Постанова по делу № 9901/27/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м. Київ

Справа 9901/27/17

Провадження 11-948асі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова ~ О. ~ С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мамонової І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

представник відповідача - Русакова ~ І. ~ Г. ,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року (судді Желтобрюх І. Л., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Данилевич Н. А., Шарапа В. М.) у справі 9901/27/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання незаконним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

29 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 05 грудня 2017 року 3911/0/15-17 про звільнення її з посади судді Оболонського районного суду міста Києва.

На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила про невідповідність прийнятого ВРП рішення Конституції та законам України у редакціях, які були чинними на момент винесення нею судових рішень, що стали підставою для порушення дисциплінарної справи. Зокрема, ОСОБА_3 вказала, що: скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подані до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) з порушенням установленого законом шестимісячного строку з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення про утворення ТСК, а тому на підставі частини п'ятої статті 2 Закону України від 08 квітня 2014 року 1188-VII Про відновлення довіри до судової влади в Україні (далі - Закон 1188-VII) ці скарги підлягали розгляду за загальною процедурою, тобто не ВРП, а Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС); на час прийняття ВРП рішення за скаргою позивача на рішення її Другої Дисциплінарної палати про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності минуло більше 60 днів з дня надходження скарги судді, у зв'язку із чим ВРП не мала повноважень ухвалювати рішення про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати; рішення ВРП та її Другої Дисциплінарної палати прийняті за межами встановленого законом строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; недотримання ОСОБА_7 вимог частини третьої статті 2 Закону 1188-VII щодо необхідності додати до заяви копію судового рішення, прийнятого суддею, щодо перевірки якого подається заява, винесеного у справах з питань, визначених у статті 3 цього Закону, позбавило позивача можливості ефективно здійснити свій захист; у рішенні відповідача, прийнятому за результатами скарги судді на рішення Другої Дисциплінарної палати, не наведено підстав звільнення судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, до того ж це рішення ВРП не підписано у встановлений законом строк членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

23 січня 2018 року ОСОБА_3 подала до суду першої інстанції заяву про зміну підстав позову, в якій зазначила, що 28 грудня 2017 року на офіційному веб-сайті ВРП опубліковано рішення від 05 грудня 2017 року 3911/0/15-17. Ознайомившись із текстом цього рішення, вона вважає за необхідне змінити підстави позову шляхом доповнення мотивувальної частини вже поданого позову такими уточненнями: абзац 2 аркуша 2 рішення ВРП від 05 грудня 2017 року не є наведенням підстав для її звільнення, а є загальним формулюванням правової норми; у спірному рішенні не вказано, які конкретно дії позивача визнано підставою для його звільнення, які норми закону цими діями ним порушено та чим підтверджується наявність таких обставин. На момент прийняття позивачем судових рішень від 25 та 30 січня 2014 року, які стали підставою для порушення дисциплінарної справи, Конституцією України не визнавалось підставою для звільнення судді вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді .

ОСОБА_3 також указала, що прийняттям оскаржуваного рішення від 05 грудня 2017 року ВРП порушила її право на працю, гарантоване статтею 43 Конституції України, право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, та право на повагу до свого приватного та сімейного життя і кореспонденції, визначені статтями 6 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 19 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовив повністю.

Не погодившись із постановленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначила, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. На думку скаржника, в оскаржуваному рішенні відповідача не вказано, які конкретно дії позивача ВРП визнала підставою для звільнення, які конкретні норми закону цими діями ОСОБА_3 порушила та на якій підставі ВРП дійшла висновку про наявність таких обставин. Крім того, станом на 19 червня 2017 року (дату винесення дисциплінарним органом ВРП рішення про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності), а відтак і станом на 05 грудня 2017 року закінчився передбачений частиною четвертою статті 87 Закону України від 07 липня 2010 року 2453-VI Про судоустрій і статус суддів строк щодо застосування до судді дисциплінарного стягнення. До того ж, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неповно з'ясував, чи належним чином підписано рішення ВРП від 05 грудня 2017 року. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року й ухвалити нове судове рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення ВРП від 05 грудня 2017 року 3911/0/15-17.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що ВРП не погоджується з наведеними в апеляційній скарзі вимогами та вважає їх необґрунтованими. Представник ВРП також указав, що з огляду на приписи частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішень відповідача і його дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади підтверджуються постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2018 року та не потребують доказування, у зв'язку із чим безпідставними є доводи скаржника щодо відсутності в рішеннях ВРП мотивів для застосування до нього такого дисциплінарного стягнення, як подання про звільнення його з посади судді. Крім того, оскаржуване рішення ВРП від 05 грудня 2017 року ухвалено у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті) повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухвалені, а тому немає підстав для скасування вказаного рішення. У зв'язку з викладеним представник ВРП просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року - без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представник підтримали наведені в апеляційній скарзі доводи та просили її задовольнити з викладених у ній підстав. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві, та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи відповідача, заслухавши суддю-доповідача, виступи позивача, його представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_3 Указом Президента України від 23 січня 2012 року 29/2012 призначено на посаду судді Печерського районного суду міста Києва строком на п'ять років. Указом Президента України від 15 червня 2012 року 395/2012 ОСОБА_3 переведено в межах п'ятирічного строку на посаду судді Оболонського районного суду міста Києва.

У грудні 2014 року до ТСК надійшли заяви ОСОБА_7 від 09 грудня 2014 року та ОСОБА_6 від 12 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді ОСОБА_3 відповідно до Закону 1188-VII у зв'язку з постановленням суддею ухвали від 25 січня 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постанови від 30 січня 2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці стосовно особи, яка була учасником масових акцій протесту.

Листом секретаря ТСК ОСОБА_9 від 18 лютого 2016 року 2246/0/9-16 вказані вище заяви передані для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ).

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу між членами ВРЮ від 17 травня 2016 року заяви передані члену ВРЮ ОСОБА_10 для проведення перевірки.

30 вересня 2016 року набрали чинності закони України від 02 червня 2016 року 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) та 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон 1402-VIII).

05 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року 1798-VIII Про вищу раду правосуддя (далі - Закон 1798-VIII).

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону 1798-VIII ВРЮ реорганізовано і створено ВРП. На підставі абзацу 2 пункту 18 цього ж розділу скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора у дисциплінарних справах, не розглянуті ВРЮ до набрання чинності Законом 1402-VIII, розглядаються ВРП.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону 1798-VIII заяви та скарги, передані на розгляд члену ВРЮ за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів ВРП, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.

На підставі рішення ВРП від 02 лютого 2017 року 188/0/15-17 здійснено повторний автоматизований розподіл раніше призначених членам ВРП ОСОБА_11 та ОСОБА_10 матеріалів щодо дисциплінарних проступків судді, оскільки згадані члени ВРП не входять до складу дисциплінарних палат.

Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу матеріалів від 21 лютого 2017 року заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_6 об'єднано в одне провадження, яке передано члену ВРП ОСОБА_12, що входить до складу Другої Дисциплінарної палати ВРП.

Член Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_12 запропонувала відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3, про що надала відповідний висновок.

ДругаДисциплінарна палата ВРП ухвалою від 03 квітня 2017 року 707/2дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 19 червня 2017 року 1574/2дп/15-17 суддю Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення її з посади.

24 жовтня 2017 року ВРП ухвалила рішення 3418/0/15-17 Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 червня 2017 року 1574/2дп/15-17 про притягнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності .

17 листопада 2017 року за вхідним 6876/0/8-17 до ВРП надійшло подання її Другої Дисциплінарної палати та матеріали дисциплінарної справи про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Оболонського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

05 грудня 2017 року ВРП на своєму засіданні прийняла рішення 3911/0/15-17 про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Оболонського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення ВРП стало те, що її Друга Дисциплінарна палата за результатами розгляду дисциплінарної справи встановила, що суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3, застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_13 у справі 756/1212/14-к, не встановила, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, передбачений статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_13; не вказала, на яких матеріалах ґрунтується переконання слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_13 кримінального правопорушення; не навела мотивів відмови у задоволенні клопотання про допит свідків. Крім того, суддя ОСОБА_3 у справі 756/882/14-п обрала ОСОБА_14 найбільш суворий із передбачених статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення вид адміністративного стягнення - позбавлення права керування транспортними засобами, не зазначивши мотивів прийняття такого рішення, а саме які докази підтверджують вчинення правопорушення, характеризують особу порушника та враховані судом при обранні такого виду стягнення.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 05 квітня 2018 року у справі 800/523/17 (провадження 11-19сап18) залишила без задоволення скаргу ОСОБА_3 на рішення ВРП від 24 жовтня 2017 року 3418/0/15-17, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 19 червня 2017 року 1574/2дп/15-17.

Установлені судом першої інстанції обставини в апеляційній скарзі під сумнів не ставляться.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 19 липня 2018 року дійшов висновку про те, що рішення ВРП від 05 грудня 2017 року 3911/0/15-17 про звільнення позивача з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, при цьому немає підстав для скасування вказаного рішення, визначених у частині другій статті 57 Закону 1798-VIII. За висновками суду першої інстанції, відсутні обставини, які б свідчили про неповноважний склад ВРП, який ухвалив оскаржуване рішення; це рішення підписали усі члени ВРП, які брали участь у його ухваленні; у спірному рішенні наведено підстави його прийняття та мотиви, на основі яких відповідач дійшов висновку про наявність підстав для звільнення судді за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, однією з яких є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).

Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, законами 1402-VIII та 1798-VIII.

Статтею 108 Закону 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.

Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення стосовно судді є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев'ятої статті 109 Закону 1402-VІІІ ).

Статтею 112 Закону 1402-VIII передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).

Статтею 1 Закону 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Відповідно до статті 18 Закону 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

Відповідно до частин першої та третьої статті 56 Закону 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

Частиною другою статті 57 Закону 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 05 грудня 2017 року 69 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 18 членами, які брали участь у його ухваленні.

Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Оцінюючи рішення ВРП від 05 грудня 2017 року 3911/0/15-17 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.

Так, підставою для звільнення позивача з посади судді слугувало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 19 червня 2017 року 1574/2дп/15-17, залишене без змін рішенням ВРП від 24 жовтня 2017 року 3418/0/15-17, про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді.

Крім цього, зазначене рішення дисциплінарного органу ВРП було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 05 квітня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовила.

Вказане судове рішення від 05 квітня 2018 року мотивовано обґрунтованістю висновку ВРП про те, що порушення процесуального закону, допущені суддею ОСОБА_3 під час розгляду 25 січня 2014 року справи про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_13 та 30 січня 2014 року справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_14, є очевидними та грубими, а також несумісними зі статусом судді й такими, що підривають авторитет правосуддя. При цьому всупереч доводам заявника відповідач та його дисциплінарний орган здійснили не перегляд прийнятих суддею судових рішень у непроцесуальному порядку, а встановили порушення слідчим суддею кримінального процесуального закону та вчинення дій, які не відповідають завданням кримінального та адміністративного провадження, що є підставою для дисциплінарної відповідальності судді. За таких обставин, за висновком Великої Палати Верховного Суду, ВРП та її Друга Дисциплінарна палата правильно застосували до судді ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у виді подання про її звільнення з посади саме за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Велика Палата Верховного Суду не встановила порушень ВРП процедури прийняття рішення від 24 жовтня 2017 року 3418/0/15-17, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 19 червня 2017 року 1574/2дп/15-17 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а також не встановила порушень прав судді чи інших ознак протиправності рішення ВРП з огляду на вимоги статті 52 Закону 1798-VIII.

При цьому Велика Палата Верховного Суду надала оцінку доводам ОСОБА_3 стосовно належної мотивації рішення ВРП від 24 жовтня 2017 року 3418/0/15-17 та його підписання у встановлений законом строк членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку та пропорційності накладеного на неї дисциплінарного стягнення, а також стосовно строків подачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скарг до ТСК, строків розгляду ВРП скарги судді на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП, недотримання ОСОБА_7 вимог частини третьої статті 2 Закону 1188-VII та строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тобто стосовно обставин, зазначених позивачем як підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідача від 05 грудня 2017 року 3911/0/15-17.

Таким чином, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади, не потребують доказування.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).

Отже, рішення ВРП від 05 грудня 2017 року 3911/0/15-17 про звільнення ОСОБА_3 з посади судді прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону 1798-VIII відсутні.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення відповідача про звільнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України є обґрунтованим.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене внаслідок повного з 'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, з дотриманням норм процесуального права та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач ~ О. ~ С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк ~ О. ~ Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна Л. ~ І. Рогач

В. В. Британчук І. ~ В. Саприкіна

Д. А. Гудима О. ~ М. Ситнік

О. Р. Кібенко О. ~ С. Ткачук

Л. М. Лобойко ~ В. ~ Ю. Уркевич

Н. П. Лященко ~ О. ~ Г. Яновська