Постанова по делу № 1519/2-1657/11

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа 1519/2-1657/11

провадження 61-48912 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом та третя особа за об'єднаним позовом -ОСОБА_1,

відповідач за первісним та об'єднаним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

третя особа за первісним позовом - Одеська міська рада,

позивач за об'єднаним позовом- Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У жовтні 2007 року ОСОБА_3, правонаступником якої є

ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_2, та ОСОБА_5, третя особа - Одеська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно збудованої споруди.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1, власниками іншої 1/2 частини якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, знаходиться у спільному користуванні сторін.

У липні 2007 року відповідачі розпочали будівництво одноповерхового капітального будинку, комори, паркану, внаслідок чого у її частині будинку стало темно, споруди закривають природне освітлення, затіняють насадження, що унеможливлює користування прилежною до її частини будинку земельною ділянкою за її цільовим призначенням. Крім того, спірна земельній ділянка використовується відповідачами для розміщення будівельного сміття.

Посилаючись на наведене, позивач просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні її власністю шляхом знесення самовільно споруджених одноповерхового капітального житлового будинку, комори, паркану.

У листопаді 2007 року ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_2, та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до

ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_1, про визначення порядку користування загальною земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку.

На обгрунтування зустрічних позовних вимог зазначали, що площа земельної ділянки по АДРЕСА_1, що перебуває у спільному користуванні співвласників, становить 521,00 кв. м. Починаючи приблизно з 1970 року вздовж вказаної земельної ділянки було встановлено паркан, яким було фактично поділено земельну ділянку між співвласниками домоволодіння, що свідчить про те, що між ними склався сталий порядок користування нею.

Посилаючись на те, що у 2005 році родина Нападовських змістила існуючий паркан на частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні родини ОСОБА_2, на 35-40 см вздовж всієї довжини спірної земельної ділянки, ОСОБА_2 просив встановити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1,з урахуванням порядку користування, що склався станом на 22 лютого 1980 року.

У грудні 2007 року Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_1, про зобов'язання знести самовільно збудовані споруди.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що відповідачі самочинно, без оформлення проектної документації збудували на земельній ділянці по АДРЕСА_1 одноповерхову капітальну будівлю, прибудову та сарай, що підтверджується актом обстеження від 04 листопада 2007 року, складеним представниками органу самоорганізації населення мікрорайону Ленінський , повідомленням Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від

12 листопада 2007 року 2084 та технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 станом на

13 вересня 2007 року, виготовленим Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості .

Посилаючись на наведене, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради просила зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знести самочинно збудовані споруди.

Правонаступником померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 є ОСОБА_1, правонаступником померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року

ОСОБА_4 - ОСОБА_2

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2011 року позов Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_6 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знести самочинно збудовані прибудову, визначену у технічній документації під літ. А-4 , житлову споруду, визначену під літ. Е , сарай літ. Ж та забор 2-5 по АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що домоволодіння 3 по АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності

ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, і складається з однієї кам'яної житлової будівлі, житловою площею 58,60 кв. м та надвірних споруд: вбиральні під літ. Д , сараю з погребом під літ. В , вбиральні під літ. Г , прибудови під літ. в , огорожі - 1-5, мостіння - І, цистерни - ІІ, розташованих на земельній ділянці площею 520,00 кв. м. Зазначене домоволодіння між співвласниками у натурі не розподілене, договору про порядок користування ним не укладено. Оскільки до участі у справі не залучено співвласника ОСОБА_7, доказів її смерті не надано, суд першої інстанції за такого складу учасників справи, вважав неможливим вирішення спору про визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку.

Задовольняючи вимоги Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_6 про зобов'язання відповідачів знести самовільно збудовані споруди по АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку 7834/13647 судової будівельно-технічної експертизи від 17 січня 2011 року, самовільно збудовані

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прибудова, визначена у технічній документації під літ. А-4 , житлова споруда, визначена під літ. Е , і сарай

літ. Ж , не відповідають будівельно-технічним та протипожежним вимогам.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2011 року у частині залишення без задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 скасовано, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 521,00 кв. м по АДРЕСА_1, між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відповідно до належних кожному із співвласників по 1/2 частки домоволодіння.

Виділено у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею

278,00 кв. м, у тому числі із залишками 17,00 кв. м, за рахунок площі вулиці, що відображена у додатку 2 висновку експертизи від 23 грудня 2013 року

10258.

Виділено у користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 260,00 кв. м, що відображена у додатку 3 висновку експертизи від 23 грудня 2013 року

10258.

У решті рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 серпня

2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2015 року у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 09 серпня 2011 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку залишено без задоволення.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що землекористувач має право на усунення перешкод у користуванні та встановлення порядку користування тією земельною ділянкою, яка йому належить або якою він користується згідно із законом, а не чужою земельною ділянкою.

Договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 підтверджується правомірність користування співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 земельною ділянкою площею 520,00 кв. м, у той час як згідно схематичного плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 та плану присадибної земельної ділянки від 07 березня 1980 року, а також рішення Ільчівської районної Ради народних депутатів від 19 липня 1985 року за вказаним домоволодінням значиться вже земельна ділянка площею 521,00 кв. м, а експертним дослідженням 10258 від 23 грудня 2013 року встановлено, що у фактичному користуванні співвласників перебуває земельна ділянка площею 538,00 кв. м. З огляду на те, що у фактичному користуванні співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебуває земельна ділянка площа, якої є більшою від тієї, що надана їм у постійне користування за договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки по АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визначення порядку користування загальною земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку.

Крім того, розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції не вирішив питання про залучення до участі у справі Одеської міської ради, яка є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, наданої сторонам у постійне користування для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а апеляційний суд, у межах визначених статтею 367 ЦПК України повноважень, позбавлений можливості залучити її до участі у справі та вирішити спір.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій заявник просила скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким встановити порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 521 кв. м, по АДРЕСА_1, між співвласниками ОСОБА_1 з часткою - 1/2 домоволодіння та ОСОБА_5 - з часткою 1/2 домоволодіння.

Виділити у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею

278,00 кв. м, у тому числі із залишками 17,00 кв. м, за рахунок площі вулиці, що відображена у додатку 2 висновку експертизи від 23 грудня 2013 року

10258.

Виділити у користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 260,00 кв. м, що відображена у додатку 3 висновку експертизи від 23 грудня 2013 року

10258.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що відмовляючи у задоволенні позову про визначення порядку користування загальною земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку, суд апеляційної інстанції фактично залишив без вирішення спір щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, що перебуває у спільному користуванні сторін. Відхиляючи висновок судової будівельно-технічної експертизи від

23 грудня 2013 року 10258, апеляційний суд не звернув увагу, що його виготовлено на підставі технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 від 13 вересня 2007 року, згідно якого земельна ділянка площею 521,00 кв. м, розподілена між фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 наступним чином: у користуванні ОСОБА_1, з часткою 1/2 домоволодіння, знаходиться земельна ділянка площею 278,00 кв. м, у тому числі залишки 17,00 кв. м за рахунок площі вулиці, у фактичному користуванні ОСОБА_5, з часткою 1/2 домоволодіння, - земельна ділянка площею 260,00 кв. м. Договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, попередньому землекористувачу ОСОБА_8 на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради депутатів трудящих від 25 червня 1957 року 757 Про відвід земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво є документом, що підтверджує правомірність користування співвласниками будинку, земельною ділянкою площею 520,00 кв. м, на якій він розташований, а тому зважаючи на наведене та ураховуючи, що сторони не ставили питання про передачу їм у приватну власність спірної земельної ділянки, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог про визначення порядку користування нею.

Оскільки предметом позову є визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками одного житлового будинку - ОСОБА_1 та ОСОБА_5, у межах земельної ділянки, що перебуває у їх постійному користуванні з 1957 року, вважала безпідставними висновки суду про порушення за наслідками вирішення спору прав та інтересів Одеської міської ради, якій як учаснику справи було достеменно було відомо про наявність вказаного спору у провадженні суду.

Крім того, апеляційний суд не мав визначених процесуальним законом підстав для перегляду рішення суду першої інстанції у повному обсязі та його скасування, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року справу було передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції лише в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування загальною земельною ділянкою, що перебуває у їх спільному користуванні.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння з господарськими спорудами

АДРЕСА_1, частка кожного із співвласників складає 1/2 цього домоволодіння.

Житловий будинок літ. А з прибудовами обладнано окремими входами для кожного із співвласників. Відповідно до фактичного порядку користування приміщеннями і спорудами, ОСОБА_1 користується у житловому будинку літ А кімнатою 1-4 площею 13,50 кв. м, кімнатою 1-5 площею

15,80 кв. м, кухнею 1-3 площею 8,10 кв. м, коридором 1-2 площею 8,10 кв. м, а також надвірними спорудами: сараєм з погребом літ. В , вбиральнею літ. Г . ОСОБА_2 користується кімнатою 2-3 площею 13,50 кв. м, кімнатою 2-4 площею 15,80 кв. м, кухнею 2-2 площею 9,70 кв. м, коридором 2-1 площею

8,00 кв. м.

Згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 01 жовтня 1959 року, земельну ділянку площею 520,00 кв. м за вказаною адресою, на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради депутатів трудящих від 25 червня 1957 року 757 Про відвід земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва виділено для індивідуального будівництва. Межі зазначеної земельної ділянки визначено на місцевості геодезичними знаками, які передано на зберігання попередньому землекористувачу ОСОБА_8

На дату прийняття житлового будинку в експлуатацію, відповідно до виписки з рішення виконавчого комітету Іллічівської районної Ради народних депутатів від 19 липня 1985 року Про прийняття будинку в експлуатацію , площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні співвласників, визначено у розмірі

521,00 кв. м.

ОСОБА_1 фактично користується земельною ділянкою площею

278,00 кв. м, з яких 261,00 кв. м - площа земельної ділянки, що закріплена за домоволодінням АДРЕСА_1, та 17,00 кв. м - площа земель територіальної громади міста Одеси, зокрема площа АДРЕСА_1, ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 260,00 кв. м.

Згідно додатків 2 та 3 до висновку 10258 судової будівельно-технічної експертизи від 23 грудня 2013 року, експертом запропоновано, схематичний план виділу у користування ОСОБА_1 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 278,00 кв. м, та схематичний план виділу у користування ОСОБА_5 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 260,00 кв. м.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, третьою статті 88 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення.

Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю застосовуються і до майнових прав на майно (зокрема, права користування земельною ділянкою).

Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак, у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК України).

Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявного порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування та розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні із забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі 6-841цс16.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 2 ЦПК України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 3 ЦПК України 2004 року).

Звертаючись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку користування загальною земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку, ОСОБА_2 обгрунтовував позовні вимоги необхідністю визначення порядку користування земельною ділянкою, розташованої по АДРЕСА_1, відповідно до порядку користування земельною ділянкою, що склався між співвласниками станом на 22 грудня 1980 року, виходячи з її площі 521,00 кв. м.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23 грудня 2013 року 10268 площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні співвласників, розташованого на ній домоволодіння, становить 538,00 кв. м, ОСОБА_1 фактично користується земельною ділянкою площею 278,00 кв. м, у тому числі 17,00 кв. м за рахунок прилеглої до її частини земельної ділянки АДРЕСА_1, а

ОСОБА_2 - земельною ділянкою площею 260,00 кв. м. Оскільки фактично сторони мають у користуванні земельну ділянку, що за своїми розмірами є більшою ніж було передано у постійне користування попередньому землекористувачу, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5

ОСОБА_2 у касаційному порядку судове рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні його вимог про встановлення порядку користування земельною ділянкою, не оскаржував.

Натомість доводи касаційної скарги ОСОБА_1 свідчать про реалізацію нею суб'єктивного права на захист права користування земельною ділянкою площею 278,00 кв. м., що включає користування 17,00 кв. м, за рахунок прилеглої до її земельної ділянки АДРЕСА_1, що свідчить про те, що вони є відмінними від матеріально-правових вимог зустрічного позову ОСОБА_5

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист порушеного права особа реалізує перш за все шляхом звернення до суду з відповідним позовом, за наслідками розгляду якого суд ухвалює судове рішення.

Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд не забезпечив ефективного захисту її порушеного права є безпідставними, оскільки заявник з вимогами про встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 не зверталася, а визначений нею у касаційній скарзі порядок користування земельною ділянкою, який вона просить встановити, не відповідає змісту заявлених ОСОБА_5 позовних вимог.

Зазначене не позбавляє заявника права звернутися до суду із самостійними вимогами про встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд в порушення норм процесуального права скасував повністю рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2011 року, тоді як ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада

2017 року за наслідками перегляду справи у касаційному порядку скасував рішення апеляційного суду лише у частині розгляду зустрічного позову ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою є неспроможними, оскільки апеляційний суд у мотивувальній частині судового рішення зазначив, що переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині, про що конкретно вказав у резолютивній частині.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів наданих судом апеляційної інстанції, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим, доводи касаційної скарги правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року залишити без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко