Постанова по делу № 404/6606/15-ц

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа 404/6606/15-ц

провадження 61-15571 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство Весна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2018 року у складі судді Голованя А. М.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Весна про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду

м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року залишено без руху та визнано неповажними причини пропуску строку, вказані заявником у заяві про поновлення строку. Запропоновано ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали звернутися до апеляційного суду з заявою, у якій вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2018 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені ОСОБА_1 у заяві, та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда

від 12 грудня 2017 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження - відсутність її у судовому засідання під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення судом першої інстанції, є неповажними, оскільки у судовому засіданні був присутній її представник. Посилання на неможливість звернення до суду у десятиденний строк у зв' язку з отриманням копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції її представником лише

21 грудня 2017 року, що унеможливило подання скарги у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України 2004 року суд вважав є безпідставними, оскільки повний текст рішення суду було виготовлено не пізніше 18 грудня 2017 року, і відомості про те, що позивач чи її представник зверталися до суду у строки, передбачені частиною третьою статті 209 ЦПК України 2004 року із заявою про отримання копії повного тексту рішення, - відсутні.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду та не навела поважних причин пропуску цього строку.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у березні 2018 року,

ОСОБА_1 просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона не була присутньою у судовому засіданні під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду першої інстанції, а тому має право оскаржити це рішення протягом десяти днів з дати його отримання.

При цьому, її представник отримав копію рішення Кіровського районного суду

м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року лише 21 грудня 2017 року, що унеможливило у встановленні законом строки визначитися у необхідності подання апеляційної скарги та навести її мотивування, що є обов'язковою вимогою до змісту апеляційної скарги за приписами статті 356 ЦПК України. Вважала зазначені обставини поважною причиною пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, яким суд не надав належної оцінки, а також залишив поза увагою незначний термін пропуску процесуального строку, не урахувавши, що вона має на меті захист своїх трудових прав.

Станом на момент розгляду цієї справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи

порушення норм процесуального права.

Згідно частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи

процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними

обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року був присутній представник позивача, у зв 'язку з чим перебіг процесуального строку на оскарження зазначеного судового рішення починається з 13 грудня 2017 року, а останнім днем для подання апеляційної скарги є 22 грудня 2017 року.

Повний текст рішення суду першої інстанцій у справі складено 18 грудня

2017 року, про що вказано в абзаці третьому резолютивної частини короткого змісту рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року.

З супровідного листа суду першої інстанції від 18 грудня 2017 року убачається, що ОСОБА_1 направлено копію зазначеного вище рішення, яке нею було отримано 18 січня 2018 року, що підтверджується відомостями зворотнього поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

21 грудня 2017 року представник позивача - ОСОБА_2 особисто отримав копію рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2017 року, що підтверджується розпискою у справі.

26 грудня 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, тобто з пропуском строку на чотири дні.

Позивач зазначала, що вона не була присутня у судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а тому має право оскаржити його протягом десяти днів з дня його отримання. На момент подання апеляційної скарги рішення суду засобами поштового відправлення їй не надійшло, повний текст її представником отримано лише 21 грудня 2017 року, фактично в день закінчення строку на апеляційне оскарження.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху з підстав неповажності наведених причин, апеляційний суд запропонував навести інші підстави для поновлення процесуального строку.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ОСОБА_1, крім іншого, наголошувала, що вона не могла подати апеляційну скаргу раніше, аніж 26 грудня 2017 року, оскільки необхідно було скласти апеляційну скаргу з належно обгрунтуваними доводами, що є обов'язковою вимогою до змісту апеляційної скарги відповідно до статті 356 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені заявником причини для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки повний текст рішення суду першої інстанції було складено 18 грудня 2017 року, відомості про те, що позивач чи її представник зверталися до суду із заявою про отримання копії повного тексту рішення і їм було у цьому відмовлено, - відсутні.

Разом з тим, такі висновки апеляційного суду є передчасними з огляду на наступне.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом

(стаття 8 ).

Право на ефективний судовий захист закріплено в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий, передбаченого статтею 6 Конвенції, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року

2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким внесено зміни До Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 13 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Із урахуванням того, що рішення суду першої інстанції ухвалено 13 грудня 2017 року, тобто до набраня чиності ЦПК України у новій редакції, строк протягом якого особа може скористатись своїм правом на апеляційне оскарження визначається приписами статті 294 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За змістом статті 72 ЦПК України 2004 року право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. Наведені положення кореспондуються з статтею 125 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 73 ЦПК України в редакції 2004 року, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідним законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Одночасно з клопотанням про поновлення строку чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання. Аналогічні за змістом положення викладено в частинах першій та четвертій статті 127 ЦПК України.

Вимогами частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд залишив поза увагою те, що, за відсутності повного тексту судового рішення, не зважаючи на присутність представника позивача під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду першої інстанції, позивач чи її представник були позбавлені можливості скласти мотивовану апеляційну скаргу відповідно до вимог процесуального законодавства, та не звернув увагу, що станом на 26 грудня 2016 року позивач особисто навіть не отримала повний текст оскаржуваного нею рішення, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення

Ураховуючи наведене, в тому числі незначний пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження, відсутність недобросовісного користування заявником своїми процесуальними правами, та з метою недопущення порушення права доступу на правосуддя, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий розгляду до апеляційного суду.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 також просила стягнути на її користь, понесені нею судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, однак ураховуючи, що розгляд цієї справи по суті не завершено, Верховний Суд не ухвалював власного рішення у цій справі, відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду ,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2018 року скасувати, справу направити до апеляційного суду на новий розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г.І. Усик