Постанова по делу № 910/1168/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року

м. Київ

Справа 910/1168/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Іванченко О. П. (адвокат), Федосєєвої Т. Р. (адвокат),

відповідача - Перепелиціна К. М. (за довіреністю від 26.06.2019 225-КМР-3298),

третьої особи - Піонтковської А. О. (за довіреністю від 08.07.2019 05703-12664),

розглянув касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 (суддя Данилова М. В.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 (головуючий - Разіна Т. І., судді: Михальська Ю. Б., Чорна Л. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Гранд Спорт?

до Київської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним та скасування рішення.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Спорт" (далі - ТОВ "Гранд Спорт", Товариство, Орендар) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада, Міськрада, Орендодавець) про визнання незаконним та скасування рішення Київради від 20.11.2018 207/6258 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва від 15.04.2004 62-6-00126" (далі - рішення Київради 207/6258, оспорюване рішення), посилаючись на положення статей 141, 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 21, 614, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорюване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки дії позивача були спрямовані на здійснення забудови земельної ділянки та не порушували умови укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 09.03.2004 (далі - договір оренди від 09.03.2004), внаслідок чого відповідач не мав підстав для одностороннього розірвання зазначеного договору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, позов задоволено.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 9, 93, 141, 143 ЗК України, статей 21, 214, 416, 614, 651, 654 ЦК України, статті 188 ГК України, статей 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та статей 74, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність Міськрадою факту невикористання Товариством земельної ділянки для забудови протягом 3-річного строку та недоведеність її використання не за цільовим призначенням, тоді як Орендар подав докази на підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на забудову земельної ділянки (договір підряду, акт приймання виконаних підрядних робіт, дозволи на виконання робіт, рамкова угода підряду на капітальне будівництво, довідка про готовність об`єкта), та вчинення дій, спрямованих на виконання договору оренди від 09.03.2004. При цьому апеляційний суд врахував твердження відповідача щодо об`єктивної можливості розірвання договору оренди в односторонньому порядку у випадках, передбачених у пункті 7.3 зазначеного договору, а саме у разі використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематичної несплати орендної плати (протягом двох місяців поспіль) та невиконання Орендарем інших умов цього договору, проте у наведеному випадку відсутні докази, які б свідчили про недотримання Товариством вказаних умов договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Київрада звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 629, 651 ЦК України і статті 86 ГПК України, наголошуючи, що: 1) судами залишено поза увагою порушення позивачем пунктів 3.1, 4.5 договору оренди від 09.03.2004 у частині обов`язку саме закінчити, а не лише розпочати забудову земельної ділянки не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору, внаслідок чого земельна ділянка не використовується відповідно до її цільового призначення, а судами не враховано того, що згідно з пунктом 7.3 договору самостійною підставою для його одностороннього розірвання визначено невиконання Орендарем інших умов цього договору, в зв`язку з чим Орендодавець правомірно скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору; 2) факт неналежного виконання Товариством умов договору оренди від 09.03.2004 підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 04.10.2018 18-330-03 (далі - акт обстеження), згідно з яким будівництво спортивного автокомплексу не ведеться та не завершено; 3) позивач не надав жодного доказу, що з дня отримання у жовтні 2006 року дозволу на виконання будівельних робіт і подальшої його перереєстрації у січні 2009 року (зі строком дії до 10.02.2012) до цього часу завершено будівництво об`єкта згідно з його цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди, незважаючи на те, що від дати перереєстрації дозволу минуло понад 9 років.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. На виконання пункту 30 рішення Київради від 10.07.2003 638/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" 09.03.2004 між Міськрадою та ТОВ "Гранд Спорт" укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. (реєстровий 209) та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що зроблено запис від 15.04.2004 62-6-00126 у книзі записів державної реєстрації договорів.

9. Згідно з пунктами 1.1, 3.1 договору оренди від 09.03.2004 відповідач передав позивачу за актом приймання-передачі в оренду на 25 років земельну ділянку з такими характеристиками: місце розташування - урочище Чорторий у Деснянському районі м. Києва; розмір - 1,9989 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивного автокомплексу; кадастровий номер 8000000000:62:206:0007. Цей договір встановлює наступні обмеження, серед яких, завершити забудову земельної ділянки в строки встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору, тощо.

10. Відповідно до пункту 7.3 договору оренди від 09.03.2004 цей договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку, за ініціативою Орендодавця, в разі використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематичної несплати орендної плати (протягом двох місяців поспіль) та невиконання Орендарем інших умов цього договору.

11. З метою проведення забудови земельної ділянки позивачем було замовлено у Проектного інституту СБ України розроблення проекту на будівництво, за результатами чого вказаним проектним інститутом підготовлено проект на будівництво спортивного автокомплексу (дитячо-молодіжного розважально-навчального картингового центру) в урочищі Чорторий у Деснянському районі м.Києва, що отримав позитивний висновок комплексної державної експертизи від 15.09.2009 5138.

12. 06.10.2006 Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видало позивачу дозвіл на виконання будівельних робіт 2205-Дс/С відповідно до проектної документації, узгодженої і зареєстрованої Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 30.09.2005 за 007-8178. Згодом дію цього дозволу було продовжено до 18.12.2008.

13. 15.01.2009 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві перереєструвала виданий раніше дозвіл 2205-Дс/С та видала ТОВ "Гранд Спорт" дозвіл на виконання будівельних робіт від 15.01.2009 1103-Дс/с.

14. Будівництво спортивного автокомплексу розпочалося на підставі укладеного 03.05.2007 між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд" (далі - ТОВ "Житло-Буд") договору підряду 3-5 на будівництво спортивного автокомплексу в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва.

15. Головне управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва видало ТОВ "Житло-Буд" як підряднику ордер 6030181 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку із встановленням тимчасової огорожі на період будівництва спортивного автокомплексу.

16. У зв`язку з припиненням діяльності підрядника (ТОВ "Житло-Буд") позивач 25.02.2018 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкітіс" рамкову угоду підряду на капітальне будівництво, згідно з якою сторони погодили умови спільної співпраці з реалізації проекту на будівництво спортивного автокомплексу.

17. Водночас актом обстеження, складеним Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 16/890, в межах самоврядного контролю, передбаченого статтею 189 ЗК України, встановлено, що земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, будівництво спортивного автокомплексу не ведеться та не завершено. На земельній ділянці розміщено три об`єкти незавершеного будівництва невстановленого призначення. Територія земельної ділянки огороджена дерев`яним парканом, який частково демонтований, вкрита бур`янами та частково захаращена будівельним сміттям.

18. 20.11.2018 Київрада прийняла рішення 207/6258 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва від 15.04.2004 62-6-00126", згідно з яким вирішила: "Розірвати договір оренди земельної ділянки від 15.04.2004 62-6-00126 площею 1,9989га (кадастровий номер 8000000000:62:206:0007), укладений між Київською міською радою та ТОВ "Гранд Спорт" на підставі пункту 30 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 638/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", для будівництва експлуатації та обслуговування спортивного автокомплексу в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва (справа А-25993).".

19. Підставою для розірвання договору оренди від 09.03.2004 в оспорюваному рішенні визначено те, що "... Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Спорт" не виконуються умови пунктів 3.1 та 4.5 цього договору оренди, а саме: не завершено забудову земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації цього договору і, як наслідок, земельна ділянка не використовується відповідно до її цільового призначення...".

Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

21. Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

22. Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а частиною 3 цієї норми визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

23. Згідно з частиною 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

24. Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

25. Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

26. Наведені норми законодавства не забороняють сторонам договору оренди земельної ділянки передбачити випадки його розірвання в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі 910/8011/17).

27. Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

28. Пунктом 3.1 договору оренди від 09.03.2004 визначено обмеження, відповідно до яких Товариство зобов`язане завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору.

29. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

30. Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

31. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

32. Як вбачається з матеріалів справи, в оспорюваному рішенні Київради основною підставою для одностороннього розірвання договору оренди від 09.03.2004 визначено порушення Товариством умов пункту 3.1 договору шляхом незавершення забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації цього договору (тобто у період з 15.04.2004 до 15.04.2007), натомість за змістом пункту 7.3 договору оренди підставами для дострокового розірвання договору односторонньому порядку з ініціативи Орендодавця є: використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням; систематична несплата орендної плати (протягом двох місяців поспіль); невиконання Орендарем інших умов цього договору, в тому числі передбачених пунктом 3.1.

33. У порушення вимог статей 86, 269, 282 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки умовам пунктів 3.1, 4.5, 7.3 договору оренди від 09.03.2004 в їх сукупності, залишено поза увагою встановлені ними ж обставини початку будівництва Товариством спортивного автокомплексу на підставі договору підряду від 03.05.2007 3-5, укладеного з ТОВ "Житло-Буд" (підрядник), що підтверджується наявним у матеріалах справи актом 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2017 року, тобто поза межами встановленого 3-річного строку забудови земельної ділянки, незважаючи на своєчасну видачу Орендарю дозволу на виконання будівельних робіт від 06.10.2006 2205-Дс/С.

34. Крім того судами не відхилено доводи Міськради щодо невстановлення дати замовлення Товариством розробки Проектним інститутом СБ України проекту на будівництво спортивного автокомплексу (дитячо-молодіжного розважально-навчального картингового центру) в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва, який отримав позитивний висновок комплексної державної експертизи 5138 лише 15.09.2009, що має істотне значення для з`ясування добросовісності Орендаря щодо своєчасного вчинення необхідних підготовчих дій для будівництва.

35. Водночас місцевим та апеляційним господарськими судами не спростовано належним чином твердження скаржника про недоведеність позивачем того, що з дня отримання у жовтні 2006 року дозволу на виконання будівельних робіт і подальшої його перереєстрації у січні 2009 року (з граничним строком дії до 10.02.2012) до цього часу завершено будівництво об`єкта згідно з його цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди, незважаючи на те, що з дати перереєстрації дозволу минуло вже понад 9 років, так і посилання Київради на підтвердження факту неналежного виконання Товариством умов договору оренди від 09.03.2004 актом обстеження, згідно з яким будівництво спортивного автокомплексу не ведеться та не завершено, на земельній ділянці розміщено три об`єкти незавершеного будівництва невстановленого призначення, територія земельної ділянки огороджена дерев`яним парканом, який частково демонтований, вкрита бур`янами та частково захаращена будівельним сміттям.

36. З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає передчасним висновок судів про недоведеність недотримання Орендарем всіх умов договору оренди від 09.03.2004, визначених у пункті 7.3 цього договору як підстави для його одностороннього розірвання.

37. Відповідно до частин 1 та 2 статі 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

38. Правову позицію щодо обов`язковості встановлення наявності або відсутності вини орендаря у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частині закінчення її забудови у визначений строк викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі 910/2566/16, від 27.06.2018 у справі 910/4198/16, від 18.06.2019 у справі 910/8424/18, а відсутність такої вини свідчить і про відсутність підстав для розірвання договору оренди з вказаної підстави.

39. Водночас касаційна інстанція зауважує, що суди попередніх інстанцій замість самостійного встановлення наявності або відсутності вини позивача у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частині закінчення забудови протягом трьох років, що є необхідним для застосування положень статті 614 ЦК України, обмежилися передусім посиланнями на доводи позивача щодо нездійснення остаточної забудови земельної ділянки не з його вини, а також встановленням обставин недоведеності використання Орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, тоді як у оспорюваному рішенні Київради таке (нецільове) використання землі не визначено як підстава для одностороннього розірвання договору оренди від 09.03.2004.

40. За таких обставин Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки та належним чином не спростовано доводи скаржника про порушення позивачем положень пунктів 3.1, 4.5 договору оренди від 09.03.2004 у частині обов`язку саме закінчити, а не лише розпочати забудову земельної ділянки не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору, внаслідок чого земельна ділянка не використовується відповідно до її цільового призначення, як наслідок, судами не враховано того, що за змістом пункту 7.3 договору самостійною підставою для його одностороннього розірвання є невиконання Орендарем інших умов цього договору , в зв`язку з чим Орендодавець правомірно скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору.

41. Колегія суддів зауважує про помилковість посилань судів першої та апеляційної інстанцій в обґрунтування своїх висновків на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 у справі 923/262/18, згідно з якою предметом спору є визнання недійсним рішення Херсонської міської ради про розірвання договору оренди в односторонньому порядку, прийнятого з питання, яке відповідач не мав повноважень вирішувати, тому зазначені доводи можуть бути підставою для відповідного позову про розірвання договору оренди, оскільки як правильно зазначає скаржник, підстави позовів у справах 923/262/18 і 910/1168/19 та фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, не є аналогічними, так само як і спірні правовідносини у зазначених справах не є подібними.

Так, на відміну від справи 910/1168/19, під час розгляду якої суди досліджували договір оренди від 09.03.2004, у справі 923/262/18 правову оцінку надано договору оренди земельної ділянки, який взагалі не містив положень щодо можливості його розірвання в односторонньому порядку.

42. Отже, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі. Такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

43. З огляду на вищенаведене, касаційна інстанція не може взяти до уваги і здійснити перевірку доводів позивача, викладених у відзиві на касаційну скаргу, оскільки достовірне з`ясування фактичних обставин справи виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснено під час нового розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не відповідають положенням статей 74, 86, 236, 269 ГПК України.

46. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

47. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

48. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

49. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Щодо судових витрат

50. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі 910/1168/19 скасувати.

Справу 910/1168/19 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков