Постанова по делу № 805/402/17-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа 805/402/17-а

провадження К/9901/15549/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., провівши попередній розгляд справи за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопроводно - каналізаційного господарства" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, за касаційною скаргою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Молочної І.С. від 15 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чебанова О.О., Сіваченка І.В., Шишова О.О. від 16 травня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2017 року травні 2016 року Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопроводно - каналізаційного господарства" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році у сумі 255 493,63 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Рішення судів мотивовано тим, що відповідачем вжито всі належні заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, що виключає підстави для застосування санкцій, передбачених статтею 20 Закону 875-XІI.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства подало до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, яким вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 1211 осіб, з них: працевлаштованих інвалідів - 41 особа; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону 875-XІI становить 48 осіб; середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 36499,00 грн.

На запит суду першої інстанції Маріупольський міський центр зайнятості надав інформацію про те, що протягом 2013 року відповідачем до Маріупольського міського центру зайнятості було подано звіти за формою 3-ПН Звіт про наявність вакансій (03.01.2013; 10.01.2013; 01.02.2013; 19.03.2013; 03.04.2013; 15.04.2013; 15.05.2013; 17.06.2013; 09.07.2013; 06.08.2013; 09.09.2013; 09.10.2013; 16.10.2013; 08.11.2013; 18.11.2013; 10.12.2013) з інформацією про наявність вакантних посад для осіб з інвалідністю. Особи з інвалідністю, які перебували на обліку в центрі зайнятості як шукаючі роботу та безробітні, протягом 2013 року для працевлаштування за вказаних вакансій до відповідача направлялись. Так, ОСОБА_1 був працевлаштований з 22.10.2013 року на посаду інженера, відповідно до інформації про попит на робочу силу від 16.10.2013; ОСОБА_2 був працевлаштований з 17.04.2013 на посаду контролера водопровідного господарства. Крім того, інші шукаючі роботу та безробітні, у зв`язку з тим, що їх кандидатури не відповідали вимогам до претендента на вакансію у зв`язку з медичними висновками, а також претендента не влаштовував розмір заробітної плати вони не були працевлаштовані на підприємстві відповідача.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів мотивована тим, що відповідачем не було вжито усіх належних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а створення робочих місць для інвалідів та подання до центру зайнятості інформації про наявність вакансій є лише шляхами пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування. Не направлення органами державної служби зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування не є підставою, яка звільняє відповідача від обов`язку сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

7. У запереченні на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Маріупольське виробниче управління водопроводно - каналізаційного господарства", посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року 129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

10. Відповідно до частини першої статті 19 Закону 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

11. При цьому, частиною другою статті 19 Закону 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

12. Частиною першою статті 20 Закону 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

13. Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

14. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

15. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону 875-ХІІ.

16. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" 5067 роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

17. Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 70 від 31 січня 2007 року інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

18. Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року 316 затверджено Форму звітності 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

19. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

20. Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону 875-ХІІ.

21. Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

22. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.01.2013; 10.01.2013; 01.02.2013; 19.03.2013; 03.04.2013; 15.04.2013; 15.05.2013; 17.06.2013; 09.07.2013; 06.08.2013; 09.09.2013; 09.10.2013; 16.10.2013; 08.11.2013; 18.11.2013; 10.12.2013 Комунальним підприємством "Маріупольське виробниче управління водопроводно - каналізаційного господарства" надавались звіти до Маріупольського міського центру зайнятості за формою 3-ПН з характеристиками вакансій та вимогами до претендента.

23. Центром зайнятості інваліди для працевлаштування до відповідача направлялися, однак не всі виявили бажання працювати на підприємстві відповідача. Фактів відмови підприємства в працевлаштуванні інвалідів центром зайнятості не зафіксовано .

24. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку, позивачем не доведено наявність складу правопорушення, а тому відсутні підстави для господарсько-правової відповідальності відповідача.

25. За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про вжиття відповідачем заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення, яке є підставою для застосування до нього штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону 875-XІI.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки судів є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний