Постанова по делу № 754/2959/15-ц

Постанова

Іменем України

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа 754/2959/15-ц

провадження 61-2267св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року у складі судді Зотько Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Шахової О. В., Поліщук Н. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з січня 2013 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера в Концерні радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

Розпорядженням генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 18 лютого 2015 року 14/9 ОСОБА_1 зобов`язано в термін до 09 год. 30 хв. 18 лютого 2015 року подати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці у період з 14 липня 2014 року до 17 лютого 2015 року із зазначенням причин та наданням підтверджуючих документів.

Того ж дня ОСОБА_1 на виконання цього розпорядження подала письмові пояснення, в яких зазначила, що бажає скористатися своїм конституційним правом, передбаченим положеннями статті 63 Конституції України.

Наказом генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 18 лютого 2015 року 5/ок ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з прогулами без поважних причин, підстава - пояснювальна записка ОСОБА_1 від 18 лютого 2015 року.

ОСОБА_1 вважає, що її звільнення є незаконним та безпідставним, так як звільнення відбулось без відповідного погодження з Уповноваженим органом управління, а також у період її тимчасової непрацездатності та перебування у навчальній відпустці.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 18 лютого 2015 року 5/ок, поновити її на посаді головного бухгалтера та стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2015 року до дня ухвалення судового рішення у цій справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 18 лютого 2015 року 5/ок Про припинення трудового договору (контракту) .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення з 24 лютого 2015 року.

Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2015 року до 27 червня 2018 року у розмірі 549 548 грн 61 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 6.7 Статуту Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, затвердженого наказом голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 03 лютого 2014 року 51, головний бухгалтер призначався та звільнявся генеральним директором за погодженням з Уповноваженим органом управління. Процедура звільнення ОСОБА_1 не була дотримана, оскільки Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення не погодив її звільнення з Уповноваженим органом управління, а саме: Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що враховуючи конфліктні стосунки працівника та роботодавця, які суд розцінює як поважні причини відсутності ОСОБА_1 на роботі, та те, що її звільнення відбулося без погодження з Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій необґрунтовано не взяли до уваги те, що матеріали цієї цивільної справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 з поважних причин була відсутня на роботі у період з 14 липня 2014 року до 25 вересня 2014 року, оскільки наданий нею лист непрацездатності було сфальсифіковано.

Також, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили факт відсутності ОСОБА_1 на роботі у період з 13 листопада 2014 року до 05 лютого 2015 року.

Доказом систематичних прогулів без поважних причин, а також недобросовісного отримання листків непрацездатності є те, що з квітня 2014 року до липня 2014 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняних, що підтверджується листами непрацездатності 839946 у період з 21 травня 2014 року до 30 травня 2014 року, 954578 у період з 02 червня 2014 року до 11 червня 2014 року, однак відповідно до листа Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ці листи було визнано необґрунтованими.

Крім того, Статут Концерну радіомовлення, радіо зв`язку та телебачення не містить конкретних вимог до оформлення та змісту погодження Уповноваженого органу управління на звільнення посадових осіб, ним не передбачено вимогу отримувати погодження на звільнення у певний строк або щодо кожного пропуску працівника, а також не встановлено термін дії такого погодження або термін його використання.

Чинним КЗпП України взагалі не встановлено вимогу щодо погодження роботодавцем питання звільнення працівника - головного бухгалтера з певним органом Управління.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року і витребувано із Деснянського районного суду м. Києва цивільну справу 754/2959/15-ц.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом виконуючого обов`язки генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 25 січня 2013 року 5/ок ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності з 25 січня 2013 року, з сорокагодинною тривалістю робочого тижня.

Листом Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 25 лютого 2013 року 12-746 було погоджено призначення ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера, а також звернуто увагу на необхідність термінового вирішення питання про навчання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі для здобуття повної вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста відповідного напряму підготовки.

Наказом виконуючого обов`язки генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 25 лютого 2013 року 21/ок ОСОБА_1 переведено на посаду головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності з посадовим окладом згідно з штатним розкладом.

Відповідно до службової записки начальника відділу кадрів Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення ОСОБА_2 вбачається, що він повідомляв генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про те, що головний бухгалтер ОСОБА_1 у періоди з 21 травня 2014 року до 30 травня 2014 року, з 02 червня 2014 року до 11 червня 2014 року, з 12 червня 2014 року до 01 липня 2014 року, з 02 липня 2014 року до 11 липня 2014 року знаходилась на лікарняному, на підтвердження цього було надано листи непрацездатності. Однак, у період з 14 липня 2014 року до 12 серпня 2014 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі з нез`ясованих причин.

12 серпня 2014 року Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення направив ОСОБА_1 лист 4000/2-08 з вимогою з`явитися за місцем роботи не пізніше 08 год. 30 хв 14 серпня 2014 року для надання пояснень щодо відсутності на робочому місці.

12 вересня 2014 року Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення направив ОСОБА_1 лист 4418/2-08 з вимогою з`явитися за місцем роботи не пізніше 10 год. 00 хв. 17 вересня 2014 року для надання пояснень щодо відсутності на робочому місці.

ОСОБА_1 у період з 26 вересня 2014 року до 29 вересня 2014 знаходилася на роботі, з 30 вересня 2014 року до 12 листопада 2014 року вона була відсторонена від роботи, у період з 13 листопада 2014 року відсутня на роботі з нез`ясованих причин, про що також було складено начальником відділом кадрів службову записку.

Розпорядженням генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 26 вересня 2014 року 115/9 зобов`язано ОСОБА_1 подати керівнику у строк до 16 год. 00 хв. 26 вересня 2014 року письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці у період з 14 липня 2014 року до 25 вересня 2014 року із зазначенням причин та наданням підтверджуючих документів.

26 вересня 2014 року ОСОБА_1 на виконання розпорядження генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 26 вересня 2014 року 115/9 подала генеральному директору заяву (пояснення), в якій зазначила, що хоче скористатися своїм конституційним правом, передбаченим статтею 63 Конституції України .

В ідповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у період з 14 липня 2014 року до 25 вересня 2014 року не може бути підставою для звільнення 24 лютого 2015 року, оскільки Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення було пропущено строки притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за цей період.

Відсутність ОСОБА_1 на роботі у період з 13 листопада 2014 року до 31 грудня 2014 року підтверджується складеними Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення актами про відсутність працівника на робочому місці, доповідними записками службових осіб, а також відповідними табелями обліку використання робочого часу в Концерні радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

Розпорядженням генерального директора Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 18 лютого 2015 року 14/9 зобов`язано головного бухгалтера ОСОБА_1 у строк до 09 год. 30 хв. 18 лютого 2015 року надати письмові пояснення щодо її відсутності на робочому місці у період з 14 липня 2014 року до 17 лютого 2015 року, із зазначенням причин та наданням підтверджуючих документів.

На виконання розпорядження генерального директора Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 18 лютого 2015 року 14/9 ОСОБА_1 у заяві-поясненнях зазначила про те, що хоче скористатися своїм конституційним правом на підставі положень статті 63 Конституції України .

18 лютого 2015 року Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення прийнято наказу 5/ок про припинення трудового договору (контракту), виданого генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення ОСОБА_3 , та звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 з посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з прогулами без поважних причин.

Відповідно до службової записки начальника відділу кадрів Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 18 лютого 2015 року перебувала на робочому місці з 08 год. 30 хв. до 11 год. 05 хв., у інший період робочого часу була відсутня на роботі з нез`ясованих причин, у зв`язку із чим їй не виявилось можливим видати трудову книжку. Про відсутність ОСОБА_1 у зазначений період часу на робочому місці також було складено відповідний акт від 18 лютого 2015 року.

Згідно із статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

На підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть у випадку здійснення працівником прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року 9 Про практику застосування судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Оцінка причин як поважних здійснюється судом при розгляді спору про звільнення.

Статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці 158 Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року , ратифікованої Верховною Радою України 04 лютого 1994 року (далі - Конвенція), визначено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві (стаття 9 Конвенції).

Таким чином, трудове законодавство України виходить з принципу презумпції невинуватості працівника. Це означає, що працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, доки роботодавцем не доведена його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Виходячи зі змісту частини першої статті 6 Конвенції та частини третьої статті 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що ОСОБА_1 у періоди роботи з 14 липня 2014 року до 18 липня 2014 року, з 19 липня 2014 року до 23 липня 2014 року, з 24 липня 2014 року до 25 серпня 2014 року, з 26 серпня 2014 року до 25 вересня 2014 року, з 06 лютого 2015 року до 10 лютого 2015 року, з 11 лютого 2015 року до 13 лютого 2015 року, з 18 лютого 2015 року до 23 лютого 2015 року перебувала на лікарняних, на підтвердження чого надано копії листів непрацездатності.

19 лютого 2015 року Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення направив на адресу ОСОБА_1 наказ про її звільнення.

Наказом виконуючого обов`язки генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від 10 березня 2017 року 11/КП, у зв`язку з появою в судовому засіданні 09 березня 2017 року у цій справі листка непрацездатності ОСОБА_1 за період з 18 лютого 2015 року до 23 лютого 2015 року, було здійснено перенесення дати звільнення ОСОБА_1 з 18 лютого 2015 року на 24 лютого 2015 року.

11 лютого 2015 року ОСОБА_1 зверталася до генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення із заявою про надання їй додатково оплачуваної відпустки для складання державних іспитів з 16 лютого 2015 року.

Відповідно до довідки-виклику виконуючого обов`язки директора Відокремленого структурного підрозділу Інститут післядипломної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури Глухівського Л. Й. від 31 грудня 2014 року Н.12.14-30 у ОСОБА_1 як студента заочної форми навчання п`ятого курсу Інституту була запланована навчальна сесія у період з 16 лютого 2015 року до 28 лютого 2015 року.

Заява ОСОБА_1 від 11 лютого 2015 року була направлена на адресу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення засобами поштового зв`язку лише 14 лютого 2015 року, що підтверджується наданими копіями опису-вкладення до поштового конверту, а також фіскальним чеком. Ця заява була отримана Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення 16 лютого 2015 року.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року 9 Про практику застосування судами трудових спорів передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до частини першої статті 9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Підприємство може матеріально заохочувати працівників медичних, дитячих, культурно-освітніх, учбових і спортивних закладів, організацій громадського харчування і організацій, що обслуговують трудовий колектив і не входять до його складу.

Статутом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, затвердженого наказом голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 03 лютого 2014 року за 51 передбачено, що Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв`язку від 04 жовтня 1991 року 102 Про створення Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення , заснованим на державній власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Пунктом 6.7 Статуту закріплено, що перший заступник та заступники генерального директора, технічний директор, головний бухгалтер, керівник юридичної служби та відповідальний працівник з питань контрольно-ревізійної роботи призначаються та звільняються генеральним директором за погодженням з Уповноваженим органом управління. Розірвання трудового з ініціативи працівника проводиться генеральним директором без погодження з Уповноваженим органом управління.

Відповідно до Загальних положень Статуту Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення Уповноваженим органом управління є Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, положення Статуту про необхідність погодження звільнення з посади головного бухгалтера з Уповноваженим органом управління, мають на меті, в першу чергу, захист інтересів працівника від незаконного звільнення у випадку, якщо таке звільнення було ініційоване роботодавцем.

Відповідно до листа Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 12 червня 2014 року 12-1968, поданого Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на лист від 03 червня 2014 року 3031/1-04 щодо погодження звільнення посадових осіб Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення , вбачається, що головою Служби ОСОБА_4 було погоджено звільнення з посади заступника генерального директора Концерну ОСОБА_6 та головного бухгалтера Концерну ОСОБА_1 з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Однак, зі змісту цього листа також вбачається, що Адміністрацією Держспецзв`язку за поданим листом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення було розглянуто саме питання стосовно можливості продовження трудових відносин з посадовими особами Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення не було подано в якості доказу лист від 03 червня 2014 року 3031/1-04, з якого можливо було встановити, що Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення отримав погодження на звільнення ОСОБА_1 саме з підстав вчинення останньою прогулів.

Крім того, направлення Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення листа до Уповноваженого органу управління щодо погодження звільнення ОСОБА_1 передувало її нез`явленню на роботі без поважних причин, як про це стверджує відповідач.

У відповідності до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі, якщо він звільнений без законних підстав.

При винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на виконання вимог статей 367, 374 ЦПК України, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, залишив в силі рішення суду першої інстанції , оскільки не була дотримана процедура звільнення ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець