Постанова по делу № 2а-3484/11/0970

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа 2а-3484/11/0970

адміністративне провадження К/9901/6709/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року (суддя Грицюк П.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року (колегія у складі суддів: Обрізко І.М., Левицької Н.Г., Сапіги В.П.) у справі 2а-31352/12/9104 за позовом Комунального підприємства Водотеплосервіс Калузької міської ради до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, за участю прокуратури Івано-Франківської області, про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство Водотеплосервіс Калуської міської ради (далі - позивач або Підприємство) звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач або ДПІ), в якому просило:

- визнати нечинним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області від 13.10.2011 року 0001952302,

- визнати нечинним і скасувати в частині суми 3 461 769 грн. податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області від 13.10.2011 року 0001962302.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Закон України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року м168/97-ВР розрізняє поняття касовий метод та касовий спосіб . Згідно п. 11.11 ст. 11 зазначеного Закону, - по касовому способу визначають тільки базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг), при чому тільки у випадках, вказаних в п. 11.11 товарів (послуг). Касовий метод, про який йдеться в п. 1.11 ст. 1 Закону, може за бажанням застосовуватись особами, які протягом останніх 12 календарних місяців мали оподатковувані поставки, вартість яких не перевищувала 300 000,00 грн. відповідно до пп. 7.3.9 Закону про ПДВ.

Позивач не входить в описане коло суб'єктів-покупців в п. 11.11 ст. 11 Закону і тому, норми п. 11.11 ст. 11 з урахуванням пп. 7.5.1 ст. 7 цього Закону не можуть бути застосовані до операцій, в яких КП Водотеплосервіс виступає покупцем при формувані податкового кредиту.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, позов задоволено повністю.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що податковим органом не доведено суду достатніх підстав, які б свідчили про порушення комунальним підприємством "Водотеплосервіс" вимог п. 1.11 ст.1, пп.7.2.1, пп.7.2.4, пп.7.2.6, п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7, пп.7.5.1, п.7.5 ст.7, п. 11.11 ст. 11 Закону України Про податок на додану вартість , та пп.187.8, п.187, пп.196.1.14, п.196.1 ст.196, п.198.1, п.198.2 ст.198, ст.208 розділу V Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року 2755-VI, тобто не доведено правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У якості підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції відповідач посилається на невірне застосування ними норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивач не входить в описане п. 11.11 ст. 11 Закону 168 коло суб'єктів-покупців. На його думку КП Водотеплосервіс є установою, яка надає послуги з постачання пари та води гарячої, збирання, очищення та розподілення води кінцевим споживачам, здійснює збір коштів від покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям (постачальникам). Тобто критерії діяльності позивача відповідають зазначеним в п. 11.11 ст. 11 Закону 168, тому при формуванні податкового кредиту повинен застосовуватись касовий метод.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач виклав доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві та у запереченнях на апеляційну скаргу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підставі для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Калуською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства Водотеплосервіс " Калуської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт за 2366/2302/32364207 від 29.09.2011 року з відповідними додатками.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 1.11 ст.1, пп.7.2.1, пп.7.2.4, пп.7.2.6, п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7, пп.7.5.1, п.7.5 ст.7, п. 11.11 ст. 11 Закону України Про податок на додану вартість , та пп.187.8, п.187, пп.196.1.14, п.196.1 ст.196, п.198.1, п.198.2 ст.198, ст.208 розділу V Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року 2755-VI, в результаті чого ним занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 2 781 193 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В зв'язку із встановленням податковим органом вищенаведених порушень, винесено податкове повідомлення - рішення від 13.10.2011 року за 0001952302, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 3 056 219,00 грн., з яких 2 781 193,00 грн. за основним платежем та 275 026,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення від 13.10.2011 року за 0001962302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 514 940,00 грн.

Відповідно до пункту 11.1 статті 11 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

За визначенням, наведеним у пункті 1.11 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), касовий метод - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З положень наведених вище норм випливає, що вони поширюються на визначені у них операції з поставки товарів (послуг), зокрема з поставки теплової енергії, природного газу суб'єктам, вичерпний перелік яких визначено у цій нормі, а саме: фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості.

З положень наведених вище норм випливає, що вони поширюються на визначені у них операції з поставки товарів (послуг), зокрема з поставки теплової енергії, природного газу суб'єктам, вичерпний перелік яких визначено у цій нормі, а саме: фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості.

Визначення бази оподаткування за операціями з поставки теплової енергії, природного газу іншим категоріям споживачів, ніж вказані вище, здійснюється у загальному порядку, зокрема для платника податку, який постачає теплову енергію іншим категоріям споживачів, податкові зобов'язання виникають на дату з першої визначених у законі подій (п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість, а з 01.01.2011 - п. 187.1 п. 187 ст. 187 Податкового кодексу України).

Таким чином, висновок, викладений в акті перевірки, про те, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, визначених пп.11.11.ст.11 Закону 168, за якими податкові зобов'язання визначаються за касовим методом, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), до податкового кредиту включаються теж за касовим методом, є невірним.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідачем не зроблено аналізу витрат позивача на сплату податку на додану вартість у розрізі товарів (робіт, послуг) та не встановлено фактів невикористання повністю або частково саме придбаних товарів або послуг в оподатковуваних операціях звітного періоду. З огляду на це є безпідставним і недоведеним висновок відповідача за актом перевірки про заниження комунальним підприємством "Водотеплосервіс" суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко

І.А.Васильєва

С.С.Пасічник

Судді Верховного Суду