Постанова по делу № 752/908/17-ц

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа 752/908/17-ц

провадження 61-3638св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року в складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Голосіївський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві), Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва (далі - УДКСУ у Голосіївському районі м. Києва) про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу державної влади.

Позовна заява мотивована тим, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві) від 22 липня 2011 року відкрито виконавче провадження 27733836 з примусового виконання виконавчого листа 2-2382, виданого 15 липня 2011 року Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Учбовий комплекс Олександрійський ліцей (далі - ТОВ Учбовий комплекс Олександрійський ліцей ) коштів в сумі 86 395,21 грн.

Згідно з повідомленням від 23 січня 2012 року 10/91АР Управлінням ДАІ ГУ МВС України в місті Києві на належний позивачу автомобіль Honda HR-V, кузова НОМЕР_1 , 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, свідоцтво НОМЕР_2 від 06 березня 2011 року, накладено арешт, заборону на відчуження.

29 серпня 2012 року державний виконавець ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві склав акт опису і арешту майна.

Відповідно до звіту про ринкову вартість автомобіля станом на 01 вересня 2014 року, ринкова вартість автомобіля становила 121 373,00 грн, про що зазначено у повідомленні від 10 вересня 2014 року 49111 (338/8).

Згідно з листом Міністерства юстиції України від 17 липня 2015 року Т-12339/20.2-1 автомобіль передано на зберігання представнику приватного підприємства Нива-В.Ш. (далі - ПП Нива-В.Ш. ) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, виходом державного виконавця за вказаною адресою встановлено відсутність належного позивачу автомобіля.

Листом від 29 травня 2015 року до правоохоронних органів надіслано подання про порушення кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 388 КК України.

Оскільки автомобіль, вилучений державним виконавцем, викрадено, позивач вважала, що їй нанесено збитки.

У зв`язку із викладеним ОСОБА_1 просила стягнути на її користь 121 373,00 грн вартості належного їй автомобіля та 116 736,00 грн збитків з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

У березні 2017 року позивач звернулась до суду із заявою про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог, в якій просила визнати незаконною бездіяльність Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві , стягнути за рахунок державного бюджету 121 373,00 грн збитків, 116 736,62 грн штрафу та 3 % річних з урахуванням індексу інфляції.

Зазначала, що державним виконавцем порушена Інструкція з організації примусового виконання рішень, оскільки арешт проведено 29 серпня 2012 року, а звіт про ринкову вартість автомобіля складено лише станом на 01 вересня 2014 року.

Також, на думку позивача, державний виконавець не дотримався Порядку реалізації арештованого майна, оскільки оцінка автомобіля з простроченням на 2 роки проведена станом на 01 вересня 2014 року, але після цього державний виконавець не здійснив жодних дій для того, щоб оформити протягом п`яти днів заявку на реалізацію автомобіля і, таким чином, організувати торги.

З урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просила стягнути за рахунок державного бюджету штраф у розмірі 3 % річних та індексу інфляції у розмірі 143 864,10 грн за період прострочення з 17 січня до 24 липня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавчою службою вчинялись всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення суду про стягнення з боржника суми коштів, виявлено належне їй майно в межах повноважень, наданих Законом України Про виконавче провадження .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, неправильно застосували норми Закону України Про виконавче провадження .

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2011 року задоволено позов ТОВ Учбовий комплекс Олександрійський ліцей та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Учбовий комплекс Олександрійський ліцей суму боргу за договором від 29 травня 2009 року 151-А-09 щодо навчання в розмірі 73 620,00 грн, штраф в розмірі 11 801,00 грн, судовий збір в розмірі 854,21 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

На підставі цього судового рішення 15 липня 2011 року Голосіївським районним судом міста Києва виданий виконавчий лист 2-2382.

Постановою державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 22 липня 2011 року відкрито виконавче провадження 27733836.

У результаті вчинення державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, на виконання положень частини п`ятої статті 57 Закону України Про виконавче провадження , постановою від 20 грудня 2011 року накладено арешт на автомобіль Honda HR-V, кузова НОМЕР_1 , 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , оголошено заборону на його відчуження.

Згідно з довідкою УДАІ у місті Києві від 18 листопада 2011 року 6104/80 зазначений транспортний засіб зареєстрований за боржником.

На виконання положень статті 40 Закону України Про виконавче провадження постановою державного виконавця від 13 квітня 2012 року автомобіль оголошено в розшук.

Постановою державного виконавця від 13 квітня 2012 року зупинено виконавче провадження 27733836.

Постановою державного виконавця від 28 серпня 2012 року поновлено виконавче провадження у зв`язку з тим, що транспортний засіб розшукано органами внутрішніх справ, що підтверджено повідомленням дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України від 28 серпня 2012 року.

29 серпня 2012 року складено акт опису та арешту майна (транспортного засобу), який передано на відповідальне зберігання представнику товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецторг (далі - ТОВ Укрспецторг ) Селюку С. М.

У процесі проведення виконавчих дій відповідно до вимог чинного законодавства України транспортний засіб Honda HR-V, кузова НОМЕР_1 , 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , описано та передано на реалізацію.

Постановою державного виконавця від 05 вересня 2012 року призначений суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання для участі у виконавчому провадженні - товариство з обмеженою відповідальністю Оціночна компанія Вега (далі - ТОВ Оціночна компанія Вега ), з метою надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань початкової вартості майна для подальшої реалізації на конкурсних засадах (аукціон, прилюдні торги).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку транспортного засобу, складеного ТОВ Оціночна компанія Вега , ринкова вартість автомобіля станом на 12 вересня 2012 року становить 44 400,00 грн з урахуванням ПДВ або 37 000,00 грн без урахування ПДВ.

З матеріалів виконавчого провадження 27733836 відомо, що 02 листопада 2012 року від боржника надійшло заперечення на експертну оцінку.

07 листопада 2012 року начальник ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Валявський О. А. подав заявку на реалізацію арештованого майна.

Постановою державного виконавця від 15 березня 2013 року призначено рецензування звіту про оцінку майна.

У зв`язку з надходженням 05 квітня 2013 року заяви представника скаржника про призначення повторної незалежної оцінки транспортного засобу від 12 вересня 2012 року після її рецензування 18 березня 2013 року постановою державного виконавця від 12 квітня 2013 року повторно призначений суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання для участі у виконавчому провадженні. СПД ОСОБА_3 зобов`язано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань початкової вартості майна для подальшої реалізації на аукціоні.

Відповідно до звіту з оцінки транспортного засобу від 21 травня 2013 року 69/13 ринкова вартість автомобіля становить 76 564,95 грн.

13 серпня 2014 року до ВДВС надійшла заява боржника про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - приватне підприємство Приват-Інвеста (далі - ПП Приват-Інвеста ).

Постановою державного виконавця від 15 серпня 2014 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ПП Приват-Інвеста з метою надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань початкової вартості майна для подальшої реалізації на конкурсних засадах (аукціон, прилюдні торги).

Відповідно до звіту ПП Приват-Інвеста від 01 вересня 2014 року 140901 ринкова вартість автомобіля становить 121 373,00 грн.

17 грудня 2014 року до ВДВС надійшло повідомлення державного підприємства Інформаційний центр (далі - ДП Інформаційний центр ), що 01 грудня 2014 року не відбулися електронні торги за лотом 14445.

24 грудня 2014 року державний виконавець склав акт уцінки арештованого рухомого майна, з якого відомо, що належний відповідачу автомобіль не реалізований, що підтверджено листом ДП Інформаційний центр від 02 грудня 2014 року 01-03/9703. Вартість майна зменшена на 20 % та становить 97 098,40 грн.

02 березня 2015 року державний виконавець повторно склав акт уцінки рухомого майна, з якого відомо, що автомобіль не був реалізований, що підтверджено листом ДП Інформаційний центр від 31 січня 2015 року 2683/01-06. Вартість майна зменшена на 33 % та становить 81 319,91 грн.

У зв`язку з розірванням в односторонньому порядку Генерального договору від 06 лютого 2012 року 3 між ТОВ Укрспецторг та ДВС України на виконання наказу ДВС України від 28 листопада 2013 року 114/2 належний боржнику транспортний засіб передано на зберігання представнику ПП Нива-В.Ш. ОСОБА_2 . Зазначений транспортний засіб зберігався на майданчику за адресою: вул. Усенка, 8, м. Київ.

Також з матеріалів виконавчого провадження відомо, що виходом державного виконавця 31 березня 2015 року за адресою: вул. Усенка, 8, м. Київ, транспортний засіб Honda HR-V, кузова НОМЕР_1 , 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , не розшукано.

У зв`язку з цими обставинами, 09 квітня 2015 року державний виконавець повторно виніс постанову про розшук майна боржника.

Листом від 29 травня 2015 року державний виконавець звернувся до правоохоронних органів з поданням про порушення кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого статтею 388 КК України.

З матеріалів цивільної справи відомо, що ОСОБА_1 зверталася до суду зі скаргою на дії ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві щодо зняття арешту з належного їй на праві власності автомобіля.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року, в задоволенні скарги відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України Про державну виконавчу службу шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконавчою службою вчинялись всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення суду про стягнення з боржника суми коштів, виявлено належне їй майно в межах, наданих Законом України Про виконавче провадження .

З матеріалів справи відомо, що в результаті вчинення державним виконавцем заходів, направлених на примусове виконання вищевказаного рішення суду, на виконання положень частини п`ятої статті 57 Закону України Про виконавче провадження , постановою від 20 грудня 2011 року накладено арешт на автомобіль та оголошено заборону на його відчуження.

За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановивши інші незаконні дії з цим майном, виконавець складає про це акт і звертається з повідомленням до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 КК України.

29 травня 2015 року державний виконавець звернувся до правоохоронних органів з поданням про порушення кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого статтею 388 КК України.

Таким чином, в діях державного виконавця відсутній склад правопорушення, оскільки відсутній прямий причинний зв`язок між діями і фактом викрадення майна боржника у зберігача.

Крім того, відомості про погашення заборгованості у справі відсутні.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для притягнення державного виконавця до цивільної відповідальності держави в порядку статей 1173, 1174 ЦК України, оскільки судом не встановлено, що шкода позивачу завдана внаслідок його бездіяльності.

Відмовляючи у стягненні 3 % річних та індексу інфляції, суди правильно виходили з того, що інфляційні втрати і 3 % річних можуть бути стягнуті, якщо боржник не виконав передбаченого умовою договору обов`язку щодо сплати коштів.

Доводи касаційної скарги на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. М. Сімоненко