Постанова по делу № 9901/650/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 квітня 2019 року

м. Київ

Справа 9901/650/18

Провадження 11-952заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка ~ О. ~ Б. ,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. C., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник відповідача - Білопольська Н. ~ А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС) про визнання протиправною бездіяльності

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 року (судді Гімон М. М., Анцупова Т. О., Бучик А. Ю., Гриців М. І., Мороз Л. Л.),

УСТАНОВИЛА :

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовною заявою до Комісії, в якій просив визнати протиправним ненадання Комісією копії рішення про проведення співбесіди із суддею Волинського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 на закритому засіданні.

На обґрунтування вимог ОСОБА_3 зазначив, що відповіда ч порушив його конституційне право про вільне збирання та одержання інформації. Запитувана позивачем інформація становить суспільний інтерес, а її ненадання свідчить, на думку ОСОБА_3, про вибіркову відкритість Комісії щодо проведення кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 16 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовив.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати це рішення та прийняте нове, яким задовольнити його позовні вимоги .

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_3 посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Вважає, що помилковими є висновки суду про те, що відмова Комісії надати рішення про проведення засідання у закритому режимі обумовлена лише тим, що документальне оформлення (фіксація) рішення про задоволення заяви ОСОБА_5 не здійснювалась, а отже, така відмова є правомірною.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Комісії зазначив, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 року - без змін.

У судовому засіданні позивач та представник ВККС підтримали, відповідно, апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, аргументи відзиву Комісії, заслухавши в судовому засіданні учасників справи, Велика Палата Верховного Суду, перевіривши обґрунтованість рішення суду попередньої інстанції в межах наведених в апеляційній скарзі доводів, дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Як установив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15 травня 2018 року у рамках кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді ВККС була проведена в закритому засіданні співбесіда із суддею Волинського окружного адміністративного суду ОСОБА_5

3 червня 2018 року позивач, керуючись Законом України від 13 січня 2011 року

2939- VI Про доступ до публічної інформації (далі - Закон 2939-VI ), звернувся із запитом до ВККС, в якому просив:

- надати інформацію про причини відсутності запису співбесіди ОСОБА_5 у мережі Інтернет;

- надати рішення про проведення цієї співбесіди у закритому режимі із поясненням мотивів його прийняття;

- надати повний перелік суддів та місця їх роботи, співбесіда яких проводилась у закритому режимі чи без проведення трансляції, з вказівкою причини такого рішення.

Листом від 7 червня 2018 року М-2866/16 Комісія надала ОСОБА_3 відповідь на його запит, у якому зазначила про відсутність трансляції співбесіди із суддею Волинського окружного адміністративного суду ОСОБА_5, оскільки її проведення за заявою останньої здійснювалося у закритому засіданні Комісії у складі колегії. Також відповідач вказав про відсутність можливості надати рішення щодо задоволення заяви ОСОБА_5 стосовно проведення співбесіди в закритому режимі у зв'язку з наявними сімейними обставинами, таємниця яких охороняється законом, оскільки воно ухвалювалось без виходу до нарадчої кімнати. До листа відповідачем додано список інших суддів, співбесіда з якими поводилась без трансляції в мережі Інтернет.

Не погоджуючись із відповіддю Комісії, розцінивши її як неправомірну бездіяльність при наданні інформації, ОСОБА_3 звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, проаналізувавши встановлені обставини в контексті обґрунтувань адміністративного позову, дійшов висновку про те, що відповідачем доведена правомірність своїх дій, а надану відповідь на запит позивача не можна розцінювати як протиправну бездіяльність у наданні інформації.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом 2939-VI, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.

Відповідно до статті 1 Закону 2939- VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 3 Закону 2939- VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 12 Закону 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

За приписами статті 14 Закону 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Аналіз наведених правових норм свідчить про наявність обов'язку у розпорядників інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію за умови її отримання або створення в процесі виконання своїх обов'язків.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, у листі від 7 червня 2018 року Комісія у визначений стро к надала позивачу запитувану інформацію, зокрема щодо підстав та мотивів прийняття запитуваного рішення про проведення співбесіди у закритому режимі, проте не надала самого рішення, оскільки воно приймалось протокольно без виходу до нарадчої кімнати, тобто не було створено у вигляді окремого документа.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону 2939-VI розпорядник інформації має пра во відмовити в задоволенні запиту, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит. Відтак не може бути задоволений запит, для відповіді на який необхідно створити нову інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не має запитуваної інформації, але зобов'язаний нею володіти.

Спростовуються матеріалами справи й доводи ОСОБА_3 з посиланням на підпункти 2.2.4, 2.2.5 пункту 2.2, підпункт 4.12.2, пункту 4.12 та підпункт 4.13.6 пункту 4.13 Регламенту Комісії про ненадання тексту рішення як протиправну бездіяльність відповідача, що обмежила його у доступі до публічної інформації.

Так, судом зазначено і Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду про те, що, зокрема, з відповіді, яку надала Комісія, вбачається, що документальне оформлення (фіксація) рішення про задоволення заяви ОСОБА_5 стосовно проведення співбесіди в закритому режимі у зв'язку з наявними сімейними обставинами, таємниця яких охороняється законом, Комісією не здійснювалось .

ОСОБА_3 як приватна особа звернувся до ВККС відповідно до Закону 2939-VI із інформаційним запитом, в якому просив надати інформацію про причини відсутності запису співбесіди із ОСОБА_5 Комісія надала ОСОБА_3 запитувану ним інформацію із наведенням причин відсутності транслювання співбесіди та обґрунтуванням неможливості надати запитуване рішення.

При цьому Комісія зазначила, що надати рішення Комісії про задоволення заяви ОСОБА_5 щодо проведення співбесіди в закритому режимі у зв'язку з наявними сімейними обставинами, таємниця яких охороняється законом, можливості немає, оскільки таке рішення ухвалювалось без виходу до нарадчої кімнати. Між тим, за результатами розгляду вказаного запиту Комісією 7 червня 2018 року було надано відповідь, яка пояснює причини відсутності запису співбесіди ОСОБА_5 у мережі Інтернет, та надано перелік інших суддів, співбесіді з якими проводилася без трансляції в мережі Інтернет. Отже, оскільки рішення про проведення співбесіди в закритому режимі зв'язку з наявними сімейними обставинами не було оформлене окремим документом, Комісія відобразила інформацію про таке рішення у своїй відповіді, яку надала позивачу. Така відповідь є відображеною та задокументованою на матеріальному носії, що була створена в процесі виконання суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, тобто є публічною інформацією у розумінні частини першої статті 1 Закону 2939-VI .

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надану відповідь Комісії на запит позивача не можна розцінювати як протиправну бездіяльність у наданні інформації.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Міркування і твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Велика Палата Верховного Суду не встановила порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд прийняв правильне й законне рішення, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 року - без змін.

З огляду на викладене та керуючись 242, 266, 292, 311, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. ~ С. Князєв

Суддя-доповідач О. ~ Б. Прокопенко

Судді: Н. О. Антонюк Н. ~ П. Лященко

С. ~ В. Бакуліна Л. ~ І. Рогач

В. ~ В. Британчук О. ~ М. Ситнік

В. ~ І. Данішевська О. ~ С. Ткачук

О. ~ С. Золотніков В. ~ Ю. Уркевич

О. ~ Р. Кібенко О. ~ Г. Яновська

Л. ~ М. Лобойко