Постанова по делу № 364/1080/16-ц

Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа 364/1080/16-ц

провадження 61-24141 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю.В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області ;

представник Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області - Миколаєнко ВікторІванович;

відповідач - ОСОБА_4;

представник відповідача - ОСОБА_5;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С. , Березовенко Р. В., Олійника В. І.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2016 року перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної унаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Позовна заява мотивована тим, що вироком Володарського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 246 КК України та встановлено, що він 12 травня 2016 року та 13 травня 2016 року прибув на земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться в адміністративних межах Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області, за межами населеного пункту, розпорядником якої є Київська обласна державна адміністрація, та здійснив незаконну порубку дерев. Такими неправомірними діями відповідача державі було завдано майнової шкоди у розмірі 199 040 грн 30 коп.

У зв'язку з наведеним, посилаючись на статтю 1166 ЦК України, прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області завдану майнову шкоду, а також понесені ним судові витрати.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року у складі судді Ткаченка О. В. позов прокурора задоволено. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області суму збитків у розмірі 199 040 грн 30 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем унаслідок вчинення злочину, передбаченого статтею 246 КК України, що встановлено преюдиційним вироком суду, було завдано майнової шкоди державі в особі Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області, яка у силу статті 1166 ЦК України має бути ним відшкодована.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові прокурора.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що прокурором, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Лобачівської сільської ради, не надано суду належних та допустимих доказів порушення відповідачем прав, інтересів чи завдання шкоди саме сільській раді, оскільки матеріальна шкода заподіяна державі в особі Київської обласної державної адміністрації, а ліс та земельна ділянка відносяться до лісового фонду, постійним користувачем земельної ділянки є Держлісгосп України, вона знаходиться за межами населеного пункту Лобачів Володарського району Київської області. Також прокурором не надано доказів того, що Лобачівська сільська рада Володарського району Київської області є розпорядником чи власником незаконно порубаних відповідачем дерев та земельної ділянки, на якій вони були розміщені, а також, що сільська рада визнана потерпілою стороною у кримінальній справі.

У лютому 2017 року заступник прокурора Київської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев.

Відповідно до статті 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з частиною першою статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Тобто, завдані природним ресурсам збитки відшкодовуються шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Главою IV Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року 43, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень, бюджетних установам зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім'я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації.

Таким чином збитки, завдані унаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області на розподільчий казначейський рахунок зазначеної сільської ради за кодом класифікації доходів бюджету (кодом платежу) 24062100.

Отже, твердження суду апеляційної інстанції, що у даному випадку підлягає відшкодуванню матеріальна шкода на користь Київської обласної державної адміністрації та Держлісгоспу України, не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства (статті 29, 69-1 Бюджетного кодексу України) й не суперечить обставинам, встановленим вироком суду відносно ОСОБА_4

У березні 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що розмір шкоди в сумі 199 040 грн 30 коп. не відповідає дійсним обставинам справи.

Під час судового розгляду необхідно було встановити дійсний розмір збитків, які були завдані унаслідок його неправомірних дій.

Державним підприємством Білоцерківське лісове господарство проведено розрахунок вартості зрізаної деревини, проте не зазначено розмір шкоди, заподіяної унаслідок злочину .

Висновок апеляційного суду про те, що прокурором неправильно визначено особу, на користь якої необхідно стягнути завдану майнову шкоду, вважав обґрунтованим.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що п ровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 12 травня 2016 року та 13 травня 2016 року ОСОБА_4 на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області здійснив незаконну порубку дерев.

Згідно з частиною другою статті 24 ЛК України збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.

Пунктом 1 частини першої статті 105 ЛК України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 ЛК України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За змістом статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.

Відповідно до угоди про визнання винуватості від 24 червня 2016 року, укладеної відповідно до статей 468, 469, 472 КПК України, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений статтею 246 КК України, шляхом незаконної порубки дерев на земельній ділянці лісового фонду, яка знаходиться в адміністративних межах Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області, за межами населеного пункту, розпорядником якої є Київська обласна державна адміністрація.

Вироком Володарського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 246 КК України, а саме: 12 травня 2016 року та 13 травня 2016 року ОСОБА_4 на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області здійснив незаконну порубку дерев, чим завдав державі матеріальну шкоду на суму 199 040 грн 30 коп., йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (а.с. 10-14).

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України 2004 року вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою .

Отже, вирок суду є преюдиційним лише щодо вказаних обставин, а не щодо того, кому завдано шкоди, тобто державі в особі якого органу, у зв'язку з чим апеляційний суд і відмовив прокурору в позові, пославшись на те, що прокурор невірно визначив такий орган в особі сільської ради.

Згідно з розрахунком, який проведено державним підприємством Білоцерківське лісове господарство відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року 665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу , розмір шкоди, заподіяної ОСОБА_4 унаслідок незаконної порубки дерев, становить 199 040 грн 30 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову прокурора, апеляційний суд виходив із того, що Лобачівська сільська рада Володарського району Київської області є неналежним позивачем у справі, так як така шкода за вироком суду має бути відшкодована Київській обласній державній адміністрації.

Проте апеляційний суд не врахував таке.

У силу пункту 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини першої статті 69-1Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради , на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що Лобачівська сільська рада Володарського району Київської області є належним позивачем у справі, оскільки відповідач здійснив незаконну порубку дерев на її території, розподілення коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів здійснюватиметься згідно вимог статей 29, 69-1 Бюджетного кодексу України, вина ОСОБА_6 у завданні майнової шкоду унаслідок незаконної порубки дерев встановлена вироком суду, який набрав законної сили і ним не оскаржувався. Розмір завданої шкоди розраховано згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року 665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу .

Отже, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року скасувати, рішення Володарського районного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк