Постанова по делу № 757/19010/15-ц

Постанова

Іменем України

17 грудня 2018 року

м. Київ

справа 757/19010/15-ц

провадження 61-18000св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач: Державне підприємство Наш Дім , Первинна профспілкова організація Державного підприємства Наш Дім , ОСОБА_5, ОСОБА_6,

треті особи: Публічне акціонерне товариство Київський завод Радар , Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у складі судді Фаркош Ю. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Наш Дім (далі - ДП Наш Дім ), Первинної профспілкової організації Державного підприємства Наш Дім (далі - ППО ДП Наш Дім ), ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Публічне акціонерне товариство Київський завод Радар (далі - ПАТ Київський завод Радар ), Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про захист права на житло.

Позовна заява мотивована тим, що він працює на ПАТ Київський завод Радар та проживає у кімнаті АДРЕСА_2 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3.

Із 05 грудня 2006 року він перебуває на квартирному обліку в першочерговому списку у зв'язку з хворобою органів дихання. Внаслідок народження другої дитини позивач звернувся до ПАТ Київський завод Радар із клопотанням про надання йому кімнати АДРЕСА_1, яка межує з кімнатою АДРЕСА_2. Рішенням спільного засідання адміністрації та профкому ПАТ Київський завод Радар від 02 квітня 2012 року ухвалено надати ОСОБА_4 другу житлову кімнату АДРЕСА_1 на сім'ю з чотирьох осіб, приєднати до кімнати АДРЕСА_2, видати єдиний ордер та зареєструвати. 20 жовтня

2012 року позивач заселився у кімнату АДРЕСА_1, замінив вхідні двері та перемістив свої особисті речі. 25 жовтня 2012 року керівництвом ДП Наш Дім прийняте рішення, яким кімнату АДРЕСА_1 приєднано до кімнати АДРЕСА_4 та надано ОСОБА_5 у зв'язку з народженням другої дитини. 30 жовтня 2012 року ОСОБА_4 виселено з кімнати АДРЕСА_1. Станом на день звернення до суду в кімнаті АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_5 проживає її сім'я.

Посилаючись на те, що ордер на кімнату АДРЕСА_1 ОСОБА_5 виданий з порушенням, а також те, що у позивача право на вселення у кімнату АДРЕСА_1 виникло першим, просив захисти порушене право у обраний спосіб, а саме:

- визнати недійсним протокол 16 спільного засідання адміністрації та первинної профспілкової організації ДП Наш Дім від 25 жовтня 2012 року про приєднання кімнати АДРЕСА_1 до кімнати АДРЕСА_4 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 та передання її для проживання ОСОБА_5;

- визнати недійсним із моменту видачі ордер, виданий ОСОБА_5 на підставі вищевказаного оскаржуваного рішення;

- зобов'язати ДП Наш Дім видати ОСОБА_4 єдиний ордер на кімнати АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 на підставі рішення спільного засідання адміністрації та профкому ПАТ Київський завод Радар , яким ухвалено приєднати до кімнати АДРЕСА_2 кімнату АДРЕСА_1 та видати єдиний ордер, виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7 із кімнати АДРЕСА_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3, зобов'язати ДП Наш Дім видати ОСОБА_5 ордер на кімнату АДРЕСА_4 у гуртожитку за адресою:

АДРЕСА_3.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ПАТ Київський завод Радар не вправі розглядати питання щодо надання у користування будь-якого жилого приміщення у гуртожитку, який не підвідомче останньому, а також ставити питання щодо зобов'язання будь-якого органу щодо видачі ордеру на це приміщення, оскільки це відноситься до компетенції ДП Наш Дім вирішувати питання щодо прийняття рішення та вселення осіб до гуртожитку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 відхилено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального правата неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 2.2.2 договору про надання послуг від 01 грудня 2009 року 1738/1.093 ДП Наш Дім не вправі приймати рішення про вселення громадян у гуртожиток самостійно, адже таке рішення приймається спільно з ПАТ Київський завод Радар , при цьому оформлює документи на право заселення працівників заводу тільки за поданням адміністрації та профспілкового комітету.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У червні 2017 року від представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_9 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 , у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявник не навів жодної обставини, яка б була підтверджена наявними в матеріалах справи доказами про порушення судами норм матеріального чи процесуального права, а також, що також щодо невстановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У червні 2017 року від ПАТ Київський завод Радар надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4, у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки не спростовує правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що протоколом 9 спільного засідання адміністрації та профкому ВАТ Київський завод Радар і адміністрації ДП Наш Дім від 28 грудня 2006 року ОСОБА_4 надано кімнату АДРЕСА_2 площею 12,0 кв. м у гуртожитку по

АДРЕСА_3 у м. Києві як молодому спеціалістові, у зв'язку з одруженням на сім'ю із двох осіб та зареєстровано за цією адресою.

Гуртожиток за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться на балансовому утриманні та обслуговуванні ДП Наш Дім , яке є самостійною юридичною особою і було створено шляхом виділення із складу Державного підприємства Київський завод Радар .

Із Статуту ДП Наш Дім вбачається, що його створено з метою виробничої та підприємницької діяльності у сфері житлово-комунального обслуговування населення, експлуатації, ремонту, санітарному та технічному обслуговуванню житлового та нежитлового фонду і прибудинкових територій, а також інших видів господарської діяльності.

Із 05 грудня 2006 року ОСОБА_4 перебуває на квартирному обліку в першочерговому списку.

Рішенням спільного засідання адміністрації та профкому ПАТ Київський завод Радар від 02 квітня 2012 року, вирішено надати ОСОБА_4 другу житлову кімнату АДРЕСА_1 на сім'ю з чотирьох осіб, приєднати до кімнати АДРЕСА_2, видати єдиний ордер та зареєструвати.

17 грудня 2008 року ОСОБА_5 прийнята на роботу на посаду прибиральниці до ДП Наш Дім .

Із 20 серпня 2009 року ОСОБА_5 перебуває на першочерговому квартирному обліку у відділі обліку та розподілу житлової площі Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.

Перебуваючи у стані вагітності другою дитиною, ОСОБА_5 із метою поліпшення житлових умов проживання родини, 19 жовтня 2012 року звернулася із заявою до керуючого санацією ДП Наш Дім та голови профспілки щодо приєднання вільної кімнати АДРЕСА_1, яка знаходиться безпосередньо в одному блочному приміщенні із кімнатою АДРЕСА_4, якою остання користується разом з родиною для спільного користування.

Згідно з рішенням спільного засідання адміністрації та первинної профспілкової організації ДП Наш Дім від 25 жовтня 2012 року, вирішено надати прибиральниці службових приміщень ОСОБА_5 кімнату АДРЕСА_1 площею 13,10 кв. м у гуртожитку по АДРЕСА_3 на родину з чотирьох осіб та приєднати до кімнати

АДРЕСА_4.

25 вересня 2013 року в. о. голови профспілкової організації ПАТ Київський завод Радар голова житлової комісії Білоус А. В. звернувся до керуючого санацією ДП Наш Дім Фоменко М. С. із клопотанням щодо надання та приєднання другої вільної кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_3 у м. Києві.

Листом від 05 грудня 2013 року керуючий санацією ДП Наш Дім Фоменко М. С. повідомила в. о. голову профспілкової організації ПАТ Київський завод Радар та голову житлової комісії Білоус А. В. про те, що відповідно до витягу з протоколу 16 спільного засідання адміністрації та первинної профспілкової організації ДП Наш Дім від 25 жовтня 2012 року, кімнату АДРЕСА_1 площею 13,10 кв. м у гуртожитку по

АДРЕСА_3 у м. Києві надали працівнику ДП Наш Дім .

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору про надання послуг між ПАТ Київський завод Радар і ДП Наш Дім від 01 грудня 2009 року, ДП Наш Дім приймає рішення про вселення на площі, які звільняються в житлових будинках, гуртожитках, але станом на теперішній час у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 відсутні вільні кімнати.

У листі ДП Наш Дім від 20 серпня 2015 року 1124 зазначено, що рішення про надання кімнати АДРЕСА_1 ОСОБА_4 прийнято незаконно, оскільки ПАТ Київський завод Радар не уповноважено на прийняття одностороннього рішення про надання житлової площі працівникам підприємства, адже воно не володіє інформацією про наявність вільної житлової площі у ДП Наш Дім .Профспілковий комітет має право відповідно до договору про надання послуг від 01 грудня 2009 року 1738/1093 самостійно, без представників ДП Наш Дім розглянути питання про надання житлової площі на засіданні профкому та рекомендувати ДП Наш Дім , у випадку наявності вільної житлової площі, про надання останньої для проживання працівнику.

ДП Наш Дім самостійно розпоряджається своїм майном та без участі ПАТ Київський завод Радар приймає рішення про надання житлової площі працівникам.

Відповідно до статті 53 ЖК України жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 57 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених статтею 61 цього Кодексу. Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права не має вказівки про перерозподіл обов'язків доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що ПАТ Київський завод Радар не уповноважено на прийняття одноособового рішення про надання житлової площі працівникам підприємства та не володіє інформацією про наявність вільної житлової площі у ДП Наш Дім , адже ДП Наш Дім самостійно розпоряджається своїм майном та без участі ПАТ Київський завод Радар , приймає рішення про надання житлової площі своїм працівникам за наявності у нього вільної житлової площі.

Такий висновок судів є обґрунтований, відповідає встановленим у справі обставинам, ОСОБА_4 не набув та не міг набути право користування спірною кімнатою, оскільки: по-перше, ПАТ Київський завод Радар не має повноважень на розпорядження майном указаного гуртожитку, та відповідно приймати рішення про вселення таких осіб, по-друге, як вбачається із пояснень самого ОСОБА_4 вселитися у спірну кімнату він не міг, оскільки у ній проживали люди.

Таким чином, право на прийняття рішення про вселення на площі, які звільняються в житлових будинках та мають спільно ДП Наш Дім та ПАТ Київський завод Радар .

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що відповідно до пункту 2.2.2 договору про надання послуг від 01 грудня 2009 року 1738/1.093 ДП Наш Дім не вправі приймати рішення про вселення громадян у гуртожиток самостійно, є обґрунтованими, проте позивачем не надано доказів того, що адміністрацією заводу та ДП Наш Дім приймалося спільне рішення щодо виділення зазначеної кімнати гуртожитку ОСОБА_4

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам статей 213-215, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильність висновків першої і апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає у рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г.І. Усик