Постанова по делу № 9901/978/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року

м. Київ

Справа 9901/978/18

Провадження 11-502заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - Білопольська Н. А.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року (судді Шипуліна Т. М., Бившева Л. І., Васильєва І. А., Юрченко В. П., Желтобрюх І. Л.) у справі 9901/978/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії від 05 листопада 2018 року 1937/ко-18;

- зобов`язати відповідача переглянути на пленарному засіданні рішення колегії Комісії від 17 травня 2018 року 107/зп-18 по суті, тобто з повторним розглядом (перевіркою) практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 , його повторною оцінкою усіма членами ВККС і прийняттям нового рішення за результатами повторного розгляду (перевірки) практичного завдання.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 28 березня 2018 року в межах проходження суддями кваліфікаційного оцінювання склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 75,325 бала, та практичне завдання, за виконання якого набрав 43,5 бала. Ці результати були затверджені рішенням ВККС від 17 травня 2018 року 107/зп-18. Не погодившись із вказаним рішенням Комісії в частині визначеного результату виконаного ним 28 березня 2018 року практичного завдання в межах кваліфікаційного оцінювання, він 24 вересня 2018 року на підставі абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон 1402-VIII) звернувся до ВККС із заявою про перегляд рішення Комісії від 17 травня 2018 року 107/зп-18 щодо результатів виконаного ним 28 березня 2018 року практичного завдання. ПротеВККС рішенням від 05 листопада 2018 року 1937/ко-18 за наслідками проведеного пленарного засідання відмовила позивачу в перегляді рішення Комісії від 17 травня 2018 року 107/зп-18 щодо результатів виконаного практичного завдання в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.

3. На думку позивача, вказане рішення відповідача є протиправним, невмотивованим, прийнятим без розгляду питання по суті та з порушенням процедури.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 08 квітня 2019 року відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову.

5. Судове рішення мотивовано тим, що: положення щодо перегляду Комісією у пленарному складі рішень, прийнятих її палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання встановлює право, а не обов`язок Комісії на здійснення такого перегляду; під час вирішення справи не встановлено порушень ВККС порядку встановлення результатів виконаного позивачем 28 березня 2018 року практичного завдання, які затверджені рішенням відповідача від 17 травня 2018 року 107/зп-18, та порушень Комісією порядку здійснення наданих їй дискреційних повноважень, передбачених абзацом четвертим частини другої статті 85 Закону 1402-VIII.

Короткий зміст та обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог

6. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що вважає його незаконним та необґрунтованим.

7. На думку скаржника, ВККС зобов`язана була прийняти і розглянути подану ним скаргу, проте на порушення цього обов`язку Комісія відмовила позивачу у самій можливості розгляду цієї скарги.

8. ОСОБА_1 також зазначив, що висновок суду першої інстанції стосовно необов`язковості здійснення ВККС перегляду рішень її колегій є незаконним, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права і не враховує позицій Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

9. Крім того, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин тих положень чинного законодавства, згідно з якими будь-які рішення суб`єктів владних повноважень повинні бути мотивованими й обґрунтованими.

10. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

11. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС зазначила, що заперечує проти її задоволення, вважає, що суд першої інстанції надав правильну юридичну оцінку обставинам справи та повно їх установив.

12. На думку Комісії, приймаючи рішення від 05 листопада 2018 року 1937/ко-18 щодо відмови ОСОБА_1 у перегляді рішення ВККС від 17 травня 2018 року 107/зп-18 про затвердження результатів виконаного практичного завдання, відповідач діяв відповідно до наданих йому повноважень та керуючись статтями 83-85, 93, 101 Закону 1402-VIII і Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженим рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року 143/зп-16 (далі - Положення).

13. Крім того, всупереч твердженням ОСОБА_1 ВККС не порушила його права та інтереси, оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому Комісія не порушила й порядок здійснення наданих їй дискреційних повноважень, передбачених абзацом четвертим частини другої статті 85 Закону 1402-VIII.

14. У зв`язку з викладеним ВККС просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.

15. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній мотивів.

16. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві на неї.

Рух апеляційної скарги

17. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 червня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 24 червня 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

18. Указом Президента України від 11 травня 2004 року 514/2004 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Московського районного суду міста Харкова.

19. Постановою Верховної Ради України від 19 листопада 2009 року 1735-VІ Про обрання суддів , зокрема, ОСОБА_1 обрано на посаду судді Московського районного суду міста Харкова безстроково.

20. Рішенням ВККС від 01 лютого 2018 року 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема і ОСОБА_1

21. Комісія рішенням від 02 березня 2018 року 33/зп-18 призначила проведення 28 березня 2018 року іспиту для суддів місцевих судів (кримінальна спеціалізація) в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема і ОСОБА_1 , та встановила мінімально допустимий бал іспиту -50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею:

- 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування;

- 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

22. 28 березня 2018 року ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування та практичне завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

23. ВККС рішенням від 17 травня 2018 року 107/зп-18 затвердила кодовані та декодовані результати складеного суддями 28 березня 2018 року іспиту (анонімного письмового тестування та письмового практичного завдання) в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема, ОСОБА_1

24. За результатами складення анонімного письмового тестування ОСОБА_1 отримав 75,375 бала, за результатами виконання практичного завдання -43,5 бала.

25. Рішенням від 20 липня 2018 року 1279/ко-18 ВККС визначила, що суддя Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів; відмовила в допуску ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Дослідження досьє та проведення співбесіди ; визнала суддю Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; внесла подання до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про звільнення з посади судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 .

26. На обґрунтування зазначеного рішення Комісія вказала, що отриманий суддею Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 бал за виконання практичного завдання є меншим 50 відсотків від максимального допустимого бала, передбаченого підпунктами 5.1.1.1 та 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Методологія кваліфікаційного оцінювання Положення, що у розумінні пункту 9 глави 6 розділу ІІ Положення свідчить про те, що він не склав іспиту і не може бути допущеним до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Дослідження досьє та проведення співбесіди .

27. 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС із заявою про перегляд рішення Комісії від 17 травня 2018 року 107/зп-18 щодо результатів виконаного 28 березня 2018 року практичного завдання в межах кваліфікаційного оцінювання.

28. Правовою підставою для звернення із вищезгаданою заявою позивач визначив положення абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону 1402-VIII. На обґрунтування фактичних підстав порушеного питання ОСОБА_1 зазначив про те, що складений ним 28 березня 2018 року при виконанні практичного завдання обвинувальний вирок у кримінальному провадженні за своїм змістом відповідає вимогам статті 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а допущені стилістичні та орфографічні помилки не могли суттєво вплинути на отриманий бал за результатами виконання практичного завдання.

29. 01 листопада 2018 року на офіційному вебсайті ВККС опублікувала інформацію щодо розгляду Комісією 05 листопада 2018 року о 12:00 питання про перегляд рішень ВККС у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді щодо виконання практичного завдання.

30. Рішенням від 05 листопада 2018 року 1937/ко-18 ВККС за наслідками проведеного пленарного засідання відмовила судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 у перегляді рішення Комісії від 17 травня 2018 року 107/зп-18.

31. Приймаючи вказане рішення, ВККС виходила з того, що остаточний результат виконаного суддею ОСОБА_1 практичного завдання визначений спеціальним програмним комплексом на підставі оцінок членів Комісії з урахуванням правил, встановлених Порядком проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04 листопада 2016 року 144/зп-16 (далі - Порядок), а підстав для перегляду рішення Комісії від 17 травня 2018 року 107/зп-18 про затвердження таких результатів немає.

32. Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

33. Установлених судом першої інстанції обставин справи її учасники не оспорюють.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

36. На підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (далі - Закон 1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

37. Пунктом 20 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону 1402-VIII встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

38. За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

39. На виконання вимог Закону 1402-VІІІ рішеннями Комісії від 03 та 04 листопада 2016 року 143/зп-16 та 144/зп-16 відповідно затверджено Положення та Порядок.

40. Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 Закону 1402-VIII).

41. Суд першої інстанції встановив, що ВККС рішенням від 01 лютого 2018 року 8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема і ОСОБА_1

42. Рішенням від 02 березня 2018 року 33/зп-18 Комісія призначила проведення 28 березня 2018 року іспиту для суддів місцевих судів (кримінальна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема і ОСОБА_1 , та встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею:

- 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування;

- 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

43. На підставі частин першої та другої статті 85 Закону 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

44. Відповідно до пункту 1 Порядку іспит - це встановлений Законом 1402-VІІІ етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді.

45. Іспит проводиться Комісією з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання (пункт 2 Порядку).

46. Відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання (пункти 1-3 глави 2 розділу ІІ Положення).

47. За змістом пунктів 1 і 4 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

48. У підпункті 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) - 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права - 90 балів; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів; ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді - 80 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів; особиста компетентність - 100 балів; соціальна компетентність - 100 балів.

49. За правилами пунктів 6.1-6.4 глави 6 розділу ІІ Положення мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні. Мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту. Мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту. Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.

50. Пунктами 7, 8 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.

51. Як установлено матеріалами справи, рішенням від 17 травня 2018 року 107/зп-18 Комісія затвердила кодовані результати складеного суддями 28 березня 2018 року анонімного письмового тестування та практичного завдання.

52. Зокрема, згідно з витягами з додатків 1 та 2 до рішення від 17 травня 2018 року 107/зп-18 суддя ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 73,375 бала (з максимально можливих 90), за виконання практичного завдання - 43,5 бала (з максимально можливих 120).

53. За наслідками визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за підсумками іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання щодо допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Дослідження досьє та проведення співбесіди ВККС прийняла рішення від 20 липня 2018 року 1279/ко-18, яким: визначила, що суддя Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів; відмовила в допуску ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Дослідження досьє та проведення співбесіди ; визнала суддю Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; внесла подання до ВРП про звільнення з посади судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 .

54. Законом України від 12 липня 2018 року 2509-VIII Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів у зв`язку з прийняттям Закону України Про Вищий антикорупційний суд , який набрав чинності з 05 серпня 2018 року, доповнено частину другу статті 85 Закону 1402-VІІІ після абзацу третього новим абзацом такого змісту: Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання .

55. Як установлено матеріалами справи, 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС із заявою про перегляд рішення Комісії від 17 травня 2018 року 107/зп-18 щодо результатів виконаного ним 28 березня 2018 року практичного завдання в межах кваліфікаційного оцінювання, на обґрунтування якої зазначив, що складений ним 28 березня 2018 року при виконанні практичного завдання обвинувальний вирок у кримінальному провадженні за своїм змістом відповідає вимогам статті 374 КПК України, а допущені стилістичні та орфографічні помилки не могли суттєво вплинути на отриманий бал за результатами виконання практичного завдання.

56. Матеріалами справи також установлено, що рішенням Комісії від 05 листопада 2018 року 1937/ко-18 за наслідками проведеного пленарного засідання відмовлено судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 у перегляді рішення Комісії від 17 травня 2018 року 107/зп-18.

57. ОСОБА_1 вважає, що ВККС в рішенні від 05 листопада 2018 року 1937/ко-18 відмовила йому у перегляді прийнятого щодо нього рішення лише з формальних підстав, не здійснивши перегляду методики і правильності оцінювання його роботи по суті, чим порушила вимогу щодо достатності перегляду рішень у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

58. Разом з цим, аналізуючи положення абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону 1402-VIIІ про можливість перегляду ВККС у пленарному складі рішень, прийнятих палатою чи колегією щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана норма встановлює право, а не обов`язок ВККС на здійснення такого перегляду.

59. Зокрема, перегляд Комісією у пленарному складі рішень, прийнятих палатою чи колегією ВККС щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання може відбуватися за наявності певних обставин, що об`єктивно свідчать про необґрунтованість встановленого результату виконаного практичного завдання, зокрема, порушення порядку перевірки виконаного учасником іспиту практичного завдання, встановлення помилок у спеціальному програмному забезпеченні, що надавали можливість ідентифікувати автора роботи, тощо.

60. Отже, саме собою звернення ОСОБА_1 до ВККС із заявою про перегляд рішення Комісії від 17 травня 2018 року 107/зп-18 щодо результатів виконаного ним 28 березня 2018 року практичного завдання в межах кваліфікаційного оцінювання не є безумовною підставою для здійснення відповідачем перегляду результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.

61. В оскарженому рішенні Комісія зазначила, що підстав для перегляду рішення ВККС від 17 травня 2018 року 107/зп-18 про затвердження результатів складеного учасником іспиту ОСОБА_1 28 березня 2018 року практичного завдання не встановлено, оскільки вказане практичне завдання перевірено відповідно до Порядку, а саме шляхом використання спеціального програмного забезпечення, в якому на момент оцінювання та перевірки неможливо ідентифікувати автора роботи, остаточний же результат виконаного ОСОБА_1 практичного завдання визначений спеціальним програмним комплексом на підставі оцінок членів Комісії шляхом проставлення середнього арифметичного бала з округленням до найближчого цілісного числа або числа з коефіцієнтом 0,5.

62. Таким чином, здійснюючи свої дискреційні повноваження, визначені абзацом четвертим частини другої статті 85 Закону 1402-VIIІ, ВККС не встановила підстав для перегляду рішення ВККС від 17 травня 2018 року 107/зп-18 про затвердження результатів складеного учасником іспиту ОСОБА_1 28 березня 2018 року практичного завдання та прийняла рішення від 05 листопада 2018 року 1937/ко-18, яким відмовила ОСОБА_1 у перегляді прийнятого щодо нього рішення 107/зп-18.

63. З матеріалів справи вбачається, що рішення Комісії від 05 листопада 2018 року 1937/ко-18 підписане повноважним складом ВККС та всіма її 14 членами, які брали участь у його ухваленні.

64. Доводи скаржника про порушення відповідачем порядку повідомлення його про засідання Комісії від 05 листопада 2018 року не впливають на правильність оскаржуваного рішення ВККС, а тому не можуть бути підставою для його скасування, оскільки Комісія, розглянувши наведені в письмовій заяві ОСОБА_1 доводи і перевіривши його заяву на наявність підстав для перегляду результату складеного ним практичного завдання, не встановила обставин, що об`єктивно свідчать про необґрунтованість встановленого результату виконаного позивачем практичного завдання.

65. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що, приймаючи оскаржуване рішення, ВККС діяла у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин і належним наданням їм оцінки.

66. Крім того, суд обґрунтовано зазначив, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Комісії переглянути у пленарному засіданні рішення відповідача від 17 травня 2018 року 107/зп-18 є похідними від позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення від 05 листопада 2018 року 1937/ко-18, то підстав для їхнього задоволення також немає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

67. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

68. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

69. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська