Постанова по делу № 2а-1272/12/0970

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

м. Київ

справа 2а-1272/12/0970

адміністративне провадження К/9901/12799/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу військової прокуратури Західного регіону України на ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 (суддя Кафарський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 (колегія суддів у складі: Затолочного В.С., Каралюса В.М., Матковської З.М.) у справі 2а-1272/12/0970 за позовом ОСОБА_4 до Генерального прокурора України, виконуючого обов'язки начальника Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України В.Козачука про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив визнати бездіяльність Генерального прокурора України щодо відмови у розгляді його скарги протиправною, визнати протиправними дії виконуючого обов'язки начальника Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України Козачука В.П. щодо розгляду його заяви від 10.04.2012, а також зобов'язати Генерального прокурора України розглянути його звернення від 10.04.2012.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012, адміністративний позов задоволено частково.

Начальник відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері В.Майорчак як представник Генерального прокурора України, виконуючого обов'язки начальника Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України В.Козачука звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом у справі 2а-1272/12/0970, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 в задоволенні такої заяви відмовлено.

Іншою ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 заяву ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання задоволено, поновлено строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 18.04.2016 за 2а-1272/12/0970.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, військова прокуратура Західного регіону України подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 скасувати, заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити, а у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що рішення суду від 22.06.2012 виконано відповідачами в добровільному порядку, а тому підстави для примусового виконання судового рішення відсутні. Висновки судів про відсутність належних доказів надання відповіді ОСОБА_4 на його звернення не відповідають матеріалам справи, якими підтверджене надання такої відповіді. З цих же причин відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками розгляду адміністративної справи 2а-1272/12/0970 постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.201 та Вищого адміністративного суду України від 26.01.2016, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії виконуючого обов'язки начальника Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України В.Козачука в частині розгляду заяви позивача від 10.04.2012 про звільнення із займаних посад начальника Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та військового прокурора Центрального регіону України ОСОБА_7, зобов'язано Генерального прокурора України розглянути звернення позивача від 10.04.2012 про звільнення із займаних посад начальника Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та військового прокурора Центрального регіону України ОСОБА_7. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

23.01.2013 Івано-Франківським окружним адміністративним судом ОСОБА_4 видано виконавчий лист 2а-1272/12/0970 на виконання абзацу 3 резолютивної частини постанови від 22.06.2012. Даний виконавчий лист отримано стягувачем 30.01.2013.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016, внесено виправлення до виконавчого листа 2а-1272/12/0970 від 23.01.2013 року шляхом зазначення ЄДРПОУ боржника та ідентифікаційного номера стягувача.

18.04.2016 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано стягувачу виконавчий лист 2а-1272/12/0970 із змінами, внесеними до нього відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013.

Відмовляючи в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконавчий лист не було видано судом помилково, й обов'язок боржника щодо виконання вказаного виконавчого листа станом на день розгляду заяви був наявним, доказів, які б вказували про припинення зобов'язань боржника, представником заявника суду не було надано.

Задовольняючи заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та поновлення цього строку, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що несвоєчасне отримання виконавчого листа і пропуск строку на його пред'явлення сталися не з вини позивача.

Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Закону України Про виконавче провадження виконавчі листи, видані судами на виконання судових рішень, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк пред'явлення виконавчого листа, виданого на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 в даній справі розпочався 18.12.2012 та завершився 18.12.2013, і як наслідок, стягувачем пропущено.

Виконавчий лист з виправленнями, внесеними до нього ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016, був фактично виданий позивачу 18.04.2016, після повернення справи із суду апеляційної інстанції. Тобто несвоєчасне отримання виконавчого листа і пропуск строку на його пред'явлення сталися не з вини позивача.

Відповідно до статті 261 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання поважними причин пропуску позивачем строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та поновлення цього строку.

Статтею 350 КАС України (у чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо поновлення ОСОБА_4 строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 18.04.2016 за 2а-1272/12/0970, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень в цій частині відсутні.

Аналізуючи питання правомірності судових рішень в частині відмови в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд виходить з такого.

Згідно статті 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суди попередніх інстанцій визнали неналежними доказами по справі копії відповіді та відомості до реєстру на просту письмову кореспонденцію, яка надсилалась позивачу.

Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 259 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Згідно частини 4 статті 259 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Зі змісту наведених норм вбачається, що суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, у разі: якщо його було видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; з інших причин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем як доказ надіслання позивачу листа від 22.01.2013 за 10/2/3-28602-12 надано відомість до реєстру С126 від 23.01.2013 на просту письмову кореспонденцію, оплачену з використанням відбитків державного знака маркувальної машини, подану Генеральною прокуратурою України (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) в поштове відділення 10 (м. Київ) разом зі списком згрупованих рекомендаційних відправлень, що пересилаються в межах України. Відповідно до порядкового номера 25 згаданого списку значиться поштове відправлення - лист за 10/2/3-28602-12, адресований ОСОБА_4, у графі найменування населеного пункту вказано Богородчани . На підтвердження здійснення плати за пересилання поштових відправлень Генеральною прокуратурою України додано також фіскальний чек УДППЗ Укрпошта КМД Київ-10 від 23.01.2013 за 1459.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 витребувано у Відділення поштового зв'язку 1 смт. Богородчани Центру поштового зв'язку 4 м. Надвірна Івано-Франківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта та у Центру поштового зв'язку 4 м. Надвірна Івано-Франківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта докази належного отримання для пересилання та подальшого пересилання простої письмової кореспонденції - поштового відправлення (листа від 22.01.2013 за 10/2/3-28602-12), адресованого Генеральною прокуратурою України ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1.

Центр поштового зв'язку 4 Івано-Франківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта листом від 10.06.2016 за 21/64 повідомив суд про те, що підтверджуючі документи щодо вручення ОСОБА_4 згаданої кореспонденції відсутні, оскільки листи, відправлені простим порядком, не реєструються та вручаються без підпису одержувача.

Зазначені обставини суди попередніх інстанцій поклали в основу висновку про неналежність вищезгаданих доказів, як такі, що не підтверджують факт отримання позивачем листа від 22.01.2013 за 10/2/3-28602-12.

Проте суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки той лише факт, що поштове відділення не веде обліку та реєстрації простої кореспонденції, не спростовує факту відправлення останньої.

У випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності наданих відповідачем на підтвердження цього фату доказів, суди мали вчинити дій щодо встановлення дійсних обставин на підтвердження чи спростування юридичного факту за допомогою додаткових джерел доказів, як от: витребування журналу реєстрації поштових відправлень. І лише за умови спростування означених фактів належними, допустимими і достовірними доказами, визнавати попередньо подані докази неналежними чи не достовірними.

При цьому, Інструкція з діловодства в органах прокуратури України, Закон України Про звернення громадян не передбачає обов'язку направляти відповідь на звернення рекомендованим поштовим повдолення.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі досліджено докази, що підтверджують факт направлення позивачу листа від 22.01.2013 за 10/2/3-28602-12.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин Суд приходить до висновку, що ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 в частині залишення без змін цієї ухвали, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової прокуратури Західного регіону України - задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 в частині залишення без змін ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі 2а-1272/12/0970 - залишити без змін.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 в частині залишення без змін ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі 2а-1272/12/0970 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець