Постанова по делу № 914/2441/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року

м. Київ

Справа 914/2441/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.;

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія - Кулика С.С.,

Товариства з обмеженою відповідальністю Новіком - Дроботько О.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю Іфорас - Дроботько О.В.,

Фізичної особи-підприємця Цукорник С.Г. - Джумурата В.М. ,

Державного підприємства Львіввугілля - Хробак Г.В.,

Державного підприємства Волиньвугілля - Новосада Ю.М.,

Державного підприємства Шахта 1 Нововолинська - Новосада Ю.М.,

Львівської обласної державної адміністрації - Брильовської О.Р.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Новіком (вх. 1752/2018)

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016

у складі колегії суддів: Мирутенко О.Л., Марко Р.І., Кравчук Н.М.

та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.02.2016 (про визнання кредиторських вимог Фізичної особи-підприємця Цукорник С.Г.)

у складі судді Артимович В.М.

у справі за заявою Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк

до Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія

про банкрутство.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство відбувається відповідно до положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції Закону від 22.12.2011 4212-VІ, чинній з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами

1. У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа 914/2441/16 за заявою Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк (далі - ПАТ Альфа-Банк ) до Публічного акціонерного товариства Львівська вугільна компанія (далі - ПАТ Львівська вугільна компанія ) про банкрутство.

2. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ Львівська вугільна компанія , визнано вимоги кредитора - ПАТ Альфа-Банк в розмірі 11 160 835, 01 грн, з яких 11 160 835, 01 грн - безспірні вимоги, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шутку Я.С., здійснено інші процесуальні дії.

3. 25.08.2015 на сайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство 914/2441/15.

Подання заяви до суду

4. 02.09.2015 на адресу господарського суду Львівської області надійшла заява Фізичної особи-підприємця Цукорник Світлани Геннадіївни про грошові вимоги до боржника в сумі 2 368 000 грн.

5. 01.10.2015 на розгляд суду заявник подала уточнення до заяви про грошові вимоги, відповідно до яких просила суд визнати грошові вимоги в сумі 2 664 000 грн.

6. Вимоги заявника обґрунтовані наданням консультативно-юридичних послуг на загальну суму 2 764 000 грн та оплатою боржником цих послуг лише в сумі 100 000 грн. Надання послуг підтверджено актами виконаних робіт.

Розгляд справи судами

7. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.02.2016, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016, визнано грошові вимоги Фізичної особи-підприємця Цукорник Світлани Геннадіївни в сумі 2 665 218 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника, з яких 1 218 грн (судовий збір) - перша черга; 2 368 000 грн (основний борг) - четверта черга; 296 000 грн - шоста черга.

8. Судові рішення мотивовані невиконанням боржником зобов`язань перед заявником відповідно до договору про надання консультативно-юридичних послуг від 28.01.2011 1/01. Однак, вимоги в сумі 296 000 грн з визнаних судом 2 664 000 грн боргу підлягають включенню до шостої черги , оскільки вони подані з порушенням строку, встановленого статтею 23 Закону про банкрутство.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції та ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Новіком (далі - ТОВ Новіком ) звернулося з касаційною скаргою (вх. 1752/2018), у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.02.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог Фізичної особи-підприємця Цукорник С .Г.

10. Посилання зроблені на те, що докази виникнення грошових вимог, які надані ФОП Цукорник С.Г. , не відповідають вимогам частин першої, другої і третьої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Відповідно грошові вимоги ФОП Цукорник С.Г. не підтверджені належними і допустимими доказами. Зазначено про неповне з`ясування обставин справи, а також, що частина вимог ФОП Цукорник С.Г. заявлена з пропущенням строку пред`явлення кредиторських вимог.

Б. Доводи відзиву на касаційну скаргу

11. ПАТ Львівська вугільна компанія подало відзив на касаційну скаргу, в якому з посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Розгляд заяви про відвід суддів

12. У судовому засіданні представником ПАТ Львівська вугільна компанія Куликом С.С. подано заяву за вх. 1752/2018Д37 про відвід суддів Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. від розгляду справи 914/2441/15 про банкрутство ПАТ Львівська вугільна компанія .

13. Вказана заява мотивована тим, що, як стало відомо представнику ПАТ Львівська вугільна компанія , судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Пєсков В.Г. та Катеринчук Л.Й. брали участь у розгляді іншої справи за участю тих самих сторін, у зв`язку з чим, на думку заявника, обґрунтованими є сумніви у неупередженості та об`єктивності вказаних суддів. Окрім того, заявник вважає, що про неупередженість та необ`єктивність вказаних суддів свідчить і той факт, що авторозподіл справи 914/2441/15 відбувся з порушенням порядку його проведення, що виключає можливість подальшого розгляду справи у вказаному складі суддів. З огляду на викладене, представник ПАТ Львівська вугільна компанія просив Суд прийняти дану заяву до розгляду та відвести суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. від розгляду справи 914/2441/15 за касаційною скаргою ТОВ Новіком (вх. 1752/2018) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.02.2016 (про визнання кредиторських вимог ФОП Цукорник С. Г .).

14. Вказану заяву ПАТ Львівська вугільна компанія за вх. 1752/2018Д37 про відвід суддів Касаційного господарського суду Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. підтримали представники ТОВ Новіком та ТОВ Іфорас ; інші представники заперечували проти вказаних заяв.

15. Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.

16. Відповідно до частини третьої статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

17. У даному випадку представником ПАТ Львівська вугільна компанія Куликом С.С. заяву за вх. 1752/2018Д37 про відвід суддів Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. подано з порушенням строків, зазначених у положеннях частини третьої статті 38 ГПК України.

18. Водночас, із матеріалів справи не вбачається виняткових випадків, за яких про підстави відводу заявнику не могло б бути відомо до спливу вказаного строку.

19. З урахуванням викладеного заява ПАТ Львівська вугільна компанія за вх. 1752/2018Д37 про відвід суддів Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. не підлягає розгляду через порушення заявником порядку і строків подання відповідної заяви, встановлених статтею 38 ГПК України, а також з огляду на те, що ця заява про відвід не містить будь-якого обґрунтування наявності виняткових випадків, передбачених чинним законодавством, за яких про підстави відводу заявнику не могло б бути відомо до спливу десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

20. Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

21. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень ГПК України (в редакції після 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22. Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання грошових вимог Фізичної особи-підприємця Цукорник С.Г. в сумі 2 665 218 грн, які включено до реєстру вимог кредиторів боржника у такій черговості: 1 218 грн (судовий збір) - перша черга; 2 368 000 грн (основний борг) - четверта черга; 296 000 грн - шоста черга.

23. Як встановлено судами, 28.01.2011 між Фізичною особою-підприємцем Цукорник С.Г. та боржником укладено договір про надання консультаційно-юридичних послуг 1/01, відповідно до п. 1.1 якого замовник (боржник) дає завдання, а виконавець (заявник) зобов`язується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату юридичні послуги.

Згідно з п. 1.2 договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається відповідний акт.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що вартість послуг за цим договором визначається у додатках до даного договору "Замовленнях", у яких вказується вид та вартість роботи. Оплата, передбачена п. 4.1 цього договору, проводиться щомісяця в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок виконавця не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця.

24. У заяві про уточнення грошових вимог Фізична особа-підприємець Цукорник С.Г. вказувала, що згідно актів виконаних робіт за договором від 28.01.2011 1/01 про надання консультаційно-юридичних послуг від 31.07.2012 16, від 31.08.2012 17, від 30.11.2012 18, від 30.11.2012 18/1, від 28.02.2013 19, від 31.05.2013 20, від 30.06.2013 21, від 31.07.2013 22, від 31.08.2013 23, від 30.09.2013 24, від 31.10.2013 25, від 31.12.2013 26, від 31.01.2014 27, від 01.02.2014 18/1, від 30.04.2014 28, від 30.05.2014 29, від 30.06.2014 30, від 31.07.2014 31, від 29.08.2014 32, від 30.09.2014 33, від 31.12.2014 34, від 31.03.2015 35, від 30.04.2015 36 надано послуги на загальну суму 2 764 000 грн. За вказаний період проведено оплату у розмірі 100 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.02.2014 353 та від 04.03.2014 404. Відтак, утворилась заборгованість в сумі 2 664 000 грн. Спочатку кредиторські вимоги боржником були визнані частково в сумі 2 072 000 грн та не враховано акти-рахунки за період з вересня 2014 по квітень 2015 на суму 592 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

25. 04.02.2016 на розгляд місцевого суду представником боржника та розпорядником майна подано заяву про визнання грошових вимог заявника в сумі 2 664 000 грн.

26. Згідно з вимогами статті 1 Закону про банкрутство грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, в тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

В абзаці восьмому статті 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

27. У відповідності з частиною першою статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

28. При цьому за положеннями частини четвертої статті 23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

29. Враховуючи встановлені судами обставини та наведені вище норми Закону про банкрутство, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що грошові вимоги Фізичної особи-підприємця Цукорник С.Г. в сумі 2 664 000 грн підлягають визнанню, з яких 296 000 грн слід включити в шосту чергу реєстру вимог кредиторів, оскільки подані з пропущенням строку, встановленого статтею 23 Закону про банкрутство. Також підлягає включенню в першу чергу реєстру вимог кредиторів боржника сплачений заявником судовий збір в сумі 1 218 грн.

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

31. Тому відхиляються доводи касаційної скарги про неповне встановлення обставин справи та неналежність і недопустимість доказів, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Тому касаційна скарга ТОВ Новіком (вх. 1752/2018) підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та ухвала Господарського суду Львівської області від 04.02.2016 (про визнання кредиторських вимог ФОП Цукорник С.Г.) - залишенню без змін.

В. Висновки про правильне застосування норм права

34. У відповідності з частиною першою статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

35. Враховуючи встановлені судами обставини та наведені вище норми Закону про банкрутство, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що грошові вимоги Фізичної особи-підприємця Цукорник С.Г. в сумі 2 664 000 грн підлягають визнанню, з яких 296 000 грн слід включити в шосту чергу реєстру вимог кредиторів, оскільки подані з пропущенням строку, встановленого статтею 23 Закону про банкрутство. Також вірно включено до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника сплачений заявником судовий збір в сумі 1 218 грн.

Г. Судові витрати

36. Понесені ТОВ Новіком у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга (вх. 1752/2018) залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Новіком (вх. 1752/2018) залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.02.2016 (про визнання грошових вимог Фізичної особи-підприємця Цукорник Світлани Геннадіївни) залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді О.О. Банасько

Л.Й. Катеринчук