Постанова по делу № 425/3542/16-ц

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа 425/3542/16-ц

провадження 61-34089св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., Усика ~ Г. ~ І. ,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

третя особа - приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай Ольга Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі

представника ОСОБА_5 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 березня 2017 року, у складі головуючого-судді Овчаренко О. Л. та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2017 року у складі суддів: Дронськоі І. О, Карташова О.Ю., Яреська А. В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 в особі представника

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай О. В., про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_10, яка доводилась рідною племінницею позивача ОСОБА_4, на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1. У зв'язку зі своїм похилим віком та тяжким станом здоров'я ОСОБА_10 потребувала сторонньої допомоги. ОСОБА_10 отримувала пенсію та працювала тому була добре забезпеченою. Відповідач, яка являється ОСОБА_10 сторонньою особою, запропонувала останній переоформити на неї квартиру, яка належала ОСОБА_10 та запевнила, що буде доглядати її, матеріально підтримувати, а у разі смерті поховає її.

23 серпня 2016 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вищезазначеної спірної квартири, за яким право власності на квартиру перейшло до відповідача.

Зазначала, що ОСОБА_6 ввела в оману ОСОБА_10 щодо природи правочину, а саме дійшовши з останньою згоди щодо укладання договору довічного утримання, натомість оформила договір купівлі-продажу, який був підписаний ОСОБА_10

Крім того, зазначає, що цей договір був безгрошовим, оскільки відповідач ніяких грошових коштів за спірну квартиру позивачу не сплачував. Також, у договорі вартість квартири вказана формальна сума - 11189,00 грн, що не відповідає ринковій вартості аналогічної трьохкімнатної квартири з автономним опаленням. За своїм віком та юридичною необізнаністю ОСОБА_10 не усвідомлювала значення та наслідки укладеного договору купівлі-продажу, а вважала, що даний договір являється лише формальним, укладеним про людське око, без наміру створити юридичні наслідки, оскільки ОСОБА_10 після укладання договору нікуди переїжджати не збиралась. Крім спірної квартири іншого житла у ОСОБА_10 не має. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла.

Посилаючись на те, що оскільки коштів на виконання договору купівлі-продажу відповідач не передала, спірна квартира після укладення договору залишилась у користуванні ОСОБА_10, то спірний договір купівлі-продажу квартири є удаваним правочином з метою приховання дійсного правочину, а саме договору довічного утримання, а тому його слід визнати недійсним.

З урахуванням уточнень, ОСОБА_4 просила суд визнати спірний договір купівлі-продажу квартири недійсним.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області 01 березня

2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 не є стороною спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23 серпня 2016 року, а з наданих позивачем документів неможливо встановити наявність родинних відносин між нею та померлою ОСОБА_10

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2017 року

рішення Рубіжанського міського суду Луганської області 01 березня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції належним чином визначив фактичні та правові підстави позову, внаслідок чого вірно встановив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню.

26 травня 2017 року ОСОБА_4 в особі представника

ОСОБА_5, подала до Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій,

посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального

права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду залишилося те, що позивач ОСОБА_4 є рідною сестрою ОСОБА_11, який у свою чергу є батьком ОСОБА_10 та ОСОБА_14.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що усі документи, надані суду, які підтверджують родинні відносини позивача з ОСОБА_10 могли зберігатися тільки у близьких, а не сторонніх людей. Стороння людина не стала би звертатися до Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та до суду за захистом своїх порушених прав.

Також, вчиненням спірного договору купівлі-продажу від 23 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_6 порушуються права та законні інтереси позивача.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 червня 2018 року матеріали справи та касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з положень частини першої статті 1263 ЦК України рідні дядько та тітка спадкодавця мають право на спадкування за законом у третю чергу.

Відповідно до частини другої статті 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 між ОСОБА_10, яка діяла за згодою чоловіка ОСОБА_15, та ОСОБА_6, яка діяла за згодою чоловіка ОСОБА_16, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який, у зв'язку із хворобою ОСОБА_10, (тремтливість рук) на прохання останньої, підписано ОСОБА_17 та особисто ОСОБА_6 вдома у ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 у присутності приватного нотаріуса Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай О. В., який посвідчив цей договір.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, позивач зазначала, що є рідною тіткою померлої ОСОБА_10

На підтвердження родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачем надані копія свідоцтва про народження ОСОБА_10., довідка на підтвердження зміни її прізвища після укладення шлюбу з ОСОБА_10 на ОСОБА_10, копії свідоцтва про одруження позивача ОСОБА_4, свідоцтва про народження ОСОБА_14, який, за її словами, є братом померлої ОСОБА_10, довідка на підтвердження прізвища, імені та по батькові матері позивача ОСОБА_4

Зі слів ОСОБА_4, інших родичів, які б претендували на спірну квартиру у ОСОБА_10 немає.

Після смерті ОСОБА_10 позивач ОСОБА_4 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 60 ЦПК України 2004 року ).

Відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_4 не є стороною спірного договору купівлі-продажу квартири від 23 серпня 2016 року. З наданих позивачем документів неможливо встановити наявність родинних відносин між позивачем ОСОБА_4 та померлою ОСОБА_10 виходячи з такого.

ОСОБА_4 є рідною сестрою ОСОБА_11, який є батьком ОСОБА_10, однак, крім свідоцтва про народження ОСОБА_10 позивачем не надано свідоцтва про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_11, або інших належних документів, з яких можливо було би встановити, що ОСОБА_11 та ОСОБА_4 є рідними сестрою та братом, а ОСОБА_4 відповідно є тіткою ОСОБА_10

З вищевказаного вбачається, що позивачем не доведено те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_10, яка померла, є рідними тіткою та племінницею.

Оскільки позивачем вимога про встановлення факту родинних відносин заявлена не була, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4, не є стороною спірного договору, та нею не доведено, що вона є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням оспорюваного договору купівлі-продажу від 23 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_6

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи касаційної скарги про те, що поза увагою суду залишилося те, що позивач ОСОБА_4 є рідною сестрою ОСОБА_11, який у свою чергу є батьком ОСОБА_10 та ОСОБА_14 є необґрунтованими, оскільки на підставі наданих позивачем доказів, оцінених судом першої інстанції у відповідності до вимог статті 212 ЦПК України 2004 року суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на підставі наданих документів встановити, що ОСОБА_11 та ОСОБА_4 є рідними сестрою та братом, а ОСОБА_4 відповідно є тіткою ОСОБА_10

Доводи касаційної скарги про те, що суд не звернув уваги на те, що усі документи, надані суду, які підтверджують родинні відносини позивача з ОСОБА_10 могли зберігатися тільки у близьких, а не сторонніх людей і стороння людина не стала би звертатися до Державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та до суду за захистом своїх порушених прав зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів, які їх обґрунтовано спростували.

Доводи касаційної скарги про те, що, вчиненням спірного договору купівлі-продажу від 23 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_6 порушуються її права та законні інтереси є необґрунтованими, оскільки судами не встановлено порушення прав та законних інтересів ОСОБА_4 щодо спірної квартири укладанням ОСОБА_10 договору купівлі-продажу квартири. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі

представника ОСОБА_5 залишити без задовлення.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г. І. Усик