Постанова по делу № 209/6221/14-ц

Постанова

Іменем України

6 березня 2018 року

м. Київ

справа 209/6221/14-ц

провадження 61 - 6433 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Стрільчука В. А.,

суддів: Олійник А. С., Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_6,

відповідачі: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

третя особа - відділ реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання фізичних осіб адміністрації Дніпровського району Дніпродзержинської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року у складі судді Байбари Г. А. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2016 року у складі колегії суддів: ОСОБА_5, Каратаєвої Л. О., Григорченка Е. І.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернуся в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - відділ реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання фізичних осіб адміністрації Дніпровського району Дніпродзержинської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житлом та зняття з реєстрації.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору міни від 12 серпня 2002 року позивач є власником квартири 75, розташованої за адресою: вул. Харківська, 41, м. Дніпродзержинськ. У цій квартирі зареєстровані: він, його неповнолітня дочка ОСОБА_9, його колишня дружина ОСОБА_7, повнолітній син ОСОБА_7 від попереднього шлюбу - ОСОБА_8, та їх з відповідачкою неповнолітня дочка ОСОБА_10 На теперішній час у вказаній квартирі зареєстрована та проживає його дружина ОСОБА_11, а також проживають без реєстрації її діти: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Після реєстрації шлюбу між позивачем та ОСОБА_7 відповідачі отримали право на реєстрацію та проживання у належній йому квартирі як члени його сім'ї. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 8 жовтня 2013 року шлюб між позивачем та ОСОБА_7 було розірвано. З березня 2013 року по жовтень 2015 року позивач разом із дочкою ОСОБА_9 не мав доступу до спірної квартири і був вимушений проживати за різними адресами. У жовтні 2015 року відповідачі добровільно виселились із спірної квартири, і позивач разом із теперішніми членами своєї сім'ї вселився у неї. Проте вільно розпоряджатися квартирою він не може, оскільки відповідачі до цього часу залишаються зареєстрованими у квартирі. Через реєстрацію відповідачів він не може здати квартиру в оренду, продати її, сплачувати комунальні платежі тільки за себе та власну родину, що порушує його права власника нерухомого майна. В теперішній час відповідач ОСОБА_7 проживає у належній їй на праві власності квартирі 46, розташованій за адресою: проспект Дружби Народів, 39, м. Дніпродзержинськ.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_6 остаточно просив усунути йому перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю шляхом скасування реєстрації місця проживання за вказаною адресою ОСОБА_7, ОСОБА_8; зобов'язати відділ реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання фізичних осіб адміністрації Дніпровського району скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_7, ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження жилим приміщенням шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, що регулюється нормами житлового та цивільного законодавства.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено характер правовідносин, які виникли між сторонами, у повному обсязі з'ясовано права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін і їм надана належна оцінка, тому рішення суду необхідно залишити без змін.

У вересні 2016 року ОСОБА_6 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2016 року, у якій заявник просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій порушено право позивача на судових захист, та тим, що постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року суддю апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 звільнено у відставку, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена неповноважним складом суду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі, а ухвалою від 24 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

6 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_6

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 18 ЦПК України 2004 року цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначається в установленому законом порядку.

Як вбачається із журналу судового засідання та тексту оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 8 вересня 2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року у справі 209/6221/14-ц розглянуто колегією суддів апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: ОСОБА_5 (суддя-доповідач), Каратаєвої Л. О., Григорченка Е. І.

Однак, як зазначено у касаційній скарзі та встановлено судом касаційної інстанції, постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року 1515-VIII суддю апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку.

За змістом частини сьомої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Відповідно до статті 122 Закону України Про судоустрій і статус суддів (в редакції на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Згідно з частиною третьою статті 7 Указу Президента України від 10 червня 1997 року 503/97 Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності , акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Таким чином, оскільки у день розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року у справі 209/6221/14-ц повноваження судді ОСОБА_5 припинено у зв'язку з її звільнення у відставку, то склад колегії за її участю є неповноважним.

Відповідно до положень пункту першого частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, зокрема якщо, справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги суд не оцінює, оскільки наявні безумовні підстави, визначені частиною першою статті 411 ЦПК України, для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Керуючись статтями 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: А. С. Олійник С. О. Погрібний О. В. Ступак Г. І. Усик