Постанова по делу № 2а-0770/2915/12

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

Київ

справа 2а-0770/2915/12

адміністративне провадження К/9901/1921/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., за участю секретаря судового засідання - Титенко М.П., представника позивача - І.І. Бобаля, представника відповідача - М.В. Корчинська, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС

та заяву про приєднання до касаційної скарги Головного управління Держаної казначейської служби України у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 (головуючий суддя Калинич Я.М.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2014 (колегія у складі суддів: Запотічний І.І., Довга О.І., Ліщинський А.М.)

у справі 2а-0770/2915/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Фрутс

до третя особа Закарпатської митниці ДФС (далі - Митниця) Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (далі - ГУДКСУ)

про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Голден Фрутс звернулось з адміністративним позовом до Митниці, третя особа - ГУДКСУ у якому, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати рішення про визначення митної вартості товару 305000003/2012/100334/2 від 16.05.2012, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 305090000/2/00084 від 16.05.2012 та стягнути з Державного бюджету України надміру сплачених за вантажними митними деклараціями ВМД 305090000/2012/006644 від 16.05.2012 та ВМД 305090000/2012/006748 від 18.05.2012 сум податку на додану вартість у розмірі 53007 грн. 06 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що Митниця безпідставно визначила іншу митну вартість імпортованих товарів і відмовив йому у їх митному оформленні. Товариство надало Митниці всі документи, які підтверджують складову декларованої ним митної вартості та не містять жодних неточностей чи розбіжностей.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2014, позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано рішення Митниці про визначення митної вартості товару 305000003/2012/100334/2 від 16.05.2012 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 305090000/2/00084. Стягнуто з Державного бюджету України надмірно сплачену за вантажними деклараціями 305090000/2012/006644 від 16.05.2012 та 305090000/2012/006748 суму податку на додану вартість у розмірі 53007 грн. 06 коп.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, до якої приєдналося ГУДКСУ, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, ГУДКСУ, як і в більшості Митниця, вказують про перебирання судами на себе виключних повноважень контролюючого органу в частині стягнення надмірно сплачених платежів до бюджету.

04.11.2014 Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження по справі. 05.11.2014 ухвалою цього ж суду виконання рішень судів попередніх інстанцій було зупинено.

05.01.2018 дана справа передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку частини четвертої пункту першого розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 2147.

Позивач у письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, просить у її задоволенні відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін. В них зауважує про законність оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, так як рішення відповідача суперечать вимогам митного законодавства, чинного на час їх прийняття.

Заслухавши сторін, які прибули у судове засідання, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційних скарг відповідачів, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.05.2012 Товариство, з метою митного оформлення товарів, а саме бананів зелених, врожай 2012 року, сорту Citronex подало до митного органу вантажну митну декларацію за 305090000/2012/006623 та інші підтверджуючі вартість товару документи, розрахувавши митну вартість за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються у розмірі 158297 грн. 88 коп.

Митницею зазначену декларацію митної вартості до оформлення прийнято не було та винесено рішення про визначення митної вартості товарів, шляхом застосування 6-го резервного методу визначення митної вартості, яким встановлено митну вартість, відмінну від заявленої декларантом, а саме у розмірі 290807 грн. 24 коп., з розрахунку 1,9 USD за кг. товару, а декларанту, незважаючи на подані товаросупровідні документи, в яких було чітко зазначено ціну товару та встановлено його вартість, запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вимог митного органу, позивач подав для митного оформлення товару ВМД 305090000/2012/006644 від 16.05.2012, у якій зазначив скореговану митну вартість у розмірі 290807 грн. 24 коп. та 305090000/2012/005312 від 24.04.2012 - митна вартість товару визначена у розмірі 244821 грн. 70 коп., у зв'язку з чим було сплачено до державного бюджету податку на додану вартість в сумі 58161 грн. 45 коп.

Задовольнивши позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відмова Митниці у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другого методу носять протиправний характер, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи для визначення ціни за основним методом. Тому підстав для витребування додаткових документів, що зроблено не у передбачений законодавством України порядок, не було. З урахуванням чого, задоволено позовну вимогу про стягнення з Держаного бюджету надміру сплачених сум податку на додану вартість.

Щодо оскаржуваних судових рішень в частині скасування рішення про визначення митної вартості товару 305000003/2012/100334/2 від 16.05.2012 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 305090000/2/00084 від 16.05.2012, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 259 МК митна вартість товару обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зазначеного Порядку заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні ґрунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач під час розгляду справи обґрунтував правомірність визначення митної вартості товарів за ціною угоди.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій в цій частині відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Однак судова колегія касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення відповідних сум з Держаного бюджету передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України 92-IV від 11.07.2002 (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - МК), у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 618 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок повернення) визначав процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу III Порядку - для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 611/147 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного Верховний Суд вважає, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК визначався механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) мала бути повернута декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 12.11.2014 року (справа 21-491а14) та від 12.05.2015 (справа 21-161а15).

Таким чином, враховуючи зазначені норми матеріального, вказані доводи Митниці у касаційній скарзі та ГУДКСУ у заяві про приєднанні до такої, є достатні підстави для направлення справи на новий розгляд в цій частині.

Важливо зазначити, що здійснюючи новий розгляд справи, для правильного вирішення питання повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів декларанту, необхідно дослідити обставини ініціювання позивачем даного питання. При цьому, слід враховувати Підпунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України та пунктом першим розділу 3 зазначеного Порядку встановлено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення або надмірною сплатою.

Визначений вищевказаними нормативними актами строк повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, за наслідками вирішення якого може бути заявлено вимогу про повернення надмірно сплачених митних платежів, позивач має право подати таку заяву протягом зазначеного строку з дня прийняття рішення, яким вирішено спір.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало захист прав, та інтересів позивача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

У цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права який має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2016 р. (ЄДРСР 58434300)

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Враховуючи наведене рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених за вантажними митними деклараціями ВМД 305090000/2012/006644 від 16.05.2012 та ВМД 305090000/2012/006748 від 18.05.2012 сум податку на додану вартість у розмірі 53007 грн. 06 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС задовольнити частково. 2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2014 скасувати, в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених за вантажними митними деклараціями ВМД 305090000/2012/006644 від 16.05.2012 та ВМД 305090000/2012/006748 від 18.05.2012 сум податку на додану вартість у розмірі 53007 грн. 06 коп., та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. 3. В іншій частині задоволених позовних вимог, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2014 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Юрченко

Судді І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

Повне судове рішення складено 03 березня 2018 року