Постанова по делу № 800/207/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 вересня 2018 року

м. Київ

Справа 800/207/17

Провадження 11-641заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка ~ О. ~ Б. ,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бондар О.А.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Петренко Ю.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) про визнання незаконним і скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 травня 2018 року (у складі колегії суддів Стародуба О. П., Гімона М. М., Гриціва М. І., Коваленко Н. В., Кравчука В. М.),

УСТАНОВИЛА:

19 травня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення Комісії від 21 квітня 2017 року 56/вс-17 (далі - Рішення) про визнання його таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, а також зобов'язати відповідача у пленарному складі розглянути питання про визнання кандидата ОСОБА_5 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_5 зазначив, що Комісія прийняла Рішення без дотримання вимог частини першої статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон 1402-VIII) щодо кількісного складу Комісії для перегляду висновків Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) .

Позивач також зазначив, що висновки Комісії про недоброчесність та порушення правил професійної етики не підтверджені доказами та ґрунтуються лише на припущеннях. На думку ОСОБА_5, відповідач не виправдав свої дії щодо визнання позивача таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 3 травня 2018 рокув задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, цей суд дійшов висновку, що Рішення Комісією прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення цього суду та ухвалити нове - про задоволення позову.

Скарга мотивована порушенням прав ОСОБА_5 . на доступ до правосуддя та ефективний засіб юридичного захисту, гарантовані статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція ), оскільки суд першої інстанції всупереч практиці Європейського суду з прав людини стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами не здійснив дослідження Рішення Комісії на предмет перевірки об'єктивності та обґрунтованості висновків, що зроблені в ньому.

Так, без належного дослідження судом залишилися аргументи позивача щодо довільності та нераціональності, непідтвердженості доказами викладених у Рішенні висновків щодо:

- порушення позивачем вимог про державну реєстрацію фактичного місця проживання та розбіжності у деклараціях;

- необхідності надання документів, що підтверджують правочин з користування чужим житлом та витрати на це майно;

- сумніву у доброчесності у зв'язку з наявністю готівкових коштів в іноземній валюті;

- незабезпечення права журналістів на інформацію про перебіг розгляду справи з питань забезпечення позивача службовим приміщенням;

- обов'язку надання позивачем документів про законність доходів його близьких осіб та придбання ними майна;

- недостовірності відображених позивачем у деклараціях відомостей за невстановлення такого факту Національним агентством з питань запобігання корупції.

Скаржник також посилається на те, що Комісія прийняла Рішення неповноважним складом та протиправно керувалася висновком ГРД, який прийнято з порушенням закону та який мав бути залишений без розгляду як такий, що не може породжувати будь-які права чи обов'язки, а також на протиправне втручання в особисте життя.

У відзиві на апеляційну скаргу Комісія заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене ним з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні представник и позивача та Комісії підтримали, відповідно, апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзиву Комісії, заслухавши представників позивача та відповідача, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.

У ході розгляду справи суд установив таке.

Рішенням Комісії від 7 листопада 2016 року 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

29 листопада 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Комісії із заявою про проведення щодо нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.

Рішенням Комісії від 5 грудня 2016 року ОСОБА_5 допущено до участі у конкурсі.

Рішенням Комісії від 11 січня 2017 року 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, в тому числі позивача.

Рішенням Комісії від 7 лютого 2017 року позивача допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

На першому етапі кваліфікаційного оцінювання за загальним результатом іспиту позивач отримав 155,25 бала (72,75 бала - тестування; 82,5 бала - практичне завдання) при 127 мінімально допустимих та у зв'язку із успішним проходженням першого етапу рішенням Комісії від 29 березня 2017 року 23/зп-17 був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - дослідження досьє та проведення співбесіди.

5 квітня 2017 року Комісія прийняла рішення, яким визначила склади колегій Комісії, в тому числі склад колегії у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 для проведення другого етапу кваліфікаційного оцінювання Дослідження досьє та проведення співбесіди кандидатів на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

ГРД надала Комісії висновок, затверджений 12 квітня 2017 року, про невідповідність позивача як кандидата на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики.

Рішенням Комісії у складі її членів ОСОБА_6 (головуючого), ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від 21 квітня 2017 року 56/вс-17 за результатами проведення співбесіди та дослідження досьє кандидата позивача визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Підставою для прийняття такого рішення стало встановлення в ході дослідження матеріалів досьє та проведення співбесіди з позивачем розбіжності між фактичним місцем проживання та реєстрації, непідтвердження укладення правочинів з оренди (найму) житла чи інших обставин користування чужим житлом.

Комісією також досліджено встановлені ГРД факти проживання позивача в м. Києві у квартирі матері, яку вона придбала у 2013 році, та недекларування зазначеного факту, наявність у власності матері позивача семи квартир у м. Ялта, декларування у 2015 році готівки у розмірі 61 тис. доларів та 5 тис. євро при загальному доході його та його дружини за період з 2012 по 2015 роки 1 млн 58 тис. 304 грн.

При перевірці заперечення позивачем прав журналістів на інформацію про перебіг розгляду судової справи з питання забезпечення позивача службовим житлом Комісія звернула увагу на неврахування ним публічності займаної посади.

Комісія дійшла висновку, що позивачем не подано безспірної інформації, що спосіб його життя як судді Вищого адміністративного суду України відповідає стандартам поведінки, встановленим Кодексом суддівської етики.

Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи, ВеликаПалата керується таким.

Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 79 Закону 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

Відповідно до частини другої статті 17 зазначеного Закону найвищим судом у системі судоустрою визначений Верховний Суд. Згідно з нормами Прикінцевих та перехідних положень цього Закону Верховний Суд створюватиметься як новий орган, до якого судді призначатимуться на конкурсній основі.

Як установлено частиною другою статті 81 Закону 1402-VIII, на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 38 цього Закону суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог.

Згідно з частинами першою та другою статті 83 Закону 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою зазначеної статті Закону 1402-VIII є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини п'ятої статті 83 цього Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

Згідно з частиною першою статті 85 Закону 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Пунктом 4 частини п'ятої статті 81 цього Закону передбачено, що Комісія за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.

Відповідно до пункту 16 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року 143/зп-16 (далі - Положення), дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Положення співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів:

- оголошення доповіді за результатами дослідження досьє;

- надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію;

- послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.

Під час співбесіди обов'язковому обговоренню із суддею (кандидатом на посаду судді) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності (пункт 20 розділу III Положення).

Згідно з пунктом 11 частини четвертої статті 85 Закону 1402-VIII суддівське досьє має містити інформацію про відповідність витрат і майна судді та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, зокрема копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції.

Таким чином, дослідження досьє та проведення співбесіди як один із етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності. Тобто в цьому випадку встановлено легітимну мету дій Комісії.

Встановлені Законом 1402-VIII критерії кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) спрямовані на забезпечення суддівського корпусу професійними кадрами високого рівня кваліфікації з урахуванням морально-психологічних якостей та загальних здібностей.

З метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД, що надає за наявності відповідних підстав висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або суддівського досьє (стаття 87 Закону 1402-VIII).

Так, згідно з частиною шостою статті 87 цього Закону ГРД:

1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);

2) надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);

3) надає, за наявності відповідних підстав, Комісії висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.

Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Частиною першою статті 88 Закону 1402-VIII передбачено, що Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Відповідно до пункту 32 розділу ІІІ Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: у випадку визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді:

- рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді;

- рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Таким чином, рішення щодо підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя приймає Комісія. Між тим, наявність негативного висновку ГРД стосовно кандидата на посаду судді обов'язково передбачає необхідність проведення Комісією співбесіди із кандидатом на посаду судді (у формі засідання) з метою з'ясувати викладені у висновку ГРД обставини та надати їм власну оцінку на предмет відповідності такого кандидата на посаду судді критеріям доброчесності і професійної етики та, як наслідок, прийняти за підсумками цього обговорення остаточне рішення щодо підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя.

За частиною третьою статті 88 Закону 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

У частині третій статті 94 Закону 1402-VIII зазначено, що організаційними формами діяльності Комісії є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі Комісії - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Комісії.

Колегія Комісії формується не менше ніж з трьох членів Комісії (частина четверта статті 94 Закону 1402-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Положення авторозподіл матеріалів кваліфікаційного оцінювання для доповіді члену Комісії здійснюється на етапі Дослідження суддівського досьє та співбесіда .

Відповідно до частини четвертої статті 101 Закону 1402-VIII палати та колегії Комісії ухвалюють свої рішення від імені Комісії, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.

За змістом пункту 6.2 розділу VI Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішення Комісії від 2 листопада 2016 року 141/зп-16, Комісія ухвалює рішення про призначення кваліфікаційного оцінювання кандидатів, у якому зазначає, зокрема, склад колегії Комісії, яка буде проводити оцінювання.

Як установлено пунктом 3 розділу І Положення, кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією у складі, визначеному рішенням Комісії.

Із системного аналізу наведених норм убачається, що частина перша статті 88 Закону 1402-VIII встановлює імперативний порядок лише для підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді в разі наявності негативного висновку ГРД. Саме для ухвалення такого остаточного рішення необхідно проведення пленарного засідання Комісії та прийняття його не менше ніж одинадцятьма її членами.

Натомість рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ухвалюється колегією Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії для відповідного кваліфікаційного оцінювання, незалежно від наявності чи відсутності висновку ГРД.

Із установлених у справі обставин убачається, що кваліфікаційне оцінювання позивача здійснювалося тією колегією членів Комісії (у складі членів Комісії ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9), яка була визначена відповідачем із дотриманням вимог Закону 1402-VIII та Положення. Рішення підписано всім складом членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання.

З огляду на наведене твердження позивача щодо порушення Комісією процедури прийняття оскаржуваного Рішення та його ухвалення неповноважним складом Комісії не можна визнати обґрунтованими.

Щодо доводів скаржника про порушення прав позивача на доступ до суду та ефективний засіб юридичного захисту, а також меж перегляду судом Рішення, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке.

У межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов'язком (повноваженням) Комісії є з'ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Щодо останнього, то Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та СоціальноїРади ООН від 27 липня 2006 року 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.

Основоположні принципи впроваджені у національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики, затвердженому у новій редакції рішенням ХІ (чергового) з'їзду суддів України від 22 лютого 2013 року.

Відповідно до цього Кодексу суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того , щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї.

За загальними правилами Кодексу суддівської етики судді зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку з чим беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Згідно з положеннями Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників Міністрів).

Ураховуючи наведене, повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання кандидатів за визначеними законом критеріями відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

Таким чином, жоден інший суб'єкт чи орган, в тому числі і суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

Як убачається зі змісту оскаржуваного Рішення, підставою для його ухвалення були встановлені відповідачем обставини невідповідності способу життя позивача як судді стандартам поведінки, визначеним Кодексом суддівської етики.

Це Рішення приймалось Комісією колегіально за внутрішнім переконанням її членів з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, а також Положення.

Рішення містить мотиви його прийняття, висновки Комісії зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді, висновків ГРД та пояснень її представника, пояснень позивача, який безпосередньо брав участь у співбесіді і дослідженні зібраних матеріалів.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про необґрунтованість Рішення Комісії та неналежне дослідження судом доказів, відображених у Рішенні фактів і погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що це Рішення прийнято Комісією у спосіб, на підставі та в межах повноважень, щo визначені Кoнституцією та закoнами України, а також з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Велика Палата Верховного Суду також зважає на те, що посада судді покладає певні обмеження і обов'язки, зумовлені необхідністю неупередженого здійснення правосуддя. Зокрема, запорукою і необхідною умовою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка судді не лише при виконанні професійних обов'язків, але й у повсякденному житті. Проявом останнього є, зокрема, відповідність способу життя судді його дозволеним можливостям.

Тому суд не вважає, що Комісія, здійснюючи покладений на неї законом обов'язок кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді за критерієм доброчесності, що включає з'ясування та оцінку всіх аспектів життя і діяльності такого кандидата, не лише професійного характеру, але й морально-етичного, допустила втручання у приватне життя.

При цьому суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України в Рішенні від 20 січня 2012 року 2-рп/2012 зазначив, що, вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї, виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві (пункт 3.3 зазначеного Рішення).

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року 1165 (1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника щодо неможливості врахування й використання Комісією висновку ГРД з метою кваліфікаційного оцінювання, оскільки питання правосуб'єктності ГРД та дотримання нею порядку надання висновку не охоплюється предметом перегляду в цій справі.

До того ж ГРД лише сприяє Комісії в питаннях оцінювання та не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Висновок ГРД є інформацією, яка міститься у досьє кандидата і підлягає дослідженню Комісією з-поміж іншої інформації при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності.

Як убачається з матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_5

Велика Палата Верховного Суду не встановила порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд прийняв правильне і законне рішення, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, тому немає підстав для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 травня 2018 року.

Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.С. Князєв

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко

Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

С.В. Бакуліна І.В. Саприкіна

Д.А. Гудима О.С. Ткачук

В.І. Данішевська В.Ю. Уркевич

О.С. Золотніков О.Г. Яновська

О.Р. Кібенко