Постанова по делу № 189/2654/15-ц

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа 189/2654/15-ц

провадження 61-10381 ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року у складі судді Пустовар О. С. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 21 липня 2008 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 542,90 дол США на строк до 19 липня 2013 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору станом на 04 вересня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 8 767,42 дол США, яка еквівалентна 193058,59 грн та складається з наступного: 1 916,43 дол США - заборгованість за кредитом; 552,88 дол США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 574,02 дол США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 5 295,78 дол США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 11,35 дол США (фіксована сума) та 416,96 дол США (процентна складова), яку позивач просив стягнути із відповідача на його користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ ПриватБанк відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк, звернувшись до суду з цим позовом у грудні 2015 року, пропустив строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач та перебіг якого слід рахувати з наступного місяця після несплати позичальником щомісячного платежу, а саме з серпня 2008 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ПАТ КБ ПриватБанк , рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що банк, звернувшись до суду з цим позовом у грудні 2015 року, пропустив встановлений договором п'ятирічний строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач та перебіг якого слід рахувати з дати останнього платежу за спірним кредитним договором - з червня 2010 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ПАТ КБ ПриватБанк просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій із ухваленням нового рішення про задоволення його позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк звернувся до суду із цим позовом в межах строку позовної давності, оскільки позичальник погашав заборгованість за кредитом у 2013 та 2016 роках, а сторони домовились про збільшення строку позовної давності до п' яти років.

У квітні 2018 року ОСОБА_4 подав до суду відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що між сторонами у письмовій формі не укладався договір про збільшення строку позовної давності, початок перебігу такого строку слід рахувати з моменту порушення строку погашення кожного чергового платежу.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 21 лютого 2019 року вказану справупризначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 21 липня 2008 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 542,90 дол США на строк до 19 липня 2013 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору станом на 04 вересня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 8 767,42 дол США, яка еквівалентна 193 058,59 грн та складається з наступного: 1 916,43 дол США - заборгованість за кредитом; 552,88 дол США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 574,02 дол США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 5 295,78 дол США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи у розмірі 11,35 дол США (фіксована сума) та 416,96 дол США (процентна складова).

У пункті 13.11 кредитного договору сторони встановили строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у п'ять років.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України с удове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що банк, звернувшись до суду у грудні 2015 року, пропустив встановлений договором п'ятирічний строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач та перебіг якого слід рахувати з дати останнього платежу за спірним кредитним договором - з червня 2010 року.

Цей висновок суду є передчасним з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до повного виконання сторонами зобов ' язань за ним (пункт 14.1 договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 19 липня 2013 року (пункт 16.1.6 договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до з 21 до 25 числа кожного місяця (пункт 16.1.8. договору).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 289 ЦК України сторони домовились у письмовій формі про те, що позовна давність за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойкою встановлена ними тривалістю п'ять років (пункт 13.11. договору), тому доводи ОСОБА_4, зазначені у відзиві на касаційну скаргу, щодо відсутності такої домовленості спростовуються його підписом у кредитному договорі.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та проценти за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27 січня 2016 року у справі 6-990цс15.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами щомісяця до з 21 до 25 числа кожного місяця до закінчення строку кредитного договору 19 липня 2013 року, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, звернувшись до суду у грудні 2015 року, тобто в межах встановленого сторонами п'ятирічного строку позовної давності, позивач не пропустив строк позовної давності щодо повернення всієї суми кредитної заборгованості, а тому має право вимагати повернення щомісячних прострочених платежів в межах цього строку, починаючи з грудня 2010 року.

Наведені положення закону суд апеляційної інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про пропуск банком строку позовної давності щодо всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції у порушення статей 12, 89, 263 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин; не перевірив усіх доводів сторін, зокрема щодо сплати позичальником заборгованості у 2013-2015 роках, й не надав належної правової оцінки поданим ним доказам, не сприяв всебічному й повному з'ясуванню дійсних обставин справи, що мають юридичне значення для її вирішення, допустив неповноту у з'ясуванні таких обставин.

Зазначене вище перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне рішення по суті спору.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, зокрема щодо погашення позичальником заборгованості у 2013-2015 роках, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 411, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк