Постанова по делу № 820/6876/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2019 року

Київ

справа 820/6876/16

адміністративне провадження К/9901/17745/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.

суддів: Саприкіної І.В., Чиркіна С.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Мельникова Р.В. від 23.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бершова Г.Є., суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М. від 19.07.2017

у справі 820/6876/16

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про визнання неправомірними та скасування припису та постанови

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2016 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі також - позивач, Регіональне відділення) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі також - відповідач), в якому просило: визнати неправомірним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області 20-01-4306/2027-2422 від 24.11.2016 та визнати неправомірною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу 20-01-4306/2027-0422 від 14.12.2016.

2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.

3. 07.08.2017 від позивача до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

5. 06.10.2017 від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить таку залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

6. 15 . 12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

7. Відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону (далі також - КАС України), якою визначено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд, справу передано до Верховного Суду.

8. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В., Чиркіна С.М.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за зверненням ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці, на підставі наказу Головного управління Держпраці у Харківській області від 15.11.2016 01.01-07/1337 та направлення на перевірку від 15.11.2016 01.01.-94/02.03/2822 в період з 18.11.2016 по 24.11.2016 Головним управлінням Держпраці у Харківській області проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Харківській області.

10. Під час перевірки встановлено, що відповідно до особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.10.2016 на момент проведення перевірки перерахунок заробітної плати вказаній особі за березень 2016 року відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 77 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 1078 і від 09.12.2015 1013" (далі також - Постанова КМУ 77) не проведено.

11. Листами від 08.06.2016 36-2996, від 09.06.2016 36-3026, від 23.06.2016 36-3230/1 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області надало до Фонду державного майна України інформацію відносно незабезпеченості нарахованої заробітної плати (включно з необхідністю перерахунку за березень 2016 року) плановими асигнуваннями травня, розрахунок місячного фонду оплати праці у 2016 році з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" та необхідністю проведення перерахунку заробітної плати за березень 2016 року, пропозиції про внесення змін до річного кошторису на 2016 рік.

12. Фонд державного майна України на підставі звернень регіональних відділень звернувся до Міністерства фінансів з листом щодо збільшення бюджетних призначень. Листами від 11.08.2016 31-08010-05-14/23497, від 07.09.2016 31-08010-05-14/23497 Міністерство фінансів зауважило, що питання забезпечення виконання Закону України "Про державну службу" в частині встановлення належного рівня заробітної плати має вирішуватися централізовано по всіх державних органах.

13. 31.10.2016 Регіональному відділенню затверджено довідку про зміни до кошторису установи в частині збільшення видатків на оплату праці.

14. Результати перевірки оформлені актом 20-01-4306/2027, в якому зафіксовано порушення статті 98 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), частини 1 статті 13 Закону України "Про оплату праці" в частині нездійснення оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

15. На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено припис 20-01-4306/2027-2422 від 24.11.2016 та постанову 20-01-4306/2027-0422 від 14.12.2016 про накладення штрафу у розмірі 1450,00 грн.

16. Вважаючи прийнятий припис та постанову про накладення штрафу неправомірними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

17. Позивач вимоги обґрунтовував тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі також - Постанова КМУ 1013) визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій, підвищуються на 25 % посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців. Позивач на підставі даної постанови провів підвищення окладів та спрямував на виплату надбавок, доплат, премій всі вільні кошти після підвищення окладів. Згідно з Постановою КМУ від 11.02.2016 77 уточнено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах, підвищуються на 25% посадові оклади працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено додатками 1-37,43, 48-55 до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2016 268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів . У Постанові КМУ 1013 не наведено механізму проведення перерахунку заробітної плати, крім необхідності підвищення окладів у межах витрат на оплату праці, затверджених у кошторисах цих держорганів і установ, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат і премій працівників. Позивачем отримано затверджені Головою Фонду зміни до штатних розписів 26.04.2016. Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області тільки 31.10.2016 затверджено довідку про зміни кошторису установи в частині збільшення видатків на оплату праці, на підставі якої виявилось за можливе погашення заборгованості з виплати заробітної плати за березень 2016 року у листопаді поточного року.

18. Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм чинного законодавства, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області станом на час проведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2016 року не дотримано вимог Постанови КМУ 77 у зв`язку із чим порушено вимоги статті 98 КЗпП України, частини 1 статті 13 Закону України "Про оплату праці".

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ

20. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій з підстав, викладених в обґрунтуванні позову. Додатково зазначає, що у листопаді 2016 року всім працівникам Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області були проведені перерахунки та виплати заборгованості по заробітній платі за березень 2016 року. З огляду на викладене, посилання у оскаржуваній постанові на нездійснення погашення заборгованості по заробітній платі за березень 2016 року є неправомірними та необґрунтованими. Вказує, що апеляційний суд не здійснив всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх обставин у справі у їх сукупності, внаслідок чого його висновки не можуть вважатись законними та обгрунтованими.

21. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що на момент проведення перевірки позивачем перерахунок ОСОБА_1 за березень 2016 року відповідно до вимог Постанови КМУ 77 не проведено, хоча Регіональне відділення мало можливість у листопаді 2016 року здійснити такий, відтак оскаржувані рішення відповідача є законними та не підлягають скасуванню.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Згідно з положенням частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) (у редакції, чинній до 15.12.2017) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

23. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

27. Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

28. Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 390 від 02.07.2012 (далі також - Порядок 390, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

29. Згідно з пунктом 2 Порядку 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

30. Пункт 3 Порядку 390 передбачає, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для здійснення перевірки Регіонального відділення було звернення ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці.

32. Пунктом 7 Порядку 390 встановлено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

33. Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

34. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про оплату праці" держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною 3 цієї статті, та частиною 1 статті 10 цього Закону.

35. Постановою КМУ 1013 у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій було заплановано підвищення на 25 відсотків посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено додатками 1-37, 43-1, 43-2, 48-55 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". На виконання цієї постанови міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів необхідно вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 1078. Керівникам установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери та органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів забезпечити внесення змін до штатного розпису установ, закладів та організацій, відповідних органів з урахуванням нових розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) (пункт 3 Постанови КМУ 1013).

36. На підставі Постанови КМУ 77 підпункт 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 1013 викладено у наступній редакції: у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців (крім військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), розміри яких затверджено, зокрема, додатками 1-37, 43 -1 , 43 -2 , 48-55 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 34 "Про внесення зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України" та від 20.05.2009 482 "Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету").

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, попри те, що 31.10.2016 Регіональному відділенню затверджено довідку про зміни до кошторису установи в частині збільшення видатків на оплату праці, на момент проведення перевірки перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2016 року відповідно до вимог Постанови КМУ 77 не проведено, що не заперечувалось позивачем під час проведення вказаної перевірки.

38. Окрім цього, позивачем не надано судам жодних доказів, що свідчать про неможливість станом на момент проведення перевірки в листопаді 2016 року здійснити перерахунок заробітної плати працівникам бюджетної установи, зокрема ОСОБА_1 .

39. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що станом на дату проведення перевірки у листопаді 2017 року Регіональне відділення мало можливість здійснити розрахунки із ОСОБА_1 в частині погашення заборгованості по заробітній платі та здійснити перерахунок заробітної плати за березень 2016 року, що позивачем не було проведено, а відтак таким не дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України 77, у зв`язку із чим порушено вимоги статті 98 КЗпП України та частини 1 статті 13 Закону України "Про оплату праці".

40. Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

41. Згідно з абзацом 6 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами 2 - 7 цієї частини - у розмірі мінімальної заробітної плати.

42. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 509 (далі також - Порядок 509, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

43. Відповідно до пункту 2 Порядку 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

44. Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Порядку 509 за результатами розгляду справи про накладення штрафу уповноважена особа на підставі акта приймає відповідне рішення.

45. Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо фактичного здійснення виплати заборгованості по заробітній платі за березень 2016 року ОСОБА_2 у листопаді 2016 року, оскільки дана обставина перевірялася судами попередніх інстанцій та, як зазначено вище, такими було встановлено, що на момент проведення перевірки, яка тривала з 18.11.2016 по 24.11.2016, така виплата не здійснювалася, що не заперечувалось позивачем під час проведення перевірки та розгляду справи у судах попередніх інстанцій.

46. З огляду на викладене, оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи, суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка.

47. Суд враховує положення Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

48. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану у справах "Салов проти України" (заява 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

49. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

51. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: І.В.Саприкіна

С.М. Чиркін