Постанова по делу № 805/171/17-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 березня 2018 року

справа 805/171/17-а

адміністративне провадження К/9901/4853/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у складі судді Карієнка В. О. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Василенко Л. А., Гайдар А. В., Ястребова Л. В. у справі 805/171/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Мегатекс (далі по тексту - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі по тексту - податковий орган, перший відповідач), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - податковий орган, другий відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2017 року 0000044000, яким за несвоєчасну сплату податку на прибуток іноземних юридичних осіб, позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 128 825 грн., визнання протиправними дій податкового органу щодо нарахування пені в розмірі 131 278,67 грн., визнання протиправними дій податкового органу щодо зміни призначення платежу в платіжному дорученні 2470 від 06 травня 2015 року на суму 131 278,67 грн. та розподілу коштів у розмірі 131 278,67 грн. в рахунок погашення пені у розмірі 131 278,67 грн., зобов'язання податкового органу внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом спрямування розподіленої в погашення пені суми у розмірі 131278,67 грн. за призначенням платежу, вказаному в платіжному дорученні 2470 від 06 травня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю винесення спірного податкового повідомлення-рішення та протиправністю подальших дій податкового органу щодо нарахування пені та перерозподілу коштів у рахунок погашення такої пені.

18 квітня 2017 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2017 року 0000044000 визнано протиправним та скасовано, визнано протиправними дії податкового органу в частині нарахування пені в розмірі 131 278, 67 грн. та розподілу коштів, сплачених за платіжним дорученням 2470 від 06 травня 2015 року у розмірі 131 278, 67 грн. в рахунок погашення пені. Зобов'язано податковий орган внести зміни до інтегрованої картки платника податків, шляхом спрямування розподіленої в погашення пені суми у розмірі 131 278,67 грн. за призначенням платежу, вказаному в платіжному дорученні 2470 від 06 травня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходити з протиправності застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік, безпідставності нарахування пені в розмірі 131 278, 67 грн. за несвоєчасну сплату цього грошового зобов'язання, а відтак, наявності підстав для внесення змін до інтегрованої картки платника податків в частині нарахування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати суми узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за лютий 2014 року та пені.

28 грудня 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, серед іншого, пункту 87.9 статті 87, пункту 126.1 статті 126, підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, фактично не погоджується з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою обставин справи. Просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

25 січня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Товариство зареєстроване як платник податку на прибуток, на момент проведення перевірки перебувало на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби. У подальшому взяте на облік - у Харківському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій знаходиться на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.

28 липня 2016 року податковим органом на підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Товариства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на прибуток за період з 11 березня 2015 року до 06 травня 2015 року, за результатами якої складений акт перевірки від 29 липня 2016 року за 431/28-03-46-20338741.

Висновками акта перевірки встановлено порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1 статті 57, пункту 5 підрозділу 9 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств по таким деклараціям: річній декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік 9081215837 від 27 лютого 2015 року, уточненій податковій декларації з податку на прибуток підприємств платника податків за 2014 рік 9081720203 від 31 березня 2015 року, а також згідно уточнюючого розрахунку з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, відповідно до заяви про податковий компроміс Товариства для застосування процедури досягнення податкового компромісу від 15 квітня 2015 року 1500000050.

На підставі акта перевірки та за результатами процедури апеляційного адміністративного оскарження винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2017 року 0000044000, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 128 825 грн. Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій визначено статті 122, 126 Податкового кодексу України.

Щодо порушення строку сплати суми грошового зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 березня 2015 року позивачем частково сплачено суму грошового зобов'язання за податковою декларацією 27 лютого 2015 року 9081215837 (граничний строк сплати 11 березня 2015 року) за платіжним дорученням 1040 в розмірі 3765100 грн. У вказаному платіжному дорученні Товариство помилково визначило код бюджетної класифікації 11021000 замість 11020300.

Станом на 01 січня 2015 року на особовому рахунку Товариства обліковувалась переплата авансових платежів з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 1 288 250 грн.

03 березня 2015 року податкового органу надіслано лист 000279, в якому платник податків просив провести погашення зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік у сумі 1 288 250,00грн. з суми сплати авансових платежів з податку на прибуток за 2014 рік.

У подальшому податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2014 рік у сумі 5 101 339 грн., а також уточнене зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2014 рік у сумі 393 006 грн. (згідно уточненої податкової декларації з податку на прибуток підприємств платника податків за 2014 рік від 31 березня 2015 року від 9081720203) та податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2013 рік у сумі 374 грн. (згідно уточнюючого розрахунку з податку на прибуток підприємств за 2013 рік до заяви про податковий компроміс Товариства для застосування процедури досягнення податкового компромісу від 15 квітня 2015 року 1500000050) погашено Товариством на підставі низки платіжних дорученнь, шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший.

Щодо нарахування податковим органом пені в розмірі 131 278, 67 грн.

Судами попередніх інстанцій установлено на підставі відомостей, що містяться в інтегрованій картці платника податків, пеня в розмірі 131 278,67 грн. нарахована податковим органом за період з 12 березня 2015 року по 05 травня 2015 року за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік від 27 лютого 2015 року за 9081215837.

6 травня 2015 року Товариство здійснило платіж з податку на прибуток за 2015 рік, код 11020300 на підставі платіжного доручення 2470 у сумі 135 000 грн., але податковий орган перерозподілив кошти, сплачені за платіжним дорученням 2470 від 06.05.2015 року у розмірі 131 278, 67 грн., в рахунок погашення пені.

Щодо доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Верховним Судом України у постанові від 16 червня 2015 року у справі 21-377а15 надано оцінку застосування пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, частин четвертої та п'ятої статті 45 Бюджетного кодексу України. Згідно з висловленою правовою позицією Верховного Суду України у зазначеній справі, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак i для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України цілком правомірно врахована судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору на підставі положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сама по собі наявність платіжних доручень 11 від 31 березня 2015 року на суму 3 765 100,00 грн. та 17 від 29 квітня 2015 року на суму 883 054,12 грн. свідчить про перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на іншій, а саме, з рахунку авансові внески з податку на прибуток підприємств код бюджетної класифікації 11023301 на рахунок податок на прибуток підприємств код бюджетної класифікації 11020300 і підтверджує факт виконання обов'язку платника податків його сплати таких платежів.

Діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено відмінні за своїм змістом поняття: "сплата податку" та "зарахування податку". Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що податкове правопорушення в розумінні пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у межах спірних правовідносин відсутнє, відтак, застосування податковим органом на цій підставі штрафних (фінансових) санкцій до позивача є безпідставним.

Щодо нарахування податковим органом пені в розмірі 131 278, 67 грн.

Згідно з положеннями підпунктів 129.1.1 та 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України при нарахуванні суми податкового зобов'язання після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, нараховується пеня у розмірах, визначених відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що недоведеність податковим органом наявності у діях позивача складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, виключає можливість нарахування пені на цій підставі, а відтак і здійснення першим відповідачем перерозподілу коштів з рахунків платника податків з метою погашення пені.

Колегія суддів визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі 805/171/17-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

С.С.Пасічник