Постанова по делу № 348/1237/15-ц

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа 348/1237/15-ц

провадження 61-9782св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - прокурор Надвірнянського району в інтересах держави в особі Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року прокурор Надвірнянського району в інтересах держави в особі Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку, привівши її у придатний до використання стан.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор Надвірнянського району посилався на те, що 11 квітня 2013 року п рокуратурою було розпочато кримінальне провадження з приводу зловживання службовим становищем службовими особами Делятинської селищної ради та Управління Держкомзему в Надвірнянському районі Івано-Франківської області при видачі ОСОБА_2 державного акта на право приватної власності на землю від 24 травня 1999 року за ознаками злочину, передбаченого статтею 364 Кримінального кодексу України. 23 квітня 2014 року вказане кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з набранням чинності закону, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою. В ході розслідування було встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1380 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 безпідставно вилучена із земель комунальної власності Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не розроблявся і в установленому законом порядку не затверджувався, відповідно межі земельної ділянки в натурі не встановлені. Рішення, на підставі якого було видано державний акт, Делятинською селищною радою не приймалося і на розгляд сесії селищної ради не виносилося. Земельна ділянка за цільовим призначенням віднесена до земель транспорту і не може використовуватися для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. На підставі неправомірно виданого державного акта ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 26 грудня 2005 року, а ОСОБА_1 24 березня 2006 року отримав на своє ім'я державний акт на право приватної власності на землю. Посилаючись на викладені обставини, прокурор просив: поновити строк звернення до суду; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 24 травня 1999 року, оформлений на ім'я ОСОБА_2; зобов'язати ОСОБА_1 повернути Делятинській селищній раді Надвірнянського району Івано-Франківської області земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1380 га, яка розташована по вулиці АДРЕСА_1 вартістю 76 548 грн 60 коп. з чужого незаконного володіння, попередньо привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення тимчасової господарської споруди та дворової вбиральні.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2016 року у складі судді Мужика І. І. в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в процесі розгляду справи не було встановлено неправомірних дій відповідачів щодо отримання земельної ділянки. На час видачі державного акта виготовлення технічної документації не передбачалося, кримінальне провадження 4201309020000012 за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області при видачі ОСОБА_2 державного акта на право приватної власності на землю закрито, нормативні акти, на які посилався прокурор, не діяли на час його видачі, тому вимоги прокурора безпідставні. Крім того, прокурор пропустив строк звернення до суду, оскільки Делятинській селищній раді, в інтересах якої він звернувся до суду, було відомо про факт порушеного права, а за принципом належного урядування державна установа, як і будь-який державний орган, повинні належно і вчасно виконувати свої обов'язки.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу прокуратури Івано-Франківської області задоволено частково. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року касаційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив усіх доводів та наданих сторонами доказів у їх сукупності, не дав оцінки доводам прокурора та не перевірив, чи приймалося рішення Делятинською селищною радою Надвірнянського району Івано-Франківської області про надання ОСОБА_2 у приватну власність спірної земельної ділянки, чи включалося рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_2 у порядок денний 7-ї сесії 3-го скликання від 24 березня 1999 року. Судом не дано оцінки й тій обставині, що надана відповідачу земельна ділянка площею 0,1380 га знаходиться в охоронній зоні газопроводу високого тиску й за цільовим призначенням віднесена до земель транспорту. Під час вирішення питання про дотримання позовної давності для звернення до суду в цивільному судочинстві апеляційний суд мав установити дату, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та установити дату, коли особа звернулася до суду, з'ясувати, чи в межах передбаченого законодавством строку відбулося таке звернення.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2017 року, з урахуванням ухвали цього суду від 05 лютого 2018 року про виправлення описки, касаційну скаргу прокуратури Івано-Франківської області задоволено. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий 24 травня 1999 року на ім'я ОСОБА_2 Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1380 га, що розташована по АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння Делятинській селищній раді Надвірнянського району, попередньо привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення тимчасової господарської споруди та дворової вбиральні. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 350 грн 40 коп. судового збору у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також 1 500 грн 45 коп. судового збору - на користь прокуратури Івано-Франківської області у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, всього - 2 850 грн 85 коп.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позов прокурора є обґрунтованим, а висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставин справи та нормам матеріального права. Строк звернення до суду прокурором не пропущено, зважаючи на час закриття кримінального провадження та дату пред'явлення позову - 02 липня 2015 року. Вимоги прокурора не є похідними від вимог селищної ради, оскільки про факт незаконної передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_2 орган прокуратури дізнався у 2013 році при проведенні перевірки по факту зловживання службовим становищем посадовими особами Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Додатковою постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року з аяву прокуратури Івано-Франківської області про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Івано-Франківської області 1 667 грн 16 коп. судового збору у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Компенсовано прокуратурі Івано-Франківської області судовий збір в розмірі 3 197 грн 91 коп. за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

15 січня 2018 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційним судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення було порушено пункт 3 Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року 493/92 та статтю 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Прокурор не довів протиправної поведінки його та ОСОБА_1 під час отримання у приватну власність спірної земельної ділянки. На час розгляду справи були відсутні рішення чи вирок суду, якими встановлено факт фальсифікації рішення Делятинської селищної ради про передачу йому в приватну власність спірної земельної ділянки. Делятинською селищною радою не приймалося рішення про передачу спірної земельної ділянки до земель транспорту. Твердження апеляційного суду про те, що через ділянку проходить газопровід високого тиску, тому існує обмеження щодо її передачі у власність, не відповідає вимогам статті 11 Закону України Про трубопровідний транспорт у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та статті 69 Земельного кодексу України 1990 року. Судом апеляційної інстанції також порушено норми статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. У цій справі перебіг позовної давності почався не з моменту, коли прокурор дізнався про порушене право, а з моменту коли про це дізналася або могла дізнатися Делятинська селищна рада. Перебіг позовної давності для селищної ради розпочався з 25 травня 1999 року, тобто з наступного дня після видачі йому державного акта на право приватної власності на землю та закінчився 25 травня 2002 року. Апеляційний суд порушив норми статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). В силу частини четвертої статі 61 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року) матеріали кримінального провадження від 23 квітня 2014 року не мають преюдиціального значення та не можуть беззаперечно вказувати на фіктивність рішення Делятинської селищної ради, яким передавалися у власність громадянам земельні ділянки.

16 січня 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26 грудня 2005 року та державного акта на землю він набув право власності на спірну земельну ділянку. Апеляційний суд без визнання недійсними правочинів (договору купівлі-продажу та державного акта на землю) невмотивовано без зазначення підстав та норм матеріального права, всупереч вимогам статей 263-265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зобов'язав його повернути земельну ділянку, яка належить йому на підставі нескасованих правовстановлюючих документів. Як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і при пред'явленні позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою особою перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Прокурором було одночасно заявлено взаємовиключні позови, а саме негаторний позов про визнання державного акта ОСОБА_2 недійсним та віндикаційний позов про зобов'язання його повернути земельну ділянку з чужого незаконного володіння.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої-третьої, п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (частина перша статті 264 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Судами встановлено, що 24 травня 1999 року ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на землю 09-03-2/000431 площею 0,1380 га по вулиці АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_2. В цьому акті зазначено, що він виданий на підставі рішення Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 26 березня 1999 року.

26 грудня 2005 року ОСОБА_2 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Грицюком П. І. та зареєстрованого в реєстрі за 651.

У лютому 2006 року Надвірнянським районним відділом Державного земельного кадастру було проведено обстеження в натурі земельної ділянки ОСОБА_1 загальною площею 0,1380 га, що знаходиться за вищевказаною адресою, а 15 березня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Надвірнянського районного відділу Івано-Франківської філії Центр Державного земельного кадастру із заявою про переоформлення державного акта на право приватної власності на землю.

На замовлення ОСОБА_1 Надвірнянським районним відділом Івано-Франківської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру виготовлено технічну документацію по оформленню державного акта на право приватної власності на землю, кадастровий номер НОМЕР_1. Із технічної документації встановлено, що у березні 2006 року на спірну земельну ділянку площею 0,1380 га складено земельно-кадастровий план з описом і погодженням меж суміжними землевласниками, за погодженням голови Делятинської селищної ради та інженера-землевпорядника. Складено каталог координат зовнішньої межі земельної ділянки 001.

24 березня 2006 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку, який було зареєстровано у Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за 010630700046.

23 січня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Івано-Франківській області на вимогу прокурора Надвірнянського району було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при передачі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку земельної ділянки площею 0,1380 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, про що складено акт.

Перевіркою встановлено, що згідно з Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року N 43, у редакції, чинній на час видачі оскаржуваного державного акта на ім'я ОСОБА_2, державні акти на право приватної власності на землю видавалися міськими, селищними, сільськими радами.

Апеляційним судом встановлено, що у рішенні Делятинської селищної ради від 26 березня 1999 року не значено відомостей про надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у приватну власність.

Згідно з інформацією відділу Держземагенства у Надвірнянському районі державний акт на право приватної власності на землю за 09-03-2/000431 зареєстровано на іншу особу - ОСОБА_4 та на земельну ділянку, яка розташована в іншому місці.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 23 січня 2015 року за клопотанням прокурора Надвірнянського району комісією з питань врегулювання земельних відносин то охорони навколишнього природного середовища та надзвичайних ситуацій у присутності заступника селищного голови, спеціаліста-землевпорядника виконавчого апарату селищної ради, власника ОСОБА_1 проведено обстеження спірної земельної ділянки, яким встановлено, що на час обстеження ділянка огороджена парканом і на ній розміщена тимчасова споруда для зберігання інвентаря та реманенту розміром 6 м х 2,5 м і дворова вбиральня. Через вказану земельну ділянку проходить труба високого тиску.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та давши їм належну правову оцінку, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правової підстави для набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, оскільки повноважним органом відповідне рішення не приймалося, земельна ділянка в натурі не виділялася, державний акт на право приватної власності на землю у відповідній книзі не зареєстрований, через земельну ділянку проходить газопровід високого тиску, що передбачає обмеження при передачі ділянки у власність.

Отже, заявлений прокурором Надвірнянського району позов є обґрунтованим.

Разом з тим під час розгляду справи у суді першої інстанції до ухвалення рішення ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подали заяви про застосування позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року за заявою 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року за заявами 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Постановою про закриття кримінального провадження від 23 квітня 2014 року, яка винесена заступником начальника слідчого відділу Надвірнянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області Кімачук І. В., встановлено, що службові особи Делятинської селищної ради та Управління Держкомзему в Надвірнянському районі Івано-Франківської області шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб, без відповідного рішення сесії селищної ради, ігноруючи встановлений законодавством України порядок надання земельних ділянок з комунальної власності у власність громадян, видали ОСОБА_2 державний акт серії НОМЕР_2 від 24 травня 1999 року із завідомо неправдивими даними на земельну ділянку площею 0,1380 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Викладене свідчить про достатню обізнаність Делятинської селищної ради, в особі якої прокурор представляє інтереси держави у цій справі, про оскаржуваний державний акт на право приватної власності на землю.

Отже, перебіг позовної давності за вимогами прокурора почався у 1999 році, тобто з часу передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення ЄСПЛ від 20 грудня 2007 року за заявою 23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року 14 Про судове рішення у цивільній справі , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено

стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що прокурором не пропущено строк звернення до суду з указаним позовом, оскільки прокурору, який пред'явив позов в інтересах держави в особі Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, було відомо чи мало бути відомо про те, що оскаржуваний ним державний акт на право приватної власності на землю був виданий ОСОБА_2 незаконно, з часу його видачі головою Делятинської селищної ради у 1999 році, а з позовом до суду прокурор звернувся у липні 2015 року.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звертає уваги на те, що в пунктах 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі Рисовський проти України (заява 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися в першу чергу на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні ЄСПЛ від 01 червня 2006 року в справі Федоренко проти України зазначено про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, а також пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У рішенні ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року в справі Кривенький проти України наголошено, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Видавши державний акт 24 травня 1999 року, селищна рада, в особі якої прокурор пред'явив позов, довідалася або принаймні повинна була довідатися про порушення свого права. Відтак з цього часу для неї і для прокурора як її представника в інтересах держави почався перебіг позовної давності.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті органами, які її уособлюють (в даному випадку, згідно з пред'явленим прокурором позовом, - Делятинська селищна рада), незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження незаконних актів, якими порушено право власності, чи інше речове право.

Таким чином, звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 24 травня 1999 року, більш ніж через шістнадцять років після його видачі, прокурор пропустив встановлену законом позовну давність, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Передбачених частиною п'ятою статті 267 ЦК України підстав для поновлення пропущеного строку не встановлено.

Решта заявлених прокурором позовних вимог випливає з вимоги про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю і залежить від її вирішення. При відмові у задоволенні цієї вимоги решта позовних вимог також не можуть бути задоволені.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову прокурора ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, якими врегульовано питання застосування позовної давності, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв'язку із скасуванням постанови апеляційного суду, якою спір вирішено по суті, підлягають скасуванню також і ухвала цього суду від 05 лютого 2018 року про виправлення описки та додаткова постанова цього суду від 05 лютого 2018 року про вирішення питання розподілу судових витрат.

Не може бути залишене в силі й оскаржуване рішення суду першої інстанції. Зазначаючи в цьому рішенні про необґрунтованість заявлених вимог і про пропуск позовної давності, місцевий суд не врахував, що позовна давність може бути застосована лише до позовних вимог, які є обґрунтованими та доведеними.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам статей 4, 212-215 ЦПК України 2004 року не визначився з правовою підставою відмови у позові.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2016 року, постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року та додаткову постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову прокурора Надвірнянського району в інтересах держави в особі Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку, привівши її у придатний до використання стан, відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

О. В. Ступак Г. І. Усик