Постанова по делу № 201/5110/15-ц

Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа 201/5110/15-ц

провадження 61-31337св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач) ,

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

представники відповідача: Мусійченко Данило Леонідович, Литвінова Катерина Анатоліївна, Багрова Євгенія Олегівна, Данильченко Олена Олександрівна,

треті особи: Роменська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_9,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюта Ж. І. ,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (далі -

ПАТ КБ ПриватБанк ) про визнання права власності в порядку спадкування на вклади, стягнення вкладів та відсотків за ними, а також витрат.

Позовна заява мотивована тим, що 16 лютого 2011 року, 22 лютого 2011 року та

27 серпня 2012 року між її матір'ю - ОСОБА_10 та відповідачем були укладені договори депозитних вкладів, відповідно до умов яких ОСОБА_10 в регіональному відділенні ПАТ КБ ПриватБанк , розташованому у м. Судак філії Кримського регіонального управління ПАТ КБ ПриватБанк , було відкрито рахунки за вказаними договорами, відповідно до яких ОСОБА_10 передала банку грошові кошти у розмірі 17 000 грн, 3 900,00 доларів США та 12 000,00 грн, термін вкладу яких - 12 місяців, 24 місяці та 366 днів (1 рік), під 15 %. 9 5 % та 18 % річних. Додаткові угоди до указаних договорів не укладались (крім угоди про підпис). Сторони указані договори виконували. Строк дії вказаних договорів закінчився.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 померла.

У встановлений законом строк позивач зверталася до Роменської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_10, проте у зв'язку із відповіддю банка про відсутність депозитних рахунків відкритих на ім'я ОСОБА_10 у видачі свідоцтва про право власності їй було відмовлено. Також, позивач зверталася до банку із заявою про повернення їй указаних сум банківських вкладів з нарахованими відсотками в порядку спадкування, проте відповідачем було відмовлено. Позивач вважала вказані дії банку протиправними.

З урахуванням викладеного, позивач просила визнати право власності в порядку спадкування на вклади, стягнення вкладів та відсотків за ними, а також витрат.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 померла.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2016 року залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог ОСОБА_9

Залучено до участі у справі як позивача ОСОБА_3

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня

2016 року (з урахуванням ухвали суду від 09 листопада 2016 року про виправлення описки), у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні належні та допустимі докази наявності грошових коштів на банківських рахунках, відкритих у ПАТ КБ ПриватБанк на ім'я ОСОБА_10 Разом з тим, виходив з того, що банк позбавлений доступу до документів Кримських філій та виплати грошових коштів за спірними депозитними договорами повинні здійснюватися у межах Федерального Закону Про захист прав фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя 39-ФЗ.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом на вклад у ПАТ КБ ПриватБанк за договором банківського вкладу від 16 лютого 2011 року SAMDN25000714218357, укладений між ОСОБА_11 та

ПАТ КБ ПриватБанк , у розмірі 17 000,00 грн та проценти за ним у розмірі

7 719,87 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ ПриватБанк на користь ОСОБА_3 за договором банківського вкладу від 16 лютого 2011 року SAMDN 25000714218357, вклад у розмірі 17 000,00 грн та проценти за ним у розмірі 7 719,87 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом на вклад у ПАТ КБ ПриватБанк за договором банківського вкладу від 22 лютого 2011 року SAMDN25000714292063, укладений між ОСОБА_11 та

ПАТ КБ ПриватБанк , у розмірі 3 900,00 доларів США та проценти за ним у розмірі 1 056,86 доларів США.

Стягнуто з ПАТ КБ ПриватБанк на користь ОСОБА_3 за договором банківського вкладу від 22 лютого 2011 року SAMDN25000714292063, вклад у розмірі 3 900,00 доларів США та проценти за ним у розмірі 1 056,86 доларів США.

Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом на вклад у ПАТ КБ ПриватБанк за договором банківського вкладу від 27 серпня 2012 року SAMDN25000728165097, укладений між ОСОБА_11 та

ПАТ КБ ПриватБанк , у розмірі 12 000,00 грн та проценти за ним у розмірі

3 248,85 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ ПриватБанк на користь ОСОБА_3 за договором банківського вкладу від 27 серпня 2012 року SAMDN25000728165097, вклад у розмірі 12 000,00 грн та проценти за ним у розмірі 3 248,85 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, виходив з того, що відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку. Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ ПриватБанк , яке як юридична особа зобов'язане виконати умови договору, ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків за укладеними і дійсними договорами. Також, виходив з того, що смерть однієї зі сторін зобов'язання за загальним правилом не призводить до припинення зобов'язання.

11 грудня 2017 року ПАТ КБ ПриватБанк подалодо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладення договорів банківських вкладів. Банк не може надати дані про кошти на рахунках ОСОБА_11, оскільки на цей час у ПАТ КБ ПриватБанк немає доступу до інформації щодо клієнтів, які укладали договори з філією Кримське регіональне управління ПАТ КБ ПриватБанк . Суди не взяли до уваги правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 02 липня 2014 року в справі 6-96цс14.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147- VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 16 лютого 2011 року між ОСОБА_10 - матір'ю

ОСОБА_2 та ПАТ КБ ПриватБанк у відділенні, яке розташоване в АРК м. Судак було укладено договір банківського вкладу SAMDN25000714218357, відповідно до умов якого ОСОБА_10 передала банку 17 000,00 грн, шляхом внесення їх на особовий рахунок НОМЕР_1, з відсотковою ставкою 15 % річних на строк до 16 лютого 2012 року.

22 лютого 2011 року між ОСОБА_10 та ПАТ КБ ПриватБанк укладено договір банківського вкладу SAMDN25000714292063, відповідно до умов якого

ОСОБА_10 передала банку 3 900,00 доларів США, шляхом внесення їх на особовий рахунок НОМЕР_2, з відсотковою ставкою 9 % річних на строк до 22 лютого 2013 року.

27 серпня 2012 року між тими ж сторонами укладено договір банківського вкладу SAMDN25000728165097, відповідно до умов якого ОСОБА_10 передала банку 12 000,00 грн, шляхом внесення їх на особовий рахунок НОМЕР_3, з відсотковою ставкою 18 % річних на строк до 27 серпня 2013 року.

На підтвердження того факту, що ОСОБА_10 дійсно було укладено договори банківського вкладу (депозиту) під час розгляду справи апеляційним судом представником позивача було надано оригінали договорів від 16 лютого 2011 року SAMDN25000714218357, від 22 лютого 2011 року SAMDN25000714292063 та від 27 серпня 2012 року SAMDN25000728165097, а також оригінали платіжних доручень.

Відповідно до статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або інший дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1 Закону України Про банки і банківську діяльність встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України Про банки і банківську діяльність ).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

За змістом статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10. Інструкції).

Пункт 10.1. Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року 174, зареєстрованої в Міністерстві і юстиції України 25 червня 2011 року за 790/19528 (далі - Інструкція ), встановлено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп вечірня чи післяопераційний час ), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним і підписом САБ.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України

від29 жовтня 2014 року в справі 6-118цс14, від 26 березня 2014 року в справі 6-4813св14, від 26 березня 2014 року в справі 6-7667св14.

Аналіз зазначених норм, дає підстави дійти висновку про те, що банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є

ПАТ КБ ПриватБанк , яке як юридична особа зобов'язане виконати умови договору. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків за укладеними і дійсними договорами.

Крім того, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 померла.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня

2014 року, яке набрало законної сили, встановлено факт родинних відносин, а саме, що померла ОСОБА_10 є матір'ю ОСОБА_2

ОСОБА_2 зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та до банку з заявою про повернення їй вказаних сум банківських вкладів з нарахованими відсотками в порядку спадкування, проте ПАТ КБ ПриватБанк відмовилося їх повернути.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 померла.

Правонаступником ОСОБА_2 є її син ОСОБА_3, який у встановлений законом строк звернувся з заявою до нотаріуса.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2016 року до участі у справі як позивача було залучено ОСОБА_3

У спірних депозитних договорах від 22 лютого 2011 року та 27 серпня 2013 року вкладником ОСОБА_10 було зроблено заповітне розпорядження, згідно з яким вона повідомила, що у разі її смерті вкладом та відсотками по ньому розпоряджається ОСОБА_2

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( стаття 1218 ЦК України).

Частиною п'ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1269 ЦК України).

Смерть однієї зі сторін зобов'язання за загальним правилом не призводить до припинення зобов'язання.

У зобов'язаннях, не пов'язаних з особою кредитора, смерть не призводить до припинення зобов'язань. У такому разі відбувається перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 512 ЦК України самостійною підставою заміни кредитора в зобов'язанні є правонаступництво.

Частинами першою, другою статті 1228 ЦК України передбачено, що вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 10, 60 ЦПК України 2004 року), встановивши факт укладення між ОСОБА_10 та банком договорів строкових вкладів, а також відсутність належних та допустимих доказів виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення вкладів та з урахуванням того, що зобов'язання за договором вкладу, укладеним між банком та ОСОБА_10 не пов'язані з особою вкладника, а тому не припинилися у зв'язку з його смертю, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки до спадкоємця вкладника переходить право на вклад у банку та проценти, нараховані на суму вкладу до дня фактичного повернення коштів.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки.

Враховуючи те, що спір по суті апеляційним судом вирішено правильно і законно, а рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України), колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 21 листопада 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.П. Курило