Постанова по делу № 545/321/17

Постанова

іменем України

~

14 березня2019 року

м. Київ

справа 545/321/17

провадження 51-7325км 18

~

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів ~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~ ОСОБА_4 ,

прокурора ~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,~

засудженого~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ,

захисника адвоката~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_7 ,~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

~

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_6 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 9 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 березня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 1216170000000144, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Красний Луч Луганської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

~

Згідно з вирокомПолтавського районного суду Полтавської області від 9 серпня 2017 ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Запобіжний захід~ ОСОБА_6 у виді домашнього арешту змінено на тримання під вартою, взято його під варту негайно в залі суду і термін відбування покарання~ ухвалено обчислювати з моменту взяття під варту 9 серпня 2017 року.

Цивільний позов прокуратури Полтавської області задоволено, стягнуто з

ОСОБА_6 на користь держави: в особі1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави витратина стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_9 в розмірі 13~020,32 ~грнта ОСОБА_10 в розмірі 2622,40 грнта в особі Київської міської клінічної лікарні

1 витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_10 в розмірі 6877 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 24~508,90 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 100000 грн моральноїшкоди (відшкодування за завдані тілесні ушкодження) та 200000 грн моральної шкоди (відшкодування у зв`язку зі смертю

матері ОСОБА_12 ).

Цивільний позов ОСОБА_10 в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди з ПАТ Страхова компанія Скайд залишено без розгляду.~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Вирішено питання щодо зняття арештуі судових витрат у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 22 березня 2018 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ 17 березня 2016 року близько01:35,керуючи автомобілем CITROEN JUMPY

(д.р.з. НОМЕР_1 ),рухаючись по автодорозі Київ-Харків зі сторони м. Києва у напрямку м. Полтави на 324 км автодороги, всупереч вимогам п. 12.1~ Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, у результаті чого на заокругленні дороги по правій стороні по ходу руху керованого ним транспортного засобу допустив його виїзд за межі проїзної частини дороги, виїхав на розділювальну смугу, розташовану з лівої сторони від смуги руху автомобіля, де скоїв наїзд на металеве огородження, унаслідок чого пасажири цього ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 отримали тілесні ушкодження, що спричинили їх смерть,

ОСОБА_16 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 середньоїтяжкості тілесні ушкодження.

У прямому причинному зв`язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває порушення ОСОБА_6 вимог

п. 12.1~Правил дорожнього руху.~

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення щодо нього скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогамст. 291 Кримінального процесуального кодексу України

(далі КПК) через відсутність у ньому формулювання обвинувачення,

а вирок вимогамч. 3 ст. 374 КПК України . Вказує на те, що обвинувальний акт йому не вручали, але у матеріалах справи є підписана ним розписка, суд не роз яснив йому суті обвинувачення і не з ясував, чи воно йому зрозуміле, крім того,сам акт було підписано прокурором ОСОБА_17 , а у судовому засіданні брав участь інший прокурор і питання про його відвід суд не вирішував.

Суд не дослідив та не долучив доказів, зокрема висновку експерта про стан його ( ОСОБА_6 )здоров я,а також йому не надали можливості скористатися правом репліки, не було роз яснено права на захи cт і не було врученопам ятки про права та обов язки.

Крім того, на порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК суд, вирішуючи питання про обсяг дослідження доказів у судовому засіданні, не з`ясував у нього, чи правильно він розуміє зміст обставин вчинення злочину та чи така позиція є добровільною.

Таким чином, вважає, що він не міг повноцінно здійснювати свій захист, а отже було допущено порушення його права на захист.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_18 підтримали касаційну скаргу ОСОБА_6 і просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_19 заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 та просив судові рішення щодо нього залишити без зміни.

Мотиви Суду

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.~~

Згідно зі~ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вирок суду щодо ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 374 КПК. Суд навів у вироку формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із зазначенням місця, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК суд обґрунтував вирок на тих доказах, які було розглянуто в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції не роз`яснив йому наслідків розгляду кримінального провадження за правилами ч. 3~ст. 349 КПК не знайшли свого підтвердження.~~

Як видно з матеріалів провадження, суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження стосовно недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, правильність розуміння змісту цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції учасників судового провадження та роз`яснивши їм про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку, розглянув справу за правилами ст. 349 КПК.

Погодившись із таким порядком дослідження доказів, ОСОБА_6 пояснив, що вказані обставини йому зрозумілі і ним не оспорюються.

Є безпідставними і доводи ОСОБА_6 про порушення його права на захист через неконкретність обвинувачення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , складений слідчим і затверджений прокурором 30 січня

2017 року, містить відомості, передбачені пунктами 1 9 ч. 2 ст. 291 КПК, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення ч. 3 ст. 286 КК та формулювання обвинувачення.

Про офіційне доведення до відома ОСОБА_6 фактичних та юридичних підстав пред`явленого відповідно до обвинувального акта обвинувачення свідчить його розписка про отримання ним копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (а.к.п. 8).

Доводи засудженого, викладені в скарзі, про те, щообвинувальний акт у кримінальномупровадженні було підписано прокурором ОСОБА_17 , але самогоакта йому ( ОСОБА_6 ) не вручали, натоміть у матеріалах справи є підписана ним розписка,тащо у судовому засіданні брав учать інший прокурор і питання про його відвід судом не вирішувалося, не знайшли свого підтвердження.~

Згідно з повідомленням прокуратури Полтавської області від 2 лютого 2017 року в порядку ч. 1 ст. 37 КПК у кримінальному провадженні було призначено групу прокурорів, до складу якої, крім інших, входив прокурор ОСОБА_20 . У судовому засіданні ОСОБА_6 відводів щодо складу суду, зокрема участі прокурора

ОСОБА_20 ,не заявляв і підтвердив, що обвинувальний акт йому було вручено і суть обвинувачення йому зрозуміла (т. 1, а.к.п. 9 та аудіозапис судового засідання від 4 серпня 2017 року).

Також із матеріалів кримінального провадження вбачається, що після оголошення в судовому засіданні прокурором обвинувального ОСОБА_21 підтвердив зрозумілість пред`явленого обвинувачення. І самевід такого обвинувачення він захищався в суді.

Провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 отримали тілесні ушкодження, що спричинили їх смерть, ОСОБА_16 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесні ушкодження , за обставин, які виклав у вироку.

Суд правильно встановив обставини кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_6 дії.

З висновками суду погоджується і колегія суддів~касаційного суду.

Призначене~ ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Не знайшли свого підтвердження доводи, наведені в касаційній ОСОБА_22 , про те, що суд не дослідив та не долучив доказів про стан його здоров я, зокремавиписного епікризу та висновку експерта.

В судовому засіданні ОСОБА_6 , про що свідчить аудіозапис судового засідання, заявив клопотання про долучення до матеріалів справи виписного епікризу

2268/276 та висновку експерта 165. Такі клопотання ОСОБА_6 було задоволено і зазначені матеріали долучено до матеріалів справи. При цьому було уточнено, і ОСОБА_6 не заперечував проти цього, що дані матеріали буде досліджено судом унарадчій кімнаті (т. 1, а.к.п. 126, 128-138).

Позбавлені підстав і доводи ОСОБА_6 про порушення судом його права на захист, оскільки йому не надали можливості скористатися правом репліки, не було роз яснено права на захи cт і не вручаласяпам ятка про права та обов язки.

Судові дебати в кримінальному процесі це самостійна частина судового розгляду, суть якої полягає в проголошенні сторонами промов, у яких вони викладають свої висновки за результатами судового слід-ства, даючи юридичну оцінку отриманим результатам, формулюють та обґрунтовують свої вимоги та пропозиції перед судом і свої запере-чення проти доводів, висновків, вимог та пропозицій інших сторін.

Згідно з приписами ч. 7 ст. 364 КПК після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками.

Репліка це короткий виступ учасника судових дебатів, який заперечує іншій стороні з питань, які та виклала у своїй промові або в репліці. Ні прокурор, ні захисник, ні інші особи, які мають право виступати в судових дебатах, не повинні розраховувати на репліку як на можливість до-повнити основний виступ. Залишення якого-небудь питання без висвітлення в основній промові з розрахунком на репліку є неправильним, томущо репліки може і не бути. Скористатися реплікою право, а не обов`язок учасника судових дебатів. Відмова від репліки не означає, що той, хто відмовився, згод-ний із виступами інших учасників процесу.По закінченні виступів головуючий оголошує судові дебати завершенимита надає останнє слово обвинуваченому.Саме право на останнє слово є важливою процесуальною гарантією реа-лізації обвинуваченим свого права на захист.

З матеріалів кримінального провадження та протоколу судового засідання вбачається, що після закінчення судових дебатів учасники судового процесу відмовилися від репліки, після чого ОСОБА_6 виступив з останнім словом.

Також, суд з`ясовував у обвинуваченого чи зрозумілі йому його права, будь-яких клопотань, зокрема, й щодо залучення до участі у справі захисника, ОСОБА_6 не заявив.

Ураховуючи наведене, немає жодних підстав стверджувати, що у судовому засіданні було порушено право ОСОБА_6 на захист.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 не оскаржував в апеляційному порядку законності його засудження за ч. 3 ст. 286 КК, а посилався лише на надмірну суворість обраного йому заходу примусу.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 хоча і посилається незаконність ухвали суду апеляційної інстанції, однак не наводить доводів в чому вона полягає, не зазначає конкретних порушень закону, допущених апеляційним судом при постановленні ухвали~~за результатами розгляду його апеляції на вирок суду та не~ вказує, які саме доводи його скарги залишилися поза увагою цього суду.

Зважаючи на приписи~~статей~~404, 419 КПК апеляційний суд переглядає вирок в межах апеляційної скарги та у своїй ухвалі надає вичерпну відповідь на ті доводи, що наведені в ній.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень норм права, які могли б бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, при розгляді справи в суді касаційної інстанції, не встановлено. Тому Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 впорядку~ч.2 ст.433 ПК, якою передбачено, що суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 9 серпня 2017 року~

ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1 Закону України Про попереднє ув`язнення попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК, застосовується~ щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Разом з тим ч. 3 цієї статті передбачено, що часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

За ч. 3 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію в часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Частиною 5 ст. 72 КК у редакції Закону ~838-VIII, чинною на час скоєння

ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, було визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, оскільки ОСОБА_6 вчинив злочин у період чинності редакції ч. 5

ст. 72 КК, передбаченої Законом України 838-VIII, з огляду на ст. 5 КК зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання має здійснюватися відповідно до вказаної норми закону.

Крім того, така позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 серпня 2018 року, згідно з яким, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ч. 5 ст. 72 КК у редакції~Закону 838-VIII у силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року(включно), і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017~року, тобто після набрання чинності~Законом~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5~ст. 72 КК у редакції~Закону 838-VIII.

У такому разі Закон 838-VIII~ має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону 2046-VIII є неправильним, оскільки його зворотня дія як такого, що іншим чином погіршує становище особи , відповідно до ч. 2 ст. 5 КК~~~~~~~~~~~~ не допускається.

Зі змісту ч. 2 ст. 532 КПК вбачається, що судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.~

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій при постановленні рішення на вказані вимоги закону уваги не звернув, а тому оскаржувана ухвала щодо ОСОБА_6 підлягає зміні на підставі ч. 2 ст. 433 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 9 серпня 2017 року щодо ОСОБА_6 без змін, а касаційну скаргу засудженого беззадоволення.

В порядку ч. 2 ст. 433 КПК ухвалу Апеляційного суду Полтавської області

від 22 березня 2018 рокущодо ОСОБА_6 змінити.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України~в редакції~Закону 838-VIII зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 9 серпня 2017 року по

22 березня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В іншій частині ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

~

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~ ОСОБА_23 єва