Постанова по делу № 171/729/17(2-а/171/42/17)

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2019 року

Київ

справа 171/729/17(2-а/171/42/17)

адміністративне провадження К/9901/17762/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Богданенко І.Ю., судді - Уханенко С.А., Дадим Ю.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора патрульної поліції 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпрі лейтенанта поліції Устименкова Євгена Юрійовича про визнання дій незаконними, визнання протиправною постанови та її скасування, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора патрульної поліції 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпрі лейтенанта поліції Устименкова ~ Є.Ю. (далі - інспектор Устименков Є.Ю.) про визнання дій незаконними, визнання протиправною постанови та її скасування, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому просив:

- визнати протиправними дії інспектора Устименкова Є.Ю. щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 30 березня 2017 року ЕАА 077876 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

- закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2

Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії інспектора Устименкова Є.Ю. щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення;

- визнано протиправною та скасовано постанову від 30 березня 2017 року ЕАА 077876 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. за частиною першою статті 122 КУпАП;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 жовтня 2017 року скасував постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року та залишив адміністративний позов без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2017 року .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх ~ І.Л. , Стрелець ~ Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем винесена постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА 077876 від 30 березня 2017 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

У постанові зазначено, що 30 березня 2017 року о 09:05 год. у місті Дніпрі по вулиці Гоголя, 23 ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом HONDA ACCORD номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги знаку 4.2 рух праворуч, чим порушив розділ 33 Правил дорожнього руху.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 пропущено десятиденний строк звернення до суду з позовом, встановлений статтею 289 КУпАП. Причини пропуску строку звернення до суду зазначені у заяві про поновлення цього строку, суд визнав не поважними, вказавши на те, що позивач не навів обставин, які б давали підстави для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Суд апеляційної інстанції зазначив, що звернення зі скаргою до вищестоящого органу не перешкоджає позивачу скористатися своїм правом на звернення до суду з адміністративним позовом у строк, встановлений статтею 289 КУпАП.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду критично ставиться до таких висновків суду апеляційної інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, далі - КАС України) , суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом частин першої, другої статті 99 зазначеного Кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з статтею 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанову від 30 березня 2017 року серії ЕАА 077876 позивачем отримано 07 квітня 2017 року, а тому останнім днем звернення до суду з адміністративним позовом є 17 квітня 2017 року. Разом з тим, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом лише 24 квітня 2017 року, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду.

Постановляючи ухвалу про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду суд апеляційної інстанції вказав, що звернення позивача зі скаргою на дії інспектора Устименкова Є.Ю. до Управління патрульної поліції у місті Дніпрі (далі - УПП у місті Дніпрі) є альтернативним способом захисту його прав, а тому не може вважатися досудовим порядком вирішення спору, у розумінні частини четвертої статті 99 КАС України. Таким чином, позивач звертаючись до суду 24 квітня 2017 року пропустив десятиденний строк звернення до суду із адміністративним позовом, а наведені ним обставини не можуть розцінюватися як поважні причини пропуску такого строку.

В обґрунтування висновків про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" 11681/85).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

При цьому, слід враховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

Так, у своєму клопотанні про поновлення строку на звернення до суду позивач наголошував, що строк на звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі він порушив у зв'язку з тим, що намагався вирішити спір у досудовому порядку, подавши скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення до вищестоящого органу.

Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Разом з тим, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд при вирішенні спору у цій справі дійшов помилкового висновку, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, враховуючи наступне.

05 квітня 2017 року позивач звернувся до Управління патрульної поліції у місті Дніпрі з вимогою про скасування постанови від 30 березня 2017 року ЕАА 077876. 13 квітня 2017 року УПП у місті Дніпрі надіслало позивачу відповідь на його скаргу за 17/19/41/02-2017, яка, як стверджує позивач, отримана ним 18 квітня 2017 року. 24 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до суду про скасування вказаної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Тобто, позивачем дотримано десятиденний строк як під час звернення до УПП у місті Дніпрі зі скаргою, так і до суду, після отримання відповіді від УПП у місті Дніпрі, що свідчить про відсутність в його діях зловживання процесуальними правами.

З огляду на те, що звернення позивача до суду відбулось у десятиденний строк після завершення оскарження дій та рішення відповідача до УПП у місті Дніпрі, і ці обставини вплинули на строки звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення такого строку.

Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно пункту 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За приписами частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець