Постанова по делу № 756/4959/16-ц

Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа 756/4959/16-ц

провадження 61-35266св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6

на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня

2016 року у складі судді Жука М. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2018 року у складі судді Мараєва Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_5 про визнання шлюбу недійним.

Позовна заява мотивована тим, що 06 квітня 2001 року ОСОБА_4 зареєстрував з ОСОБА_5 шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДРАЦС Солом'янського РУЮ у місті Києві) здійснено відповідний актовий запис 172.

Посилаючись на те, що цей шлюб укладався без мети створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя, з моменту його укладення і по теперішній час сторони разом не проживають, сімейних стосунків ніколи не підтримували, ОСОБА_4 просив суд визнати недійсним шлюб укладений 06 квітня 2001 року з ОСОБА_5

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнати недійсним шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований 06 квітня 2001 року ВДРАЦС Солом'янського РУЮ у місті Києві, актовий запис 172.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що визнання відповідачем позову має безумовний характер, не суперечить вимогам закону, а також не порушує прав інших осіб, позов підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційну скаргу подано особою, яка не є стороною у справі, і рішенням суду першої інстанції права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_6 не вирішувались.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2018 року і передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 анульовано на підставі статті 39 СК України. Зазначає, що підставою для звернення ОСОБА_4 з іншим позовом до ОСОБА_5 про визнання шлюбу недійсним є те, що скаржник (ОСОБА_6) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про виселення на підставі частини четвертої статті 45 СК України у зв'язку з анулюванням шлюбу. Тому, вважаючи, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року, яким визнано шлюб ОСОБА_5 з ОСОБА_4 недійсним, впливає на його майнові права та інтереси, звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2018 року у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5

про визнання шлюбу недійним, за касаційною скаргою ОСОБА_6

на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня

2016 року відмовлено, у зв'язку з тим, що вказане рішення суду першої інстанції не переглядалось в апеляційному порядку.

У липні 2018 року ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат

Безпалюк Н. В., подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що касаційна скарга ОСОБА_6 є необґрунтованою, ухвала апеляційного суду є законною, а тому підстави для її скасування відсутні.

19 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків апеляційного суду не спростовують.

Апеляційним судом установлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 до

ОСОБА_5 про визнання шлюбу недійсним задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі 6-885цс15 та від 06 вересня

2017 року у справі 6-1844цс16.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_6, який не брав участі у справі, не вирішувалося, оскільки останній не був стороною у справі. Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції визнано недійним шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, отже ОСОБА_6 не доведено порушення його права.

Установивши зазначені обставини, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_6 на підставі 358 ЦПК України.

Отже, судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим й підстави для його скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Посилання скаржника на те, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року, яким визнано шлюб ОСОБА_5 з ОСОБА_4 недійсним, впливає на його майнові права та інтереси не заслуговують на увагу, оскільки рішенням суду першої інстанції вирішувалось питання про визнання недійсним шлюбу, який укладений між ОСОБА_5 та

ОСОБА_4, а не про розподіл майна чи визнання права власності на майно, яке нажито у шлюбі між скаржником та ОСОБА_5

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність рішення не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно з частиною третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська В. С. Висоцька С. М. Сімоненко