Постанова по делу № 428/4617/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа 428/4617/16-а

адміністративне провадження К/9901/6658/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді -доповідача Берназюка Я.О., суддів: Коваленко Н.В., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 428/4617/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області

про визнання рішення протиправним, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області

на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області (у складі судді Бародін Д.Б.) від 18 травня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Василенко Л.А., Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.) від 26 липня 2016 року

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 через представника звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання рішення протиправним, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області 1014/2016 від 04 березня 2016 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області призначити пенсію на пільгових умовах згідно Списку 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких, дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що для призначення пенсії на пільгових умовах нею були надані усі необхідні документи, за результатами розгляду яких відповідачем їй відмовлено з тих підстав, що нею не підтверджено наявності мінімально необхідного для призначення пенсії стажу роботи із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких, дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Вважає, що підстав для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах у відповідача не було, а тому його відмова є протиправною.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 травня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року зазначений позов задоволено в повному обсязі, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області від 04 березня 2016 року 1014/2016 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, та, залишаючи таке в силі, суд апеляційної інстанції виходили з того, що необхідний пільговий стаж позивача за спірні періоди з 22 серпня 1992 року до 31 серпня 1994 року, з 01 вересня 1994 року до 03 липня 1999 року та з 01 січня 2000 року до 31 березня 2000 року підтверджений документально, тому підлягає включенню до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області звернулося із касаційною скаргою, в якій просить про скасування постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 травня 2016 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 25 лютого 2016 року 02/45, за результатами розгляду заяви позивача, не зараховано до пільгового стажу позивача періоди з 22 серпня 1992 року до 31 серпня 1994 року у зв`язку із відсутністю атестації робочих місць за умовами праці, з 01 вересня 1994 року до 03 липня 1999 року у зв`язку із відсутністю факту пільгової роботи на дату надання частково оплачуваних відпусток по догляду за дітьми, з 01 січня 2000 року до 31 березня 2000 року у зв`язку із перебуванням у відпустках без збереження заробітної плати.

01 березня 2016 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Спиком 1.

04 березня 2016 року за 1014/2016 відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1

В обґрунтування вказаного рішення пенсійний орган посилався на незарахування позивачу до пільгового стажу періодів роботи: з 22 серпня 1992 року до 31 серпня 1994 року у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць за умовами праці, з 01 вересня 1994 року до 03 липня 1999 року у зв`язку із відсутністю факту пільгової роботи на дату надання частково оплачуваних відпусток по догляду за дітьми, з 01 січня 2000 року до 31 березня 2000 року у зв`язку з перебуванням у відпустках без збереження заробітної плати.

Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області посилається на те, що відсутні підстави для призначення пенсії позивачу, оскільки в трудовій книжці не зазначено, що позивач працювала повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, не зазначено розділ, найменування списків або їх номери, куди включається певний період роботи; не надані уточнюючі довідки, неможливо зробити висновок, чи знаходилася позивач у відпустках без збереження заробітної плати; позивачем не оскаржене рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 25.02.2016 року 02/45 і не залучено це Управління до участі у справі як третю особу.

Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року 1788-XII (далі - Закон 1788-XII), Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року 1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Cписком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення .

Згідно пункту а частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 1788-XII (далі - Закон 1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За приписами статті 62 Закону 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року 637 (далі - Порядок 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року 637 , у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі 234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі 233/2084/17.

Як встановлено судами, згідно копії трудової книжки позивача, вона з в період з 02 вересня 1991 року до 13 березня 1992 року працювала на посаді учня пресувальника виробів із пластмас цеху 2 з виробництва пресових скло-пластмасових виробів ВАТ Об`єднання Склопластик ; з 14 березня 1992 року до 04 лютого 1993 року - на посаді учня оператора виготовлення ровінгу цеху 5 з виробництва безперервного скловолокна ВАТ Об`єднання Склопластик ; з 05 лютого 1993 року до 17 червня 1993 року - на посаді оператора виготовлення ровінгу цеху 5 з виробництва безперервного скловолокна ВАТ Об`єднання Склопластик та з 18 червня 1993 року до 04 травня 2000 року - на посаді апаратника виготовлення связуючих цеху 3 по виготовленню склопластиків на підставі скловолокна та рідких смол ВАТ Об`єднання Склопластик .

Судами встановлено, що вказане підтверджується і узгоджується з даними архівної довідки Комунальної установи Трудовий архів м.Сєвєродонецька 01/102 від 10 грудня 2014 року щодо підтвердження трудового стажу позивача, яка, зокрема, містить записи наказів керівника СВО Склопластик за 1991-1993 роки та ВАТ Об`єднання Склопластик за 2000-2001 роки щодо займаних посад, виконуваної роботи і шкідливих умов праці позивача. Накази про перейменування цехів СВО Склопластик , про перейменування Сєвєродонецького ВАТ Об`єднання Склопластик (СДВП Об`єднання Склопластик , СВО Склопластик , Сєвєродонецький завод склопластиків) на зберігання до КУ Трудовий архів м. Сєвєродонецька не надходили.

Судами також взято до уваги лист Комунальної установи Трудовий архів м.Сєвєродонецька від 17 грудня 2014 року 01/103, яким позивачу повідомлено, що накази СВО Склопластик , яке після реорганізації перейменоване у Відкрите акціонерне товариство Об`єднання Склопластик , про надання частково оплачуваних відпусток, відпусток без збереження заробітної плати та роботу з неповним робочим днем ОСОБА_1 на зберігання до КУ Трудовий архів м. Сєвєродонецька не надходили, але в особовій картці ф. Т-2 у розділі 3. Отпуска мають місце записи про надання ОСОБА_1 частково оплачуваних відпусток: 15.08.1994 р. - 13.10.1996 р. Пр. 144к; 14.10.1996 р. - 04.07.1999 р. Пр.131к. Відомості про надання відпусток без збереження заробітної плати ОСОБА_1 мають місце у картці звільненого працівника із записом відпусток без збереження заробітної плати (копія додається): 01.01 - 31.01.2000 р. Рас. 2к від 04.01.2000 р.; 01.02 - 29.02.2000 р. ОСОБА_6. 16к от 01.02.2000 р.; 01.03 - 31.03.2000 р. Рас. 26к от 01.03.2000 р.

Відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Згідно до пунктом ж частини 3 статті 56 Закону 1788 до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Отже, наведеними нормами встановлено, що до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних свідоцтв про народження позивач має на вихованні двох дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок попередніх судів, що стаж роботи позивача в період з 01 вересня 1994 року до 03 липня 1999 року перебування в частково оплачуваних відпустках по догляду за дітьми та з 01 січня 2000 року до 31 березня 2000 року у зв`язку з перебуванням у відпустках без збереження заробітної плати неправомірно не зарахований відповідачем до пільгового стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць) та розробленими на виконання постанови 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Порядку застосування Списків 1 і 2 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року (дата набрання чинності Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, який затверджений постановою КМУ від 01 серпня 1992 року 442), відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене результатами атестації.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестаці та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Із зазначених нормативних актів видно, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Порядок проведення атестації робочих місць та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Положеннями Порядку проведення атестації робочих місць визначено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації робочих місць дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах згідно з пунктом б статті 13 Закону 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Судами попередніх інстанцій з копії трудової книжки позивача вірно, з врахуванням положень пунктів 4.1, 4.3 Порядку застосування Списків 1 і 2, встановлено, що на підставі наказу 364 від 15.06.1994 року та наказу 245 від 01.09.1999 року ВАТ Об`єднання Склопластик про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, підтверджено право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1.

Також судами встановлено, що наказом Сєвєродонецького ВАТ Об`єднання Склопластик Про підсумки атестації робочих місць по умовам праці 245 від 01.09.1999 року затверджено перелік робочих місць, працівникам яких підсумками атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком 1 (Додаток 1).

Відповідно до п.п. 12, 13 Переліку професій та посад, яким за результатами атестації робочих місць по умовам праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком 1, який є Додатком 1 до вищенаведеного наказу, посади оператора виготовлення ровінгу та апаратника приготування хімічних розчинів віднесені до посад, працівникам яких за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком 1.

Взято до уваги судами також і лист Управління праці та зайнятості населення Луганської обласної державної адміністрації 69/05-1092 від 26.10.1999 року, адресований голові правління ВАТ Склопластик , згідно якого атестація робочих місць згідно наказу 245 від 01 вересня 1999 року виконана відповідно до вимог Методичних рекомендації по її проведенню, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України 41 від 01.09.1992 року.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів вважає правильними висновки попередніх судів, що пенсійним органом неправомірно не зараховано стаж роботи ОСОБА_1 за період з 22 серпня 1992 року до 31 серпня 1994 року до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту а частини 1 статті 13 Закону 1788 за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд також приймає до уваги, що обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об`єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих пільговий стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог частини 2 статі 71 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли слушного висновку про наявність у позивача стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивачем невірно обраний спосіб судового захисту, оскільки ним не оскаржено рішення комісії при Головному управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 25 лютого 2016 року 02/45, яким не зараховані спірні періоди стажу позивача, та вважає, що суд першої інстанції дійшов з цього приводу вірного висновку, що в даному випадку позивач має право оскаржити безпосередньо рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку, яке безпосередньо порушує його право на отримання пенсії на пільгових умовах, навіть якщо це спірне рішення ґрунтується на висновках рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке ним не оскаржено.

Щодо доводів касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій не залучено до участі у справі як третю особу Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, то колегія суддів вважає такі неприйнятними з огляду на те, що задовольняючи позов, суд першої інстанції вже зобов`язав Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах згідно Списку 1, а тому вправі був не залучати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області як третю особу, оскільки рішення комісії цього пенсійного органу передує рішенню відповідача про призначення чи про відмову у призначенні пенсії, а відтак незалучення цієї особи не призвело до порушення її прав чи ухвалення незаконного рішення у справі.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції.

У ній також не наведено інших аргументів, які б не були предметом перевірки судами та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Крім того, як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 травня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко