Постанова по делу № 912/2185/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року

м. Київ

Справа 912/2185/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" - Сабадаша І.В. (довіреність від 15.01.2018 1485/юр) та Тєлєшева М.Л. (довіреність від 28.03.2018 1520/юр),

ПАТ "Сбербанк" - Кошлія Р.В. (довіреність від 05.12.2017,

ТОВ "Фінансгарант" - Грибенко Ю.П. (довіреність від 15.04.2017),

ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" - Карандашова Я.О. (директор),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" та Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017

(суддя - Коваленко Н.М.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017

(колегія суддів: Білецька Л.М. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.)

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ"

до:

1) Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - "України"

про визнання недійсним договору поруки 1/07 від 30.01.2015

в межах справи 912/2185/16

за заявою Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2016 порушено провадження у справі 912/2185/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал" (далі в тексті - ПрАТ "НВО "Етал"/ Боржник/Відповідач 1).

2. 30.06.2016 (номер публікації: 33007, дата публікації на сайті ВГСУ: 30.06.2016 18:38) на веб-сайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство АТ "НВО "ЕТАЛ". Граничним строком на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника визначено: протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

3. До господарського суду 21.07.2016 надійшла заява б/н від 20.07.2016 кредитора - ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (далі в тексті - Відповідач 2) з грошовими вимогами до боржника в сумі 51 100 934, 12 грн.

4. Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" (далі в тексті - Позивач/ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ"), у межах провадження у справі 912/2185/16 про банкрутство ПрАТ "НВО "ЕТАЛ", звернулося до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору поруки 1/07 від 30.01.2015 укладеного ПрАТ "НВО "ЕТАЛ" (Відповідач 1) та ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (Відповідач 2.).

Короткий зміст заяви про визнання правочину недійсним та рішень судів першої і апеляційної інстанції постановлених внаслідок розгляду зазначеної заяви

6. Позивач вважає, що Договір поруки 1/07 від 30.01.2015, на якому ґрунтуються кредиторські вимоги Відповідача 2 до Боржника, не відповідає вимогам закону, у зв'язку із чим, має бути визнаний господарським судом недійсним, що обґрунтовується наступним:

6.1. Станом на дату укладання оспорюваного договору Боржник мав значні грошові зобов'язання перед ПAT "ПІРЕУС БАНК МКБ" на підставі Кредитного договору /07003 з передачею переважної більшості свого майна в якості забезпечення виконання цих зобов'язань, що робило неможливим реальне виконання Боржником взятих на себе значних зобов'язань третіх осіб.

6.2. Додатковою підставою для такого висновку Позивача також є лист ПрAT "HBO "ЕТАП" від 05.04.2015 11/17/0610 на 1/03/15 від 17.03.2015, в якому Відповідач 1 визнав вимоги Відповідача 2 на підставі оспорюваного договору та інших договорів, проте, повідомив про відсутність фінансової можливості сплатити борг. Направлення Листа такого змісту всього через два місяці після взяття на себе зобов'язань за Договором поруки 1/07, свідчить про те, що сторони наперед передбачали та свідомо допускали фактичне невиконання оспорюваного правочину.

6.3. Крім того, на думку Позивача відсутність у сторін Договору поруки намірів щодо реального настання обумовлених сторонами правових наслідків підтверджується звітністю Відповідача 1. Так, відповідно до баз даних емітентів, опублікованих на офіційному веб-сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України Smida.qov.ua. у розділах "Інформація про зобов'язання емітента" та "Річна фінансова звітність емітента" за 2015 щодо Боржника вказано лише про зобов'язання за Кредитним договором WCLoan/07003 від 21.01.2014, укладеним між Боржником та ПAT "ПІРЕУС БАНК МКБ" і жодним чином не відображено інформацію щодо зобов'язань за оспорюваним договором, який укладено у відповідний звітний період.

6.4. З наведеного Позивачем робиться висновок про те, що невідображення у звітності інформації про свої зобов'язання, що впливає не тільки на цивільні та господарські, але й на податкові правовідносини, правовідносини у сфері цінних паперів і т.д. свідчить про укладення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ним.

6.5. Також Позивач у заяві зазначає, що у випадку визнання кредиторських вимог за оспорюваним договором, кредитор, вимоги якого ґрунтуються на фіктивних договорах, буде мати право на отримання частини кошти отриманих в результаті продажу в процедурі банкрутства ліквідаційної маси, чим буде порушено майнові права інших кредиторів, чиї вимоги доведені та обґрунтовані належним чином.

6.6. Крім того, на момент укладання договорів поруки строк виконання основного зобов'язання минув, що суперечить самій суті забезпечення. На переконання Позивача, оскаржуваним договором поруки від 30.01.2015 фактично забезпечено вже прострочене на момент укладання зобов'язання ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод", що суперечить статтям 553 та 544 ЦК України та самій суті поручительства як способу забезпечення виконання зобов'язання.

7. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017 у справі 912/2185/16 у задоволенні позову відмовлено.

8. Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована наступним.

8.1. Суд першої інстанції встановив, що 30.01.2015 між ЗАТ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (правонаступником якого є ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна") та ПрАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" укладений договір поруки 1/07, відповідно до якого ПрАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" (поручитель) поручається перед ЗАТ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (кредитором) за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" зобов'язань щодо оплати заборгованості в сумі 4 583 286,17 грн та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій та процентів, які виникли на підставі договору позики 19 від 25.11.2005, укладеного між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та ТОВ "Енергомаш-Інвест", договору про відступлення права вимоги 1/07 від 26.06.2007, укладеного між ТОВ "Енергомаш-Інвест" та кредитором, додаткової угоди 1 від 04.01.2011 до договору 1/07 від 26.06.2007, укладеної між кредитором та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод".

8.2. Відповідачі вважають вимоги Позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі, виходячи з наступного:

8.2.1. Станом на момент укладання договору поруки 1/07 від 30.01.2015 р. ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" належним чином виконувало свої зобов'язання перед ПАТ "Піреус банк МКБ" та не мало простроченої заборгованості за кредитом, що зокрема підтверджується розрахунком заборгованості, наведеним в заяві ПАТ "Піреус банк МКБ" з грошовими вимогами до боржника в даній справі. Також відповідно до фінансової звітності ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" за 2014 рік (тобто, за період, що передував укладанню оспорюваного договору) чистий дохід підприємства від реалізації продукції становив 97 млн. грн., валовий прибуток 16 млн. грн., загальна вартість активів підприємства складала 182 млн. гривень, власний капітал - 90 млн. гривень. Такі показники господарської діяльності давали обґрунтовану впевненість як в належному обслуговуванні в майбутньому кредиту ПАТ "Піреус банк МКБ", так і в разі необхідності в частковому (на рівні з боржником та іншими поручителями) погашенні боргу ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" на підставі договору поруки, що спростовує твердження позивача про об'єктивну неможливість реального виконання взятих на себе зобов'язань.

8.2.3. Твердження ПАТ "Піреус банк МКБ" в позовній заяві про направленість оспорюваного договору на створення штучної кредиторської заборгованості для отримання контролю за процедурою банкрутства є виключно припущенням Позивача та спростовується фактичними обставинами справи, адже заява про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" була подана лише в червні 2016 року, тобто, через 1,5 роки після укладання оспорюваного договору. На момент укладання договору поруки 1/07 від 30.01.2015 жодних ознак неплатоспроможності ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" не існувало і підстав вважати, що в майбутньому буде порушена справа про банкрутство, у сторін договору не було. Зазначене, зокрема, підтверджується і звітом аудитора ТОВ "Аудиторська фірма "Таір - Аудит" від 04 травня 2016 року, який був наданий ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" до матеріалів справи про банкрутство, відповідно до якого станом на 31.03.2015 (тобто, в період, в якому був укладений оспорюваний договір) всі проаналізовані аудитором показники фінансової діяльності підприємства (коефіцієнт загальної ліквідності (покриття), коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності, коефіцієнт забезпечення оборотними засобами, чистий оборотний (робочий) капітал, наявність власних оборотних коштів) відповідали рекомендованим значенням.

8.2.4. Станом на момент укладання договору поруки 1/07 від 30.01.2015 жодних підстав передбачати майбутню неплатоспроможність ПрАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" у сторін оспорюваного правочину не було, тому не могло бути і підстав для укладання договорів з метою контролю процедури банкрутства, як про це зазначає Позивач. Значне погіршення фінансового стану ПрАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" сталося внаслідок істотного знецінення національної валюти в лютому 2015 року, тому дійсно в квітні 2015 року ПрАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" не мало можливості погасити борг.

8.2.5. Щодо аргументу позовної заяви про те, що укладання договору поруки щодо зобов'язання, строк виконання якого минув, суперечить ст.ст. 553, 554 ЦК України, Відповідач 2 зазначає, що викладений аргумент не ґрунтується на вказаних нормах законодавства, адже жодних заборон на укладання договорів поруки після настання строку виконання основного зобов'язання вказані норми не містять. В даному випадку укладання договору поруки і було зумовлено саме неможливістю ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" самостійно виконати зобов'язання, що викликало необхідність пошуку поручителів.

8.2.6. Щодо тверджень Позивача про те, що використання механізму укладання оспорюваного правочину може слугувати лише інструментом впливу та контролю процедури банкрутства Боржника, Відповідач 2 вказує, що вказане твердження нічим не підтверджене, адже, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заколи - Україна" не подавало заяву про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника, а звернення до суду із грошовими вимогами до Боржника було зроблено саме з метою реального виконання Договору поруки 1/07 від 30.01.2015, що спростовує твердження Позивача про відсутність наміру створення правових наслідків, обумовлених договором.

8.2.7. Також Відповідачі зазначають, що твердження Позивача про те, що внаслідок визнання кредиторських вимог Відповідача 2 за оспорюваним договором та отримання ним частини коштів від продажу включеного до ліквідаційної маси майна буде порушено майнові права інших кредиторів не ґрунтується на нормах законодавства та порушує встановлений законом принцип рівності кредиторів однієї черги.

8.3. За результатами розгляду доводів Позивача та Відповідачів, щодо визнання недійсним договору поруки 1/07 від 30.01.2015, суд першої інстанції дійшов до наступних висновків.

8.3.1. Ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

8.3.2. Суд першої інстанції зазначив, що твердження Позивача про невідповідність спірного договору поруки вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України є безпідставними, оскільки Позивачем не доведено відсутність у сторін при укладенні договору наміру на створення юридичних наслідків, обумовлених договором. Нормами діючого законодавства України не передбачено, що відсутність відображення в бухгалтерському чи податковому обліку господарських операцій, а також невиконання своєчасно зобов'язання, тягне за собою такий негативний наслідок, як визнання відповідного правочину недійсним. Посилання Позивача на невідплатну основу спірного договору та відсутність прибутку для Відповідача 1 від цього договору є безпідставними. Оплатний характер договору поруки не є істотною умовою такого виду договорів, ст. 558 ЦК України лише передбачає, що поручитель має право на оплату послуг з поруки. В той же час, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільної о законодавства, свої відносини, які не врегульовані ними актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

8.3.3. В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції зазначено, що Позивач належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог не надав та про наявність таких не зазначив.

8.3.4. З урахуванням вищевикладеного господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

9. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2015 ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017 у справі 912/2185/16- залишено без змін.

10. В зазначеній постанові колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що умислу на укладення фіктивного правочину не доведено, а презумпція дійсності правочину матеріалами справи не спростована, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

11. Зазначений висновок суду апеляційної інстанції обґрунтований наступним:

11.1. Ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину.

11.2. Статус фіктивної, нелегальної діяльності несумісний з легальною господарською підприємницькою діяльністю, і доказів такої діяльності щодо відповідачів у справу не надано.

11.3. Про штучне нарощування кредитної заборгованості може йтися тільки у разі банкрутства боржника, а укладення оскаржуваної угоди мало місце задовго до банкрутства.

11.4. Порушені у апеляційній скарзі, питання фінансової діагностики Відповідачів потребують відповідної методології на предмет дослідження в часі укладення оспорюваної угоди наявності чи відсутності трансформаційних процесів ( наприклад, зміна курсу долара до гривні), зміни структури активів і зобов'язань, зміни складу активів і пасивів і джерел їх покращення, вивчення тенденцій розвитку підприємства й екстраполяції їх на майбутнє в межах принаймні декількох звітних періодів до часу укладання оспорюваної угоди і після її укладення, розрахунку системи показників фінансового стану Боржника, ліквідності, рентабельності, забезпеченості ресурсами бюджету (фінансового плану) з урахуванням реальних даних фінансової звітності.

11.5.Потребують доказування також факти обізнаності Відповідачів про майбутнє банкрутство і їх наміру вчинити оспорювану угоду саме з метою штучного нарощування кредиторської заборгованості.

11.6. А просто з посилання Позивача на наявність боргів перед іншими кредиторами без ґрунтованого і комплексного дослідження вищенаведених чинників неможливо зробити достовірний і неспростовний висновок про те, що оспорювана Позивачем угода визначається як фіктивний правочин, а також про те, з якої причини і за яких обставин вона не була виконана учасниками, і про те, чи був закладений намір щодо її невиконання при укладенні її, чи виник в силу об'єктивних причин і банкрутства Боржника.

12. Рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтовані положеннями статей 6, 203, 215, 234, 553, 554, 555 Цивільного кодексу України, статей 2, 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими доводами учасників справи, які подали касаційні скарги

13. Публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" подало через Дніпропетровський апеляційний господарський суд касаційну скаргу у якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 у справі 912/2185/16.

14. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, в касаційній скарзі ПАТ "Піреус Банк МКБ" зазначено наступні доводи:

14.1. Суд апеляційної інстанції допустився порушень процесуальних прав Позивача у частині повної та належної оцінки судом поданих доказів, що в свою чергу зумовило порушення фундаментального принципу господарського судочинства як змагальність сторін.

14.2. Суди в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували ст. 204 ЦК України, якою визначено презумпцію правомірності правочину.

15. Також через Дніпропетровський апеляційний господарський суд ПАТ "Сбербанк" (далі в тексті - Скаржник 2) подало касаційну скаргу у якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

16. В обґрунтування підстав для скасування рішень судів першої і апеляційної інстанції та передання справи на новий розгляд до місцевого суду, Скаржник 2 у своїй касаційній скарзі наводить наступні доводи:

16.1. Учасники процесу не надали оригіналів угод, з яких нібито виникли зобов'язання забезпечені порукою.

16.2. Договір поруки укладено в момент наявної значної заборгованості перед іншими кредиторами, при тому що майна підприємства не вистачало для забезпечення погашення таких вимог.

16.3. Договір поруки укладався не в забезпечення виконання зобов'язання - порука вже підписувалася уже на прострочене зобов'язання, що є ознакою прямого покладення на Боржника виконання зобов'язань в момент його неплатоспроможності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

17. Як свідчать матеріали справи від ПрАТ "Науково-виробниче об'єднання "Етал" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Боржник просить суд залишити без змін ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 у справі 912/2185/16, а касаційну скаргу ПАТ "Піреус Банк МКБ" - без задоволення.

18. Також в матеріалах справи містяться відзиви, які надійшли до суду 08.12.2017 та 21.02.2018 від ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" на касаційні скарги у якому Відповідач 2 просить суд залишити касаційні скарги ПАТ "Піреус Банк МКБ" та ПАТ "Сбербанк" без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

19. Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2017 у справі 912/2185/16 (головуючий суддя Удовиченко О.С., суддя Короткевич О.Є., суддя Поліщук В.Ю.) прийнято касаційні скарги ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та ПАТ "Сбербанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 та на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017 до касаційного провадження та призначено до розгляду на 13.12.2017.

20. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 912/2185/16 прийнято до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та відкрито касаційне провадження у справі 912/2185/16 за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" та Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017; призначено до розгляду касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" та Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на 4 квітня 2018 року.

21. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційні скарги потрібно задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати а справу у скасованій частині направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області виходячи з наступного.

22. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

23. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Щодо доводу касаційної скарги ПАТ "Піреус Банк МКБ" щодо того, що суд апеляційної інстанції допустився порушень процесуальних прав Позивача у частині повної та належної оцінки судом поданих доказів, що в свою чергу зумовило порушення фундаментального принципу господарського судочинства як змагальність сторін, колегія суддів зазначає наступне.

25. Вказаний довід обґрунтований тим, що у оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не навів зміст пояснень Позивача у яких надавався розгорнутий аналіз фінансової документації доданої Відповідачем 1 до свого відзиву на апеляційну скаргу, обґрунтування умислу обох сторін оспорюваного правочину на його фіктивність та інші пояснення на відзив Відповідача 1.

26. Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

27. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

28. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги суд в апеляційної інстанції оскаржуваній постанові зазначив наступні висновки:

28.1.порушені у апеляційній скарзі, питання фінансової діагностики Відповідачів потребують відповідної методології на предмет дослідження в часі укладення оспорюваної угоди наявності чи відсутності трансформаційних процесів ( наприклад, зміна курсу долара до гривні), зміни структури активів і зобов'язань, зміни складу активів і пасивів і джерел їх покращення, вивчення тенденцій розвитку підприємства й екстраполяції їх на майбутнє в межах принаймні декількох звітних періодів до часу укладання оспорюваної угоди і після її укладення, розрахунку системи показників фінансового стану боржника, ліквідності, рентабельності, забезпеченості ресурсами бюджету (фінансового плану) з урахуванням реальних даних фінансової звітності;

28.2. потребують доказування також факти обізнаності відповідачів про майбутнє банкрутство і їх наміру вчинити оспорювану угоду саме з метою штучного нарощування кредиторської заборгованості, а просто з посилання Позивача на наявність боргів перед іншими кредиторами без ґрунтованого і комплексного дослідження вищенаведених чинників неможливо зробити достовірний і неспростовний висновок про те, що оспорювана Позивачем угода визначається як фіктивний правочин, а також про те, з якої причини і за яких обставин вона не була виконана учасниками, і про те, чи був закладений намір щодо її невиконання при укладенні її, чи виник в силу об'єктивних причин і банкрутства Боржника.

29. Наведені висновки свідчать про те, що суд апеляційної інстанції розглядав доводи Позивача, які наведені у його апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.

30. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції допустився порушень процесуальних прав Позивача у частині повної та належної оцінки судом поданих доказів, що в свою чергу зумовило порушення фундаментального принципу господарського судочинства як змагальність сторін.

31. Щодо доводу касаційної скарги Позивача про те, що суди в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували ст. 204 ЦК України, якою визначено презумпцію правомірності правочину, колегія суддів зазначає наступне.

32. Відповідно положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

33. Дослідивши оскаржувані судові рішення, колегія суддів зазначає, що в ухвалі господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017 відсутнє посилання на положення ст. 204 ЦК України.

34. В постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 здійснюється посилання на положення ст. 204 ЦК України, проте разом з тим в зазначеній постанові суду апеляційної інстанції здійснюється також посилання на приписи ст. ст.203 та 215 ЦК України.

35. Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги Позивача про те, що суди в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували ст. 204 ЦК України, якою визначено презумпцію правомірності правочину, оскільки презумція правомірності правочину не була визначена в оскаржуваних судових рішеннях як єдина підстава для відмови у задоволенні позову.

36. Щодо доводу касаційної скарги ПАТ Сбербанк щодо того, що учасники процесу не надали оригіналів угод, з яких нібито виникли зобов'язання забезпечені порукою, колегія суддів зазначає наступне.

37. Відповідно положень ст. 33 ГПК України (редакція, яка була чинна до 15.12.2017), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

38. Згідно приписів ст. 36 ГПК України (редакція, яка була чинна до 15.12.2017), письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

39. Враховуючи те, що предметом позову є визнання недійсним договору поруки 1/07 від 30.01.2015, колегія суддів погоджується з позицією Скаржника 2 про те, що господарський суд зобов'язаний витребувати оригінали для огляду доказів, які є предметом позову про визнання недійсним договору у особи (учасника справи), який копію зазначеного договору.

40. Відсутність факту дослідження (огляду) судами попередніх інстанцій оригіналу договору поруки 1/07 від 30.01.2015 є порушенням ст. 43 ГПК України (редакція, яка була чинна до 15.12.2017), оскільки без вчинення зазначених дій, враховуючи предмет позову, суд не може повно, всебічно і об'єктивно розглянути позов про визнання недійсним договору поруки 1/07 від 30.01.2015.

41. За таких обставин, довід ПАТ Сбербанк про те, що учасники процесу не надали оригіналів угод, з яких нібито виникли зобов'язання забезпечені порукою на переконання колегії суддів є обґрунтованим.

42. Щодо доводу касаційної скарги Скаржника 2 про те, що договір поруки укладено в момент наявної значної заборгованості перед іншими кредиторами, при тому що майна підприємства не вистачало для забезпечення погашення таких вимог, колегія суддів зазначає наступне.

43. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що на момент укладання договору поруки 1/07 від 30.01.2015 жодних ознак неплатоспроможності ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" не існувало і підстав вважати, що в майбутньому буде порушена справа про банкрутство, у справу не надано. Зазначене, зокрема, підтверджується і звітом аудитора ТОВ "Аудиторська фірма "Таір - Аудит" від 04 травня 2016 року, який був наданий ПАТ "Науково-виробниче об'єднання "ЕТАЛ" до матеріалів справи про банкрутство, відповідно до якого станом на 31.03.2015 (тобто, в період, в якому був укладений оспорюваний договір) всі проаналізовані аудитором показники фінансової діяльності підприємства (коефіцієнт загальної ліквідності (покриття), коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності, коефіцієнт забезпечення оборотними засобами, чистий оборотний (робочий) капітал, наявність власних оборотних коштів) відповідали рекомендованим значенням.

44. Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції зазначили довід Позову, який полягає в тому, що додатковою підставою для висновку Позивача про фіктивність правочину також є лист AT "HBO "ЕТАП" від 05.04.2015 11/17/0610 на 1/03/15 від 17.03.2015, в якому Відповідач 1 визнав вимоги Відповідача 2 на підставі оспорюваного договору та інших договорів, проте, повідомив про відсутність фінансової можливості сплатити борг. Направлення Листа такого змісту всього через два місяці після взяття на себе зобов'язань за Договором поруки 1/07, розцінюється Позивачем так, що сторони наперед передбачали та свідомо допускали фактичне невиконання оспорюваного правочину.

45. Висновки, які зазначені в звіті ТОВ "Аудиторська фірма "Таір - Аудит" від 04 травня 2016 року, котрі були взяті судами попередніх інстанцій до уваги, є такими, що прямо суперечать листу AT "HBO "ЕТАП" від 05.04.2015 11/17/0610 на 1/03/15 від 17.03.2015, зміст якого викладений в оскаржуваних судових рішеннях.

46. Враховуючи наведене, а також межі касаційного перегляду судових рішень, колегія суддів без належного дослідження судами попередніх судових інстанцій доказів, які подані учасниками судового процесу не може надати оцінку доводу касаційної скарги про те, що договір поруки укладено в момент наявної значної заборгованості перед іншими кредиторами, при тому що майна підприємства не вистачало для забезпечення погашення таких вимог.

47. Щодо доводу касаційної скарги ПАТ Сбербанк про те, що договір поруки укладався не в забезпечення виконання зобов'язання - порука вже підписувалася уже на прострочене зобов'язання, що є ознакою прямого покладення на Боржника виконання зобов'язань в момент його неплатоспроможності, колегія суддів зазначає наступне.

48. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що твердження ПАТ "Піреус банк МКБ" в апеляційній скарзі про те, що укладання договору поруки щодо зобов'язання, строк виконання якого минув, суперечить ст.ст. 553, 554 ЦК України, не ґрунтується на вказаних нормах законодавства, адже жодних заборон на укладання договорів поруки після настання строку виконання основного зобов'язання вказані норми не містять. В даному випадку укладання договору поруки і було зумовлено саме неможливістю ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" самостійно виконати зобов'язання, що викликало необхідність пошуку поручителів. Крім того, відповідна правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 31.05.2011 року у справі 33/303-10 та інших справах, у яких ВГС наголошує, що порука за вимогу, строк виконання якого настав, свідчить про її реальність.

49. Відповідно до положень ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

50. Колегія суддів зазначає, що основними ознаками фіктивного правочину є:

50.1. введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;

50.2. свідомий намір невиконання зобов'язань договору;

50.3. приховування справжніх намірів учасників правочину.

51. Більше того, ознака вчинення фіктивного правочину лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

52. Для того, що б надати належне аргументування доводу касаційної скарги Скаржника 2 та позову про те, що договір поруки укладався не в забезпечення виконання зобов'язання - порука підписувалася уже на прострочене зобов'язання, що є ознакою прямого покладення на Боржника виконання зобов'язань в момент його неплатоспроможності, необхідно дослідити надані докази у справі, стосовно того, чи вчинялися сторонами оспорюваного правочину дії спрямовані на належне виконання договору поруки, наприклад подання позову про стягнення з поручителя заборгованості за неналежне виконання боржником зобов'язання перед кредитором.

53. Відповідно до положень ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

54. Враховуючи межі касаційного перегляду, а також те, що на стадії касаційного перегляду суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність задовольнити касаційні скарги ПАТ Піреус Банк МКБ та ПАТ Сбербанк та прийняти рішення про скасування ухвали господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

55. Під час нового розгляду суду необхідно дослідити наявні в матеріалах справи докази для встановлення того, чи притаманні ознаки фіктивного правочину оспорюваному Договору поруки 1/07 від 30.01.2015, враховуючи необхідність огляду оригіналу оспорюваного договору внаслідок тверджень учасників справи про фіктивність оспорюваного правочину.

56. Враховуючи те, що судом касаційної інстанції нове рішення по справі не приймається, а справа у скасованій частині передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат за подання касаційних скарги, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" та Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 у справі 912/2185/16 скасувати.

3. Справу 912/2185/16 у скасованій частині направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко