Постанова по делу № 802/524/17-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2019 року

Київ

справа 802/524/17-а

адміністративне провадження К/9901/33872/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року (головуючий суддя - Біла Л.М., судді - Гонтарук В. М. Граб Л.С.) у справі 802/524/17-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 31 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУНП у Вінницькій області, скаржник) про:

1.1. визнання протиправним та скасування наказу від 15.02.2017 року 207 в частині звільнення зі служби в поліції;

1.2. визнання протиправним та скасування наказу від 16.02.2017 року 36о/с;

1.3. поновлення на службі в поліції на посаді інспектора - чергового чергової частини ІТТ 6 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;

1.4. стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 16.02.2017 року по день постановлення судового рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановлено вважати ОСОБА_1 звільненим згідно наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 16.02.2017 року 36 о/с з 14.03.2017 року.

3. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що об`єктивна сторона поведінки позивача свідчить про допущення ним порушень вимог службової дисципліни, а отже вчинення дисциплінарного проступку. Проступок, зокрема полягав у невжитті заходів щодо запобігання вчиненню правопорушення, коли він уже мав місце, оскільки позивач був його очевидцем, та не повідомленні про вказані події безпосередньому керівникові. Натомість, позивач фактично самоусунувся від виконання обов`язків поліцейського, які на нього покладені як у робочий час, так і після його закінчення. Суд погодився з тим, що ОСОБА_1 не передавав керування автомобілем ОСОБА_2 , дана обставина також встановлена судовими рішеннями у справах 127/4283/17 та 127/3801/17, разом з тим не прийняв до уваги як підставу для задоволення позову, оскільки вказаними судовими рішеннями встановлено, що 13.02.2017 року о 02.00 год. ночі ОСОБА_1 дійсно зустрічався з гр. ОСОБА_2 , яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, та погодився їхати разом з нею на автомобілі "Шкода Суперб" д.н.з. НОМЕР_1 під її керуванням. Тобто вказаними судовими рішеннями встановлено та підтверджено обставини вчинення дисциплінарного проступку позивачем, а саме не вжиття заходів щодо припинення правопорушення (керування транспортним засобом особою, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння), за який його звільнено зі служби в поліції на підставі оскаржуваних наказів. Крім того, та обставина, що позивач 13.02.2017 року перебував у стані алкогольного сп`яніння також підтверджується його власними поясненнями. При цьому суд звернув увагу на те, що факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння не є пом`якшуючою обставиною та не може братися до уваги, як підстава для задоволення позову, оскільки це свідчить про недотримання позивачем норм моралі, Статуту та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність поліції, етики поліцейського, дискредитує його як працівника поліції, оскільки в позаслужбовий час він також повинен поводитись з честю та гідністю, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. Також суд встановив, що 13.02.2017 року ОСОБА_1 знаходився в ГУНП у Вінницькій області та надавав пояснення за матеріалами службового розслідування. Дана обставина спростовує твердження представника відповідача щодо безпідставного невиходу на роботу ОСОБА_1 крім того, оскільки наказ 36 о/с від 16.02.2017 року про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 прийнятий у період його тимчасової непрацездатності, що суперечить положенням Статуту, суд вирішив вважати датою звільнення позивача 13.03.2017 року - останній день місячного строку, протягом якого накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення повинно бути виконано. У зв`язку зі зміною судом дати звільнення позивача, вирішуючи питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд врахував, що у період з 14.02.2017 року по 25.02.2017 року та з 28.02.2017 року по 10.03.2017 року позивач був тимчасово непрацездатним та не виконував службових обов`язків, а питання щодо відшкодування допомоги по тимчасовій непрацездатності повинно вирішуватись в порядку, визначеному Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

5. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю.

5.1. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу скасовано.

5.2. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено.

5.3. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 15.02.2017 року 207 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

5.4. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 16.02.2017 року 36 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) частини 1 статті 77 відповідно до Закону України "Про національну поліцію".

5.5. Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора - чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання 6 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 17 лютого 2017 року.

5.6. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2017 року по 26 червня 2017 року в розмірі 32142 (тридцять дві тисячі сто сорок дві) грн. 50 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.

5.7. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора - чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання 6 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та стягнення з Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 7664 (сім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 97 коп. допущено до негайного виконання.

6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанцій, прийняв до уваги пояснення позивача та його представника, відповідно до яких 13.02.2017 року під час зустрічі з громадянкою ОСОБА_2 позивач також перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому не міг визначити чи перебуває у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , а керування транспортним засобом він їй не передавав, оскільки автомобіль йому не належить. Вказані обставини суд також визнав підтвердженими судовими рішеннями у справах 127/4283/17 та 127/3801/17, відповідно до яких не встановлено факту передачі позивачем керування автомобілем гр. ОСОБА_2 Суд дійшов висновку, що висновки службового розслідування ґрунтуються саме на доведеності такої події як допуск ОСОБА_1 до керування транспортним засобом гр. ОСОБА_2 , яка завідомо для позивача перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Як слідує з наказу від 15.02.2017, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало саме невжиття заходів щодо припинення правопорушення, однак зі змісту матеріалів службового розслідування, як зазначено судом апеляційної інстанції, не вбачається, що відповідач з`ясовував чи мав ОСОБА_1 , який знаходився у стані алкогольного сп`яніння на пасажирському сидінні, реальну можливість встановити або чи був обізнаний з тим фактом, що ОСОБА_2 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та без посвідчення водія категорії "В", чим вчиняла адміністративні правопорушення, які позивач, як працівник поліції, зобов`язаний був припинити. Фактично службове розслідування проведено за 1 день, що, на переконання апеляційного суду, є недостатнім проміжком часу для повного та всебічного встановлення всіх обставин щодо підтвердження факту порушення позивачем службової дисципліни, враховуючи суттєву розбіжність у поясненнях щодо подій 13.02.2017 року, які містяться в матеріалах службового розслідування. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що в період з 12.01.2017 року по 12.02.2017 року, тобто протягом одного місяця ані начальником, ані іншими працівниками ІТТ 6 ГУНП у Вінницькій області не повідомлялось про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці та не з`ясовувались причини його відсутності, 13.02.2017 року у позивача відібрано пояснення саме як у інспектора СРПП Вінницького РВП ГУНП у Вінницькій області, що, на переконання апеляційного суду, підтверджує позицію останнього стосовно його необізнаності про призначення на іншу посаду. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивача на службі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який розраховано судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року 100.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

7. 17 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, в якій відповідач просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

8. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржуваним наказом позивач був притягнутий до відповідальності за невжиття заходів щодо припинення правопорушення, а не у зв`язку з встановленням факту передачі позивачем керування транспортним засобом ОСОБА_2 , яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Обставини невжиття позивачем заходів щодо припинення правопорушення підтверджуються матеріалами службового розслідування. Висновок суду апеляційної інстанції щодо неврахування судом першої інстанції пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при проведенні службового розслідування є необґрунтованими, оскільки в даних поясненнях немає посилань на відсутність явних ознак алкогольного сп`яніння у громадянки ОСОБА_2 Вважає, що ОСОБА_1 мав можливість встановити факт, що ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп`яніння та вжити заходів для відсторонення останньої від керування транспортним засобом. Щодо строків проведення службового розслідування відповідач зазначає, що законодавством передбачено строк завершення службового розслідування, проте не визначено мінімального строку його проведення. Також вказує на обізнаність позивача про його переміщення на іншу посаду, оскільки підставою для видачі відповідного наказу слугував рапорт позивача.

9. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 з грудня 2007 року по листопад 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ.

11. З листопада 2015 року ОСОБА_1 призначений на службу до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

12. Відповідно до наказу начальника ГУНП у Вінницькій області від 12.01.2017 року 9о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено інспектором-черговим чергової частини ізолятора тимчасового тримання 6 ГУНП у Вінницькій області.

13. 13.02.2017 року близько 02.20 год. по 3-му провулку Гніванського шосе м. Вінниці під час проведення оперативно-профілактичного відпрацювання поліцейськими батальйону управління патрульної поліції м. Вінниці ДПП НП України зупинено автомобіль "Шкода-Суперб" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2

14. Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 13.02.2017 року 401 встановлено, що стан алкогольного сп`яніння гр. ОСОБА_2 відповідає стану, при якому заборонено керувати транспортним засобом. Також встановлено, що пасажиром вказаного автомобіля виявився позивач ОСОБА_1 , який також був у стані алкогольного сп`яніння.

15. Рапортом начальника ІТТ 6 ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Котика А.М. повідомлено начальника ГУНП у Вінницькій області про те, що станом на 13.02.2017 року ОСОБА_1 , який 12.01.2017 року призначений на посаду інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання 6 ГУНП у Вінницькій області на роботу не вийшов, також повідомлено про скоєння ОСОБА_1 13.02.2017 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

16. Наказом ГУНП у Вінницькій області від 13.02.2017 року 241 "Про призначення та проведення службового розслідування", з метою проведення повного, усебічного та об`єктивного службового розслідування щодо порушення службової дисципліни інспектором-черговим чергової частини ізолятора тимчасового тримання 6 ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Семчуком Д.В. призначено службове розслідування.

17. Під час проведення службового розслідування опитаний старший лейтенант поліції ОСОБА_1 пояснив, що 13.02.2017 року він, перебуваючи в нічному розважальному закладі, зустрів свою знайому з чоловіком, яка запропонувала підвезти його додому. Близько 03.00 год. ОСОБА_1 присів до неї в автомобіль в якості пасажира. Коли вони рухались по вул. Гніванське шосе, автомобіль зупинили патрульні поліцейські. Коли знайома на ім`я ОСОБА_7 не змогла пред`явити поліцейським водійське посвідчення, вона це пояснила тим, що забула його в іншій сумці. Після чого поліцейські запропонували ОСОБА_7 проїхати до наркодиспансеру пройти медичне освідування на факт вживання алкоголю. Після проходження тестів їх відпустили. Чи вживала Заріна спиртні напої ОСОБА_1 не відомо. Автомобіль "Шкода Суберб" д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_7 вже близько року, оскільки дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_8 продала даний автомобіль ОСОБА_7 без зняття з обліку в сервісному центрі. Також він зазначив, що гр. ОСОБА_2 керування автомобілем не передавав, так як він йому не належить. Також ОСОБА_1 повідомив, що по зовнішньому вигляду гр. ОСОБА_2 , на його погляд, не було видно чи вона перебувала в стані алкогольного сп`яніння, та взагалі про це він її не запитував, оскільки це було некоректно.

18. З рапорту інспектора роти 4 БУПП у м. Вінниці ДПП НП України лейтенанта поліції Кропивницького О.С. встановлено, що 13.02.2017 року, приблизно о 02:00 год. під час несення служби по забезпеченню безпеки дорожнього руху в складі патрульного екіпажу "Бастіон-152" спільно з заступником командира роти 4 лейтенантом поліції ОСОБА_9 по 3-му провулку Гніванського шосе м. Вінниці було помічено автомобіль "Шкода-Суперб" д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в темну пору по лівій крайній смузі, не маючи наміру здійснення повороту ліворуч. Вказаний транспортний засіб був зупинений. Під час перевірки документів, у водія ОСОБА_2 не виявилось при собі посвідчення водія категорії "В". Також під час спілкування з ОСОБА_2 в останньої були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова, почервоніння очей. При спілкуванні поліцейських з гр. ОСОБА_2 з автомобіля вийшов громадянин, який був в стані алкогольного сп`яніння та повідомив, що автомобіль належить йому, а оскільки він сьогодні вживав алкогольні напої, то попросив свою подругу гр. ОСОБА_2 , щоб вона керувала його автомобілем. Також ОСОБА_1 повідомив патрульним, що він є діючим працівником поліції. Після цього гр. ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, однак ОСОБА_1 постійно вказував гр. ОСОБА_2 , щоб вона ні в якому разі не проходила огляд за допомогою приладу "Драгер". Після відмови гр. ОСОБА_2 пройти тест на приладі "Драгер" її було доставлено до КЗ ВОНД "Соціотерапія" з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, де остання здала аналіз сечі. Коли гр. ОСОБА_2 знаходилась в приміщенні КЗ ВОНД "Соціотерапія", то ОСОБА_1 її постійно консультував та говорив що їй треба робити. Після здачі гр. ОСОБА_2 аналізів, учасників події було відпущено. Згідно висновку медичного огляду 401 у гр. ОСОБА_2 було виявлено ознаки сп`яніння з вмістом етанолу в кількості 1,4 проміле. На час надання вказаних пояснень протоколи про вчинення гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не складено, оскільки останні о 09.00 год. 14.02.2017 року до патрульної поліції для складання адміністративних матеріалів не з`явились. У зв`язку з цим 14.02.2017 року гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надіслано повідомлення за 2677 та 2671 про явку до підрозділу патрульної поліції для складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

19. Заступник командира роти 4 БУПП у м. Вінниця ДПП НП України лейтенант поліції Гребенюк Я.М. надав пояснення аналогічного змісту та підтвердив, що під час спілкування з ОСОБА_1 , останній неодноразово стверджував, що зупинений автомобіль "Шкода Суперб" д.н.з. НОМЕР_1 належить йому, а оскільки він вживав алкогольні напої, то попросив сісти за кермо свою знайому ОСОБА_2 .

20. Також з рапорту начальника ІТТ 6 ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Котика А.М., встановлено, що відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області від 12.01.2017 року 9 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 призначений на посаду інспектора-чергового чергової частини ІТТ 6 ГУНП у Вінницькій області, однак станом на 14.02.2017 року вищевказаний працівник на роботу не вийшов. Інформація зазначена в рапорті знайшла своє підтвердження під час опитування начальника ІТТ 6 ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_10, а також працівників ІТТ 6 ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_11 та старшого сержанта поліції ОСОБА_12

21. За результатами службового розслідування складено висновок від 14.02.2017 року, згідно якого прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції внаслідок проявленої особистої недисциплінованості та ігнорування основних обов`язків поліцейського (в частині допуску до керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, хоча повинен був вжити заходів по недопущенню вчинення правопорушення), зневажливого ставлення до службової дисципліни (в частині безпідставного невиходу на роботу після призначення ОСОБА_1 12.01.2017 року на посаду інспектора-чергового ЧЧ ІТТ 6 ГУНП у Вінницькій області).

22. За наслідками проведеного службового розслідування ГУНП у Вінницькій області прийнято наказ від 15.02.2017 року 207, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

23. Наказом ГУНП у Вінницькій області від 16.02.2017 року 36о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) .

24. Не погоджуючись з оскаржуваними наказами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

25. Крім того, за наслідками вчиненого позивачем правопорушення складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР 572647 від 16.02.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження та протокол серії БР 247621 від 16.02.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

26. Постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АР 572647 скасована рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2017 року у справі 127/4283/17, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Крім того, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2017 року у справі 127/3801/17 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КупАП закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

27. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Частина 1 статті 8 Закону України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року 580-VIII (далі - Закон 580-VIII): поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

29. Пункт 1 частини 1 статті 18 Закону 580-VIII: поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

30. Частини 1, 2 статті 19 Закону 580-VIII: у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

31. Частиною 1 статті 59 Закону 580-VIII: визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

32. Частина 1 статті 62 Закону 580-VIII: поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.

33. Частина 1 статті 64 Закону 580-VIII: передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

34. Пункт 6 частини 1 статті 77 Закону 580-VIII: поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

35. Пункт 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про Національну поліцію від 23 грудня 2015 року 901- VIII: до набрання чинності Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., 29, ст. 245 із наступними змінами).

36. Стаття 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України від 22 лютого 2006 року 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут): службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

37. Стаття 2 Дисциплінарного статуту: дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

38. Стаття 7 Дисциплінарного статуту: службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

39. Стаття 12 Дисциплінарного статуту: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

40. Стаття 14 Дисциплінарного статуту: з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць <…>.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо <…>.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу <…>.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

41. Стаття 16 Дисциплінарного статуту: дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці <…>.

42. Стаття 18 Дисциплінарного статуту: дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби <…>. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу <…>.

43. Пункт 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року 230 (далі - Інструкція 230): <…> службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин <…>.

44. Пункт 2.1 Інструкції 230: підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС (рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

45. Пункт 2.2.5 Інструкції 230: службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

46. Пункт 5.4 Інструкції 230: якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

47. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

48. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

49. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

50. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов`язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно - правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов`язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.

51. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

52. Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

53. З матеріалів справи слідує, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, а саме проявлення особистої недисциплінованості та ігнорування основних обов`язків поліцейського (в частині допуску до керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, хоча позивач повинен був вжити заходів по недопущенню вчинення правопорушення), зневажливого ставлення до службової дисципліни (в частині безпідставного невиходу на роботу після призначення 12.01.2017 року на посаду інспектора-чергового ЧЧ ІТТ 6 ГУНП у Вінницькій області).

54. Суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення у справі дійшов висновку про непідтвердження викладених у висновку службового розслідування обставин. Натомість, колегія суддів з такими твердженнями не погоджується з огляду на наступне.

55. Як встановлено судами, позивачем надано пояснення, згідно яких 13.02.2017 року під час зустрічі з громадянкою ОСОБА_2 позивач також перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому не міг визначити чи перебуває у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , керування транспортним засобом він їй також не передавав, оскільки автомобіль йому не належить.

56. Судовими рішеннями у справах про адміністративні правопорушення 127/4283/17 та 127/3801/17 дійсно підтверджено ті обставини, що позивач не передавав гр. ОСОБА_2 керування транспортним засобом "Шкода Суперб" д.н.з. НОМЕР_1 . Водночас, вказані рішення підтверджують обставини вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку, а саме невжиття заходів щодо припинення правопорушення (керування транспортним засобом особою, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння).

57. Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо того, що факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння не є пом`якшуючою обставиною та не може братися до уваги, як підстава для задоволення позову, оскільки це свідчить про недотримання позивачем норм моралі, Статуту та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність поліції, етики поліцейського, дискредитує його як працівника поліції, оскільки в позаслужбовий час він також повинен поводитись з честю та гідністю, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

58. Однак, всупереч встановленим чинним законодавством правилам, позивач не вчинив жодних дій з метою припинення правопорушення, що є недопустимим для працівника поліції, оскільки може викликати суспільний резонанс, недовіру серед населення до Національної поліції України.

59. Суд також вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції стосовно порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування відносно позивача. Призначення службового розслідування, відібрання від певних осіб пояснень та затвердження висновку службового розслідування в межах дводенного строку зважаючи на встановлення всіх обставин вчиненого позивачем проступку не є порушенням вимог Дисциплінарного статуту та Інструкції 230. Позивач про обставини проведення службового розслідування був повідомлений та надав відповідні пояснення, які відображені у висновку службового розслідування та враховані судами при винесенні рішень.

60. Щодо доводів скаржника про безпідставний невихід на роботу ОСОБА_1 та обізнаність позивача про його переміщення на іншу посаду, Суд вважає за необхідне зазначити, що ці обставини спростовані як судом першої, так і судом апеляційної інстанції. Так, суд першої інстанції зазначив, що 13.02.2017 року ОСОБА_1 знаходився в ГУНП у Вінницькій області та надавав пояснення за матеріалами службового розслідування. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що в період з 12.01.2017року по 12.02.2017 року, тобто протягом одного місяця ані начальником, ані іншими працівниками ІТТ 6 ГУНП у Вінницькій області не повідомлялось про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці та не з`ясовувались причини його відсутності.

61. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо того, що відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

62. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині

63. Частиною 1 статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

64. В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень Закону 580-VIII, Дисциплінарного статут та Інструкції 230, що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

65. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 352 КАС України Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області задовольнити, судове рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року - залишити в силі.

66. Керуючись статтями 341, 345, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

67. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області - задовольнити.

68. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року - скасувати.

69. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року - залишити в силі.

70. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа