Постанова по делу № 591/3799/14-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2018 року

Київ

справа 591/3799/14-а

адміністративне провадження К/9901/12781/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Служби у справах дітей Сумської міської ради на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року (головуючий суддя - Любчич Л.В., судді - Сіренко О.І., Спаскін О.А.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Виконавчого комітету Сумської міської ради, Служби у справах дітей Сумської міської ради

третя особа ОСОБА_3

про визнання незаконним та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У травні 2014 року ОСОБА_2 ( далі - ОСОБА_2.) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради (далі - виконком, відповідач 1), Служби у справах дітей Сумської міської ради ( далі - служба у справах дітей, відповідач 2), третя особа - ОСОБА_3 (далі - третя особа), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконкому 225 від 20.05.2014р. в частині визнання такою, що втратила статус дитини, позбавленої батьківського піклування: п.4.1 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9. народження, у зв'язку з передачею на виховання батьку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси 2314/7124/12 від 29.01.2013р. та висновку Служби у справах дітей Сумської міської ради про можливість передачі дитини для подальшого виховання батькові; припинення опіки: п.6.2 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою АДРЕСА_2 над малолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, на підставі висновку Служби у справах дітей Сумської міської ради про можливість передачі дитини для подальшого виховання батькові; визнання такими, що втратили чинність п. 13.3 - рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2013 року 3 Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, встановлення опіки. .

2. В обґрунтування позову посилався на те, що з прийняттям оскаржуваного рішення відповідачем порушено права та не враховано законні інтереси дитини - неповнолітньої ОСОБА_4. Також не було проведено обстеження житлових умов за місцем проживання батька, який повернувся з місця попереднього ув'язнення, не з'ясовано чи є згода на проживання дитини з батьком від власників житла та співмешканців , чи є заробіток чи інший дохід у батька. Окрім цього зазначив, що батько не приймав участі у вихованні дитини, а передача доньки батьку нанесе їй психологічну травму.

3. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2015 року відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_2.

4. Суд виходив з того, що рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.05.2014 року 225 прийняте на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є законним та скасуванню не підлягає.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 та скасовано постанову Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2015 року у справі 591/3799/14-а. Ухвалено нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_2. Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради 225 від 20.05.2014р. в частині визнання такою, що втратила статус дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, у зв'язку з передачею на виховання батьку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси 2314/7124/12 від 29.01.2013р. та висновку Служби у справах дітей Сумської міської ради про можливість передачі дитини для подальшого виховання батькові; щодо припинення опіки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_4, над малолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, на підставі висновку Служби у справах дітей Сумської міської ради про можливість передачі дитини для подальшого виховання батькові та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2013Р 3 Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, встановлення опіки .

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради є передчасним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У квітні 2016 року Служба у справах дітей Сумської міської ради (далі - скаржник) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року.

8. В касаційній скарзі Служба у справах дітей Сумської міської ради, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року і залишити в силі постанову Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2015 року.

9. В обґрунтування поданої касаційної скарги Служба у справах дітей Сумської міської ради вказує на те, що при прийнятті рішення про передачу ОСОБА_4 на виховання батьку та визнання її такою, що втратила статус дитини, позбавленої батьківського піклування, дотримано вимоги чинного законодавства щодо пріоритетного виховання дитини в сім'ї та недопущення створення штучного сирітства. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про передчасність спірного рішення.

10. У травні 2016 року ОСОБА_2 надані заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач зазначив, що суд апеляційної ухвалив законне рішення про відсутність підстав для скасування опіки, а відповідачем не надано доказів, що спірне рішення поліпшить психологічний стан дитини, її розвиток, умови виховання, проживання, краще забезпечить її інтереси.

11. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2013 року 3 позивач був призначений опікуном ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у зв'язку з тим, що матір дитини померла, а батько перебуває в місці попереднього ув'язнення у зв'язку з кримінальною справою відносно нього.

13. 20 травня 2014 року Виконавчим комітетом Сумської міської ради було прийнято рішення 225, яким визнано такою, що втратила статус дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у зв'язку з передачею на виховання батьку ОСОБА_3, припинено опіку ОСОБА_2 над ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5. Підставою для прийняття даного рішення став висновок служби у справах дітей. З висновку випливає, що батько дитини, який перебував під вартою у Черкаському СІЗО, звільнився з цієї установи.

14. Згідно висновку Служби у справах дітей про можливість передачі малолітньої ОСОБА_4 на виховання батьку ОСОБА_3 було обстежено житлово-побутові умови останнього за фактичним місцем проживання АДРЕСА_5.

15. Квартира по АДРЕСА_6 належить ОСОБА_5, яка є матір'ю співмешканки ОСОБА_3- ОСОБА_10 даній квартирі зареєстровано 4 особи (ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_11.).

16. Будинок по АДРЕСА_7 належить батькові ОСОБА_3, де останній зареєстрований, але фактично не проживає.

17. Батько неповнолітньої ОСОБА_4, працює згідно трудового договору від 05.04.2013р. у ПП ОСОБА_7 та згідно довідки про доходи його заробітна плата складає за період з 01.10.2013р. по 31.03.2014р. - 7166,00 грн.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

18. Частина 1 статті 17 КАС України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

19. Частина 2 статті 2 КАС України: до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

20. Підпункт 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини): отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

21. Частина друга статті 79 Цивільного кодексу України: рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду.

22. Пункт перший частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

23. Пункт перший частини статті 238 КАС України (в чинній редакції): суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судового рішення суду першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України (в чинній редакції), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (Заяви 29458/04 та 29465/04): Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".

27. У підпункті 4.2 пункту 4 Рішення від 14 грудня 2011 року 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) Конституційний Суд України зазначив, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

28. Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

29. З позовної заяви випливає, що, на думку позивача, спірне рішення, яким припинено його опіку над ОСОБА_4 та визнано останню такою, що втратила статус дитини, позбавленої піклування, у зв'язку з передачею на виховання батьку, суперечить інтересам дитини, погіршить умови проживання та розвитку дитини, не враховує суттєвих обставин, які впливають на обґрунтованість даного рішення. При цьому, позивач посилається на те, що батько - ОСОБА_3 не приймав участі у вихованні дитини.

30. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

31. Пункт 94 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі Мамчур проти України (Заява 10383/09): ця частина справи стосується заходу, а саме призначення бабусі опікуном дитини заявника, в результаті чого було істотно обмежено доступ заявника до дитини та його участь у її вихованні. Зокрема, відповідно до законодавства України рішення про встановлення опіки надавало опікуну право одноосібного опікування дитиною та на визначення способів її виховання. Таке рішення залишається чинним до досягнення дитиною чотирнадцяти років, після чого опікун автоматично стає її піклувальником та продовжує здійснювати повноваження щодо опікування та піклування про дитину до досягнення нею повноліття (див. пункти 58 і 59). Таким чином, відсутні жодні сумніви щодо того, що рішення про встановлення опіки було втручанням у право заявника на повагу до його сімейного життя у розумінні пункту 1 статті 8 Конвенції &?о;…&?е;.

32. Аналіз зазначених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів у сфері сімейних відносин.

33. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що розглядаючи справу, суди всіх інстанцій помилково виходили з того, що спір у цій справі належить до юрисдикції адміністративних судів.

34. Пунктом 5 ч.1 ст.349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

35. Відповідно до ч.1 ст.354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

36. Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

37. Керуючись статтями 238, 239, 341, 343, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

38. Касаційну скаргу Служби у справах дітей Сумської міської ради - задовольнити частково.

39. Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року - скасувати, а провадження у справі закрити.

40. Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

41. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа