Постанова по делу № 389/1299/17(2-а/389/73/17)

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2019 року

Київ

справа 389/1299/17(2-а/389/73/17)

адміністративне провадження К/9901/34172/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу 389/1299/17 (2-а/389/73/17)

за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області про стягнення компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день остаточного розрахунку та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з їх невиплатою, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Сафронової С.В., суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у подальшому уточненим, в якому просила

- зобов'язати виконавчий комітет Знам'янської міської ради Кіровоградської області нарахувати компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, обраховану відповідно до частини третьої статті 107 КЗпП України та стягнути суму вказаної компенсації з відповідача на користь позивача;

- стягнути з виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 88467 грн 57 коп., обраховану відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року 100;

- зобов'язати виконавчий комітет Знам'янської міської ради Кіровоградської області нарахувати компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, розрахованих відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року 159, починаючи з 25 жовтня 2016 року по день фактичного розрахунку на всю донараховану суму та стягнути ці кошти на користь позивача.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в день її звільнення повний розрахунок по заробітній платі з нею проведено не було. Зазначає, що вона була залучена до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, на підставі розпоряджень міського голови від 08 травня 2014 року 182-к, від 08 травня 2014 року 183-к, від 30 травня 2014 року 211-к, від 01 серпня 2014 року 317-к, від 31 липня 2014 року 344-к, від 21 серпня 2014 року 351-к, від 26 вересня 2014 року 387-к, від 10 квітня 2015 року 145-к, від 29 травня 2015 року 224-к, від 05 червня 2015 року 241-к, від 23 червня 2015 року 281-к. Інші дні відпочинку роботодавець позивачу за дані відпрацьовані дні не надав. У зв'язку із цим, на думку позивача, відповідач зобов'язаний був компенсувати роботу за перелічені вище дні та згідно з вимогами частини першої статті 47 та частини першої статті 116 КЗпП України виплатити усі суми, що належали їй від виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області у день звільнення. На даний час розрахунок з позивачем не проведено, на її неодноразові письмові звернення до міського голови, надавалась відповідь, що компенсація за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні не може бути виплачена у зв'язку з відсутністю підстав. У зв'язку з викладеним позивач вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 25 жовтня 2017 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області вирішив:

Адміністративний позов задовольнити. Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду.

Зобов'язати виконавчий комітет Знам'янської міської ради Кіровоградської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 09 травня 2015 року, 02 серпня 2015 року, 28 червня 2015 року, 07 червня 2015 року, 01 червня 2015 року, 01 червня 2014 року, 27 вересня 2014 року, 03 серпня 2014 року, 24 серпня 2014 року, 09 травня 2014 року, 12 квітня 2015 року, обраховану відповідно до статті 107 КЗпП України.

Стягнути з виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 88467 (вісімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят сім) грн 57 коп.

Зобов'язати виконавчий комітет Знам'янської міської ради Кіровоградської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (інфляційні втрати), розраховану за методикою постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року 159 Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати , починаючи з 25 жовтня 2016 року по день фактичного розрахунку.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт залучення позивача до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні підтверджений належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, інформацією з сайту Знам'янської міської ради, розпорядженнями Знам'янського міського голови від 08.05.2014 року 182-к (технічна помилка - фактично 2015р.), від 08.05.2014 року 183-к, від 30.05.2014 року 211-к, від 01.08.2014 317-к, від 31.07.2014 року 344-к ( технічна помилка - фактично 2015р.), від 21.08.2014 року 351-к, від 26.09.2014 року 387-к, від 10.04.2015 року 145-к, від 29.05.2015 року 224-к, від 05.06.2015 року 241-к, від 23.06.2015 року 281-к.

Неналежний облік відпрацьованого часу не спростовує факт перебування позивача на роботі у вищезазначені дні. Таким чином, суд констатував порушення обліку робочого часу з боку відповідача.

Суд зазначив, що відповідач порушив вимоги статті 72 КЗпП України, не виконав домовленості щодо надання позивачеві за роботу у вихідні дні інших днів відпочинку і така можливість у зв'язку із звільненням позивача з роботи - втрачена, отже відповідач зобов'язаний компенсувати роботу позивача у вихідні дні у грошовій формі.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

5. 30 січня 2018 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області - задовольнити, постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2017 року - скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що розпорядження міського голови, які надані позивачем до суду, не є доказом її виходу на роботу: 09.05.2014 р, 01.06.2014 р, 03.08.2014 р, 24.08.2014 р, 27.09.2014 р, 12.04.2015 р, 09.05.2015 р, 01.06.2015 р, 07.06.2015 р, 28.06.2015 р, 02.08.2015 р, не підтверджують виконання нею роботи, за яку виплачується заробітна плата в розумінні статті 1, частини другої статті 2 Закону Про оплату праці , і за яку їй відповідно до положень статті 72, статті 73 КЗпП України має бути виплачена компенсація у грошовій формі, яка обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Не вважала судова колегія належним доказом підтвердження права позивача на отримання компенсації в грошовій формі за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні роздруківки сторінок з Інтернету, які не можуть замінити документи обліку робочого часу, та які також як і розпорядження міського голови не містять в собі інформації про виконання позивачем обумовленої трудовим договором (контрактом) роботи саме: 09.05.2014 р, 01.06.2014 р, 03.08.2014 р, 24.08.2014 р, 27.09.2014 р, 12.04.2015 р, 09.05.2015 р, 01.06.2015 р, 07.06.2015 р, 28.06.2015 р, 02.08.2015 р.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 05 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року та залишити в силі постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2017 року.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року.

9. Виконавчий комітет Знам'янської міської ради Кіровоградської області надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області про розгляд справи за їх участю, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 17 січня 2019 року.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі)

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 зазначає, що колегія суддів апеляційного суду порушила норми процесуального права, прийнявши до уваги документи, які не були досліджені судом першої інстанції, без наведення винятковості такого випадку. Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, апеляційний суд посилався на табелі обліку робочого часу виконавчого комітету міської ради як на первинні документи з обліку використання робочого часу та зазначав про відсутність в них даних про роботу позивача у вихідні, святкові та неробочі дні. Однак, суд не взяв до уваги, що типові форми первинного обліку мають виключно рекомендаційний характер. Робота у вихідні, святкові та неробочі дні ОСОБА_1 та інших працівників апарату управління міської ради відображалося у окремому журналі відділу кадрової роботи на підставі розпоряджень міського голови, якими визначалися робочі дні та які і були первинними документами з обліку використання робочого часу у вихідні, святкові та неробочі дні. Крім того, якщо б у табелях обліку зазначалась робота у вихідні, святкові та неробочі дні, то така оплата понад нормовані години мала б оплачуватися у місяці, в якому така робота відбувалася. У разі не оплати обліковані табелем години роботи за установою рахувалася б кредиторська заборгованість по заробітній платі, що заборонено чинним законодавством. Відповідачем не надано до суду жодних доказів про складання акту невиходу на роботу у вихідні, святкові та неробочі дні ОСОБА_1. Вказане свідчить про присутність позивача та виконання нею посадових обов'язків у зазначені у розпорядженнях міського голови дні під час проведення загальнодержавних або міських заходів. Посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було враховано практику Верховного Суду України та Верховного Суду у подібних правовідносинах.

12. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (відповідача у справі)

Виконавчий комітет Знам'янської міської ради Кіровоградської області посилається на те, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року є законною та обґрунтованою. Вказує, що в табелях обліку робочого часу ОСОБА_1 відсутні відмітки про визначення вихідних днів робочими. У зв'язку з цим, немає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою правильно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до розпорядження Знам'янського міського голови від 20 грудня 2010 року 275-к ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу з питань кадрової роботи виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області з 21 грудня 2010 року.

14. На підставі розпоряджень Знам'янського міського голови від 08 травня 2014 року 182-к (технічна помилка - фактично 2015 рік), від 08 травня 2014 року 183-к, від 30 травня 2014 року 211-к, від 01 серпня 2014 року 317-к, від 31 липня 2014 року 344-к (технічна помилка - фактично 2015 рік), від 21 серпня 2014 року 351-к, від 26 вересня 2014 року 387-к, від 10 квітня 2015 року 145-к, від 29 травня 2015 року 224-к, від 05 червня 2015 року 241-к, від 23 червня 2015 року 281-к позивач була залучена до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 09 травня 2015 року (святковий), 02 серпня 2015 року (вихідний), 28 червня 2015 року (святковий), 07 червня 2015 року (вихідний), 01 червня 2015 року (неробочий), 01 червня 2014 року (вихідний), 27 вересня 2014 року (вихідний), 03 серпня 2014 року (вихідний), 24 серпня 2014 року (святковий), 09 травня 2014 року (святковий), 12 квітня 2015 року (вихідний).

15. Розпорядженням Знам'янського міського голови від 24 жовтня 2016 року 512-к ОСОБА_1 звільнена з займаної посади начальника відділу з питань кадрової роботи виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області у зв'язку з скороченням штату з 24 жовтня 2016 року, з виплатою компенсації за невикористану додаткову відпустку у кількості 12 календарних днів за відпрацьований період з 21 грудня 2015 року по 24 жовтня 2016 року та вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

16. 24 жовтня 2016 року позивач звернулася з листом до Знам'янського міського голови про виплату їй компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні у грошовій формі та провести оплату праці в подвійному розмірі.

17. Листом виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області від 17 листопада 2016 року 01-18/938/3 надано роз'яснення про те, що у зв'язку з відсутністю в табелях обліку робочого часу відміток про залучення позивача до роботи у вихідні та святкові дні, підстави для виплати компенсації відсутні.

18. На повторне звернення позивача від 25 листопада 2016 року щодо виплати їй належних сум при звільненні виконавчим комітетом Знам'янської міської ради Кіровоградської області надано відповідь від 20 грудня 2016 року І-1427 про відсутність підстав для повторного перегляду зазначеного питання.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Конституція України.

19.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

20.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

20.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Кодекс законів про працю України, введений в дію з 1 червня 1972 року Законом Української РСР від 10 грудня 1971 року 322-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

21.1. Частини перша - третя статті 67 . При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем. У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

21.2. Стаття 71. Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках: 1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; 2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; 4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

21.3. Стаття 72. Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

21.4. Стаття 107 . Робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

21.5. Стаття 116. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

21.6. Стаття 117. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

24. Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт залучення ОСОБА_1 до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні підтверджений інформацією з сайту Знам'янської міської ради та розпорядженнями Знам'янського міського голови Про визначення робочого дня від 08 травня 2014 року 182-к (технічна помилка - фактично 2015 рік), від 08 травня 2014 року 183-к, від 30 травня 2014 року 211-к, від 01 серпня 2014 року 317-к, від 31 липня 2014 року 344-к (технічна помилка - фактично 2015 рік), від 21 серпня 2014 року 351-к, від 26 вересня 2014 року 387-к, від 10 квітня 2015 року 145-к, від 29 травня 2015 року 224-к, від 05 червня 2015 року 241-к, від 23 червня 2015 року 281-к.

25. Отже, позивач була залучена до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 09 травня 2015 року (святковий), 02 серпня 2015 року (вихідний), 28 червня 2015 року (святковий), 07 червня 2015 року (вихідний), 01 червня 2015 року (неробочий), 01 червня 2014 року (вихідний), 27 вересня 2014 року (вихідний), 03 серпня 2014 року (вихідний), 24 серпня 2014 року (святковий), 09 травня 2014 року (святковий), 12 квітня 2015 року (вихідний).

26. Обґрунтованими є посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, а тому відсутність даних про роботу позивача у вихідні, святкові та неробочі дні у табелі обліку робочого часу не може бути підставою для відмови працівнику надати компенсацію за роботу у зазначені дні.

27. Наведене спростовує висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності даних про роботу позивача у вихідні, святкові та неробочі дні у табелі обліку робочого часу.

28. Таким чином, позивач, діючи відповідно до вимог закону та розпоряджень роботодавця відпрацювала у вихідні, святкові та неробочі дні і за згодою сторін відповідач зобов'язаний був надати їй інші дні відпочинку, видавши про це відповідні розпорядження. Позивач самостійно не мала права використовувати відгули.

29. Із матеріалів справи вбачається, що інші дні відпочинку роботодавець позивачу за дані відпрацьовані дні не надав. При цьому, ні в день звільнення, ні в подальшому, оплату за виконану позивачем роботу у вихідні, святкові та неробочі дні відповідачем проведено не було.

30. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що аналіз правових норм КЗпП України дає підстави для висновку, що у разі невиплати працівникові компенсації за роботу у вихідний день у грошовій формі в подвійному розмірі, або ненадання іншого дня відпочинку, та невиплати звільненому працівникові з вини власника або уповноваженого ним органу зазначеної компенсації роботи за вихідний день з роботодавця підлягають стягненню компенсація за роботу у вихідні дні, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

31. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 07 грудня 2016 року та від 14 вересня 2016 року (у справах 6-1425цс16 та 6-1438цс16 відповідно).

32. Оскільки при звільненні позивача у зв'язку зі скороченням штатів за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідачем не було здійснено повного розрахунку, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

33. Згідно з статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

34. Зважаючи на те, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року - скасувати.

3. Постанову Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2017 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх