Постанова по делу № 815/5116/13-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2019 року

м. Київ

справа 815/5116/13-а

касаційне провадження К/9901/4342/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 (суддя Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 (головуючий суддя - Алєксєєв В.О., судді: Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі 815/5116/13-а за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Південного регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2012 0002572310.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 30.09.2013 адміністративний позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.01.2014 залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 без змін.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2013, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.4, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, пункту 142.1 статті 142 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 69, 70, 71, 99, 100, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому зазначає, що позивачем на спростування встановлених під час здійснення контрольного заходу порушень не представлено жодної доказової бази.

Крім того, наголошує на пропуску Першим заступником прокурора Південного регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері при зверненні з позовом до суду місячного строку, встановленого частиною четвертою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення права звернення з позовом до суду).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 23.02.2012 1060/23-4/24980210.

Перевіркою встановлено порушення управлінням підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.4 статті 138, підпунктів г , е , є підпункту 138.10.2, підпункту д підпункту 138.10.3, підпункту в підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, пункту 142.1 статті 142 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок невключення до складу валового доходу (доходу): вартості отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю УВГП-Система за актом передачі квартир під заселення від 21.10.2009 3 квартир у кількості тридцяти одиниць, які оцінено на суму 10393580,60 грн., як безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів); вартості виконаних робіт за договорами від 25.11.2004 227/УПБ-39В, укладеним з Відкритим акціонерним товариством Чорноморгідробуд , та від 31.12.2004 227/УПБ-64Д, укладеним з Приватним підприємством Виробничо-комерційною фірмою Мікромегас , як безповоротної фінансової допомоги; отриманої безповоротної фінансової допомоги в розмірі 62529,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2012 0002572310, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7648056,00 грн. за основним платежем та 168961,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), безоплатно наданими товарами є товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Подібні за правовим регулюванням норми були закріплені й у пунктах 1.22, 1.23 статті 1, підпункті 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У справі, що розглядається, судами встановлено, що між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю УВГП-Система укладено договір від 25.11.2004 227/УПБ-70Д про будівництво житла у порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.

На виконання умов вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю УВГП-Система передано, а Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України прийнято на підставі акта передачі квартир під заселення від 21.10.2009 3 тридцяти квартир, загальною площею 2616,4 кв. м., у м. Білгород-Дністровський по вул. Пирогова, 2-а.

Крім того, судовими інстанціями з'ясовано, що між позивачем та Відкритим акціонерним товариством Чорноморгідробуд , Приватним підприємством Виробничо-комерційною фірмою Мікромегас укладено договори від 25.11.2004 227/УПБ-39В та від 31.12.2004 227/УПБ-64Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.

Відповідно до умов зазначених договорів (з урахуванням додаткових угод) остаточні взаєморозрахунки між сторонами будуть проведені після закінчення будівництва та уточнення загальної площі збудованого житла.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, орган доходів і зборів посилався на рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2011 у справі 19/17-2363-2011, у мотивувальній частині якого зазначено, що отримані Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України квартири є безповоротною фінансовою допомогою.

Судові інстанції, в свою чергу, вирішуючи розглядуваний спір, виходили, зокрема, з того, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012, зазначене судове рішення скасовано.

Утім, вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду, наприклад, іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

При цьому суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати права та обов'язки позивача у розглядуваних правовідносинах та дійти власних висновків щодо правомірності його поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

За правилами статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до статті 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що для правильного вирішення питання про дійсний податковий обов'язок позивача у правовідносинах, щодо яких виник спір, судам необхідно було ретельно дослідити природу укладених ним договорів про будівництво житла у порядку пайової участі, зокрема перевірити наявність у Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України відповідного майна, внесеного у спільну діяльність, та права на внесення такого майна у спільну діяльність.

Утім, суди попередніх інстанцій у порушення наведених процесуальних правил відповідні обставини не встановили.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм, а також перевірити доводи органу доходів і зборів щодо пропуску Першим заступником прокурора Південного регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері при зверненні з позовом до суду строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення права звернення з позовом до суду).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 у справі 815/5116/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк