Постанова по делу № 802/966/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року

Київ

справа 802/966/15-а

адміністративне провадження К/9901/6523/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 (судді: Загороднюк А.Г. (головуючий), Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.) у справі 802/966/15-а за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства-фірми "Нормаль" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне мале виробничо-комерційне підприємство фірма "Нормаль" (далі - позивач, Підприємство) звернулась до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 0000372204.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є протиправним, оскільки позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, використовує земельну ділянку у власній господарській діяльності, тому у нього відсутній обов'язок щодо сплати земельного податку та подання відповідної звітності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2015 (суддя Яремчук К.О.) у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що оскільки у Підприємства відсутні відповідні правовстановлюючі документи на земельну ділянку у періоді, в який проводилася перевірка то позивач, як платник єдиного податку, не може бути звільнений від нарахування (сплати) та подання податкової звітності із земельного податку.

5. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 рішення суду першої інстанції скасовано, позов Підприємства задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

6. Суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність нарахування позивачу земельного податку, зважаючи на те, що межі земельної ділянки, якою користується Підприємство, не визначенні, а тому у відповідача відсутні правові підстави визначати площу такої земельної ділянки для обрахунку плати за землю без правовстановлюючих документів на власний розсуд, або з урахуванням правовстановлюючих документів попереднього землекористувача. Крім того, позивач є платником єдиного податку, використовує спірну земельну ділянку для провадження господарської діяльності та отримання прибутку, а відтак звільняється від сплати земельного податку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2015

8. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 31.12.2014 426/2204/13301973, оформленого за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати земельного податку за період з 01.04.2013 по 31.10.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- п. 286.1, п. 286.2 ст. 286, пп. 4 п. 297 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено земельний податок, що підлягає сплаті до бюджету за загальну суму 81 039,71 грн;

- п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України: не подання до контролюючого органу податкової декларації з плати за землю за 2014 рік.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що платник єдиного податку звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності із земельного податку тільки у разі, якщо право власності (право постійного користування) на земельну ділянку, яка використовується для провадження господарської діяльності, належним чином оформлене, проте у Підприємства відсутні відповідні правовстановлюючі документи на земельну ділянку у періоді, що перевірявся, а відтак позивач має нараховувати, сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Судами встановлено, що з 01.04.2013 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку від 15.03.2013 Серії А 746199.

Земельну ділянку по вул. Гонти, 39а (в межах Вінниці) площею 10804 кв.м., на якій розташована будівля площею 1188,3 кв.м., що придбана відповідно до біржового контракту купівлі-продажу нерухомості від 15.04.1999 у ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів", позивач використовує для провадження господарської діяльності. Вказане контролюючим органом не заперечувалось.

У періоді, за який проводилася перевірка, у Підприємства відсутні відповідні правовстановлюючі документи на вказану вище земельну ділянку. Позивач зазначив, що ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів", у якого було придбано земельну ділянку, користувався нею на підставі акта на право постійного користування серії Б 000062.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зазначає, що суд неврахував того, що господарюючий суб'єкт - платник єдиного податку звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельно податку тільки у разі, якщо право власності (право постійного користування) на земельну ділянку, яка використовується для провадження господарської діяльності, належним чином оформлене.

11. Підприємство надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Земельний кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

12.1 Частини перша - друга статті 120.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

12.2. Стаття 126.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

13. Податковий кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

13.1. Пункт 269.1 статті 269.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

13.2. Пункт 269.2 статті 269.

Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

13.3. Стаття 270.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

13.4. Пункт 286.1 статті 286.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

13.5. Пункт 286.2 статті 286.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

13.6. Пункт 287.1 статті 287.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

13.7. Пункт 287.6 Стаття 287.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

13.8. Пункт 291.2 статті 291.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

13.9. Підпункт 4 пункту 297.1 статті 297.

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. У межах даних правовідносин спірним є питання застосування положень підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України щодо звільнення позивача від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

15. Обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

16. Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

З моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

17. Нормою пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, законодавець пов'язував обов'язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015) та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015).

18. Спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

19. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Судам попередніх інстанцій встановлено, що позивач 15.04.1999 придбав будівлю тарно-столярного цеху, що розташована у м. Вінниці по вул. Гонти, 39, а отже зважаючи на те, що позивач набув право власті на нежитлову будівлю то відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (до 01.01.2015, на час виникнення спірних правовідносин) у Підприємства виник обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку з моменту набуття права власності на такий об'єкт нерухомого майна.

Податковий кодекс України, на час виникнення спірних правовідносин, не ставить в залежність обов'язок щодо сплати земельного податку від наявності у господарюючого суб'єкту оформлених ним правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку, кодексом визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Також колегія суддів зазначає, що Земельний кодекс України передбачає, що якщо будівля чи споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Колегія суддів звертає увагу, до 01.04.2013 (перехід на спрощену систему оподаткування) позивач здійснював нарахування та сплату земельного податку за земельну ділянку по вул. Гонти, 39а (в межах Вінниці) площею 10804 кв.м. на загальних підставах, про що свідчить акт перевірки та не заперечується контролюючим органом.

Також в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву, касаційній скарзі контролюючий орган зазначає, що вказана земельна ділянка використовується позивачем для виробничих потреб. Зазначене встановлено і судами під час розгляду справи, а отже позивач з моменту переходу на спрощену систему оподаткування відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу Україну звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на землю згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи вимоги статей 269, 270, 286, 287, 291, 297 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 слід залишити без задоволення.

23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

24. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 у справі 802/966/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду