Постанова по делу № 333/6473/16-ц

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа 333/6473/16-ц

провадження 61-23183св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С.Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідач - Міністерство оборони України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Комунарського районного суду

м. Запоріжжя у складі судді Фунжий О. А. від 22 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А. від 22 лютого 2017 року ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що в період з 03 серпня 1986 року по

11 травня 1988 року він проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан. Під час проходження служби отримав множинні вогнепальні поранення, що у подальшому призвело до розвитку численних захворювань, у зв'язку із чим йому у 2015 році було встановлено ІІІ групу інвалідності. Вважає, що у зв'язку з отриманими захворюваннями та інвалідністю йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у розмірі

100 000 грн, та яку просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4

50 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачу встановлена друга група інвалідності, що є наслідком поранень і захворювань, які він отримав під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан, тому, відповідно до статті 17 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , статті 23 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку повинно відшкодувати Міністерство оборони України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилено, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав за можливе стягнути завдану позивачу моральну шкоду із Міністерства оборони України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Міністерство оборони України просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав доказів протиправних винних дій відповідача у завданні йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та шкодою.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2017 року від ОСОБА_4 надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких він посилається на законність ухвалених судових рішень та правову позицію Верховного Суду України у постанові

від 21 жовтня 2014 року у справі 3-86гс14.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справ.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У період з 03 серпня 1986 року по 11 травня 1988 року ОСОБА_4 проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де велися бойові дії.

Із копій медичних документів вбачається, що в період проходження військової служби позивач отримав поранення, які пов'язані з виконання службових обов'язків при перебуванні в країнах, де велися бойові дії

(а. с. 9-17).

Відповідно до копій посвідчення, повідомлення про висновок МСЕК

від 28 серпня 2015 року ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 3 Закону України Про Збройні Сили України передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 17 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.

Відповідно до пунктів 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відшкодування такої шкоди можливе лише якщо таке передбачене відповідним законом, що визначає порядок і умови її відшкодування. Також передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань.

Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з'ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не взяв до уваги, що позивачем не доведено факт вчинення протиправних дій або бездіяльності з боку Міністерства оборони України (його посадових осіб), причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди.

Встановивши, що ОСОБА_4 отримав поранення та набув захворювання, які стали підставою для встановлення йому третьої групи інвалідності, під час проходження військової служби у складі Збройних Сил СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, де велись бойові дії, суди попередніх інстанцій не врахували, що підстави для покладення обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди саме на Міністерство оборони України, яке не вчиняло протиправних дій, було утворено після участі позивача у бойових діях і отримання поранення, відсутні.

Поза увагою суду першої та апеляційної інстанції залишилося те, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовці та особи, на яких поширюється дія Законів України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, передбаченими цими законами, у тому числі, право на які виникає у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби.

Зокрема, відповідно до статті 11 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Порядок забезпечення військовослужбовців путівками для санаторно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби унаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Враховуючи вимоги статей 1167, 1174, 1175 ЦК України, відсутність протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України (його посадових осіб), причинного зв'язку між пораненнями (травмами) і захворюваннями позивача, які настали внаслідок проходження військової служби у Демократичній Республіці Афганістан у складі діючої армії СРСР у період бойових дій, та будь-якими діями або бездіяльністю Міністерства оборони України (його посадових осіб), суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Враховуючи те, що військовослужбовцями Збройних Сил України, які знаходяться у підпорядкуванні Міністерства оборони України (стаття 3 Закону України Про Збройні Сили України ), а також посадовими особами самого Міністерства оборони України не було вчинено протиправних дій або бездіяльності відносно позивача, Верховний Суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для покладення обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди саме на Міністерство оборони України, яке було утворено після отримання позивачем поранень.

Посилання ОСОБА_4 у запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу на постанову Верховного Суду України від 21 жовтня 2014 року у справі

3-86гс14 щодо підтвердження правильності позиції у цій справі є безпідставним, оскільки Верховний Суд України у своїй постанові вказав про наявність підстав для покладення на Міністерство оборони України обов'язку відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час (як джерела підвищеної небезпеки, яке перебуває у віданні міністерства), та шкоду, яку було заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень. Тобто, судами у справі 3-86гс14 було встановлено протиправність дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, чого при розгляді справи, рішення в якій оскаржуються, встановлено не було.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, ОСОБА_4 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судових збір .

Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільногосуду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судові витрати, понесені Міністерством оборони України за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн та касаційної скарги у розмірі

661,44 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

С. Ф. Хопта