, що обов`язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України, покладені на квартирно-експлуатаційні частини районів, на обліку яких перебувають квартири (будинки).

Право особи на передачу у приватну власність житла органами приватизації може бути обмежено тільки на підставах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1282 від 29 серпня 2002 року, передача житлового фонду, інших об`єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передають не у складі майнових комплексів, проводиться за рішенням Міністерства оборони України.

Згідно з Положенням про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 21 квітня 2011 року 215, та наказом Міністра оборони України від 03 липня 2013 року 448 визначення закрите військове містечко та коло осіб, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок, виключено.

До прийняття вказаних наказів 03 вересня 2010 року Начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройних сил України Педченко Г. М . затверджено останній чинний (базувався на наказі Міністра оборони СРСР від 22 лютого 1977 року 75) Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд . Селища міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області не були включені до цього переліку.

15 вересня 2011 року наказом Міністра оборони України 569 Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад визначено перелік майна, що безоплатно передається у комунальну власність територіальної громади смт Черкаське та смт Гвардійське, до якого включено й житловий фонд.

19 серпня 2013 року начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройними Силами України затверджено Перелік закритих військових містечок 14492/С, до якого увійшли смт Черкаське та смт Гвардійське .

Згідно з Указом Президента України від 06 квітня 2011 року 406/2011 Про положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України начальник Генерального штабу не може скасовувати своїм розпорядженням наказ Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року 569, який є чинним.

Затверджений начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройними Силами України 19 серпня 2013 року Перелік закритих військових містечок суперечить наказу Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року 569 Про безоплатну передачу військового майна у комунальну власність територіальних громад , який має вищу юридичну силу і є чинним. Зазначений перелік не зареєстрований належним чином в Міністерстві юстиції України, тому не може вважатися таким, що набрав чинності, та не може бути застосований.

З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення КЕВ м . Дніпропетровська про відмову ОСОБА_1 в оформленні передачі у приватну власність та приватизації спірної квартири прийняті без врахування норм чинного законодавства і порушують її право на отримання житла у власність.

Посилання у касаційній скарзі КЕВ міста Дніпропетровська на те, що він є неналежним відповідачем у справі, не заслуговують на увагу, оскільки обов`язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України, покладені на квартирно-експлуатаційні частини районів, на обліку яких перебувають квартири (будинки). Спірна квартира розташована у житловому будинку, який належить Будинкоуправлінню 2, що є структурним підрозділом КЕВ міста Дніпропетровська. Тому КЕВ міста Дніпропетровська є належним відповідачем у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуван і судові рішення відповіда ють вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу представника КЕВ м. Дніпро Прокудіна В. О. залишити без задоволення, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро Прокудіна Віталія Олексійовича залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов