Постанова по делу № 367/2089/15-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа 367/2089/15-ц

Провадження 14-253цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача СитнікО. ~ М. ,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7;

відповідачі: Публічне акціонерне товариство Міський Комерційний Банк (далі - ПАТ МКБ ) , уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ МКБ (далі ? уповноважена особа Фонду; Фонд відповідно)

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ПАТ МКБ

на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2016 року у складі судді Кухленко Д. С. та ухвалу Апеляційного суду Київськоїобласті від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів Данілова О. М., Мережко М. В., Суханової Є. М.

у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ПАТ МКБ , уповноваженої особи Фонду про визнання протиправною бездіяльності ПАТ МКБ у частині невиконання вимог щодо визнання вкладниками за договором строкового банківського вкладу, повернення грошових коштів у зв'язку з закінченням строку дії договору строкового банківського вкладу та зобов'язання ПАТ МКБ розділити банківський вклад, визнання осіб вкладниками за договором банківського вкладу та зобов'язання включити до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та

УСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності ПАТ МКБ у частині невиконання вимог щодо визнання вкладниками за договором строкового банківського вкладу, повернення грошових коштів у зв'язку з закінченням строку дії договору строкового банківського вкладу та зобов'язання ПАТ МКБ розділити банківський вклад, визнання їх вкладниками за договором банківського вкладу та зобов`язання включити до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Позов мотивовано тим, що 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ МКБ укладено договір строкового банківського вкладу 2630/02/136835 Ваш святковий , за яким банк прийняв від ОСОБА_3 на депозитний рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 68 338,41 доларів США зі строком повернення - 24 вересня 2014 року.

19 вересня 2014 року, в межах строку дії договору банківського вкладу, ОСОБА_3 подарував частини свого вкладу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, уклавши наступні договори дарування:

- договір дарування частини банківського вкладу від 19 вересня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Бондар Т. ~ М. , запис у реєстрі 2516, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарував частину вкладу у сумі 15 000 доларів США ОСОБА_4;

- договір дарування частини банківського вкладу від 19 вересня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Бондар Т. ~ М. , запис у реєстрі 2517, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарував частину вкладу у сумі 15 000 доларів США ОСОБА_5;

- договір дарування частини банківського вкладу від 19 вересня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Бондар Т. ~ М. , запис у реєстрі 2520, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарував частину вкладу у сумі 15 000 доларів США ОСОБА_6;

- договір дарування частини банківського вкладу від 19 вересня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Бондар Т. ~ М. , запис у реєстрі 2521, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарував частину вкладу у сумі 15 000 доларів США ОСОБА_7

22 вересня 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися із заявами до ПАТ МКБ про реєстрацію переходу прав вкладника частини вкладу.

У зв'язку з закінченням терміну дії договору строкового банківського вкладу від 24 жовтня 2013 року 2630/02/136835, позивачі 24 вересня 2014 року повторно звернулися із заявами до банку з вимогою про повернення грошових коштів з урахуванням договорів дарування частин депозитного банківського вкладу, на що отримали відмови з посиланням на те, що у зв'язку із встановленням Національним банком України (далі - НБУ) обмежень, у банку тимчасово не здійснюються операції з відкриття поточних рахунків фізичним особам, що унеможливлює відкриття рахунків на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

На підставі постанови Правління НБУ від 20 листопада 2014 року 732 Про віднесення ПАТ МКБ до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 листопада 2014 року 124 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ МКБ , згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

03 грудня 2014 року позивачі звернулися до уповноваженої особи Фонду із заявами про те, щоб при формуванні списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, було враховано перехід прав вкладника частини вкладу, який зберігався на депозитному рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_3, згідно з умовами договору строкового банківського вкладу від 24 жовтня 2013 року, на що отримали відмову з посиланням на відсутність доказів переходу до нових кредиторів прав, оформлених належним чином, та погоджених вкладником та ПАТ МКБ змін та доповнень до договору банківського вкладу щодо зміни обсягу зобов'язань банку перед вкладниками.

02 березня 2015 року позивачі повторно подали заяви до уповноваженої особи Фонду з проханням визнати їх вкладниками ПАТ МКБ , відкрити депозитні рахунки на їх ім'я та включити їх до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ МКБ .

Проте позивачі не отримали задоволення своїх вимог та звернулися із цим позовом до суду.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2016 року позов задоволено частково. Визнано вкладниками ПАТ МКБ за договором строкового банківського вкладу від 24 жовтня 2013 року 2630/02/136835 Ваш святковий ОСОБА_4 на суму 15 000 доларів США, ОСОБА_5 на суму 15 000 доларів США, ОСОБА_6 на суму 15 000 доларів США, ОСОБА_7 на суму 15 000 доларів США. Зобов`язано ПАТ МКБ та уповноважену особу Фонду розділити банківський вклад від 24 жовтня 2013 року 2630/02/136835 Ваш святковий , що відкритий на ім`я ОСОБА_3, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі договорів дарування частини банківського вкладу від 19 вересня 2014 року. Зобов`язано уповноважену особу Фонду внести ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та визначити розрахункову суму відшкодування коштів.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2016 року. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання позивачів вкладниками ПАТ МКБ за договором строкового банківського вкладу та зобов'язання уповноваженої особи Фонду внести позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, - закрито. У задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності ПАТ МКБ у частині невиконання вимог щодо визнання вкладниками за договором строкового банківського вкладу, повернення грошових коштів у зв'язку із закінченням строку дії договору строкового банківського вкладу та зобов'язання ПАТ МКБ розділити банківський вклад - відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року в частині закриття провадження у справі скасовано, справу в цій частині направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2017 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2016 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання осіб вкладниками за договором банківського вкладу та зобов'язання включити до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з їх законності та обґрунтованості.

У лютому 2018 року ПАТ МКБ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Тобто у касаційному порядку відповідно до положень статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) переглядаються рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду у частині позовних вимог про визнання позивачів вкладниками ПАТ МКБ за договором строкового банківського вкладу та зобов'язання уповноваженої особи Фонду внести позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

26 квітня 2018 року позивачі подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вказували, що вони є вкладниками ПАТ МКБ за банківським вкладом Ваш святковий від 24 жовтня 2013 року 2630/02/136835 та за договорами дарування від 19 вересня 2014 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 червня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Доводи, наведені в касаційній скарзі

Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, у тому числі оскарження дій чи бездіяльності уповноваженої особи, зобов'язання вчинити певні дії, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, вказувала на те, що суди під час ухвалення оскаржуваних судових рішень невірно зазначали, що позивачі є вкладниками банку відповідно до статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та на них розповсюджується дія договору банківського вкладу в частині подарованої суми.

На думку ПАТ МКБ , позивачі не є вкладниками цього банку в розумінні Закону України від 23 лютого 2012 року 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон 4452-VI), оскільки особисто не укладали договір банківського вкладу або рахунку, як і не укладали відповідні банківські договори та не вносили на ці рахунки кошти, а тому не набули права на отримання коштів за рахунок Фонду. Крім того, ПАТ МКБ сплатило ОСОБА_3 гарантовану державою виплату в сумі 200 000 грн.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Одним із доводів касаційної скарги ПАТ МКБ є посилання на порушення судами правил предметної юрисдикції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, тобто на час подання позивачами до суду позову, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 17 КАС України у редакції, чинній на час подання позивачами до суду позову, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Правовідносини у цій справі врегульовані Законом 4452-VI.

Законом 4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та НБУ (стаття 1).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку.Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур'єр , Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом 4452-VI, для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на вищенаведене, невірно визначилися з юрисдикцією.

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого частиною першою статті 26 Закону 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами. Аналогічні правові позиції висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі 820/11591/15, від 04 липня 2018 року у справі 826/1476/15.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України у редакції, що була чинною на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому позивачам слід роз'яснити про їхнє право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

ОскількиВелика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, то він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2016 року та ухвала Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2017 року підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 259, 268, 402, 409, 414-419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Міський Комерційний Банк задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства Міський Комерційний Банк , уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Міський КомерційнийБанк про визнання протиправною бездіяльності Публічного акціонерного товариства Міський Комерційний Банк у частині невиконання вимог щодо визнання вкладниками за договором строкового банківського вкладу, повернення грошових коштів у зв'язку з закінченням строку дії договору строкового банківського вкладу та зобов'язання Публічного акціонерного товариства Міський Комерційний Банк розділити банківський вклад, визнання осіб вкладниками за договором банківського вкладу та зобов'язання включити до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя-доповідач В. ~ С. Князєв О. ~ М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк ~ ~ ~ О. ~ Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна ~ Л. І. Рогач

В. І. Данішевська ~ ~ І. В. Саприкіна

О. С. Золотніков ~ О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко ~ В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко ~ ~ О. Г. Яновська

Н. П.Лященко