← Судебная практика

Постанова по делу № 638/14275/15-ц

Касаційний цивільний суд Верховного Суду · 28.02.2018 · Верховный Суд
полный текст из нашей базы14 240 знаковвсе акты по делу →

Об акте

Дело №
638/14275/15-ц
Дата принятия
28.02.2018
Судья
Гулько Борис Іванович
Форма судопроизводства
Цивільне
Тип акта
Постанова
Категория дела

Нормы, на которые ссылается акт

По порядку первого упоминания в тексте: то, что в начале, обычно и есть предмет спора. Клик — статья из нашего корпуса.

Текст решения

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа 638/14275/15-ц

провадження 61-5140 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 ;

відповідач - Харківська міська рада;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2016 року у складі судді Задорожного М. І. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Довгаль А. П., Коваленко І. П., Костенко Т. М.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її племінник -ОСОБА_4, який є сином її сестри - ОСОБА_5 Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, грошові вклади та гаражі АДРЕСА_2. Зазначала, що у встановлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець третьої черги за законом. Гараж АДРЕСА_2 належав на праві власності ОСОБА_6, батьку померлого ОСОБА_4, а г араж НОМЕР_1 належав на праві власності ОСОБА_5, матері померлого ОСОБА_4

Її сестра - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_4 прийняв спадщину у встановлену законом порядку, але не отримав свідоцтва про право власності на спадкове майно.

Їй було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначену квартиру та грошові вклади, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на гаражі АДРЕСА_2 державним нотаріусом їй було відмовлено у зв'язку з тим, що право власності на вказані гаражі не було зареєстровано за померлими: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

У зв'язку з наведеним позивач просила суд визнати за нею право власності на гаражі АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на гаражі АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що вона є рідною тіткою померлого ОСОБА_4 та спадкоємцем третьої черги за законом, інших спадкоємців немає. ОСОБА_4 прийняв спадщину після своїх батьків: ОСОБА_6 та ОСОБА_5, але не оформив права власності на неї, до складу якої входили і гаражі, які належали їм на праві власності, проте за життя вони не зареєстрували право власності на них. Відтак, позивач має право на визнання права власності у порядку спадкування за законом як спадкоємцем третьої черги на гаражі та на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Харківської міської ради відхилено . Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2016 рокузалишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач є рідною тіткою померлого ОСОБА_4, інших спадкоємців немає. Сам по собі факт не проведення державної реєстрації гаражів на підставі свідоцтв на право власності, виданих в установленому законом порядку на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_5, не позбавляло останніх права володіння та користування ними, вони лише не могли розпорядитися гаражами без проведення такої реєстрації. Не залучення до участі у справі гаражного кооперативу Ювілейний , на території якого розташовані гаражі, не може бути підставою для скасування судового рішення, так як згідно довідки гаражного кооперативу Ювілейний від 18 серпня 2016 року 2105 керівництву гаражного кооперативу відомо, що спадкоємцем по закону після смерті ОСОБА_4 на гаражі НОМЕР_2 та НОМЕР_1 є позивач, яка погасила заборгованість по оплаті за користування гаражами.

У жовтні 2016 року Харківська міська рада подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 не була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_4, тому не можна вважати, що вона прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини . Нею на надано доказів того, що ОСОБА_4 на праві власності належали гаражі НОМЕР_2 та НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 не надано технічного паспорту на гаражі, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також судом не досліджувалось, чи прийняв померлий ОСОБА_4 спадщину після своїх батьків ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що п ровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є тіткою ОСОБА_4, сестрою його матері - ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входили: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 54,9 кв. м, житловою площею 39,4 кв. м, грошові вклади та гаражі НОМЕР_2, НОМЕР_1 у гаражному кооперативі Ювілейний , розташованому по АДРЕСА_2.

ОСОБА_4 на день своєї смерті був зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_1 . Ця квартира на праві спільної сумісної власності належала: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 жовтня 1995 року, виданого органом приватизації житлового фонду фізико-технічного інституту низьких температур за 259 згідно з розпорядженням від 16 жовтня 1995 року за 259, зареєстрованого у державному комунальному підприємстві Харківське міське бюро технічної інвентаризації 17 жовтня 1995 року.

Отже, 1/3 частина вказаної квартири належала ОСОБА_4, а інші 2/3 частини він фактично успадкував після смерті своїх батьків, які проживали разом з ним, а саме матері - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, та батька - ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

Факт проживання ОСОБА_4 разом з батьками, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, на час відкриття спадщини підтверджується копією довідки від 16 березня 2015 року, виданої комунальним підприємством Жилкомсервіс .

ОСОБА_3 у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до П'ятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 як спадкоємець третьої черги за законом (рідна тітка - сестра його матері ОСОБА_5.).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 2015 року, посвідченого державним нотаріусом П'ятої Харківської нотаріальної контори за реєстровим 6-430, ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 успадкувала квартиру АДРЕСА_1

Гараж НОМЕР_1, загальною площею 16,8 кв. м, у гаражному кооперативі Ювілейний (далі - ГК Ювілейний ), розташованому по АДРЕСА_2, належав на праві власності матері спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 2 жовтня 2009 року, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради від 8 вересня 2009 року 255/4.

Гараж НОМЕР_2, загальною площею 16,5 кв. м, у ГК Ювілейний , розташованому по АДРЕСА_2, належав на праві власності батькові спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 5 жовтня 2009 року, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної у м. Харкові ради від 8 жовтня 2009 року 255/3.

Постановою державного нотаріуса П'ятої Харківської державної нотаріальної контори від 20 серпня 2015 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначені гаражі у зв'язку з тим, що не подані відомості (інформація) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, зокрема вказані свідоцтва про право власності на гаражі не пройшли державної реєстрації в комунальному підприємстві Харківське міське бюро технічної інвентаризації .

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

У частині першій статті 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Вирішуючи спір суди дійшли правильного висновку про те, що померлий ОСОБА_4 прийняв спадщину після своїх батьків, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а позивач, як рідна тітка померлого ОСОБА_4, є спадкоємцем третьої черги за законом, звернулася із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, інших спадкоємців померлого ОСОБА_4 немає.

Також суди правильно зазначили, що спірні гаражі належали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтв на право власності, виданих в установленому законом порядку, а відсутність державної реєстрації права власності не позбавляло їх права володіння та користування ними, вони лише не могли розпорядитися гаражами без проведення такої реєстрації. При цьому, суди вірно зазначили, що керівництву гаражного кооперативу відомо, що спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 на гаражі є ОСОБА_3, яка погасила заборгованість за користування гаражами, а інші особи як спадкоємці після смерті ОСОБА_4 до гаражного кооперативу не звертались.

Крім того, гаражний кооператив судові рішення не оспорював, про свої порушені права не заявляв і не делегував Харківській міській раді питання про їх захист.

Посилання касаційної скарги на те, що позивачем не надано доказів того, що спадкодавцю належало право власності на спірні гаражі, спростовуються матеріалами справи, зокрема: свідоцтвами про право власності на гаражі, виданими ОСОБА_5 та ОСОБА_6, заявою ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6, довідкою комунального підприємства Жилкомсервіс від 16 березня 2015 року, якою підтверджено факт проживання ОСОБА_4 разом з батьками, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на час відкриття спадщини.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України с уд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк

Источник — Единый государственный реестр судебных решений. Судебные решения открыты (ЗУ «О доступе к судебным решениям»), а сами акты являются официальными документами и не являются объектом авторского права. Мы не редактируем текст и не добавляем к нему оценок.

Сверить с реестром ↗