Постанова по делу № 816/1199/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа 816/1199/15-а

касаційне провадження К/9901/6035/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 (головуючий суддя - Довгопол М.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2015 (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді: Тацій Л.В., Григоров А.М.) у справі 816/1199/15-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Полтавської митниці ДФС України, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення 806000009/2015/000020/1 від 11.03.2015 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 806000001/2015/00050.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, вказав на те, що ним в підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару за основним методом було подано Митниці вичерпний перелік документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, втім митним органом безпідставно відмовлено у митному оформлені товару за обраним декларантом методом, з посиланням на відсутність усіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товару. Вказав на те, що при здійсненні контролю за правильністю визнання митної вартості товару, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність обґрунтованих сумнів пов'язаних із тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Натомість наведені митним органом сумніви для витребовування у декларанта додаткових документів не відповідають наведеним критеріям. Також позивач вказав на те, що органом доходів і зборів, в порушення визначеної митним законодавством процедури, не наведено обґрунтованих підстав для неможливості визначення митної вартості товару шляхом послідовного застосування попереднього методу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що між Фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) та Організація імпорт&експорт Іу Гонконг, ЛТД (Китай) (продавець) укладено контракт від 03.11.2014 ST-1881, згідно умов якого продавець здійснює поставку товару, а покупець приймає товар на умовах FOB Нингбо по асортименту, якості, цінам та строкам, та у відповідності з технічними умовами на суму в доларах США, зазначену у специфікаціях. Згідно додаткових угод до контракту від 10.12.2014 1 та від 15.12.2014 2 Міжнародна компанія Шитонга Холдинг Лімітед (Китай) (Продавець) постачає товар позивачу (покупець) на умовах FOB Нінгбо (згідно Інкотермс 2000) у строк, вказаний у специфікаціях до контракту. Вантажовідправником по договору є Організація імпорт&експорт Іу Гонконг, ЛТД . Відповідно до специфікації 2 від 15.12.2014 поставці підлягали пластмасове допоміжне обладнання стільця, металічні деталі для кріплення, пряжка валізи, рукавички на загальну суму 47191 доларів США.

З метою митного оформлення поставленої продукції, декларантом було подано до митного органу митну декларацію від 10.03.2015 806010001/2015/002196. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. До митного оформлення позивачем було подано пакет документів згідно переліку. За результатами перевірки митної декларації, Полтавською митницею ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 806000001/2015/00050 та прийнято рішення 806000009/2015/000020/1 від 11.03.2015 про коригування митної вартості товарів визначивши митну вартість товарів наступних позицій МД від 10.03.2015 806010001/2015/002196: 3 болти з шестигранною головкою зі сталі з межею міцності на розтягування 600 МПа, 6х30 25000 шт., 4х60 150 000 шт. ; 4 гайки, з чорних металів, з різьбою, з внутрішнім діаметром: М6-25000 шт., М4 150 000 шт. ; 5 вироби з чорних металів, без різьби, шайби: діаметр 5мм 1000000 шт. за резервним методом. Підставою для прийняття вказаного рішення слугувало те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару та виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість товару.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції вказав на обґрунтованість сумнівів митного органу у правильності визначення позивачем митної вартості деяких позицій товару згідно МД від 10.03.2015 806010001/2015/002196; надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, суд дійшов висновку, що митним органом правильно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду першої інстанції, позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. У своїй апеляційній скарзі позивач вказував на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, зокрема, на неповне дослідження доказів у справі, а також ненадання оцінки доводам позивача в спростування висновків митного органу про не підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару. Також позивач звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів; обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано мають бути наведені у рішенні про коригування митної вартості товарів поряд із іншими обов'язковими відомостями визначеними митним законодавством, втім таких відомостей оскаржуване рішення не містить, а отже, відповідачем не доведено обґрунтованості визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2015 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції повністю погодився із висновками та мотивами суду першої інстанції щодо правильності визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що відсутність в документах окремо виділених з ціни товару складових, як-то: вартість тари та пакування має вплив на визнання фактичної вартості товару. Однак, з огляду на те, що такі висновки суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції залишив рішення суду без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Свої вимоги заявник обґрунтовує неповним з'ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи. Вказує на те, що позивачем до декларації митної вартості були додані документи, які містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, в той час, як митним органом не доведено належними та допустимими доказами наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару; митним органом не дотримано алгоритму дій при визначенні митної вартості товару за резервним методом.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем одночасно із митною декларацією було подано: зовнішньоекономічний контракт від 03.11.2014 ST1881, додаткові угоди до нього, специфікацію 2 від 15.12.2014; міжнародну автомобільну накладну CMR 9927 від 05.03.2015; коносамент ZIMUNGВ9051420, рахунок (інвойс) від 15.12.2014; платіжні доручення 9 від 29.12.2014, 11 від 06.01.2015, пакувальний лист від 15.12.2014; довідку про транспортні витрати б/н від 30.01.2015, прайс-лист (а.с. 53); копію митної декларації країни відправлення від 23.01.2015 (китайською мовою, без перекладу).

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, слід зазначити про те, що наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Матеріали справи свідчать та встановлено судами попередніх інстанцій, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями від 20.01.2015 807110000/2015/000159, від 12.12.2014 807100000/2014/051980, від 02.02.2015 100250001/2015/001104. Разом з тим, рішення про коригування митної вартості товарів не містить ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару.

Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обовязків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.

Разом з тим, ані судом першої інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування обставин у справі (частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент вирішення справи), ані судом апеляційної інстанції всупереч вимогам статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент вирішення справи, не надано оцінки доводам позивача про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам митного законодавства .

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Зокрема, суди не перевірили чи співпадає в порівнянні характеристика оцінюваного товару та характеристика товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості товару, а також не перевірили джерела інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом.

Для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно частини 2 статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2015 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2015 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк