Постанова по делу № 552/4109/16-Ц

Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа 552/4109/16-ц

провадження 61-24400св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - колективне підприємство Полтавський м`ясокомбінат ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави, у складі судді Яковенко Н. Л., від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області, у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Панченка О. О., від 25 січня 2017 року .

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року колективне підприємство Полтавський м`ясокомбінат (далі - КП Полтавський м`ясокомбінат ) звернулось до суду з позовом

до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, про розірвання договору найму, зобов`язання звільнити кімнату в гуртожитку.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на балансі підприємства обліковується гуртожиток по АДРЕСА_1 , повноваження щодо якого здійснюються через регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області. 01 листопада 2012 року між КП Полтавський м`ясокомбінат та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір найму житла - кімнати НОМЕР_1 у зазначеному гуртожитку. Ордер на проживання в кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку надано іншій особі, у зв`язку з чим відповідача листом від 29 вересня 2016 року повідомлено про намір розірвати договір. Зазначене повідомлення відповідач отримала, але кімнату не звільнила. ОСОБА_1 на законних підставах та відповідно до виданого ордеру має у користуванні кімнату НОМЕР_2 у гуртожитку.

Із урахуванням зазначеного, уточивши позовні вимоги, позивач просив позов задовольнити, розірвати договір найму житла та зобов`язати ОСОБА_1 звільнити кімнату НОМЕР_1 гуртожитку.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до КП Полтавський м`ясокомбінат , ОСОБА_2 про визнання права користування жилим приміщення, визнання недійсним ордера.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивувала тим, що на підставі укладеного з КП Полтавський м`ясокомбінат договору найму проживає в кімнаті АДРЕСА_4 разом з сином ОСОБА_3 , 1995 року народження, який визнаний недієздатним. Строк дії вказаного договору було пролонговано до 31 жовтня 2016 року. Посилалася на те, що хоча і отримувала від КП Полтавський м`ясокомбінат повідомлення про розірвання договору найму, але згоди на розірвання не надавала. Вважає, що ордер 04 від 09 квітня 2014 року КП Полтавський м`ясокомбінат на ім`я ОСОБА_2 видано з порушенням умов і порядку надання житлового приміщення у користування.

Із урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати ордер на житлову площу у гуртожитку, що був виданий КП Полтавський м`ясокомбінат ОСОБА_2 , від 09 квітня 2014 року НОМЕР_1 недійсним. Визнати за недієздатним ОСОБА_3 , 1995 року народження, та за нею право проживання в кімнаті АДРЕСА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2016 року позовні вимоги КП Полтавський м`ясокомбінат задоволено. Розірвано договір найму житла від 01 листопада 2012 року кімнати АДРЕСА_4 , укладений між КП Полтавський м`ясокомбінат та ОСОБА_1 Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити кімнату АДРЕСА_4 . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк дій договору найму житла закінчився, проте відповідач відмовляється звільнити його в добровільному порядку, що є підставою для розірвання договору. При цьому вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права проживання є безпідставними з огляду на відсутність ордеру на кімнату НОМЕР_1, виданого на її ім`я.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що районний суд, правильно встановивши обставини справи та визначившись з характером спірних правовідносин, до яких правильно застосовані норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для подальшого зайняття відповідачем спірної кімнати, у зв`язку з чим остання зобов`язана її звільнити. У зв`язку із закінченням строку дії договору найму житла позивач завчасно повідомив наймача про розірвання договору та виселення. Не заперечуючи факту отримання таких повідомлень, відповідач відмовилась у добровільному порядку звільнити спірну кімнату. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки станом на час вирішення спору ОСОБА_1 не була наділена законними правами на користування спірною кімнатою, а відтак в розумінні статті 59 ЖК Української РСР наявність виданого ордеру не порушує її житлових прав та охоронюваних законом інтересів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу,

в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави

від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП Полтавський м`ясокомбінат до ОСОБА_1 відмовити

у повному обсязі. Позов ОСОБА_1 , яка діє як опікун в інтересах недієздатного ОСОБА_3 , задовольнити. Визнати недійсним ордер

04 від 09 квітня 2014 року на житлову площу в гуртожитку, виданий

КП Полтавський м`ясокомбінат ОСОБА_2 , на право заняття кімнати НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_3 та за його опікуном ОСОБА_1 право

на проживання у кімнаті

АДРЕСА_4 . Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами до спірних правовідносин застосовано положення статті 825 ЦК України, які не поширюються на ці правовідносини. Договір найму житлового приміщення припинив свою дію 01 листопада 2016 року, а тому жодних підстав для його розірвання немає. Оскільки судом незаконно розірвано договір найму житла, вимоги позивача про звільнення спірної кімнати до задоволення не підлягають. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, районний суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що ордер може бути виданий лише на вільну кімнату, а тому оспорений ордер має бути визнаний недійсним з підстав, передбачених статтею 59 ЖК Української РСР. Таким чином, ордер 4 від 09 квітня 2014 року був виданий ОСОБА_2 з порушенням порядку і умов надання житлового приміщення, оскільки виданий на кімнату, яка не була вільною.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року справу за позовом КП Полтавський м`ясокомбінат до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, про розірвання договору найму, зобов`язання звільнити кімнату в гуртожитку призначено до судового розгляду.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу 552/4109/16-ц розподілено судді-доповідачу.

01 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У поданих запереченнях на касаційну скаргу КП Полтавський м`ясокомбінат посилається на те, що єдиною підставою для вселення у гуртожиток є ордер, який відповідачу на вселення у спірну житлову кімнату НОМЕР_1 не видавався. Відповідач та її діти зареєстровані й мають право проживання у житловій кімнаті НОМЕР_2 , в яку вселилися на підставі ордеру. Окрім того, ОСОБА_1 була скорочена із займаної посади у 2015 році, у трудових відносинах із позивачем не перебуває.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно ордеру 370 від 05 лютого 1992 року ОСОБА_1 на склад сім`ї з трьох осіб, до якої також входив її чоловік та донька, у зв`язку з перебуванням в трудових відносинах з КП Полтавський м`ясокомбінат надано право на заняття жилої площі в кімнаті АДРЕСА_2 .

Вказаний факт сторонами не заперечується.

Відповідно до договору найму житла від 01 листопада 2012 року, укладеного між КП Полтавський м`ясокомбінат та ОСОБА_1 , останній було надано для проживання кімнату № НОМЕР_1 у спірному гуртожитку за умови сплати комунальних послуг.

Умовами договору найму житла визначено термін дії на рік (до 31 жовтня 2013 року), з пролонгацією на наступний рік, за умови, що виконавець або наймач не виявлять бажання його розірвати, попередньо попередивши про це за місць.

ОСОБА_1 разом із недієздатним сином проживає у кімнаті НОМЕР_2 , а у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку проживає її донька ОСОБА_4 У кімнаті НОМЕР_1 їхнє місце проживання не зареєстровано.

КП Полтавський м`ясокомбінат направило ОСОБА_1 20 травня 2016 року та 14 червня 2016 року повідомлення про розірвання договору найму житла та договору про надання комунальних послуг з утримання гу ртожитку та прибудинкової території та просило добровільно звільнити кімнату НОМЕР_1 в місячний термін, враховуючи, що ордер на проживання в цій кімнаті наданий іншій особі.

Аналогічне повідомлення про розірвання договору оренди житла та звільнення кімнати НОМЕР_1 було направлено ОСОБА_1 29 вересня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини другої статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Відповідно до положень статті 129 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Як встановили суди, згідно ордеру 370 від 05 лютого 1992 року ОСОБА_1 на склад сім`ї з трьох осіб, у зв`язку з перебуванням у трудових відносинах з позивачем, надано право на заняття жилої площі в кімнаті АДРЕСА_2 .

Спірну кімнату НОМЕР_1 відповідачу було надано тимчасово на підставі договору найму житла від 01 листопада 2012 року, укладеного між КП Полтавський м`ясокомбінат та ОСОБА_1 . Термін його дії за погодженням сторін встановлено з 01 листопада 2012 року по 31 жовтня 2013 року з правом пролонгації на наступний рік, якщо будь-яка із сторін не виявить бажання розірвати договір.

Згідно із частиною першою статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Частиною першою статті 811 ЦК України визначено, що договір найму житла укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.

Частиною третьою статті 825 ЦК України передбачено, що договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім`ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання договору найму житла від 01 листопада 2012 року, оскільки наймодавець у відповідності до умов договору найму житла попередив наймача про намір розірвати договір, однак отримавши повідомлення балансоутримувача гуртожитку, відповідач продовжувала використовувати спірне приміщення та у добровільному порядку його не звільнила, чим порушила права наймодавця.

Відповідач за первісним позовом мала усвідомлювати тимчасовий характер використання кімнати НОМЕР_1 у гуртожитку на підставі договору найму житлового приміщення від 01 листопада 2012 року, термін дії якого сторони визначили в один рік із правом пролонгації у разі відсутності заперечень сторін договору на його продовження. Також необхідно враховувати, що ОСОБА_1 у 2015 році припинила трудові відносини з КП Полтавський м`ясокомбінат . Позивачем за первісним позовом дотримано порядок завчасного попередження про розірвання договору найму, однак відповідач заперечувала припинення його дії та відмовилась звільнити житлове приміщення всупереч позиції та намірів позивача, який виявив намір заселити у кімнату НОМЕР_1 гуртожитку іншу особу.

Суди встановили, що відповідач фактично зареєстрована та проживає у кімнаті НОМЕР_2 гуртожитку, який знаходиться на балансі КП Полтавський м`ясокомбінат , а тому розірвання договору найму житлової кімнати НОМЕР_1 на житлові права відповідача та її сина, який проживає разом із нею, не впливає.

Пунктом 10 Примірного положення про гуртожитки, яке було чинним на час укладення договору найму житла, передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Статтями 58, 59 ЖК Української РСР визначені підстави і порядок видачі ордера та визнання ордера на жиле приміщення недійсним, зокрема, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди обґрунтовано виходили із того, що права відповідача за зустрічним позовом у зв`язку із видачею ордера 09 квітня 2014 року ОСОБА_2 на зайняття спірної житлової кімнати, враховуючи наявність встановлених судами підстав для розірвання договору найму від 01 листопада 2012 року, не порушені.

Із урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічних вимог із урахуванням встановлених обставин справи.

Суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів по суті спору.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович