Постанова по делу № 461/10920/14-ц

Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа 461/10920/14-ц

провадження 61-2731св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю фірма Квадрос , товариство з обмеженою відповідальності Євген , приватне підприємство М-Студія , товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Кіпрське підприємство Лео-Порто ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Галицького районного суду

м. Львова у складі судді Городецької Л. М. від 02 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., від 05 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю фірма Квадрос (далі - ТОВ Квадрос ), товариства з обмеженою відповідальності Євген (далі - ТОВ Євген ), приватного підприємства

М-Студія (далі - ПП М-Студія ), товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Кіпрське підприємство Лео-Порто (далі - ТОВ Лео-Порто ) про стягнення боргу за договором позики.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ Квадрос , ТОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ Лео-Порто , у якому просив залучити його до участі в справі як третю особу, що заявляє самостійні вимоги, та стягнути з

ТОВ Квадрос вартість частки майна пропорційну частці учасника -

ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства у розмірі 360 000 грн, стягнути з ПП М-Студія вартість частки майна пропорційну частці учасника -

ОСОБА_3 у статутному капіталі підприємства у розмірі 1 000 000 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_4 повернуто заявнику.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що подана ОСОБА_4 позовна заява не містить самостійних вимог щодо предмета спору, тому не може бути прийнята судом.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 02 серпня 2018 року - без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що спір між

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_3 , з іншої сторони, виник з приводу невиконання останнім зобов`язань за договором позики, однак ОСОБА_4 не є стороною цих зобов`язань, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовна заява ОСОБА_4 не містить самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказані вище судові рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження її розгляду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що предмет його позову повністю збігається із предметом позову позивачів, оскільки в обох позовах ставиться питання про стягнення частки майна ТОВ Квадрос та ПП М-Студія пропорційній частці ОСОБА_3 у цих товариствах, а тому суди дійшли помилкового висновку про повернення його позовної заяви.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 04 липня 2019 року - справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

У вересні 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із зазначеним позовом у якому, з урахуванням уточнених вимог просили:

стягнути з ОСОБА_3 суму боргу за договором позики у розмірі

167 500 доларів США;

звернути стягнення на частку майна ТОВ Квардос (90% статутного капіталу товариства, грошовий еквівалент 360 000 грн), ТОВ Євген (100% статутного капіталу товариства, грошовий еквівалент 257 400 грн), ПП М-Студія

(100% статутного капіталу підприємства, грошовий еквівалент 100 000 грн), ТОВ Лео-Порто (75% статутного капіталу товариства, грошовий еквівалент 277 500 грн), пропорційній часткам відповідача ОСОБА_3 у їх статутних капіталах за його особистими боргами.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 вересня 2014 року відкрито провадження у цій справі.

16 червня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, яку ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16 серпня 2017 року було задоволено.

07 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ Квадрос , ТОВ Євген , ПП М-Студія , ТОВ Лео-Порто , у якому просив: залучити його до участі в справі в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги;

стягнути з ТОВ Квадрос вартість частки майна, пропорційну частці учасника - ОСОБА_3 в статутному капіталі товариства у розмірі

360 000 грн.

стягнути з ПП М-Студія вартість частки майна, пропорційну частці учасника - ОСОБА_3 в статутному капіталі підприємства у розмірі 1 000 000 грн.

Позовну заяву ОСОБА_4 обґрунтовував наявністю невиконаного ОСОБА_3 рішення Галицького районного суду м. Львова

від 24 листопада 2015 року, за яким з останнього стягнуто на його користь 402 500 доларів США.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_4 повернуто позивачеві.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

За змістом статті 195 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження застосовуються положення статей 193 і 194 цього Кодексу.

Частиною другою статті 193 ЦПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що правилом для участі у справі третіх осіб із самостійними вимогами є те, що такі вимоги повинні стосуватися предмета спору, щодо якого виник спір між позивачем та відповідачем.

Установивши, що спір між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_3 , з іншої сторони, виник з приводу невиконання останнім зобов`язань за договором позики, а ОСОБА_4 не є стороною цих зобов`язань, тобто позови позивачів та третьої особи не є взаємопов`язані і не стосуються одного предмета спору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_4 .

При цьому ОСОБА_4 не позбавлений права звернутися до суду із аналогічним позовом в окремому порядку.

Посилання ОСОБА_4 на аналогічний предмет позову є необґрунтованими, оскільки заявник помилково ототожнює предмет позову та предмет спору, які за своїм визначенням є різними. Так, під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем, а предметом позову - є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 02 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада

2018 року- без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович