Постанова по делу № 229/1338/15-к

Постанова

Іменем України

21 червня 2018 року

м. Київ

справа ~229/1338/15-к

провадження 51-853км18

~

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,~~

захисника~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,~ на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 30 березня

2016 року й ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12014050260000046, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя

АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 1 червня 2004 року за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 187, ст. 70 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією майна, звільненого 12 квітня 2011 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 7 місяців 7 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дружківського міського суду Донецької області від 30 березня 2016 року ОСОБА_7 засуджено: за ч. 2 ст. 125 КК до покарання~ у виді арешту на строк 5 місяців; за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років; на підставі ч. 1 ст. 70 КК до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. На підставі ч. 5 ст. 81, ч. 5 ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 1 червня 2004 року та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 17 років.

Строк відбування покарання визначено рахувати з 8 січня 2014 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 8 січня 2014 року до 30 березня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за ~два дня позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь: ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 4~490 грн та 500~000 грн відповідно; держави ~в особі Комунального лікувального закладу Центральна міська лікарня

м. Дружківка у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого~ ОСОБА_9 та на залучення експертів 4 322,85 грн та 6 545,95 грн відповідно.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30 березня 2013 року приблизно о 18:30 на перехресті вулиць Енгельса та Космонавтів в м. Дружківці Донецької області, будучи у стані алкогольного сп`яніння й усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, і за його діями спостерігають сторонні особи, грубо порушуючи громадський порядок з мотиву явної неповаги до суспільства , вчинив хуліганські дії по відношенню до потерпілої ОСОБА_10 : повалив її на землю та бив ногами, нецензурно висловлюючись на її адресу, а також завдав останній удару ножем у підборіддя, заподіявши їй легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, 7 вересня 2013 року ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , під час сварки з ОСОБА_9 на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, умисно завдав йому ножових поранень в область передньої поверхні грудей, поперекової області, чим заподіяв потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Також 8 січня 2014 року приблизно о 02:05 ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, поблизу магазину Каприз на вул. Космонавтів у м. Дружківці, під час сварки зі ОСОБА_11 на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, завдав йому удару кулаком у щелепу та один удар кулаком в область голови, заподіявши потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, 8 січня 2014 року приблизно о 3:00 біля будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_7 під час сварки з ОСОБА_12 ударив її кулаком у ніч. У подальшому, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_12 , що виник на ґрунті неприязних відносин, завдав їй удару ножем у шию та не менше 13 ударів ножем в область життєво важливих органів, а також не менше шести ударів ногами по голові та тілу, після чого стягнув з неї одяг, скляною пляшкою пошкодив їй оболонку прямої кишки. Своїми умисними діями ОСОБА_7 завдав ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, що відносяться до категорії легких, середньої тяжкості та тяжких, унаслідок отримання яких ~потерпіла померла.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_13 та прокурора, а вирок місцевого суду без змін. Відповідно до ~ч. 5 ст. 72 КК зараховано

ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 8 січня 2014 року по

28 лютого 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дня позбавлення волі. А також постановлено стягнути з ОСОБА_7 2381,58 грн у рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 змінити й на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закрити кримінальне провадження за ч. 2 ст. 125 КК, звільнивши останнього від призначеного покарання . Вважає, що на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали від 28 лютого

2017 року строк давності за обома епізодами злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125 КК, закінчився ще 8 січня 2017 року.

~

~

~

Позиції учасників судового провадження

~

У судовому засіданні прокурор підтримав скаргу лише в частині доводів щодо звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 125 КК, оскільки строк давності за цим злочином на момент розгляду кримінального провадження в апеляційному суді сплинув. У частині доводів щодо закриття кримінального провадження скаргу не підтримав.

~

Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи прокурора, котрий взяв участь у касаційному розгляді.

~

Від потерпілої ОСОБА_8 надійшло клопотання про розгляд кримінального провадження за її відсутності в порядку ст. 435 КПК.

~

Мотиви Суду

~

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

~

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, правильності кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 115 КК, а також виду та розміру призначеного покарання прокурор в касаційній скарзі не оспорює.

~

Разом із тим, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є слушними.

~

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 визнано винним за ч. 2 ст. 125 КК за епізодом~ умисного заподіяння~ легких тілесних ушкоджень щодо потерпілого ОСОБА_9 7 вересня 2013 року, а також за епізодом умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень щодо потерпілого ОСОБА_11 8 січня 2014 року.

~

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК, відповідно до ст. 12 КК відноситься до злочинів невеликої тяжкості, санкція якого, зокрема, передбачає покарання у виді обмеження волі.

~

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості,

за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

~

Однак при розгляді кримінального провадження за апеляційними скаргами~~ обвинуваченого ОСОБА_7 ,~ захисника ОСОБА_14 та прокурора суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що з часу вчинення засудженим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК (епізод від 7 вересня 2013 року та, відповідно, епізод від 8 січня 2014 року), і до дня набрання вироком законної сили (28 лютого 2017 року) сплинули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, визначені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.

~

Таким чином, ОСОБА_7 підлягає звільненню від відбування призначеного покарання відповідно до ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, у зв`язку із закінченням строків давності, що жодним чином не впливає на висновки суду щодо призначеного засудженому остаточного покарання, передбаченого ст. 71 КК.

~

Разом із цим, Верховний Суд не може погодитися із доводами прокурора щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_7 від кримінального покарання з огляду на таке.

~

Так, відповідно до ч. 1 ст. 74 КК звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

~

Згідно з ч. 5 ст. 74 КК особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

~

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

~

Із системного аналізу правових норм закону випливає, що для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК необхідна згода особи на це, а за відсутності такої згоди суд вправі звільнити лише від покарання на підставі

ч. 5 ст. 74 КК.

~

Натомість прокурор у касаційній скарзі просить не звільнити~ ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а звільнити його від призначеного покарання на цих підставах, що свідчить про суперечливість позиції прокурора з наведеного питання, оскільки закриття кримінального провадження та звільнення від призначеного покарання є взаємовиключними кримінально-правовими інститутами і не можуть застосовуватись одночасно.

~

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

~

За вказаних обставин касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення в частині його засудження~ за ч. 2 ст. 125 КК зміні.

~

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року 2147-VIII , Верховний Суд

~

ухвалив:

~

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом~ апеляційної інстанції, задовольнити частково.

~

Вирок Дружківського міського суду Донецької області~ від 30 березня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року щодо ОСОБА_7 змінити.

~

На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 125 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.

~

У решті судові рішення залишити без зміни.

~

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню

не підлягає.

~

Судді:

~

~

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~ ОСОБА_3

~

~

~

~